Рішення № 102342090, 28.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3478/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши заяву про розподіл судових витрат по справі

за позовом Фермерського господарства "Яблуневе Агро", с.Борисівка 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , м.Харків до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Липецька сільська рада Харківського району Харківської області, с.Липці про визнання угод укладеними Учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 21.12.21 позов задоволено повністю та призначено судове засідання для вирішення питання щодо судових витрат на 28.12.21 о 12:30, позивачу встановлено строк протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

24.12.21 позивач надав до суду заяву (вх.№30395) з доказами її направлення відповідачу, в якій просив суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що постановити додаткове рішення.

В судове засідання 28.12.21 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

28.12.21 відповідач надав до суду клопотання про відкладення (вх.38043), посилаючись на неможливість подати клопотання про зменшення судових витрат через неотримання доказів понесених позивачем судових витрат.

Щодо клопотання відповідача про відкладення (вх.38043).

Відповідно до ч.3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом 10 днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Рішенням суду від 21.12.21 призначено судове засідання для вирішення питання щодо судових витрат на 28.12.21.

Позивачем надані докази направлення 23.12.21 відповідачу копії заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, копії договору про надання правової допомоги від 10.08.21 та додатку №1 до нього, акту виконаних робіт від 22.12.21.

Крім того відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи, проте відповідного клопотання до суду не надав, в судове засідання не з`явився.

Суд звертає увагу, що у позові (а.с.4) у попередньому розрахунку зазначений орієнтовний розрахунок судових витрат, в т.ч. 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вищевикладене, положення ч.4 ст.244 ГПК України, та те, що відповідач, який був належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явився 28.12.21 у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання для вирішення питання щодо судових витрат.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представником позивача до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення, на виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК надіслано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду копії договору про надання правової допомоги від 10.08.21 та додатку №1 до нього, акту виконаних робіт від 22.12.21.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги з додатками, Акт приймання-передачі наданих відповідно до Договору послуг.

Судом встановлено, що позивачем та адвокатським бюро "Бігдан Олексій" укладено договір про надання правничої правової допомоги від 10.08.21, відповідно до умов якого складено Акт приймання-передачі послуг на загальну суму 10 000,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати

- консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта : лани я такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу

- це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов`язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з процесуальним законодавством розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Проте як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17 "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 р. у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 р. у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 р. у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

- заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

- суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

- заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підставі додатку №1 до договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданої правової допомоги, така ж сума була зазначена в орієнтованих судових витратах у позові.

В акті виконаних робіт не зазначено детально яка робота скільки коштує, проте надані послуги перелічені, загальна сума за їх надання визначена.

В акті приймання виконаних робіт від 22.12.21 зазначено, що згідно з п.п.1.3, 1.4 Додатку №1 до Договору, вартість наданих послуг (гонорар) складає 10 000,00 грн., які клієнт зобов`язується сплатити в строк 30 календарних днів з дати підписання цього Акту, але у будь-якому разі не пізніше 5 календарних днів із дати набрання законної сили рішенням господарського суду.

Таким чином за актом строк оплати ще не настав.

Враховуючи, що платіжне доручення про сплату витрат на адвоката не є єдиним доказом понесених витрат, його відсутність не перешкоджає встановленню цих витрат.

Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги з додатковими угодами, актом приймання-передачі наданих послуг. Так, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги.

Отже, проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та такими, що підтверджуються матеріалами справи. При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення витрат позивача на правничу допомогу, оскільки з матеріалів справи не вбачається неспівмірність витрат позивача.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог, у зв`язку з чим, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, 21; код ЄДРПОУ 39792822) на користь Фермерського господарства "Яблуневе Агро" (адреса: 62412, Харківська область, Харківський район, с.Борисівка, вул.Яблунева, 1; код ЄДРПОУ 42914808) 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено 30.12.21.

Суддя К.В. Аріт