Рішення № 102345241, 29.12.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23907/21

Провадження № 2/127/4077/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася через свого представника - адвоката Хейніса О.Г. до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 26.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, за реєстровим №240409, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за Кредитним договором №3596658 від 12.10.2020 року, який було укладено між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», за період з 20.06.2021 року по 26.06.2021 року, в загальній сумі 12723,69 грн, яка складається з: 5569,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7129,09 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, а також 25,00 грн - плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса 11.08.2021 року державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мартинюк Н.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66472251 із примусового виконання виконавчого напису. Виконавчий напис нотаріуса було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. Крім того, позивач не погоджується із розрахунком заборгованості, який було представлено нотаріусу. За таких обставин позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив; залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.

16 листопада 2021 року до суду від директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С.К. надійшли клопотання про врегулювання спору за участі судді, заява про визнання позовних вимог та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участі судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 26 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, за реєстровим №240409, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому Тововариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» на підставі Договору факторингу №2106 від 21 червня 2021 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №3596658 від 12 жовтня 2020 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , за період з 20.06.2021 року по 26.06.2021 року, в загальній сумі 12723,69 грн, яка складається з: 5569,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7129,09 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, а також 25,00 грн - плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Вказаний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мартинюк Н.П. (постанова про відкриття виконавчого провадження №66472251 від 11.08.2021), в межах якого 27.09.2021 року було звернуто стягнення на доходи боржника (постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.09.2021 ВП №66472251).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Тобто, виконавчий напис було вчинено 26 червня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Укладений між позивачем договір позики №3596658 від 12.10.2020 року, який було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Даний висновок відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі договору позики №3596658 від 12.10.2020 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», що відповідачем не спростовувалось, разом з тим позовні вимоги останнім визнано, судом встановлено факт відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору №3596658 укладеного 12 жовтня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».

При цьому суд звертає увагу, що такий виконавчий напис міг бути вчинений лише на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору.

Відносно інших обставин, які позивач вказував у позовній заяві,зокрема щодо суми заборгованості, яка стягується за виконавчим написом, то з наданих доказів по справі неможливо однозначно встановити їх наявність або відсутність. Разом з тим, слід звернути увагу, що відповідачем не надано будь-яких заперечень, аргументів та доказів на спростування доводів позивача, при цьому відповідачем визнано позовні вимоги, що також опосередковано вказує на не дотримання умов вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості із позивача.

З огляду на викладене наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням визначених законом умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, то суд враховує, що відповідно до ст.131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового з бору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: ордер серії ВН №183422 про надання правової допомоги від 07 вересня 2021 року; копію договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2021 року з додатковою угодою №1, укладеного між позивачем та адвокатом Хейнісом О.Г.; квитанцію до прибуткового касового ордеру №26/08/21 від 26.08.2021 про сплату адвокату гонорару в сумі 5000,00 грн; розрахунок понесених судових витрат.

16 листопада 2021 року представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, як такої, що є неспівмірною та завищеною.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд враховує, що відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої ст. 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1).

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України"(Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша ст.76 ЦПК).

За правилами оцінки доказів, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як слідує зі змісту договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2021 року та додаткової угоди №1 сторони домовились, що за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, наведеного у позовній заяві, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Водночас, згідно поданого представником позивача розрахунку витрат на правничу допомогу загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 5000,00 грн, що складається з: 500,00 грн - вивчення документів, поданих для написання позовної заяви; 3000,00 грн - підготовка та написання позовної заяви, підготовка додатків; 1000,00 грн - підготовка та написання заяви про забезпечення позову; 500,00 грн - надання усної консультації клієнту.

Суд звертає увагу, що при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, слід врахувати, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому з урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3500,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з огляду на визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та при поданні заяви про забезпечення позову. Водночас, інші 50 відсотків судового збору, сплачені при поданні позову та при поданні заяви про забезпечення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №240409, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 26 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому Товариством з обмеженою відповільністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» на підставі Договору факторингу №2106 від 21 червня 2021 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №3596658 від 12 жовтня 2020 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , за період з 20.06.2021 року по 26.06.2021 року, в загальній сумі 12723,69 грн, яка складається з: 5569,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7129,09 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, а також 25,00 грн - плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Повернути ОСОБА_1 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) судового зору за подання позову, сплаченого відповідно до квитанції №ОТСХ-С53В-658Х-ХВ08 від 07.09.2021 року, та227,00 грн (двісті двадцять сім гривень) за подання заяви про забезпечення позову, сплаченого відповідно до квитанції №ХТ91-8КЕ6-22Х4-Е880 від 13.10.2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за подання позову та 227,00 грн (двісті двадцять сім гривень) за подання заяви про забезпечення позову, а також 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: вул. Стельмаха, буд. 9А, оф. 203, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область;

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ, Київська область.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна