Рішення № 102345762, 23.12.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/354/2021 Справа № 490/7383/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районнийсуд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., за участі секретаря судового засідання Волошиної Я.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 07.09.2021 року серії ДП18 №840801,

встановив:

У вересні 2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва, через систему «Електронний суд», надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. МиколаєваГуденко О.А. від 24.09.2021 року вищезазначений позов залишено без руху.

29.09.2021 року до канцелярії суду, через систему «Електронний суд», від позивача надійшла заява на виконання вимог вказаної ухвали . Позивач просить скасувати постанову серія ДП18 № 840801 від 07.09.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення не вчиняв, винним у вчиненому правопорушенні себе не визнає, так як не є його суб`єктом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

ОСОБА_1 зазначає, що працює на посаді директора відповідно до Розпорядження миколаївського міського голови №130рк від 11.04.2019р. про призначення директора Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління Автодоріг» .

Згідно викладеного у позові обгрунтування роботи по попередженню виникнення та ліквідації існуючих місць концентрації дорожньо-транспортних пригод, як директор Комунального підприємства «Експлуатаційне-лінійне управління автодоріг», позивач своєчасно і в повному обсязі виконує обов`язки і докладає зі свого боку, максимальних зусиль для забезпечення нормальної експлуатації асфальтового дорожнього покриття.

Також зазначив, що наказом № 2 від 05.01.2021 року для належного контролю і порядку на магістральних вулицях м.Миколаєва було призначено відповідальну особу - головного інженера ОСОБА_2 .

Таким чином, власником і відповідальною особою за організацію ремонту дорін є миколаївська міська рада та виконавчий орган - виконавчий комітет ММР.

Також зазначає, що Постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, , що є прямим порушенням законодавства України. Також зазначаю, що інформація, яка міститься у графі «суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи» зазначена способом непридатним для її зчитування. Тому в позивача не було можливості ознайомитися з інформацією про вчинене адміністративне правопорушення передбачене ст. 140 КУпАП.

Також позивач зазначає, що на цей час в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходяться справи за позовом Управління патрульної поліції в Миколаївській області до ОСОБА_1 , щодо накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 140 КУпАП. За останньою практикою майже усі провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП - закриваються в зв`язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення. Такі рішення були винесені у справах №490/1658/21; №490/6538/20; №490/5694/20; №489/1288/21 та інших.

На думку позивача, з вищенаведеного вбачається, що в його діях чи бездіяльності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 29.09. 2021 року відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.12. 2021 року на офіційну електронну пошту суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне .

03.08.2021 року співробітниками відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліціїв Миколаївській області, було здійснено обстеження вул. Індустріальна, вул. Крилова, пров. Суднобудівників, вул. Паркова, вул. Космонавтів, вул.Аванградна. За результатами обстеження було виявлено невідповідність експлуатаційного стану ділянок, які не відповідають вимогам п. п. 3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", що виявилося в наявності вибоїн дорожнього покриття на зазначених вулицях м.Миколаєва. Про ці небезпечні ділянки доріг учасники дорожнього руху інформовані не були, не були встановлені тимчасові дорожні знаки чи інші засоби регулювання дорожнього руху. За фактом порушення посадовими особами Комунального підприємства «Експлуатаційне-лінійне управління автодоріг» норм та стандартів при утриманні вуличної мережі, Управлінням патрульної поліції було винесено постанову відносно директора ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн

ОСОБА_1 було запрошено до підрозділу патрульної поліції з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання вулиць міста Миколаєва 11.08.2021 року, відповідно до повідомлення від 05.08.2021 року. Проте, на вказану дату позивач на розгляд справи не з`явився.

ОСОБА_1 було повторно запрошено до підрозділу патрульної поліції з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання вулиць та доріг міста Миколаєва 19.08.2021 року, відповідно до повідомлення від 16.08.2021 року. Проте, на вказану дату, позивач повторно на розгляд справи не з`явився.

ОСОБА_1 було втретє запрошено до підрозділу патрульної поліції з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання вулиць та доріг міста Миколаєва 07.09.2021 року, відповідно до повідомлення від 31.08.2021 року. Проте, на вказану дату, позивач повторно на розгляд справи не з`явився.

При здійсненні обстеження вищезазначеної ділянки біли виявлені та задокументовані належним чином пошкодження дорожнього покриття в місті Миколаєві, що перевищували допустимі норми, встановлені 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Відповідно до листа начальника управління патрульної поліції в Миколаївській область ДПП старшого лейтенанта поліції Даніли В.М. до виконавчого комітету ММР щодо надання інформації від 06.04.2018 року дороги і мости (окрім дорожнього полотна мостів через річки Інгул та Південний Буг) відповідно до розпоряджень фонду комунальної власності міської ради: від 10.01.2003 року № 08-р «Про закріплення комунального майна» (дороги Заводського району) за комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління Автодоріг» закріплені за КП «Експлуатаційне лінійне управління Автодоріг» на праві господарського відання. Також вказане підтверджується розпорядженням про начальника фонду комунальної власності ММР «Про закріплення комунального майна (дороги заводського району) за КП «Експлуатаційне лінійне управління Автодоріг».

Щодо експлуатаційного утримання вулиць і доріг м. Миколаєва, то відповідно до «Технічних правил ремонту і утримання вулиць і доріг населених пунктів», затверджених наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» від 14.02.2012 року № 54 до експлуатаційного утримання відноситься утримання вулиць і доріг в літній період (підмітання, полив, миття); утримання і доріг в зимовий період (очищення та обробка доріг від снігу, боротьба зі слизькість, ліквідація ожеледиці); ремонт дорожнього покриття; утримання інженерних обладнань вулиць і доріг (бортовий камінь, огляд колодязів зливної каналізації).

Наряду з цим, відповідач зазначає, що згідно з технічними правилами, планування робіт і ремонту та утримання вулиць і доріг здійснюється на підставі оцінки стану вулиць і доріг, виконаної під час поточних та сезонних технічних оглядів дорожньо-експлуатаційною організацією, по м. Миколаєву такою організацією є КП «Експлуатаційне лінійне управління Автодоріг».

Посадовими особами відповідно до законодавства вважається керівник та заступник керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно дорадчих функцій.

Саме таким суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП є директор КП «Експлуатаційне лінійне управління Автодоріг».

Таким чином, відповідач вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та законною. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Оскаржуваною Постановою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн. 00 коп. стосовно громадянина ОСОБА_1 , що порушив вимоги норм стандартів п. п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 3587-97 та п. 1.5. Правил дорожнього руху України, відповідно до чого передбачена відповідальність ч.1 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 123 КАС України передбачено, що У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Суд погоджується з викладеними в позові обгрунтуваннями щодо непропущення позивачем строку на звернення до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму 07.09.2021 року серії ДП18 №840801, винесеної інспектором ВБДР УПП в Миколаївській області Харламовим О.В., вбачається що 03.08.2021 року о 14 год. 30 хв. в м. Миколаєві, ОСОБА_1 , будучи на посаді директора КП "ЕЛУ Автодоріг" не забезпечив безпеку дорожнього руху не виконав вимоги п.п.3.1.1 , 3.1.2 Правил, норм та стандартів ДСТУ 3587-87 , що виразилось в наявності вибоїн дорожнього покриття по вулицям м.Миколаєва на території Інгульського та Заводського районів, чим порушив п.1.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.140 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн.00 коп.

Відповідно до копії Розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О.Ф. від 11.04.2019 року за № 130рк, ОСОБА_1 , призначено на посаду директора комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» з 15.04.2019 року на умовах контракту.

Відповідно до копії Розпорядження начальника Фонду комунальної власності міської ради закріплено за КП «ЕЛУ автодоріг» дороги, згідно з додатком до розпорядження, які розташовані в Заводському районі м. Миколаєва, на праві повного господарського відання, згідно з чинним законодавством України. також вказано КП «ЕЛУ автодоріг» забезпечити правильне ведення бухгалтерського обліку вищевказаного майна, його збереження та ефективне використання, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт майна, що передане йому у повне господарське відання.

Згідно копії Акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03.08..2021 року,вул.Індустріальна, вул.Крилова, пров.Суднобудівників, вул.Паркова, вул.Космонавтів та вул.Авангардна в Заводському та Інгульському районах в місті Миколаєві о 13-45 годин в присутності представника відповідача встановлено, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: покриття проїзної частини з вибоїнами різної глибини , ямковість дорожнього покриття, руйнація покриття дороги.

Крім того, позивачу ОСОБА_1 тричі були адресовані Повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання вказаних ділянок доріг, відповідно до вимог п. 6 «Положення про Національну поліцію», затвердженого ПКМУ від 28.10.2015 року № 877, для забезпечення виконання вимог п. 8 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIIIв частині забезпечення здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а також з метою виконання вимог ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про дорожній рух», ОСОБА_1 необхідно було у визначені дати та час прибути або забезпечити прибуття відповідних відповідальних осіб за утримання в належному стані відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 ДСТУ 2587-978 вищевказаної ділянки ВШМ, до управління патрульної поліції в Миколаївській області. Повідомлено, що у разі його не прибуття та відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Також до оскражуваної Постанови додано фото, яка містить зображення вибоїни дорожнього покриття.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.

За нормами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Пунктом 1 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, визначено, що Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

Згідно п. 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, визначено, що ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) обов`язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.

Відповідно до положень ст. 24 Закону №3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Нормами ст. 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків

Розділом 3 Державного стандарту України 3587-97 «Безпека дорожнього руху, автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 31 липня 1997 року №441, (далі - ДСТУ 3587-97) передбачено, що автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Згідно пп. 3.1.1 п.3.1 розділу 3 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно.

Пункт 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова №198) передбачає, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч. 2 ст. 19 Конституції України)

Закон України «Про Національну поліцію» - Закон, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Прийнятий 2 липня 2015 року, який набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КпАП України, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КпАП України.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 1. 9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КпАП України, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст. 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до змісту ч. 1 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 140 КУпАП розглядають органи Національної поліції та накладають стягнення.

Положеннями ч. 1 ст. 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1-3 ст. 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Аналіз наведених норм свідчить, що об`єктом правопорушень, передбачених ч.1 ст. 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема ч.1 ст. 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст. 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що за КП «ЕЛУ автодоріг» закріплено дороги Заводськогота Інгульського районів міста Миколаєва на праві повного господарського відання. Крім того, позивач є директором вищезазначеного КП «ЕЛУ автодоріг».

Судом також враховано, що КП «ЕЛУ автодоріг» має своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт майна, що передано йому у повне господарського відання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач, як керівник КП «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» є посадовою особою, до компетенції якої належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні вулиць і доріг Заводського та Інгульського районів. Тобто позивач є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КУпАП.

Крім того, судом також враховано, що представником відповідача складено відповідний акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами , як того вимагає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Судом не приймаються доводи позивача про те, що до повноважень КП «ЕЛУ автодоріг» не віднесено проведення капітального ремонту, що спростовуються дослідженими судомі доказами, а саме Статутом КП «ЕЛУ автодоріг», в пункті 2 якого зазначено, що предметом діяльності Підприємства є виконання, зокрема, капітального ремонту автомобільних доріг, які входять до зони обслуговування.

Отже, враховуючи наявність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем п. 1.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до позову, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 159-163, 243, 250 КАС України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 840801 від 07.09.2021 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя Гуденко О.А.