Рішення № 102342314, 28.12.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас",

код ЄДРПОУ 30048570, вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162

Відповідач: Фермерське господарство "Північ Агро",

код ЄДРПОУ 38314298, вул. Польова, буд. 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624

Предмет спору: про стягнення 541 131,14 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Колісник Б. О., адвокат,

від відповідача: Федоровська І.О., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства "Північ Агро", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 541 131,14 грн заборгованості, з яких 59 140,52 грн інфляційних втрат, 112902,45 грн - 30% річних, 134 480,61 грн пені, 234 607,56 грн штрафу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.11.2021 об 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду 29.10.2021 були направлені на електронну адресу позивача - azdonbas@gmail.com та представника позивача - lawkb@ukr.net, зазначені у позовній заяві.

29.10.2021 від представника позивача надійшло повідомлення про отримання ухвали суду від 29.10.2021.

04.11.2021 представник відповідача особисто отримав копію ухвали суду від 29.10.2021 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 19.11.2021.

До початку підготовчого засідання 18.11.2021 позивачем через електронні засоби зв`язку надіслано клопотання з додатком (підписане ЕЦП) про перенесення підготовчого засідання, призначеного на 23.11.2021.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 23.11.2021 не з`явився.

У підготовчому засіданні 23.11.2021 суд розглянув клопотання учасників справи, які надійшли до його початку.

У надісланому позивачем клопотанні про перенесення підготовчого засідання зазначено, що станом на 17.11.2021 позивачем не отримано відповідь відповідача на відзив та, зважаючи на участь представника позивача 23.11.2021 о 10:00 у судовому засіданні по справі № 902/1005/21, останній позбавлений можливості взяти участь у розгляді даної справи.

Судом зазначено, що ГПК України не передбачає подання відповідачем відповіді на відзив, це є правом позивача, а тому незрозуміло, що мав на увазі представник позивача. Щодо участі представника позивача 23.11.2021 о 10:00 у іншому судовому засіданні, то позивачем не надано доказів такої участі. Судом зазначено, що обов`язок доказування покладається на учасника незалежно від того подає він заяву по суті, чи з процесуальних питань. Оскільки жодних доказів неможливості приймати участь у цьому судовому засіданні представником позивача не надано, судом відхилено зазначену підставу для відкладення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні представник відповідача повідомив щодо поданого клопотання позивача покладається на розсуд суду.

З огляду на вищевикладені висновки суду та думку представника відповідача судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання. Додатково судом зазначено, що подання інших заяв по суті (відповіді на відзив, заперечень) не обмежується підготовчим засіданням, а обмежується лише початком розгляду справи по суті, тому учасники не позбавленні можливості подати такі заяви після цього засідання.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 23.11.2021 проводилось за відсутності позивача (його представника).

До початку судового засідання від відповідача надійшли відзив на позовну заяву з додатком, у т.ч. доказами направлення позивачу, та клопотання про застосування строків позовної давності з доказами направлення позивачу. Як вбачається з матеріалів справи, відзив подано у встановленні судом та ГПК України строку та порядку, а тому він приймається до розгляду, спір вирішується з його урахуванням.

Щодо поданого клопотання про застосування строків позовної давності судом зазначено, що воно стосується безпосередньо суті спору, підпадає під розуміння заяви по суті та може бути викладено як у відзиві, так і окремим клопотанням, що не суперечить ГПК України, а тому прийнято судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 23.11.2021 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.12.2021 на 11:00.

Ухвалою суду від 23.11.2021 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 14.12.2021.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії ухвали суду від 23.11.2021 учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Представником відповідача копія ухвали суду від 23.11.2021 була отримана безпосередньо у приміщенні суду 23.11.2021.

Позивачу та його представнику копія зазначеної ухвали суду були направлені на електронні адреси azdonbas@gmail.com, lawkb@ukr.net 23.11.2021.

23.11.2021 від представника позивача надійшло повідомлення про отримання ухвали суду від 23.11.2021.

07.12.2021 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якому просить надати можливість участі у судовому засіданні, яке призначено на 14.12.2021 на 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 08.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, ухвалено засідання, призначене на 14.12.2021 на 11:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua.), забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" в судовому засіданні у справі №927/1107/21, призначеному на 14.12.2021 об 11:00 в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.

08.12.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив з додатком та доказами направлення її відповідачу.

До початку підготовчого засідання 13.12.2021 представником відповідача надіслано клопотання з додатком, в якому просить визнати причину неявки у судове засідання поважною, призначити судове засідання на іншу дату. Додано медичний висновок.

13.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання аналогічного змісту. Додано медичний висновок про продовження лікарняного.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 14.12.2021 не з`явився.

Судове засідання 14.12.2021 проводилось в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 14.12.2021 суд розглянув клопотання учасників справи, які надійшли до його початку.

Судом повідомлено, що від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою адвоката Федоровської І.О. У клопотаннях зазначено, що остання хворіє на коронавірусну хворобу COVID-19. До клопотань додано інформаційну довідку з електронної системи про тимчасову непрацездатність з 03.12.2021 по 10.12.2021 та довідку про продовження захворювання і непрацездатність з 10.12.2021 по 16.12.2021.

Представник позивача щодо поданих представником відповідача клопотань покладається на розсуд суду.

Суд вважає, що оскільки цей представник вже приймав участь у справі, у тому числі безпосередньо у підготовчому засіданні, тобто вже готувався до справи, заміна представника у зв`язку з першою неявкою з поважних причин не є вкрай необхідною та доцільною. Оскільки це є перша неявка представника відповідача, а тому за наявності належних доказів, наданих щодо хвороби представника відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, а саме першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Питання про прийняття судом відповіді на відзив відкладено до наступного судового засідання, заперечень на відповідь на відзив не надходило.

Суд звернув увагу, що наступна неявка навіть з поважних причин, не буде перешкодою для розгляду справи по суті.

Представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Судом поставлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 28.12.2021 на 11:30.

Суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача та проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 28.12.2021 об 11:30 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon», в порядку визначеному в попередніх ухвалах.

Ухвалою суду від 14.12.2021 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 28.12.2021.

21.12.2021 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення з додатком та доказами направлення їх позивачу.

В судове засідання 28.12.2021 з`явились повноважні представники сторін.

Судове засідання 28.12.2021 проводилось в режимі відеоконфереції.

Судом повідомлено про надходження від позивача відповіді на відзив, питання щодо прийняття якої не було розглянуто у минулому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про отримання відзиву на позов 28.11.2021.

Судом зазначено, що згідно трекінгу «Укрпошта» № 1400053602438 позивачем відзив на позов отримано 28.11.2021.

Отже останнім днем строку для подання відповіді на відзив є 03.12.2021.

Суд зазначив, що відповідь на відзив направлена позивачем 06.12.2021, тобто з пропущенням строку, встановленого для їх подання.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив та доказів із зазначенням поважних причин пропуску такого строку позивач суду не надав.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідь на відзив позивач подав не у встановлений судом строк, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такої заяви по суті та пояснень щодо поважності причин несвоєчасного її подання позивач суду не надав, суд залишає без розгляду подану позивачем відповідь на відзив з доданими до неї документами, а спір вирішується без їх урахування.

Судом повідомлено, що від відповідача надійшли пояснення з додатком.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що вказані пояснення це доповнення до відзиву.

Судом зазначено, що згідно ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази повинні бути подані відповідачем у строк, встановлений для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1, 6, 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Судом зазначено, що відповідно до ст. 80, 165 ГПК України відзив разом з доказами подається у встановлений для цього судом строк. У встановлений судом строк заперечень щодо відсутності спору, з огляду на гарантійний лист та саме цей доказ, подано не було, поважних причин такого неподання не наведено. Пояснення представника відповідача, щодо подання гарантійного листа лише після з`ясування позиції позивача з цього приводу у судовому засіданні суд не вважає ані поважними причинами, ані правовими підставами для недотримання норм встановлених ст. 80, 165 ГПК України, оскільки свої вимоги і доводи позивач викладає у позовній заяві. Навіть під час судового процесу таких доводів позивач не викладав і вони не можуть вважатись новими обставинами спору, що стали відомі сторонам під час розгляду справи. Відповідач мав знати про такі обставини під час подання відзиву і не був позбавлений можливості подати цей доказ подати вчасно. Зважаючи на наведене, відповідно до ст. 165, 80 ГПК України такі пояснення і докази судом до розгляду не прийнято, спір вирішується без їх урахування.

У судовому засіданні 28.12.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 41/18 ОД від 02.07.2018 в частині своєчасної оплати за отриманий товар, в зв`язку з чим позивачем нараховано 59 140,52 грн інфляційних втрат, 112 902,45 грн - 30% річних, 134 480,61 грн пені, 234 607,56 грн штрафу.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, зазначає що ним було проведено оплату за отриманий товар та 07.02.2019 було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 07.02.2019, який підтверджує відсутність заборгованості. Повідомив, що посилання позивача на п. 7.7 Договору є безпідставним, оскільки він передбачає невиконання щодо оплати отриманого товару. Вважає, що позивач змінює умови договору, зазначаючи про стягнення 30 % річних, оскільки відповідачем оплату товару було здійснено та даним пунктом договору не передбачено оплату 30 % річних за несвоєчасну оплату. Відповідач повідомив, що у разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні втрати стягненню не підлягають. Зазначає про те, що у разі якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення. В разі наявності претензій позивач мав би надмірно сплачені відповідачем кошти направити на погашення штрафних санкцій, однак самостійно направив як передплату по іншому договору, про що позивачем вказано у позовній заяві. Просить встановити баланс між застосованими до відповідача заходами відповідальності та оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків.

У поданому клопотанні про застосування до спірних правовідносин позовної давності зазначає, що договір поставки датовано 02.07.2018, позовна заява містить дату 25.10.2021, тобто зі значним пропуском позовної давності. До спірних правовідносин про стягнення пені та штрафних санкцій за Договором від 02.07.2018 застосовується загальний строк позовної давності у три роки. За умовами договору оплата за товар мала відбутися 12.07.2018, 30.07.2018, 06.08.2018, 16.08.2018, 27.08.2018, 06.09.2018. Посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на продовження дії карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України до 31.12.2021 є безпідставним, оскільки карантин розпочався з 30.03.2020, а з липня 2018 року у позивача було достатньо часу для звернення до суду.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Північ Агро» (далі - Покупець) було укладено договір поставки №41/18ОД (далі - Договір) (а.с. 24-27).

Відповідно до п. 1.1 Договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР)), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро ( в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами).

Згідно п. 2.3 Договору загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до п. 3.1 Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, сторони домовились, що при проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати. Всі платежі за цим Договором здійснюються покупцем з урахуванням п. 3.2 Договору (п. 3.2, 3.3 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути оплачений ним не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та рахунку-фактури перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі і за ту, що поставлена в минулі періоди.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк поставки товару визначається у відповідних Додатках до цього Договору.

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили, що за порушення умов Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Відповідно до п. 7.1.1 Договору крім відповідальності, встановленої п. 7.1 Договору даного договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.7 Договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника від суми заборгованості 30 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 Договору).

Пунктом 7.9 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до п. 11.2 Договору договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

На виконання умов Договору позивач поставив, відповідач отримав товар на загальну суму 1 173 037,85 грн, що підтверджується видатковими накладними № 6245 від 02.07.2018 на суму 110 292,00 грн, № 6717 від 20.07.2018 на суму 158 172,59 грн, № 6725 від 20.07.2018 на суму 61 581,00 грн, № 6865 від 26.07.2018 на суму 545 482,60 грн, № 6958 від 27.07.2018 на суму 91 397,06 грн, № 7202 від 06.08.2018 на суму 50 314,20 грн, № 7589 від 16.08.2018 на суму 125 755,20 грн, № 7893 від 27.08.2018 на суму 30 043,20 грн (а.с. 28-35).

Цей товар був поставлений тільки згідно видаткових накладних, без укладення інших письмових угод - додатків.

Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 3.4 Договору товар має бути оплачений покупцем не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Тобто з урахуванням п. 3.4 Договору та правил обчислення строків, визначених ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, видаткова накладна № 6245 від 02.07.2018 повинна бути оплачена відповідачем до 12.07.2018, видаткова накладна № 6717 від 20.07.2018 - до 30.07.2018, видаткова накладна № 6725 від 20.07.2018 - до 30.07.2018, видаткова накладна № 6865 від 26.07.2018 - до 06.08.2018, видаткова накладна № 6958 від 27.07.2018 - до 06.08.2018, видаткова накладна № 7202 від 06.08.2018 - до 16.08.2018, видаткова накладна № 7589 від 16.08.2018 - до 27.08.2018, видаткова накладна № 7893 від 27.08.2018 - до 06.09.2018.

Проте відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався з порушенням строку оплати.

З вбачається з копій виписок банку, відповідач здійснив оплату з призначенням платежу «за ЗЗР згідно договору № 41/18 ОД від 02.07.2018» 25.10.2018 - 400 000,00 грн, 18.12.2018 - 500 000,00 грн, 28.12.2018 - 100 000 грн та 200 000,00 грн, всього на загальну суму 1 200 000,00 грн (а.с. 37-42).

Позивачем зазначено, що залишок здійсненої відповідачем оплати, ним було спрямовано як аванс по Договору № 05/19ОД від 28.12.2018.

