Рішення № 102342156, 22.12.2021, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

та секретаря судового засідання Красовського В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за участю представників:

позивача – Козаченка С.М.;

відповідача – Єршової О.І.

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна холдингова компанія "Артем" (позивач) надала Господарському суду Харківської області позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (відповідач), в якій просить:

1) визнати недійсним договір №139ф/15-3 від 11.02.2016 з додатковими угодами: №1 від 01.07.2016, №2 від 03.08.2016, №3 від 12.08.2016, №4 від 25.08.2016, №5 від 07.10.2016, №6 від 19.12.2016, №7 від 02.02.2017, №8 від 14.02.2017, №9 від 25.01.2018, №10 від 16.02.2018, №11 від 20.12.2018, №12 від 23.12.2019, №13 від 10.12.2020, укладений між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (ідентифікаційний код 14307699, адреса місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка (колишня Мельникова), 2/10, м. Київ, 04050) та Приватним акціонерним товариством "ФЕД" (ідентифікаційний код: 14315552, адреса місцезнаходження: вул. Сумська, 132, м. Харків, Харківська область, 61023);

2) визнати недійсним договір №42ф/17 від 03.02.2017 з додатковими угодами: №1 від 25.01.2018, №2 від 16.02.2018, №3 від 20.12.2018, №4 від 23.12.2019, № 5 від 10.12.2020, укладений між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (ідентифікаційний код 14307699, адреса місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка (колишня Мельникова), 2/10, м. Київ, 04050) та Приватним акціонерним товариством "ФЕД" (ідентифікаційний код: 14315552, адреса місцезнаходження: вул. Сумська, 132, м. Харків, Харківська область, 61023).

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді судового збору на суму 4540,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Правління Компанії як і Вищий орган Компанії не приймали рішення про вчинення договору №139ф/15-3 від 11.02.2016 та договору №42ф/17 від 03.02.2017 як значних правочинів, а отже укладання таких договорів виходило за межі повноважень Президента Компанії - Голови правління та суперечило положенням статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", тому позивач вважає, що спірні договори вчинено з порушенням вимог ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначені договори мають бути визнані недійсними.

Щодо порушення прав та законних інтересів Компанії у зв`язку із вчиненням недійсних правочинів - договорів поставки, позивач посилається на втручання у майнові права Компанії на вільне володіння та розпорядження власними грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

03.11.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати до спірних відносин строк позовної давності та вирішити питання про наслідки такого спливу. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на відсутність в ЄДР відомостей про обмеження повноважень представника позивача, на п. 13. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», на те, що статут ДАХК «Артем» не є додатком до спірних договорів, а відтак відсутні підстави стверджувати, що на момент укладання договорів, відповідач був з ними ознайомлений, а також на часткову оплату позивачем товару, як на наступне схвалення, та на відсутність порушення прав позивача.

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2021 відзив на позов був прийнятий судом до розгляду.

12.11.2021 позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій стосовно строку позовної давності вказав, що спірні правочини були підписані колишніми керівниками Компанії – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а з 01.05.2020 Президентом Компанії – Головою Правління призначено Зіміна В.С., який не міг знати про порушення прав ДАХК «Артем» при укладанні спірних договорів. Тому 01.05.2020 позивач вважає підтвердженою та обґрунтованою датою для початку відліку трирічного строку на звернення до суду.

Також 15.11.2021 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить вважати позовні вимоги такими, в яких він просить суд визнати недійсними договори у повному обсязі з усіма укладеними до них додатковими угодами.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2021 відповідь на відзив на позов та уточнення позовних вимог були прийняті судом до розгляду.

Відповідач надав письмові пояснення по справі.

Позивач також надав заяву про залучення ДУ «Укроборонпром» у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2021 було відхилено заяву ДК «Укроборонпром», оскільки заявником не вказано яким чином рішення по справі вплине на його права чи обов`язки щодо позивача.

ДК «Укроборонпром» надав заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2021 було відхилено заяву ДК «Укроборонпром», оскільки заявником не вказано яким чином рішення по справі вплине на його права чи обов`язки щодо позивача.

Позивач надав клопотання про призначення по справі судової експертизи, яке було відхилено ухвалою суду від 23.11.2021.

23.11.2021 ухвалою Господарського суду Харківської області учасників справи повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.12.2021 о 14:30 год.

03.12.2021 відповідач надав заяву, якою повідомив про намір подати заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду та докази, понесені на правничу допомогу.

Також відповідач надав клопотання, в якому просить визнати поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк та долучити до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2021.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2021 задоволено клопотання відповідача, визнано поважними причини пропуску строку та поновлено строк на подачу доказів.

06.12.2021 у судовому засіданні була оголошена перерва до 08.12.2021 о 14:00 год та у судовому засіданні 08.12.2021 оголошена перерва до 22.12.2021 о 12:00 год.

20.12.2021 позивач надав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 22.12.2021 представник позивача просив суд не розглядати клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні від 22.12.2021 проти позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності та усно заявив про намір подати заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду та докази, понесені на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.02.2016 сторони уклали договір №139ф/15-3 (надалі – договір №139ф/15-3), за яким постачальник (відповідач) зобов`язується виготовити і поставити продукцію - агрегати ПК-47-01 в кількості та строк, вказаних у специфікації №1 на умовах СРТ м. Київ на загальну суму 82185600,00 грн, а замовник (позивач) оплатити грошові кошти за продукцію.

Згідно з п. 5.1 договору №139ф/15-3 замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вартості партії продукції, вказаної у специфікації №1, на підставі виставленого постачальником рахунку не пізніше ніж за три місяця до строку поставки продукції. Остаточний розрахунок за партію поставленої продукції замовник оплачує протягом 20 банківських днів після отримання продукції від постачальника на підставі виставленого рахунку. Можлива 100% попередня оплата.

До договору №139ф/15-3 сторонами були укладені додаткові угоди: №1 від 01.07.2016, №2 від 03.08.2016, №3 від 12.08.2016, №4 від 25.08.2016, №5 від 07.10.2016, №6 від 19.12.2016, №7 від 02.02.2017, №8 від 14.02.2017, №9 від 25.01.2018, №10 від 16.02.2018, №11 від 20.12.2018, №12 від 23.12.2019, №13 від 10.12.2020, якими змінювалися ціна продукції, порядок її оплати та продовжувався строк дії договору.

03.02.2017 сторони уклали договір №42ф/17 (надалі – договір №42ф/17), за яким постачальник (відповідач) зобов`язується виготовити і поставити продукцію - агрегати ПК-47-01 в кількості та строк, вказаних у специфікації №1 на умовах СРТ м. Київ на загальну суму 21382880,20 грн, а замовник (позивач) оплатити грошові кошти за продукцію.

Відповідно до п. 5.1 договору №42ф/17 замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вартості партії продукції, вказаної у специфікації №1, на підставі виставленого постачальником рахунку в строк до 05.06.2017. Остаточний розрахунок за партію поставленої продукції замовник оплачує протягом 20 банківських днів після отримання грошей від інозмовника, але не пізніше 29.12.2017. Можлива 100% попередня оплата.

До договору №42ф/17 сторонами були укладені додаткові угоди: №1 від 25.01.2018, №2 від 16.02.2018, №3 від 20.12.2018, №4 від 23.12.2019, №5 від 10.12.2020, якими змінювалися реквізити відповідача, порядок і строки оплати продукції, а також продовжувався строк дії договору.

Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за договорами №139ф/15-3 та №42ф/17, поставивши позивачу продукцію за договорами, а позивач прийняв її, що підтверджується видатковими та товаротранспортними накладними, підписаними сторонами без зауважень.

Позивач частково оплатив отриману продукцію за договорами. Заборгованість на 31.10.2021 за договором №139ф/15-3 становить 9622296,07 грн, а за договором №42ф/17 – 10691440,08 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами.

Згідно з п. 1.1 статуту ДАХК «Артем», в редакції змін №2, затверджених наказом Державного концерну «Укроборонпром» №261 від 12.11.2012 та зареєстрованих 23.11.2012 за №10741050011005083, (надалі – статут) ДАХК «Артем» створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 №1181 «Про створення Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» шляхом об`єднання у її статутному фонді майна державного підприємства «Київське виробниче об`єднання імені Артема» і контрольних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 №716 «Деякі питання управління Державним концерном «Укроборонпром» корпоративними правами держави» Державному концерну «Укроборонпром» передані повноваження з управління корпоративними правами держави щодо низки акціонерних товариств, серед яких визначено 100% акцій ДАХК «Артем».

За п. 5.2 статуту ДАХК «Артем» єдиним акціонером Компанії є держава, в особі ДК «Укроборонпром».

Пунктом 9.1.3 статуту позивача визначено, що управління компанією здійснює виконавчий орган — Правління.

Згідно з п. 9.2 статуту позивача ДК «Укроборонпром» є Вищим органом Компанії. Функції органу Компанії виконуються ДК «Укроборонпром» одноосібно, шляхом прийняття відповідних рішень (наказів та/або розпоряджень). Обрання (призначення) персонального складу Наглядової ради, Ревізійної комісії здійснюється без застосування кумулятивного голосування.

