Рішення № 102344853, 22.12.2021, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2804/20

Провадження № 2/126/314/2021

"22" грудня 2021 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Янчуком О.Д.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката

Борусевича С.Й., представника відповідача Деркач О.В., представника

третьої особи на стороні відповідача Клапатюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району, за участі третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Гайсинської районної державної адміністрації,відділу культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумівської сільської ради Бершадського району, Бершадської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (цивільна справа №126/2804/20) з тих підстав, що як стверджує, 12.02.2019 р. її було прийнято на посаду директора Сумівського сільського будинку культури на підставі розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 1 від 08.02.2019 р. 06.11.2020 року її було звільнено з цієї посади на підставі п.п 3,4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для внесення запису до трудової книжки про звільнення, слугувало розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про звільнення з посади директора Сумівського сільського Будинку культури за №8 від 06.11.2020 р. Про своє звільнення вона дізналась 11.11.2020 р. коли їй головою Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області ОСОБА_2 було повідомлено про винесення вищевказаного розпорядження за №8 від 06.11.2020 р. Про зміст розпорядження та підстави звільнення позивача повідомлено не було, так як і не було вручено копію вказаного розпорядження. Останнім днем виходу на роботу позивача було 11.11.2020 р. Вважає своє звільнення протиправним та незаконним з наступних підстав.

Її звільнення не було попередньо погоджене з начальником відділу культури і туризму Бершадської районної державної адміністрації, хоча таке погодження було передбачене п.п. 18 п.8 Положенням про відділ культури і туризму Бершадської районної державної адміністрації, затвердженим Розпорядженням голови райдержадміністрації від 28 серпня 2013 року №. 322 (у редакції розпорядження голови райдержадміністрації від 01 березня 2018 року № 109). (далі - Положення № 322), хоча Сумівський будинок культури належить до сфери управління місцевих органів виконавчої влади, а саме Бершадської райдержадміністрації. Відсутні підстави її звільнення. Розпорядженням першого відповідача за № 6 від 06.11.2020 р. у зв`язку з порушенням трудової дисципліни та режиму роботи сільського Будинку культури, керуючись п.4 ст. 40, ст.ст. 147-152 КЗпП України її було попереджено за відсутність на роботі без поважної причини 17 жовтня, 03 листопада, 06 листопада 2020 року, хоча у відповідності до ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. До неї за весь час перебування на посаді директора Будинку культури жодні із передбачених законом дисциплінарні стягнення не застосовувалися, тому вона і не підлягала звільненню. Вважає, що при її звільненні не враховувася ступінь тяжкості вчинених нею проступків, заподіяна ними шкода, обставини, за яких вони вчинені та її попередня робота. Крім того, її не було ознайомлено з повним переліком її посадових обов`язків, в т.ч. періодичністю підготовки та ведення журналу обліку клубного закладу. Щодо звільнення її на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, то вона графік робочого часу не порушувала, оскільки робота в Будинку культури починається з 10 години, крім відсутності на протязі пів години 03.11.2020 з дозволу сільського голови, оскільки вона отримувала орендну плату в сусідньому селі. Згідно вимог п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу з тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Зі змісту ст. 9 Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 р., вбачається, що тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст.4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві. У відповідності до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та підлягає стягненню втрачений заробіток за час вимушеного прогулу. ЇЇ середньомісячна заробітна плата складала сім тисяч чотириста сорок дві гривні, середньоденна - 346,15 грн. Просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району ОСОБА_2. №8 від 06.11.2020 р. про звільнення її з посади директора Сумівського сільського будинку, поновити її на цій посаді з часу звільнення, стягнути втрачений заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9 346,05 грн. та понесені судові витрати. В подальшому позовна заява неодноразово змінювалася частині стягнення втраченого заробітку.

29.01.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження про накладення на неї дисциплінарного стягнення (цивільна справа № 126/160/21) з тих підстав, що як стверджує, 12.02.2019 р. її було прийнять на посаду директора Сумівського сільського будинку культури на підставі розпорядження сільського голови с.Сумівка ОСОБА_2 06.11.2020 року до неї роботодавцем було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, що було оформлено розпорядженням голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області за № 6. Зі змісту вищевказаного розпорядження вбачається, що у зв`язку з порушенням трудової дисципліни та режиму роботи сільського Будинку культури, керуючись п.4 ст.40, ст. 147-152 КЗпП, попередити директора Сумівського сільського Будинку культури ОСОБА_1 про відсутність на роботі без попередження та без поважної причини 17 жовтня, 03 листопада, 06 листопада 2020 року. Вона вважає це розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення незаконним та таким, що прийняте з порушенням вимог КЗпП, з огляду на наступне. Відомості у доповідній записці художнього керівника Сумівського сільського Будинку культури ОСОБА_9 від 17.10.2020 р., акт про відсутність на робочому місці від 17.10.2020 р. №1, доповідна записка художнього керівника Сумівського сільського Будинку культури ОСОБА_9 від 03.11.2020 р., акт про відсутність на робочому місці від 03.11.2020 р. №2, доповідна записка художнього керівника Сумівського сільського Будинку культури ОСОБА_9 від 06.11.2020 р., акт про відсутність на робочому місці від 06.11.2020 р. №3, не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

Згідно наданого відповідачем табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 на посаді директора Сумівського сільського будинку культури за листопад 2020 року, вбачається, що вона 03.11.2020 р. та 06.11.2020 р. відпрацювала повні робочі дні, по 8 годин. Більш того, із наданих табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 на посаді директора Сумівського сільського будинку культури, вбачається, що їй встановлено 8 годинний робочий день. Згідно графіку роботи Сумівського будинку культури, затвердженого сільським головою ОСОБА_2 , що розміщений при вході в приміщення Сумівського СБК, заклад культури починає працювати з 10:00 год. по 21:00 год. Обідня перерва з 13:00 год. до 16:00 год. Отже, із вказаним графіком роботи (з 10:00 год. до 13:00 год. (3 год.) та з 16:00 год. до 21:00 год. (5 год.), робочий час Сумівського СБК та його директора становить 8 годин. 17.10.2020 р. позивачка з`явилась на роботі о 10 год. 00 хв., тобто згідно розпорядку робочого дня, що не являється запізненням, тому акт про відсутність на робочому місці №1 від 17.10.2020 р. містить відомості, що не відповідають дійсності. 03 листопада 2020 р. позивачці необхідно було терміново від`їхати в с. Війтівку Бершадського району Вінницької області з метою отримання плати за оренду землі. О 08:50 год. 03 листопада 2020 р. позивачка зустрілася із головою Сумівської сільської ОСОБА_2 на вулиці Центральній, що в селі Сумівка, біля магазину «Центральний» та в присутності жительки с. Сумівки ОСОБА_3 повідомила голову про необхідність терміново від`їхати в с. Війтівку Бершадського району Вінницької області з метою отримання плати за оренду землі, а тому вона вийде на роботу на півтори години пізніше. Голова погодилась та відпустила ОСОБА_1 вирішувати свої нагальні справи. Під час погодженої з відповідачем тимчасової відсутності позивачки на робочому місці, голова сільської ради декілька разів телефонувала бухгалтеру ОСОБА_4 , яка в той час проводила ревізію в Сумівському СБК, та повідомила про те, що директор СБК ОСОБА_1 запізниться на роботу з її відома. Також голова сільської ради просила бухгалтера повідомити час, коли директор СБК ОСОБА_1 з`явиться на робочому місці.

03.11.2020 р. ОСОБА_1 прибула на робоче місце об 10:30 год., тобто запізнилась на роботу на 30 хв., але з дозволу та з відома голови сільської ради ОСОБА_5 , що може бути підтверджено свідками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 06.11.2020 р. у зв`язку з життєвою необхідністю придбання ліків та відсутності аптек на території с. Сумівка, вона попросила свого односельчанина ОСОБА_6 під`їхати на його автомобілі в с. Війтівку (відстань між селами 7 км.) з метою придбання ліків. Орієнтовно об 07:30 ранку, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 поїхали в аптечний заклад, що в с. Війтівка та повернулись до с. Сумівка об 09:40 год. ОСОБА_6 висадив ОСОБА_1 біля СБК і остання попрямувала на роботу. Отже на робочому місці ОСОБА_1 з`явилась не пізніше 09 год. 42 хв., що згідно графіку роботи клубу не вважається запізненням. Зазначені обставини можуть бути підтвердженні: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . З огляду на вищевикладене вбачається, що позивач лише 03.11.2020 р. запізнилась на роботу на 30 хв., але з поважних причин та заздалегідь попередила відповідача про свою тимчасову відсутність.

До позивачки було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за порушення трудової дисципліни. В той же час порушення трудової дисципліни було встановлено вже після застосування дисциплінарного стягнення, що вбачається з наступного.

Дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 було застосовано на підставі розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області №6 від 06.11.2020 р. Вже після винесення вказаного розпорядження, було винесено розпорядження №7 від 06.11.2020 р., згідно якого, сільський голова ОСОБА_2 запропонувала директору СБК ОСОБА_1 надати пояснення про невиконання своїх посадових обов`язків несвоєчасну підготовку та ведення журналу обліку клубного закладу за серпень, жовтень та по 06 листопада 2020 року. Отже, станом на час винесення оскаржуваного розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення, роботодавцем не було з`ясовано обставини, за яких вчинено проступок щодо порушення трудової дисципліни. У відповідності до ч.ч.1,3 ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. При застосуванні до позивачки дисциплінарного стягнення, відповідачем не було враховано: що директора Сумівського СБК ОСОБА_1 не було ознайомлено з повним переліком її посадових обов`язків, в т.ч. періодичністю підготовки та ведення журналу обліку клубного закладу; відповідачем не визначено граничні строки ведення журналу обліку клубного закладу, і, як наслідок, не доведено до відома директора СБК про граничні строки ведення такого роду звітності; відповідач не визначав директору Сумівського СБК такого трудового обов`язку, як ведення журналу обліку клубного закладу; попередня сумлінна праця ОСОБА_1 на посаді директора Сумівського СБК, в т.ч. в понадурочний час, численні грамоти як трудовому колективу Сумівського СБК, так і директору особисто; проведення на високому рівні культурно-масових заходів, вагомий внесок у створення духовних цінностей, задоволення естетичних потреб населення територіальної громади, відродження та популяризація народних звичаїв, особистий внесок у розвиток аматорського мистецтва району, тощо. Тому вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді попередження від 06.11.2020 р. за №6 винесено з порушенням вимог трудового законодавства, є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідачі відзиви на позовні вимоги у встановлений судом строк не надали.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року цивільна справа № 126/2804/20 за позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумівської сільської ради Бершадського району, Бершадської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу об`єднана з цивільною справою № 126/160/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження про накладення на неї дисциплінарного стягнення, об`єднаній справі присвоєний №126/2804/20.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року відповідно до заяви позивача був замінений відповідач Сумівська сільська рада Бершадського району правонаступником Бершадською міською радою Гайсинського району, залучений правонаступник третьої особи без самостійних вимог Бершадської районної державної адміністрації Гайсинська районна державна адміністрація.

Ухвалою суду від 12.11.2021 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучена юридична особа відділ культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.02.2019 р. позивачку ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора Сумівського сільського будинку культури на підставі розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 1 від 08.02.2019 р.

06.11.2020 р. розпорядженням голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 6 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

На підставі розпорядження № 8 голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області ОСОБА_2. від 06.11.2020 р. позивачку було звільнено з посади директора Сумівського сільського будинку культури на підставі п.п 3,4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Ці обставини визнаються учасниками справи, тому, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню, у суду не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У відповідності до ч.1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Як видно із копії розпорядження № 6 Сумівського сільського голови ОСОБА_2. від 06.11.2020 року на позивачку ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення, не передбачене діючим трудовим законодавством України.

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судом встановлено, що до позивачки ніякі передбачені трудовим законодавством України заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не застосовувалися, тому й звільнення її за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, як і винесене Сумівським сільським головою ОСОБА_2 розпорядження №8 від 06.11.2929 року в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд вважає, що необхідності мотивування рішення в частині інших підстав визнання незаконним розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження немає.

Щодо звільнення з посади позивачки за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Жодним із належних та допустимих доказів в суді не підтверджено, що 17.10, чи 03.11 чи 06.112020 року позивачка ОСОБА_1 була відсутня на робочому місц в тому числі і на протязі більше трьох годин.

Навпаки, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні дали наступні показання.

Свідок ОСОБА_8 показала, що по трьох актах, які складались на ОСОБА_11 , вона була на роботі і її писали свідком на цих трьох актах. Щодо першого акту, вона була на роботі, прийшов художній керівник, вони розмовляли. Тоді до неї зателефонувала голова сільської ради ОСОБА_2 і спитала де ОСОБА_12 . Вона відповіла, що на роботі, так як вже почався робочий день. Таким чином сільський голова бачила, що ОСОБА_13 була відсутня на робочому місці, це вже було після 9 год. ранку. Щодо другого акту, вони також були на роботі, а голова сільської ради знову бачила відсутність ОСОБА_1 . Про факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці вона дізналась від сільського голови ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_9 показав, що дійсно кілька разів коли перевіряла сільський голова ОСОБА_2 , було таке, що з 10 - 11 год. ОСОБА_1 не було на роботі. Він займав посаду художнього керівника і був підлеглим ОСОБА_1 . Він працював з 9 год. ранку до 15 год. і з 17 год. до 20 год. Доповідних записок особисто він не писав, це писала скоріш за все голова сільської ради. 6 листопада ОСОБА_13 була відсутня, про те, чи вона відпрошувалась він не знає. По всіх актах, що складали ОСОБА_13 була відсутня на робочому місці біля години. Відносини ОСОБА_1 і сільського голови були напружені. Він признає свою вину в тому, що не перечитав, а підписав акти.

Свідок ОСОБА_10 показав, що з того часу як ОСОБА_13 стала директором будинку культури, до неї претензій ніяких не було. Чоловік ОСОБА_1 сам на роботу приїжджав на 8 год. і привозив її, хоча робочий час у неї починався пізніше. Перед виборами комісія засідала і постійно потрібно було там сидіти. ОСОБА_13 постійно була з ними на роботі. Якщо в ОСОБА_1 до 17 год. робочий день, то вона йшла додому і о 21 год. і о 22 год. Де взялись ті догани, йому не відомо.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Щодо належного відповідача в цій справі суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.ч. 1,5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час прийняття рішення юридична особа Сумівська сільська рада Бершадського району знаходиться в стані припинення, тобто вона не припинена.

Рішенням сесії Бершадської міської ради від 03.12.2021 майна сільських рад, котрі припиняються, передане на баланс Бершадської міської ради.

24.12.2020 року створена окрема юридична особа Відділ культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради як орган місцевого самоврядування, ідентифікаційний код 44050789.

Як пояснила в судовому засіданні керівник цього відділу, вона ж представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Клапатюк А.М. показала, що згідно з положенням про відділ до його повноважень входить, в тому числі, прийняття на роботу та звільнення директорів сільських будинків культури.

У відповідності до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи яку він замінив.

Згідно ст. 51 цього ж Кодексу суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Як видно з вищенаведеної норми залучення співвідповідача чи заміна неналежного відповідача проводиться судом виключно за клопотанням позивача.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований ст. 107 ЦК України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи.

Зважаючи на викладене та те, що положеннями ст.ст. 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). "Право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, N 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи вищенаведене, той факт, що позивачем не було заявлене клопотання про залучення в якості співвідповідача Відділ культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради, котрий уповноважений приймати рішення про звільнення, прийняття, та, відповідно, поновлення незаконно звільнених працівників, суд, виходячи із основних засад та завдань цивільного судочинства, а саме справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, принципів верховенства права, поваги до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, гласності і відкритості судового процесу та його повного фіксування технічними засобами, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, обов`язковості судового рішення, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а також те, що представник третьої особи на стороні відповідача Відділу культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради приймав участь у справі, суд вважає, що прийняттям рішення відносно вищевказаної юридичної особи не будуть порушені її права.

Щодо стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його незаконним звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на одержання заробітної плати, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений ст. 235 ч.2 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу і не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс 16).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежена в часі, окрім як у випадку розгляду справи з вини працівника більше одного року, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних тривалий час не звертається до суду. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи із середнього заробітку.

Відшкодування, передбачене ст. 235 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок незаконного звільнення, тим більше, враховуючи, що вина особа, котра повинна поновити незаконно звільненого працівника, відсутня..

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ч.2 ст. 235 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (ст.ст.і 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

З огляду, на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд враховуючи, що в результаті реорганізації юридичних осіб відповідальність повинна нести особа, котра не відповідальна за порушення прав позивача, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 235 КЗпП України.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно із наданою позивачем довідкою про середньоденний та середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за два повних місяці роботи безпосередньо перед звільненням становив, відповідно, 346.15 грн. та 7442 грн., чого ніхто з осіб, котрі приймають участь у справі, також не заперечує. Відповідно середній заробіток позивачки з 12.11.2020 по 21.12.2021 року становитиме 96229.70 грн.

З огляду на ступінь вини відповідачів, враховуючи характер цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, розмір відповідальності відповідача визначити у сумі 44 442.0 грн.

Тому у відповідній частині позову слід відмовити з вищенаведених підстав.

Згідно зі ст.ст. 12 ч.3, 60, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 3, 9 ,13 ЦК України, ст.ст. 40, 147_152,233,235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 60, 81, 251, 254, 255 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до Бершадської міської ради Гайсинського району (код ЄДРПОУ 04051033, адреса: 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул.Героїв України буд.23) за участі третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог Гайсинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04051046, адреса: 23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н. м. Гайсин, вул. 1 Травня буд. 40), відділу культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради (код ЄДРПОУ 44050789, адреса: 24400, вул. Героїв України 23, м.Бершадь Гайсинського р-ну Вінницької обл.) про визнання незаконним та скасування розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області ОСОБА_2 № 8 від 06.11.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на директора Сумівського сільського будинку культури ОСОБА_11 .

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Сумівської сільської ради Бершадського району Вінницької області ОСОБА_2 № 6 від 06.11.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Сумівського сільського будинку культури з підстав, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 40 КЗпП України.

Зобов`язати відділ культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради поновити ОСОБА_11 на посаді директора Сумівського сільського будинку культури з часу звільнення - з 12 листопада 2020 року.

Стягнути з відділу культури, молоді, туризму та охорони культурної спадщини Бершадської міської ради на користь ОСОБА_1 сорок чотири тисячі шістсот сорок дві гривні втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Сумівського сільського будинку культури та стягнення середньомісячного заробітку в розмірі сім тисяч чотириста сорок дві гривні допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 30.12.2021.

Суддя В. І. Гуцол