Отже, відповідач повністю розрахувався за отриманий товар по видатковим накладним: № 6245 від 02.07.2018, № 6717 від 20.07.2018, № 6725 від 20.07.2018, № 6865 від 26.07.2018, № 6958 від 27.07.2018, № 7202 від 06.08.2018, № 7589 від 16.08.2018, № 7893 від 27.08.2018, однак порушив строки оплати, встановлені у п. 3.4 Договору.

Відповідачем надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 07.02.2019, з якого вбачається, що заборгованість станом на лютий 2019 року відсутня. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 59 140,52 грн інфляційних втрат, 112 902,45 грн - 30% річних, 134 480,61 грн пені, 234 607,56 грн штрафу.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.

Як встановив суд, позивач у липні-серпні 2018 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 173 037,85 грн, який відповідач оплатив у повному обсязі, проте допустив порушення строків здійснення такої оплати, встановлених у п. 3.4 Договору.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, поставленого за Договором у період з 02.07.2018 по 27.08.2018, позивач заявив до стягнення 134 480,61 грн пені за загальний період з 13.07.2018 по 27.12.2018, нарахованої на підставі п. 7.1.1 Договору, та 234 607,56 грн штрафу у розмірі 20 %, які нараховані по кожній видатковій накладній.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 7.1.1 Договору погодили, що покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.9 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування.

Позивачем при додаванні сум пені, яка нарахована на суму боргу по видатковій накладній № 6245 та по видатковій накладній № 7202, допущено арифметичну помилку, зазначено та заявлено до стягнення суму меншу, ніж обраховано судом.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову в частині ціни позову, позовні вимоги в частині стягнення пені по вказаним накладним підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, при додаванні сум пені, яка нарахована на суму боргу по видатковій накладній № 6958, позивачем допущено арифметичну помилку, зазначено та заявлено до стягнення суму більшу, ніж обраховано судом.

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 134 480,60 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пені є правомірними у розмірі 134480,60 грн.

У п. 7.8 Договору сторони встановили, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Отже, даним пунктом Договору сторони обумовили нарахування штрафу за прострочення відповідачем конкретного платежу, який визначено окремим додатком.

Системний аналіз умов Договору дає підстави дійти висновку, що у ньому обумовлено два окремих способи поставки товару: на підставі окремо укладених додатків та тільки згідно накладних без укладення додаткових письмових угод, які мають різні умови поставки та розрахунків.

Позивачем не надано додатків, по яким було поставлено товар, при цьому як вбачається з матеріалів справи поставка товару здійснювалась по видатковим накладним без укладення інших письмових угод - додатків.

Відповідно до п. 3.4 Договору товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути оплачений ним не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Отже, за умовами п. 7.8 Договору позивач може нарахувати та заявити до стягнення штраф тільки в разі прострочення відповідачем конкретного платежу, визначеного окремим додатком.

Враховуючи, що між сторонами у спірних правовідносинах не здійснювалась поставка товару згідно додатків, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.8 Договору.

Щодо заявлених до стягнення 30 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, поставленого за Договором у період з 02.07.2018 по 27.08.2018, позивач також заявив до стягнення 112 902,45 грн - 30 % річних за загальний період з 13.07.2018 по 27.12.2018 та 59140,52 інфляційних втрат за загальний період з липня по грудень 2018 року, нарахованих по кожній видатковій накладній.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У п. 7.7 Договору сторони встановили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника від суми заборгованості 30 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Доводи відповідача щодо безпідставності застосування позивачем п. 7.7 договору суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закон встановлює відповідальність за порушення боржником строків оплати, тобто як взагалі за несплату, так і за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару. При цьому здійснена сплата з порушенням строків оплати не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Як вбачається з наданого акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 07.02.2018, позивач відобразив у ньому дані свого бухгалтерського обліку щодо здійснених господарських операцій з постачання товару та отримання оплати за товар. Дані бухгалтерського обліку відповідача у цьому акті не відображені, проте вказаний акт підписаний уповноваженими особами відповідача.

З метою звіряння бухгалтерського обліку операцій підприємства можуть проводити звірки взаєморозрахунків та стану заборгованості, за результатами якої складається акт звірки, проте форма, якій повинен відповідати такий акт, жодним нормативно-правовим актом не затверджена.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Незаповнення даних бухгалтерського обліку однією стороною у разі її згоди з даними, внесеними іншою стороною, є звичаєм ділового обороту, який широко використовується у господарських відносинах.

У акті взаєморозрахунків відображається борг за здійснені господарські операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1).

Відповідальність за порушення виконання зобов`язань не є тотожною господарській операції, її незазначення в акті не спростовує таких правовідносин і не свідчить про звільнення відповідача від відповідальності.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо зміни позивачем умов договору в частині заявлення до стягнення 30 % річних з огляду на наступне.

Згідно п. 7.7 Договору сторони встановили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника від суми заборгованості 30 % річних. Тобто сплата 30 % річних передбачена в разі порушення відповідачем строків оплати згідно п. 3.4 Договору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу встановлена відповідальність за порушення боржником строків оплати, тобто як взагалі за несплату, так і за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті отриманого товару. Невиконання відповідачем зобов`язань по Договору є тотожним неналежному виконанню відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати.

Позивач не змінює умови договору, оскільки у відповідача виникає зобов`язання щодо своєчасної оплати товару та виконання зобов`язань належним чином, за неналежне виконання встановлюється відповідальність, яка полягає у сплаті на користь позивача 30 % річних від суми заборгованості.

Доводи відповідача про застосування позивачем перерахунку вартості товару з урахуванням курсу долара США суд відхиляє з огляду на наступне.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили: ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР)), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами).

Тобто, за умовами даного пункту Договору передбачено, що визначення еквіваленту у доларах США ціни товару, яка встановлена у гривні, зазначається у Додатках до Договору.

Згідно п. 2.3 Договору загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно п. 3.4 Договору товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути оплачений ним не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем товар поставлявся по окремим видатковим накладним, без укладення додаткових окремих письмових додатків, у яких еквівалент ціни товару у доларах США не визначався.

Пунктом 3.2 Договору сторони визначили наступне: в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, сторони домовились, що при проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати.

Таким чином, умови п. 3.2 Договору застосовуються у поєднанні з умовами п. 2.2 Договору.

Отже, як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних ціна товару була визначена без застосування еквівалента долара США.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 30 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про правомірне їх нарахування.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності до штрафних санкцій та пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У п. 7.9 Договору сторони визначили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем в позовній заяві вказано, що строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє з 12.03.2020 та наразі триває.

Суд частково погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 01.10.2021 року на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 карантин продовжено до 31 грудня 2021 року.

Із приписів п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України слідує, що на строк дії карантину продовжуються лише строки загальної (3 роки) та спеціальної (1 рік) позовної давності, встановлені Кодексом (ст. 257, 258 ЦК України).

Такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас, цими приписами не обумовлюється застосування їх до ст. 259 цього Кодексу.

У свою чергу, сторони у п. 7.9 Договору вже встановили більший, порівняно до визначеного законом, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій і за своєю правовою природою такий строк є вже договірним.

Оскільки положення п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України розповсюджують свою виключно на строки, встановлені законом, а не договірні, застосуванню до спірних взаємовідносин вони не підлягають.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача про продовження строків позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Враховуючи, що позов подано до суду 25.10.2018, суд доходить висновку, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з відповідача пені за період з 13.07.2018 по 24.10.2018 відбулось поза межами строку позовної давності, а відтак у позові у цій частині необхідно відмовити.

Решта суми пені у розмірі 43 865,15 грн заявлена в межах строку позовної давності, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Щодо зменшення розміру заявлених нарахувань.

Також у відзиві на позов відповідач просить суд встановити баланс між застосованими заходами відповідальності та оцінкою дійсного розміру збитків.

Проте жодних клопотань про зменшення розміру неустойки з відповідним обґрунтуванням та доказами ФГ «Північ Агро» суду не надано.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи наведені приписи, зменшення розміру заявленої до стягнення пені за час затримки розрахунку відповідно є правом, а не обов`язком суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені в сумі 43 865,18 грн, яка підлягає стягненню з відповідача за перерахунком суду, оскільки її розмір не є надмірно великим у порівнянні із розміром основної заборгованості 1 173 037,85 грн, на яку вона нарахована позивачем, а відповідачем не зазначено та не доведено суттєвих обставин, які можуть слугувати для її зменшення.

Приймаючи до уваги необґрунтованість доводів відповідача та недоведенність виняткових обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 8116,98 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 3238,63 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Північ Агро" (код ЄДРПОУ 38314298, вул. Польова, буд. 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (код ЄДРПОУ 30048570, вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162) 43 865,18 грн пені, 59 140,52 грн інфляційних втрат, 112 902,45 грн - 30% річних та 3238,63 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.12.2021.

Суддя В. В. Шморгун