Ухвала суду № 102341940, 30.12.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

30.12.2021 Справа № 917/2009/21

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши заяву Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області від 24.12.2021 № 56/1-5778вих.-21 (вх. № 14517 від 29.12.2021) про забезпечення позову по справі № 917/2009/21

за позовною заявою Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Карлівської міської ради Полтавської області, вул. Полтавський шлях, 85, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

до 1. Карлівської районної ради Полтавської області, вул. Полтавський шлях, 85, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

2. Полтавської районної ради, вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36000

3. Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток», вул. Великотирнівська, 51, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021 до господарського суду Полтавської області від заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Карлівської міської ради Полтавської області надійшла позовна заява до Карлівської районної ради Полтавської області, Полтавської районної ради, Благодійної організації «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та заява про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, стадіон загальною площею 154,9 кв.м., який знаходиться по вул. Полтавський шлях, 83, м. Карлівка Полтавської області.

При вирішенні заяви судом враховується наступне.

Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 136 ГПК України має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Підставою для застосування забезпечення позову є обґрунтоване припущення щодо ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та матеріали заяви, суд вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та мотивація, викладена у ній, не відповідають наведеним вимогам, оскільки заявник мав обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Натомість до заяви про забезпечення позову позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів про забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

Отже, доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що зазначені прокурором обставини самі по собі та в сукупності жодним чином не обґрунтовують його припущення про наявність ризику вчинення дій Благодійною організацією «Фонд «Добробут, Благодійність, Розвиток» можливості здійснити відчуження нерухомого майна та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

За наведених обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 139, 140, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити заступнику керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в задоволенні заяви від 24.12.2021 № 56/1-5778вих.-21 (вх. № 14517 від 29.12.2021) про забезпечення позову у справі № 917/2009/21.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко