Рішення № 102342963, 24.12.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/979/21

Номер провадження № 2/194/353/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Виходцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він підставі рішення виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області № 82 від 19.05.2021 року призначений опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Батьками дитини є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, позивач зазначає, що ОСОБА_3 , як батько малолітнього ОСОБА_2 , у грудні 2019 року подав до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання заяву та відповідні документи для призначення ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника після смерті його матері ОСОБА_4 .. Орган Пенсійного фонду України призначив пенсію ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника після смерті матері, з дня смерті годувальника, з 10.01.2019 року та виплачував пенсію на рахунок батька дитини ОСОБА_3 .. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 року у справі № 188/189/19, яке набрало законної сили 24.03.2021 року, ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що у рішенні суду зазначено, що ОСОБА_3 підтвердив, що у грудні 2019 року оформив пенсію на сина в зв`язку з втратою годувальника, отримав її одноразово, за весь 2019 рік в розмірі 24000 грн., та поклав кошти на власний депозитний банківський рахунок, але може зняти їх лише після нарахування відсотків і віддати, передати гроші шляхом перерахунку не зміг, бо не мав банківського рахунку, але може зробити це в будь-який час. Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав пенсію по втраті годувальника, яка була призначена малолітньому ОСОБА_2 та використав їх не за призначенням на утримання сина, а звернув на свою користь. Крім того, позивач зазначає, що згідно з довідкою ГУ ПФУ України в дніпропетровській області від 22.06.2021 року ОСОБА_3 виплачена пенсія, призначена на дитину ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_4 з дня її смерті з 10.01.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 у загальному розмірі 39999,10 грн. Отже отримані ОСОБА_3 грошові кошти, які є пенсійною виплатою по втраті годувальника, є власністю малолітнього ОСОБА_2 , які отримував ОСОБА_3 як батько малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак згодом ОСОБА_3 був позбавлений батьківських прав, тому зобов`язаний повернути безпідставно отримані грошові кошти, які є власністю малолітнього ОСОБА_2 .. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 39999,10 грн., які є пенсійними виплатами у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_4 та належать малолітньому ОСОБА_2 ..

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат - Меркулова Т.В. у судове засідання не з`явилися, однак надали до суду письмову заяву в якій просять розглядати справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не подав, у зв`язку з чим, зі згоди позивача та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 21.01.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, батьками дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 9).

Мати дитини ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 14.01.2019 року Павлоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_4 дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2019 року призначена пенсія в разі втрати годувальника, та за період з січня 2019 року по вересень 2020 року загальний розмір пенсійної виплати склав 39999,10 грн., яку отримував ОСОБА_3 , про що свідчить довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 220 від 22.06.2021 року (а.с. 26).

Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 року, залишеного без змін за постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2021 року, яке набрало законної сили 24.03.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позбавлено батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-23).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 4.9 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства правці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.1999 року, суми, які належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги чи аліментів, інших поточних надходжень або прибутків від належного їм майна, переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання підопічних.

Разом з тим, з рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 року, яке набрало законної сили 24.03.2021 року, встановлено, що ОСОБА_3 , який у лютому 2019 року опікунською радою був зобов`язаний оформити пенсію на малолітнього сина по втраті годувальника (матері) оформив її лише у грудні 2019 року, а отримавши її витратив не на сина, а поклав отримані кошти до банку на власний депозитний рахунок (а.с 11-22).

Також, з постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2021 року видно, що судом встановлено, що отримані пенсійні виплати малолітнього ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника (матері), ОСОБА_3 витратив не на сина, а поклав отримані кошти до банку на власний на депозитний рахунок й до теперішнього часу на утримання дитини коштів не перерахував (а.с. 20-23).

Враховуючи викладене, судами встановлено, що відповідач ОСОБА_3 отримав пенсію по втраті годувальника, яка була призначена дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі втратою годувальника матері ОСОБА_4 та використав грошові кошти, які є власністю дитини не за призначенням на утримання сина, а звернув на свою користь.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 67 ЦК України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області № 82 від 19.05.2021 року малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини - позбавленої батьківського піклування, призначено ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_2 та визначено місце проживання малолітнього за адресою опікуна (а.с. 24).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1659 від 26.05.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Згідно з ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Аналіз ст. 190 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 177 ЦК України дає підстави для висновку, що грошові кошти як речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, є майном.

З огляду на викладене, грошові кошти є майном у розумінні ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 607/5422/16-ц від 20.03.2019 року.

За ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 922/3412/17 від 20.11.2018 року.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палами Верховного Суду у справі № 910/17324/19 від 12.10.2021 року.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 202/7994/17-ц від 26.05.2021 року.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів з відповідача у виді пенсійних виплат в сумі 39999,10 грн., належних малолітній дитині ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника (матері), втім не витрачених відповідачем на утримання сина, що пов`язується із втратою малолітньою дитиною цього ж майна (грошових коштів).

З огляду на викладене, оскільки грошові кошти в сумі 39999,10 грн., які є пенсійною виплатою дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з втратою годувальника (матері) ОСОБА_4 , отримані відповідачем ОСОБА_3 , однак не витрачені на утримання сина, а звернуті на власну користь, враховуючи, що у ОСОБА_3 відпала правова підстава на збереження вказаного майна (пенсійних виплат), оскільки відповідач за рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 24.03.2021 року, позбавлений батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на користь опікуна дитини ОСОБА_1 кошти в сумі пенсійних виплат в розмірі 39999,10 грн..

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 908 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 141, 223, 258, 263-265, 274, 280-281 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який діє як опікун малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в сумі пенсійних виплат в розмірі 39999 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 10 коп..

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. на користь держави на р/р UA 908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 29 грудня 2021 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін