Рішення № 102342311, 30.12.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області, площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600, e-mail: nemrada_post@cg.gov.ua

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , e-mail: невідомий

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 17048,70 грн.

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Чернігівської області звернувся позивач - Ніжинська міська рада Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 17048,70 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачка у період з 06.06.2018 до 31.12.2020 не набула належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,0250 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 у м.Ніжин, а тому у зазначений період часу використовувала зазначену земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувала орендної плати, тобто за рахунок позивача безпідставно зберегла у себе майно (кошти, які мала сплатити за користування земельною ділянкою).

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд cправу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2021 здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є відповідачем у даній справі.

25.10.2021 від центру надання адміністративних послуг Ніжинської міської ради на адресу суду надійшла письмова довідка №06-10/1140 від 21.10.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.10.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/1083/21 без повідомлення сторін у справі; надано відповідачу строк (до 25.11.2021) для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з довідкою від 27.10.2021 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати відправка поштової кореспонденції тимчасово припиняється.

Ухвала суду від 27.10.2021 була направлена судом на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві, з проханням повідомити про її отримання, що підтверджується листом суду від 27.10.2021.

29.10.2021 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гринь Л.В. надійшла заява про вступ у справу як представника. У заяві зазначено електронну пошту представника відповідача - адвоката Гринь Л.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1

10.11.2021 ухвала суду від 27.10.2021 була направлена засобами поштового зв`язку на адреси сторін, зазначені у позовній заяві, та 11.11.2021 отримана позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400053297260 від 10.11.2021.

19.11.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто ухвалу суду від 27.10.2021, надіслану судом відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Судом встановлено, що адреса відповідача, зазначена у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), повністю збігається з адресою реєстрації, зазначеною Центром надання адміністративних послуг Ніжинської міської ради.

Заяв про зміну місцезнаходження відповідача, відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, не надходило.

22.11.2021 ухвала суду від 27.10.2021 була направлена судом на електронну електронну пошту представника відповідача - адвоката Гринь Л.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проханням повідомити про її отримання, що підтверджується листом суду від 22.11.2021.

24.11.2021 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гринь Л.В., надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач вказує про те, що не є підприємцем, тобто суб`єктом господарювання; фактично користується земельною ділянкою 75.1 кв.м., що підтверджено Технічним паспортом на будівлю. Позивач всупереч п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (з наступними змінами), не створив комісію, у тому числі з участю відповідача, для визначення розміру відшкодування, не надав суду Акт затверджений рішенням виконавчого комітету Ніжинської міськради «Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою у АДРЕСА_3 . Розмір відшкодування не доведений належними та допустимими доказами. При вирішенні питання щодо ставки податку не враховано те, що відповідач має право на пільгу, а також ставка податку для мене визначена найвища - 9 відсотків, яка визначена для суб`єктів господарювання що займаються торговою діяльністю, тоді як відповідно до п.5.1. Положення про плату за землю від 08.07.2015 «ставки на земельні ділянки ... які використовуються без отримання прибутку.. встановлюються у розмірі 0.03 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.». Отже, при вирішенні питання про оплату за користування землею не враховано, що відповідач не є суб`єктом господарювання, не здійснює підприємницьку діяльність і не має прибутку.

Надання представником відповідача відзиву на позовну заяву свідчить про обізнаність відповідача про розгляд даної справи Господарським судом Чернігівської області.

30.11.2021 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гринь Л.В., надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначає про відсутність правових підстав для зміни коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, оскільки з моменту державної реєстрації речового права на земельну ділянку їй було визначено цільове призначення за кодом « 03.07», що зумовлювало застосування коефіцієнта функціонального використання « 2,5», згідно з додатком 1 до Порядку №489, не із розрахунку 9%, який безпідставно визначений відповідачу не на підставі чинного законодавства, а на підставі Положення про плату за землю, що затверджене рішеннями Ніжинської міської ради від 08.07.2015 №6-66/2015. За перерахунком відповідача, пропорційно частці власності (1/2 частини) з нього підлягають стягненню грошові кошти у сумі 4736,18 грн.

Відповіді на відзив від позивача станом на 30.12.2021 не надходило.

За приписами ч.1,2,4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що Ніжинська міська рада Чернігівської області є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0250 га, з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі майстерні (03.07).

Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035, площею 0,0250 га, місце розташування: АДРЕСА_3 , здійснено відділом у м. Ніжині Міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 14.03.2013 року (а.с.13-15).

08.04.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №642374 про право комунальної власності Ніжинської міської ради на земельну ділянку площею 0,0250 га, з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035, цільове призначення - комерційне використання. На зазначеній земельній ділянці комунальної власності розташована нежитлова будівля - «гараж» за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах на праві приватної спільної часткової власності (а.с.16-17).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.07.2013 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право приватної власності на 1/2 частки нежитлової будівлі «гараж» за адресою: АДРЕСА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2008 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108613674104; номер запису про право власності: 1709988) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право приватної власності на 1/2 частки нежитлової будівлі «гараж» за адресою: АДРЕСА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2008 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108613674104; номер запису про право власності: 1875723) (а.с.16 з оборотом).

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.18-22) (далі - договір).

Відповідно до п. 1,2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі майстерні, що використовується для ремонту автотранспортної техніки (землі громадської забудови) на підставі рішення сорокової сесії шостого скликання від 30.05.2013 у АДРЕСА_3 .

В оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 загальною площею 0,0250 га, у тому числі 0,0171 га - капітальна забудова, 0.0079 га - під проїздами, проходами та площадками.

Згідно з п.8 договору його укладено на 5 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права 02.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право 1501239 - право оренди земельної ділянки площею 0,025 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 за ОСОБА_1 . Строк дії речового права до 05.06.2018 (а.с.23 зворот).

Як зазначає позивач, зазначений договір оренди землі від 05.06.2013 не поновлювався, строк дії договору закінчився 05.06.2018.

За твердженням позивача станом на 31.12.2020 договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,0250 га, кадастровий номер якої 7410400000:03:023:0035 між Ніжинською міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для обслуговування належного їм на праві приватної власності (по 1/2 частки) нерухомого майна не укладено та відповідне право не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ч. 3 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з листом Ніжинського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області №1849/9/25-01-51-05 від 28.05.2020 за період 2017-2020 роки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) орендну плату не нараховували та не сплачували за жодну земельну ділянку у м. Ніжині (а.с.24).

За доводами позивача ОСОБА_1 у період часу з 06.06.2018 до 31.12.2020 не набула належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,0250 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 у м.Ніжині, а тому у зазначений період часу використовувала земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувала орендну плату. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 за рахунок Ніжинської міської ради безпідставно зберегла у себе майно (кошти, які мала сплатити за користування земельною ділянкою) і відповідно до положень ст.1212,1214 Цивільного кодексу України повинна відшкодовувати позивачу всі доходи, які він одержала або міг одержати від використання цього майна.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Фізична особа ОСОБА_1 , не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшила свої доходи, а позивач втратив належне йому майно - грошові кошти у вигляді орендної плати. Розмір збільшеного доходу відповідача у період з 06.06.2018 до 31.12.2020 у зв`язку з використанням земельної ділянки Ніжинської міської ради без достатньої правової підстави є розміром плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, що встановлена Ніжинською міською радою. Розмір доходу ОСОБА_1 у період з 06.06.2018 до 31.12.2020 розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Рішенням Ніжинської міської ради 69 сесії 6 скликання від 08.07.2015 №6-69/2015 "Про затвердження місцевих податків" затверджено Положення про плату за землю (а.с.25-29).

Рішенням Ніжинської міської ради 49 сесії VII скликання від 28.12.2018 №4-49/2018 внесено зміни до Положення про плату за землю (додаток 4 до рішення 69 сесії Ніжинської міської ради 6 скликання від 08.07.2015 №6-69/2015 "Про затвердження місцевих податків" (а.с.30-35).

Позивачем до матеріалів позовної заяви додано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по м. Ніжину за 2017-2018, 2019-2020 роки з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 (площею 250 м2) місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (а.с.36-37).

Ніжинською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0250 га кадастровий номер 7410400000:03:023:0035 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі майстерні (03.07) №01.1-15/1167 від 02.06.2021. Розрахунок з додатками рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення направлено ОСОБА_3 (а.с.38-42).

Відповідно до листа фінансового управління Ніжинської міської ради №484 від 24.09.2021 від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплата земельного податку / орендна плата протягом періоду 2018-2020 роки відсутня (а.с.44).

У позовній заяві позивач зазначив, що частина позовних вимог, викладених у цій позовній заяві, стосується стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками за період, що виходить за межі строку позовної давності, а саме фактичне користування земельною ділянкою у період з 06.06.2018 по 19.10.2018.

За доводами позивача причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, пов`язані з фактом прийняття Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від Ніжинської міської ради позовних заяв з ідентичними позовними вимогами до ОСОБА_1 та їх розгляду впродовж тривалого строку до закриття провадження у справі, а саме: ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11.12.2020 було відкрито провадження у справі №740/4887/20 за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2021 у справі №740/4887/20, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.09.2021, провадження у цивільній справі №740/4887/20 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України та зазначено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду (а.с.45-53).

Позивач вважає, що є не правильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах, а тому, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 та постанові Великої Палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі 904/3405/19 (де касаційний суд визнав поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності), виходячи з фактичних обставин справи, просить поновити строк позовної давності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та зазначає про те, що не є підприємцем, тобто суб`єктом господарювання; фактично користується земельною ділянкою 75.1 кв.м., що підтверджено Технічним паспортом на будівлю. Позивач, всупереч п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (з наступними змінами) - не створив комісію, у тому числі з участю відповідача, для визначення розміру відшкодування, не надав суду Акт затверджений рішенням виконавчого комітету Ніжинської міськради «Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою у АДРЕСА_3 . Розмір відшкодування не доведений належними та допустимими доказами. При вирішенні питання щодо ставки податку не враховано те, що відповідач має право на пільгу, а також ставка податку для мене визначена найвища - 9 відсотків, яка визначена для суб`єктів господарювання що займаються торговою діяльністю, тоді як відповідно до п.5.1. Положення про плату за землю від 08.07.2015 «ставки на земельні ділянки ... які використовуються без отримання прибутку.. встановлюються у розмірі 0.03 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.». Отже, при вирішенні питання про оплату за користування землею не враховано, що відповідач не є суб`єктом господарювання, не здійснює підприємницьку діяльність і не має прибутку.

Відповідач у письмових поясненнях зазначає про відсутність правових підстав для зміни коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, оскільки з моменту державної реєстрації речового права на земельну ділянку їй було визначено цільове призначення за кодом « 03.07», що зумовлювало застосування коефіцієнта функціонального використання « 2,5», згідно з додатком 1 до Порядку №489, не із розрахунку 9%, який безпідставно визначений відповідачу не на підставі чинного законодавства, а на підставі Положення про плату за землю, що затверджене рішеннямиНіжинської міської ради від 08.07.2015 №6-66/2015. За перерахунком відповідача, пропорційно частці власності (1/2 частини) з нього підлягають стягненню грошові кошти у сумі 4736,18 грн.

Відповіді на відзив від позивача станом на 30.12.2021 не надходило.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частинами 1,2 ст. 2 Земельного кодексу України (чинних на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами ч.1,2 ст. 83 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, юридичним особам України (ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України (чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст.4,5 Закону України "Про оренду землі" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендарями, зокрема - юридичні особи України.

Право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. З огляду на приписи ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин) не вважається правопорушенням відсутність у власника, зокрема, будівлі зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно.

Обґрунтовуючи заявлені позовні, вимоги позивач посилається на те, що відповідачка у період з 06.06.2018 до 31.12.2020 не набула належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,0250 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 у м.Ніжин, а тому у зазначений період часу використовувала зазначену земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувала орендну у тобто за рахунок позивача безпідставно зберегла у себе майно (кошти, які мала сплатити за користування земельною ділянкою), а тому відповідно до положень ст.1212,1214 Цивільного кодексу України повинна відшкодувати позивачу всі доходи, які він міг одержати від цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Ніжинська міська рада Чернігівської області, є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0250 га, з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі майстерні (03.07), державну реєстрацію якої здійснено відділом у м. Ніжині Міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 14.03.2013 та 08.04.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №642374 про право комунальної власності Ніжинської міської ради на зазначену земельну ділянку, цільове призначення - комерційне використання.

Судом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці комунальної власності розташована нежитлова будівля - «гараж» за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах на праві приватної спільної часткової власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.07.2013 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право приватної власності на 1/2 частки нежитлової будівлі «гараж» за адресою: АДРЕСА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2008 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108613674104; номер запису про право власності: 1709988) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право приватної власності на 1/2 частки нежитлової будівлі «гараж» за адресою: АДРЕСА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2008 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108613674104; номер запису про право власності: 1875723).

Зазначений факт відповідачкою не заперечується.

Суд встановив, що 05.06.2013 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідачці в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 загальною площею 0,0250 га, у тому числі 0,0171 га - капітальна забудова, 0.0079 га - під проїздами, проходами та площадками, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі майстерні, що використовується для ремонту автотранспортної техніки (землі громадської забудови) строком на 5 років, про що 02.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право 1501239 - право оренди земельної ділянки площею 0,025 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 за ОСОБА_1 ; строк дії речового права до 05.06.2018.

За доводами позивача, які не заперечено відповідачкою, строк дії спірного договору оренди землі закінчився 05.06.2018 та не поновлювався.

Відповідачка наголошує на тому, що спірний договір оренди землі укладався тоді, коли вона була власницею цілої будівлі гаражу та використовувала його як складське приміщення, але після відчуження нею 29.07.2013 - 1/2 частини нежитлової будівлі «гараж» ОСОБА_2 , земельна ділянка під його 1/2 частиною нежитлової будівлі «гараж» перевищує 1/2 частину. Розмежування земельної ділянки з ОСОБА_2 не проводилося, тому позовні вимоги щодо сплати за 1/2 частину земельної ділянки є необґрунтованими. За доводами відповідачки фактично вона користується земельною ділянкою під своєю частиною будівлі, а саме: 75.1 квадратним метром, що підтверджено Технічним паспортом на будівлю. Іншою земельною ділянкою вона не користується.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: письмовими доказами, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

У порушення зазначених приписів відповідачкою разом з відзивом на позов не надано суду допустимих доказів належного оформлення права користування нею земельною ділянкою під своєю частиною будівлі, а саме 75.1 квадратним метром згідно з Технічним паспортом на будівлю, зокрема, доказів укладення відповідного договору оренди земельною ділянкою з Ніжинською міською радою Чернігівської області та державної реєстрації такого права, а також належних доказів того, що іншою земельною ділянкою вона не користується.

Посилання відповідачки на те, що позивач не скликав комісію і не визначив розмір земельної ділянки, яким відповідачка фактично користується, є безпідставним, оскільки відповідачка є зацікавленою особою у спірних правовідносинах, а тому обов?язок доказування фактичного розміру спірної земельної ділянки, якою фактично користується відповідачка, покладено саме на відповідачку, яка належними та допустими доказами повинна обгрунтувати свої заперечення.

Разом з тим матеріали справи також не містять доказів того, що відповідачка не користувалась спірною земельною ділянкою кадастровий номер площею 0,025 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035, тобто наявний факт користування спірною земельною ділянкою без достаньої правової підстави та без реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже позивач має право на одержання коштів у розмірі орендної плати.

Посилання відповідачки на те, що вона припинила підприємницьку діяльність, об`єкт нежитлової будівлі «гараж», розташованої у АДРЕСА_3 , нею взагалі не використовується і доходів не приносить, тобто вона не є суб`єктом господарювання ,судом до уваги не приймається з огляду на таке.

З матеріалів справи випливає, що позивач звертався до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення 15983,67 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0250 га з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2021 у справі №740/4887/20, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.09.2021, провадження закрито; роз`яснено, що вимоги позивача підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Судами зазначених інстанцій було встановлено таке:

«Між Ніжинською міською радою та підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі загальною площею 0,0250 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7410400000:03:023:0035, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі майстерні, що використовується для ремонту автотранспортної техніки (землі громадської забудови). Відповідачка не продовжила дію вказаного договору оренди з моменту закінчення строку його дії 05.06.2018, а тому не набувала належних прав власності або користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим використовувала земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувала орендної плати. Зміст укладеного договору оренди земельної ділянки, де орендарем зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчать про наявність відносин з приводу зміни правочину у господарській діяльності, а саме спору, пов`язаного з правом оренди, яке відповідач не визнає, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 Цивільного кодеексу України).

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, правовідносини сторін, що виникли з господарського договору, після втрати відповідачкою статусу фізичної особи підприємця не припинились.

Зазначений висновок підтверджений постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 у справі № 335/4675/19 (провадження № 61-6485св20), ухвалою від 02 вересня 2020 року у справі № 699/115/20 (провадження № 61-12724ск20), постановою від 06 лютого 2020 року у справі № 484/3750/18 (провадження № 61-18131св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 265/6586/19 (провадження № 61-15590св20).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 17.05.2001 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а 28.12.2016 внесено запис про припинення її підприємницької діяльності.

Таким чином, станом на час укладення договору оренди землі (05.06.2013) ОСОБА_3 мала статус фізичної особи-підприємця.

Отже, зміст укладеного договору оренди земельної ділянки, де орендарем зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , та характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчать про наявність відносин з приводу зміни правочину у господарській діяльності, а саме спору, пов`язаного з правом оренди, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Враховуючи викладене, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідачки із втратою нею статусу як ФОП не припинилися».

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що у справі Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області №740/4887/20 та у даній справі №927/1083/21 беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2021 у справі №740/4887/20, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.09.2021 входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, тобто користування спірною земельною ділянкою в комерційних цілях для ведення господарської діяльності, а не для особистого користування, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 зазначила, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч.1 ст. 1214 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідачка не відмовилася від користування спірною земельною ділянкою, суд доходить висновку, що неукладення договору оренди земельної ділянки не позбавляє позивача вимагати від відповідачки, як фактичного користувача земельної ділянки, орендної плати, яку б позивач отримав у разі укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, до спірних відносин підлягають застосуванню приписи ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 17048,70 грн. за період з 06.06.2018 до 31.12.2020 з огляду на те, що у зазначений період часу відповідач використовував спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував орендної плати за її користування.

У позовній заяві позивач просить суд визнати причини пропуску Ніжинською міською радою Чернігівської області строку позовної давності для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк, посилаючись на те, що частина позовних вимог стосуються стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками за період, що виходить за межі строку позовної давності. Причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з фактом прийняття Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від Ніжинської міської ради позовних заяв з ідентичними позовними вимогами до ОСОБА_1 та їх розгляду впродовж тривалого строку до закриття провадження у справі у зв`язку з порушеннями правил юрисдикції.

Щодо клопотання позивача про визнання причин пропуску строку для звернення суду поважними та поновлення даного строку суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Як вбачається з матеріалів справи, в межах строків позовної давності Ніжинська міська рада Чернігівської області звернулася до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 15983,67 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0250 га, з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035.

11.12.2020 Ніжинським міськрайонним судом відкрито провадження у справі №740/4887/20 та призначено судове засідання у справі. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 05.08.2021 провадження у справі №740/4887/20 закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; роз`яснено, що вимоги позивача підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

19.10.2021 Ніжинська міська рада Чернігівської області звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 з ідентичними позовними вимогами.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову) не перериває перебігу позовної давності.

За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам, з огляду на факт відкриття провадження Ніжинським міськрайонним судом у справі №740/4887/20 та тривалий час розгляду справи, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, а також приймаючи до уваги факт звернення позивача до Господарського суду Чернігівської області з даною позовною заявою в межах розумного строку, суд доходить висновку, що строк для звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що позивач почав реалізовувати право звернення до суду за захистом порушеного права в межах позовної давності, з метою недопущення порушення права позивача на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принципи верховенства права, справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення позивачу строку позовної давності для звернення до суду.

Щодо правомірності розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 14 Податкового кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платниками податку на землю, є зокрема, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Базою для розрахунку податку на землю є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Позивач зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати позивачем здійснено відповідно до Положення про плату за землю, затвердженим рішенням Ніжинської міської ради 69 сесії 6 скликання від 08.07.2015 №6-69/2015 «Про затвердження місцевих податків», з урахуванням змін внесених рішенням Ніжинської міської ради 49 сесії VII скликання від 28.12.2018 №4-49/2018.

Розрахунок розміру доходу фізичної особи ОСОБА_1 здійснено за формулою: (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х (% від нормативної грошової цінки) : (кількість днів у році) х (кількість днів фактичного використання земельної ділянки у році).

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 250 м2, кадастровий номер 7410400000:03:023:0035, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2017-2018 роки становить 165649,48 грн.; за 2019-2020 роки - 142004,32 грн.

Підпунктом г) пункту 5.4.3. розділу V «Ставки плати за землю» Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради від 08.07.2015 №6-66/2015 (зі змінами), розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем за землі: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на рівні 9 відсотків нормативної грошової оцінки.

За період користування земельною ділянкою площею 0,0250 га, кадастровий номер 7410400000:03:023:0035 з 06.06.2018 по 31.12.2020 відповідачу, пропорційно частці у власності нежитлової будівлі «гараж» (1/2) нараховано: з 06.06.2018 по 31.12.2018 - 4268,31 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 6390,20 грн.; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 6390,20 грн. Всього на загальну суму 17048,70 грн.

Посилання відповідачки на приписи п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (з наступними змінами), викладені у відзиві на позов, є безпідставним, оскільки зазначений відповідачкою Порядок передбачає вішкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, в той час коли предметом заявлених позовних вимог у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати внаслідок використання спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав.

Разом з тим, присутність зацікавлених осіб на засіданнях комісій та на засіданнях ради визначається Регламентом відповідної ради.

Доводи відповідачки про те, що позивачем не було враховано п.5.1. Положення про плату за землю від 08.07.2015 та п.5.2. у редакції 2018 року не відповідають дійсності, оскільки відповідачкою не підтверджено належними доказами її право на зазначені у цих пунктах Положення ставки податку за земельні ділянки.

Твердження відповідачки про те, що відповідно до розділу VІ «Пільги зі сплати земельного податку» Положення про плату за землю від 08.07.2015, вона, як власник 1/2 частини нежитлової будівлі «гараж» має право на відповідну пільгу, що не було вказано позивачем, є безпідставним, оскільки з наданого позивачем розрахунку слідує, що розмір безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати плати позивачем було розраховано пропорційно частці відповідачки у власності нежитлової будівлі «гараж» (1/2). Право відповідачки на відповідні пільги не доведено нею у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодеком України.

Зазначення відповідачкою про те, що на даний час інший співвласник 1/2 частини нежитлової будівлі «гараж», ОСОБА_2 вже виготовив та подав для затвердження до Ніжинської міської ради Технічну документацію про розмежування земельної ділянки під його 1/2 частини нежитлової будівлі «гараж» та під її частиною, і після затвердження даної технічної документації, буде визначено точну пощу земельної ділянки, якою кожен користується та за яку повинен здійснювати оплату, судом до уваги не приймається, оскільки зазначена обставина також не підтверджена належними та допустимими доказами на підставі ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідачки про відсутність правових підстав для зміни позивачем коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки з цільовим призначенням за кодом « 03.07», що зумовлювало застосування коефіцієнта функціонального використання « 2,5», згідно з додатком 1 до Порядку №489, а не із розрахунку 9%, що вплинуло на неправильний розрахунок позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, є безпідставними з огляду на таке.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Відповідно до п.5 зазначеного Порядку №489 коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель - додаток 1 до Порядку, згідно з яким для земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07.) коефіцієнт дійсно становить 2,5, який правомірно зазначено позивачем у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по м. Ніжину за 2017-2018, 2019-2020 роки з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 (площею 250 м2) місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (а.с.36-37).

Тобто, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, застосовується при проведенні нормативної грошової оцінки земель, а для визначення розміру орендної плати за землю враховуються ставки земельного податку у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, позивачем під час розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, правомірно застосовано ставку 9 відсотків нормативної грошової оцінки за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:03:023:0035 у м.Ніжин з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, пропорційно частці власності 1/2 з урахуванням підпункту г) пункту 5.4.3. розділу V «Ставки плати за землю» Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради від 08.07.2015 №6-66/2015 (зі змінами), що спростовує зазначені доводи відповідачки та його контррозрахунок оспорюваної суми.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу, пропорційно частці у власності нежитлової будівлі «гараж» (1/2) орендну плату за період користування земельною ділянкою площею 0,0250 га, кадастровий номер 7410400000:03:023:0035: з 06.06.2018 по 31.12.2018 - 4268,31 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 6390,20 грн. У зв?язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою, за період користування з 01.01.2020 по 31.12.2020 орендна плата підлягає нарахуванню в розмірі 6372,73 грн. Всього на загальну суму 17031,24 грн.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 17031,24 грн.

Решта вимог у частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 17,46 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог судовий збір у розмірі 2267,68 грн. покладається на відповідачку.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок: Ніжинське УК/м.Ніжин/24062200, код 37716092, Казначейство України (ЕАП), р/р UА278999980000031411611025005) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 17031,24 грн.

Cтягувач: Ніжинська міська рада Чернігівської області, площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600, ідентифікаційний код 34644701.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог у частині стягнення 17,46 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Ніжинської міської ради (р/р UА298201720344220014000029658, код 04061783, Банк Держказначейська служба України, м. Київ) 2267,68 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2021.

Суддя М.О. Демидова