Рішення № 102342967, 14.12.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7218/21

2/215/3148/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Квятковського Я.А.,

секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Доценко Т.Ю.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «Північний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, якою просить стягнути моральну шкоду у розмірі 360 000 грн.

Вказує, що з 05.08.1987 по 10.03.2020 працював на підприємстві відповідача, на посадах: помічника машиніста, машиніста локомотиву в залізничному цеху № 3. 10.03.2020 звільнився за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію. 25.06.2020 йому встановлені професійні захворювання: нейросенсорна приглухуватість першого ступеня з легким ступенем зниженням слуху; хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), ЛН - другого ступеня.

Відповідно до Акту розслідування причини виникнення професійного захворювання від 22.07.2020, причинами виникнення професійних захворювань ОСОБА_1 є: робота на підприємстві відповідача на протязі 33 років; перевищення гранично допустимих норм праці, шум: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 2 дБА (85 дБА при ГДР 80дБА), пил фіброгенної дії: перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в 1,15 рази (2,3 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3).

Відповідно довідки МСЕК від 17.09.2020р., йому первинно з 07.09.2020р. безстроково встановлено 30 % втрати професійної працездатності, з яких 25% - ХОЗЛ та 5% - приглуховатість.

Довідкою МСЕК від 12.10.2021р., йому з 01.10.2021р. безстроково встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності.

У зв`язку з захворюванням він втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Його постійно турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітині, щоденні приступи задиху до 3-4 разів, періодичні перебої в роботі серця, зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ моральну шкоду у розмірі 360 000 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.12.2021 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» Доценко Т.Ю. надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач добровільно обрав роботу, міг звільнитися у будь-який час, також позивач був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, отримував компенсації, свідомо обрав місце роботи в умовах впливу шкідливих факторів. Наявність шкідливих умов праці є об`єктивною на деяких робочих місцях згідно законодавства, гігієнічної класифікації праці. Вказує, що розмір відшкодування моральної шкоди, який просить стягнути позивач є необґрунтованим, несправедливим та безпідставно завищеним.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 05.08.1987 по 10.03.2020 працював у ПрАТ "Північний ГЗК", на посадах: помічник машиніста,машиніст локомотиву в залізничному цеху №3. 10.03.2020 звільнився за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки, що також не заперечує представник відповідача (а.с. 17-20).

Під час роботи у ПрАТ в позивача виникли професійні захворювання: нейросенсорна приглухуватість першого ступеня з легким ступенем зниженням слуху; хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), ЛН - другого ступеня, що підтверджується Актом від 22.07.2020 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, виписками з медичної картки (а.с. 10-14,20-22).

Відповідно до п. п. 13, 17, 18, 19, 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.07.2020 року, на підставі санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 06.09.2018 за № 676/4.6-4, підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №2248, умови праці машиніста тепловоза ОСОБА_1 відносяться: - за вмістом хімічних речовин в повітрі робочої зони до 2 класу (допустимі); - за вмістом пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за рівнем шуму до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за рівнем вібрації загальної до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за показниками мікроклімату до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за показниками важкості праці до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - за показниками напруженості праці до 3 класу 2 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі). Хронічні професійні захворювання виникли через те, що працюючи машиністом тепловоза з 21.12.2004 по 10.03.2020, ОСОБА_1 виконував наступні роботи: управління тепловозом, опробування гальм, спостерігав за сигналами, станом колії, габаритами, положенням стрілочних переводів, показниками контрольно-вимірювальних приладів, забезпечував безпеку руху та безпеку людей. При цьому внаслідок конструктивних недоліків тепловозу, недосконалості технології транспортування обкотишів і концентрату, підпадав під вплив підвищених параметрів пилу фіброгенної дії та шуму. Раніше працюючи помічником машиніста локомотива (тепловоза) УЗТ ВАТ «Північний ГЗК» з 01.08.1984 по 11.10.1984 та з 05.01.1987 по 21.12.2004, з тих же причин підпадав під дію підвищених параметрів пилу фіброгенної дії та шуму. Причинами виникнення хронічних професійних захворювань позивача є перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду кристалічного (SiО2) від 10% до 70% в 1,15 рази (2,3 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88). Перевищення еквівалентного рівня шуму на 2 дБ (82 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.039-99). З метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання запропоновано в.о. генерального директора Скачкову А.А. дотримуватися основних вимог в організації технологічних процесів та експлуатації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії в частині комплексної механізації та автоматизації виробничих операцій; непереривності виробничих процесів: фізіологічного обґрунтування при обладнанні робочих місць згідно вимог Правил охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалині огрудкування руд та концентратів, затвердженими Наказом Міністерства соціальної політики України № 704 від 15 травня 2018 року, підвищити контроль відповідальних осіб за забезпеченням і використанням працюючими ЗІЗ органів дихання, слуху та інших засобів індивідуального захисту згідно з НПАОП 0.00-3.10-08. Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 33 років 03 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити не можливо (а.с. 10-14).

Як випливає з довідки МСЕК від 17.09.2020 року ОСОБА_1 , первинно з 07.09.2020р. безстроково було встановлено 30 % втрата професійної працездатності, з яких: 25% - ХОЗЛ, 5% - приглуховатість (а.с. 15).

Згідно довідки МСЕК від 12.10.2021 року ОСОБА_1 , з 04.10.2021р. безстроково було встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрата професійної працездатності, з яких: 60% - ХОЗЛ, 5% - приглуховатість. Останній потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування (а.с. 16)

ОСОБА_1 неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами, виписками (а.с. 21, 22, 23-24).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, ч.3 ст.43 Конституції України.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 10-14), встановлені два хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі умови праці позивача у ПрАТ, встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров`я позивача, згідно п.17-20 акту. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і завданою здоров`ю позивача шкодою.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивач протягом значного часу працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме 33 роки 3 місяці, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 65 %, тривалість розладу його здоров`я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач, завищеною.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про об`єктивний характер шкідливих умов праці, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та наявність компенсацій, оскільки такі обставини не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Оскільки позов має майновий характер - то з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2 000 грн. згідно до приписів Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень без утримання податків.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень на користь держави.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

СУДДЯ: