Рішення № 102342143, 29.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3543/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

секретар судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши заяву ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" вх. №30344 від 23.12.2021 про розподіл судових витрат по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд.4-В, ідентифікаційний код 33477397) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, пров. Московський, 14 "А", ідентифікаційний код 32898963) , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Кепітал Груп" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд.4-В, кімн.16-А, ідентифікаційний код 42663027) про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача – не з`явився

1 відповідача – не з`явився

2 відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" та 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Кепітал Груп", в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу майнових прав №52/1 від 28.08.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" (1-им відповідачем).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

20.12.2021 Господарським судом Харківської області прийнято рішення у справі про відмову в задоволенні позову та встановлено відповідачу строк на подання доказів понесення судових витрат.

23.12.2021 до суду надійшла заява першого відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. У своїй заяві ТОВ "СБК" просить суд стягнути з позивача на його користь 67 340,00 грн витрат на правничу допомогу, з яких 17 340,00 грн вартість фактично наданих послуг та 50 000,00 грн гонорар успіху.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Позивачем надано відзив на заяву першого відповідача (вх. №9102 від 29.12.2021) в якому він не погоджується з заявленим розміром судових витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СБК" про відшкодування витрат на правову допомогу (вх. №30344 від 23.12.2021), дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Приписами частини 3 статті 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1-м відповідачем подано :

- договір №14/06/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги,

- договір від 12.10.2021 про приєднання до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги,

- додаткову угоду від 25.10.2021 до договору №14/06/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги,

- додаток №1 від 12.10.2021 Завдання (калькуляція-рахунок) №1 до договору №14/06/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги,

- рахунок на оплату №73 від 12.10.2021,

- Звіт (Акт) №1 від 25.10.2021,

- рахунок на оплату №73/2 від 12.10.2021,

- квитанція про оплату рахунку №73/2 на суму 13 140,00 грн,

- додаток №2 від 25.10.2021 Завдання (калькуляція-рахунок) №2 до договору №14/06/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги,

- Звіт (Акт) №2 від 20.12.2021,

- рахунок на оплату №92 від 20.12.2021,

- додаток №3 від 07.12.2021 Завдання (калькуляція-рахунок) №3 до договору №14/06/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги,

- Звіт (Акт) №3 від 08.12.2021,

- рахунок на оплату №89/1 від 08.12.2021,

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Між тим, положення ст. 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До складу витрат на правову допомогу, пов`язаних із розглядом справи, відповідачем було включено наступний перелік правових послуг:

підготовка та подання до Господарського суду Харківської області клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи в рамках справи № 922/3543/21;

безпосередній виїзд адвоката до Господарського суду Харківської області та здійснення ознайомлення із матеріалами справи № 922/3543/21 з використанням засобів фотофіксації;

інтерв`ювання Клієнта (його керівника) з питань, пов`язаних з розглядом справи, збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті виниклого у Клієнта із його контрагентом господарського спору (без безпосереднього вивчення правової документації);

вивчення та детальний правовий аналіз первинної та іншої правової документації Клієнта, збір додаткової необхідної для надання належної правової допомоги інформації та документації;

збір, вивчення та фактичне застосування до спірних правовідносин сторін нормативно-матеріальної та процесуальної правової бази, відповідної судової практики судів касаційної інстанцій та міжнародних судових установ, на підставі яких мав бути вирішений виниклий між сторонами спір в рамках господарської справи № 922/3543/21;

підготовка і складення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК» відзиву на позов ТОВ «Юкрейніен Кепітал Білдинг» до ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ «РІАЛ КЕПІТАЛ ГРУП» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним в рамках господарської справи 922/3543/21;

підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додавалися до відзиву відповідача ТОВ «СБК» на позовну заяву ТОВ «ЮКБ»;

підготовка, оформлення та подання заяви про визначення строку на подання доказів в обґрунтування вимог відповідача на правову допомогу;

представлення інтересів відповідача ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» його адвокатом (представником) безпосередньо у судових засіданнях.

Розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката (Адвокатського об`єднання) складає 67 340 грн. 00 коп., з яких 17 340 (сімнадцять тисяч триста сорок) грн. 00 коп. - це вартість фактично наданих Адвокатським об`єднанням та отриманих відповідачем юридичних послуг, а 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - це додаткова винагорода Адвокатського об`єднання («гонорар успіху») у фіксованому розмірі, яку він отримає у разі досягнення позитивного результату у справі - у разі залишення позовних вимог ТОВ «ЮКБ» про визнання договору недійсним без задоволення в повному обсязі та набрання рішенням про це законної сили.

Вказаний гонорар успіху відповідач зобов`язаний сплатити згідно умови абз. 2 п. 6.1 укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням Договору про надання правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., та п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. При цьому, оцінка обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, характер спору, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Надаючи оцінку наданим ТОВ "СБК" доказам, зокрема, послуг у співставленні з договором про надання правової допомоги, а також враховуючи конкретні обставин даної справи, суд враховує наступне.

Із додатків до відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем крім договору про надання правничої допомоги до додатків до нього не було додано будь яких інших документів на підтвердження заперечень проти позовних вимог.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Окрім того, відповідач вказує, що останнім підготовлено та подано відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №52/1 від 28.08.2018, однак, суд зауважує, що відзив на позовну заяву не є значним за обсягом, оскільки складається з 9 аркушів, частина яких за своїм змістовним навантаженням дублює тексти судових рішень, на які відповідач посилається як на судову практику, а 4 з них містять прохання особи, яка подавала цей відзив. Великої кількості нормативно-правової бази та практики Верховного Суду даний відзив не містить.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду справи №922/3543/21 було проведено 5 судових засідань, а саме: 13.10.2021, 25.10.2021, 08.11.2021, 06.12.2021 та 20.12.2021. Натомість із протоколів судових засідань слідує, що представник ТОВ "СБК" був присутнім лише в останньому судовому засіданні 20.12.2021, яке за своєю тривалістю обмежувалися розумним та необхідним для належного розгляду справи та з`ясування обставин справи проміжком часу з огляду на характер спору, кількість учасників процесу, наявний в матеріалах справи для дослідження обсяг доказів.

Клопотання про відкладення розгляду справи, виготовлене представником Відповідача, містить півсторінки друкованого тексту. Зазначений на підготовку такого документу в Завданні (Калькуляції-Рахунку) час від 1 години, є завищення ціни за такі послуги.

Також, в Завданні не зазначено, якого роду інформація збиралася представником Відповідача. Тому неможливо зробити висновок про розмір потраченого часу представником. Також не зазначено, яка саме документація була зібрана представником Відповідача та стосовно яких саме питань отримав консультацію Відповідач.

Таким чином, враховуючи обставини справи та наведені законодавчі приписи суд вважає, що вартість послуг з вивчення та аналізу документів у даній справі, підготування та подання відзиву на позовну заяву, послуг з проведення аналізу актуальної судової практики та представництва інтересів відповідача в суді є завищеною.

При цьому суд враховує, що даний спір з огляду на конкретні обставин даної справи для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Зважаючи на наведене, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, суд зазначає, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, не відповідають критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (надання послуг), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Щодо вимог про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в якості додаткового гонорару (премії) суд зазначає наступне.

Згідно Договору №14/06/12-10/2021/МСП про надання правової допомоги від 12.10.2021 року, укладеного між ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» та Адвокатським бюро «Мамай, Самілик та партнери» отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно вказаного пункту 4.3. договору сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір додаткового гонорару (премії) також оговорюється додатковою угодою до договору.

У теорії «гонорар успіху» - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, вирішено виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат додаткового гонорару, передбаченого договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого гонорару успіху.

У вказаній постанові висловлено наступну правову позицію: «Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.». При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2. додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення «гонорару успіху» задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, «гонорар успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 евро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 евро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Отже, заявлена Відповідачем до стягнення із Позивача на підставі договору про надання правової допомоги сума «гонорару успіху» не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі з Позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, судом, враховуючи вищезазначену практику ЄСПЛ та висновки Великої Палати Верховного Суду, має бути досліджено питання реальності понесення витрат на правову допомогу (у даному випадку - «гонорару успіху») та оцінити їх розмір з точки зору розумності.

В нашому конкретному випадку розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі «гонорару успіху» є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У системному зв`язку із вищевказаними правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "СБК" послуг професійної правничої допомоги щодо представництва його інтересів у суді під час розгляду справи, керуючись принципами верховенства права та справедливості, враховуючи критерій реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67 340,00 грн. суперечитиме наведеним принципам та критеріям розподілу судових витрат, зазначена сума витрат виходить за розумні межі визначення гонорару у даній справі, є неспівмірною із характером спору, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд вважає, що дана справа має незначну складність. Виконані адвокатом роботи (надані послуги) не є юридично складними, та не потребують значного обсягу часу та не містять аналітичних складових.

На обсяг юридичних витрат на ведення судової справи впливає складність справи, правова позиція, обсяг наявних доказів та доказів, які необхідно додатково отримати, а також можлива тривалість процесу, дії процесуальних опонентів, третіх сторін у процесі.

У справі, що розглядається, зокрема, відсутні необхідність для адвоката здобувати додаткові докази.

Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого та переконливого висновку про те, що справедливим, розумним і обґрунтованим є зменшений розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача, а саме у розмірі 20000,00 грн.

Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України, яким передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, а також положення частини 8 статті 129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі №922/3543/21 в порядку статті 244 ГПК України та часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СБК" про відшкодування витрат на правову допомогу (вх. №30344 від 23.12.2021)

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ТОВ "Східноукраїнська будівельна компанія" вх. №30344 від 23.12.2021 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд.4-В, ідентифікаційний код 33477397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, пров. Московський, 14 "А", ідентифікаційний код 32898963) 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4-В, ідентифікаційний код 33477397).

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, пров. Московський, 14 "А", ідентифікаційний код 32898963).

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Кепітал Груп" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4-В, кімн.16-А, ідентифікаційний код 42663027).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 29.12.2021.

Суддя С.А. Прохоров