Пунктами 9.35 – 9.38 статуту позивача визначено, що виконавчий орган Компанії (Правління Компанії) здійснює управління поточною діяльністю Компанії, складається з 15 (п`ятнадцяти) осіб і діє на колегіальних засадах.

До компетенції Правління Компанії належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Компанії, крім питань, що належать до виключної компетенції Вищого органу та Наглядової ради Компанії.

Правління Компанії підзвітне Вищому органу Компанії і Наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Правління діє від імені Компанії у межах, встановлених Статутом Компанії і законодавством.

Персональний склад Правління Компанії затверджується Наглядовою радою Компанії за поданням Голови Виконавчого органу. Правління формується строком на три роки.

У пунктах 9.42 - 9.46 статуту ДАХК «Артем» зазначено, що Голову Виконавчого органу – Президента Компанії – Голову правління Компанії (далі – Голова Виконавчого органу) призначає та укладає з ним контракт Вищий орган Компанії – ДК «Укроборонпром».

Голова Виконавчого органу організує роботу Виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань.

Засідання Правління Компанії проводяться не рідше одного разу в місяць та вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше 8-ми членів Правління. Рішення Правління Компанії приймаються більшістю голосів, а у випадку розподілу голосів порівну, голос Голови Виконавчого органу є вирішальним.

Позачергове засідання Правління Компанії скликається на вимогу Голови Виконавчого органу або не менше 5 його членів.

На засіданні Правління ведеться протокол. Протокол засідання Правління підписується Головою Виконавчого органу та надається для ознайомлення на вимогу члена Правління, члена Наглядової ради, члена Ревізійної комісії або представника профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу органу.

Відповідно до п. 9.47.7 статуту Правління Компанії приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Компанії.

Як убачається з балансів позивача (звітів про фінансовий стан) вартість його активів становила:

- на 31 грудня 2015 року - 1471441 тис грн;

- на 31 грудня 2016 року - 1690338 тис грн.

Ринкова вартість продукції за договором №139ф/15-3 від 11.02.2016 становить 82185600,00 грн з ПДВ, а за договором №42ф/17 від 03.02.2017 - 21382880,00 грн з ПДВ, тобто не більше 10% вартості активів за відомостями річної фінансової звітності позивача за 2015 та 2016 роки відповідно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) та п. 4.1 статуту ДАХК «Артем» за організаційно-правовою формою господарювання є відкритим акціонерним товариством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції станом на дати укладання вищевказаних договорів) (надалі - Закон України «Про акціонерні товариства») значним правочином є правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Частиною 1 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Отже, виходячи із визначення, наведеного у п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», спірні договори не відносяться до значних правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на положення ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини із третіми особами.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Пунктом 9.47.7 статуту встановлений додатковий порядок вчинення правочинів, ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Так у пункті 9.47.7 статуту визначено, що вчинення Президентом Компанії - Головою Правління ДАХК «Артем» правочинів, ринкова вартість майна або послуг, що є предметом таких правочинів, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Компанії, потребує отримання відповідного рішення на вчинення такого правочину з боку виконавчого органу Компанії -— Правління.

Таким чином статутом ДАХК «Артем» здійснено розподіл повноважень між Президентом Компанії - Головою Правління та Правлінням.

Позивач стверджує, що Правління Компанії як і Вищий орган Компанії не приймали рішення про вчинення договорів №139ф/15-3 від 11.02.2016 та №42ф/17 від 03.02.2017, а отже укладання таких договорів виходить за межі повноважень Президента Компанії - Голови Правління та суперечить положенням статуту і статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідач не надав доказів прийняття Правлінням ДАХК «Артем» рішення на укладання Президентом Компанії - Головою Правління спірних договорів.

Враховуючи приписи ст. 92 ЦК України щодо цивільної дієздатності юридичної особи, приймаючи до уваги розподіл повноважень щодо укладення Президентом Компанії - Головою Правління правочинів, ринкова вартість майна або послуг, що є предметом таких правочинів, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Компанії, передбачений положенням п. 9.47.7 статуту ДАХК «Артем», підписання спірних договорів Президентом Компанії - Головою Правління, та відсутність рішення Правління, є перевищенням повноважень Президентом Компанії - Головою Правління, наданих йому статутом.

Положення ч. 3 ст. 92 ЦК України надають юридичну силу обмеженням повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами, зокрема, в тому випадку, коли третя особа за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Верховний Суд у своїх правових позиціях, викладених у постанові по справі №910/14081/17 від 17.10.2018 та у постанові Великої Палати від 08.10.2019 по справі №916/2084/17 зазначив, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статусом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Преамбула спірних договорів містить вказівку про те, що позивач діє в особі Президента Компанії – Голови Правління, що діє на підставі статуту. Ця обставина свідчить про обізнаність іншої сторони договорів про повноваження Президента Компанії – Голови Правління, в тому числі відносно порядку укладання таких договорів, зазначеного у статуті позивача.

Зважаючи на вказівку, яка міститься в преамбулі спірних договорів про те, що представником позивача є Президент Компанії – Голова Правління, який діє на підставі статуту, суд дійшов висновку про обізнаність іншої сторони договорів, тобто відповідача, про зазначені у статуті ДАХК «Артем» повноваження її Президента Компанії – Голови Правління на укладання договорів, ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Компанії.

Посилання відповідача на відсутність обмежень повноважень Президента Компанії – Голови Правління у ЄДР та на п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в редакції, чинній на день укладання спірних договорів, якою передбачена обов`язковість зазначення наявності обмежень у керівника щодо представництва юридичної особи, як на відсутність повноважень Президента Компанії – Голови Правління та відсутність змоги знати про наявні обмеження повноважень президента Компанії – голови Правління ДАХК «Артем» на укладання спірних договорів, суд вважає безпідставним, оскільки це не є «обмеженням повноважень» президента Компанії – голови Правління ДАХК «Артем», це є передбачений чинним законодавством та статутом позивача розподіл повноважень між його колегіальним органом – «Правлінням» та одноособовим органом – «Президентом Компанії – Головою Правління» щодо порядку укладання договорів, ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Компанії. А відтак цей розподіл повноважень не повинен зазначатися у ЄДР згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в редакції, чинній на день укладання спірних договорів.

Отже відповідач знав або за всіма обставинами міг знати про існування розподілу повноважень між його колегіальним органом – «Правлінням» та одноособовим органом – «Президентом Компанії – Головою Правління» щодо порядку укладання договорів, ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Компанії.

Таким чином, спірні договори укладені представником позивача (Президентом Компанії – Гловою Правління) з перевищенням наданих йому статутом ДАХК «Артем» повноважень.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Однак при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/8794/16.

Посилання відповідача на часткову оплату позивачем отриманого товару за спірними договорами та на підписання новим Президентом Компанії – Головою Правління додаткових угод до спірних договорів, як на наступне схвалення позивачем спірних договорів, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до спеціальної норми – ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», належним та допустимим доказом наступного схвалення спірних договорів може бути лише рішення уповноваженого на то статутом органу - Правління ДАХК «Артем».

Відповідач не надав доказів наступного схвалення спірних договорів шляхом прийняття Правлінням ДАХК «Артем» відповідних рішень.

З огляду на те, що Правління позивача не приймало рішень, які б свідчили про наступне схвалення спірних правочинів, що у відповідності до приписів ст. 241 ЦК України створювало би, змінювало би чи припинило би цивільні права та обов`язки з моменту їх вчинення, враховуючи наявність перевищення повноважень Президентом Компанії – Головою Правління при укладення спірних договорів та приймаючи до уваги обізнаність відповідача з обсягом повноважень позивача, є підстави вважати спірні договори недійсними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є укладання представником позивача спірних договорів з перевищенням повноважень, визначених у п. 9.47.7 статуту.

Саме з цими датами (11.02.2016 та 03.02.2017) і пов`язується початок перебігу позовної давності.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позивач міг довідатися про порушення його прав з моменту проведення ревізії Ревізійною комісією фінансово-господарської діяльності Компанії, як то передбачено ст. 74 Закону України «Про акціонерні товариства» та статутом, або з моменту складання річного аудиторського висновку в порядку, встановленому статтею 75 Закону України «Про акціонерні товариства», а також під час складання та подачі регулярної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у порядку, визначеному законодавством.

Позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо з моменту укладання спірних договорів, а тому посилання позивача на те, що йому стало відомо лише з призначенням нового Президента Компанії – Голови Правління Зіміна В.С. наказом №49 від 30.04.2020 з 01.05.2020, є надуманим та нічим не підтвердженим.

Отже, строк позовної давності до позовних вимог сплив відповідно 11.02.2019 та 03.02.2020.

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з цим позовом лише 05.10.2021, цей позов подано за межами загального строку позовної давності.

Зазначене свідчить про пропуск позивачем при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності. При цьому, з матеріалів справи також не вбачається наявність обґрунтованих підстав, які б заважали позивачу подати позов в межах встановленого законом строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Однак, позивач не надав доказів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

Отже, строк позовної давності пропущено позивачем без поважних причин.

У підпункті 2.2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив у відзиві на позов про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню через сплив позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 92, 203, 207, 215, 238, 241, 254, 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст. 2, 70, 74, 75 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 13, 73, 74 - 80, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "29" грудня 2021 р.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.