Рішення № 102341653, 22.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021 справа № 914/3119/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські цукерки», місто Львів

про стягнення 333 725,21 грн.

За участі представників

від позивача: Венгринович М.-Р.М. – адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1110836 від 08.12.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001356 від 20.02.2019);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські цукерки» про стягнення 333 725,21 грн заборгованості, з яких 281 754,28 грн основний борг, 26 481,51 грн інфляційні нарахування, 8 255, 01 грн три проценти річних та 17 234,41 грн пеня.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представник позивача 22.12.2021 подав заяву вих.№ 885/21-вих від 21.12.2021 (вх.№ 30915/21) про повернення оригіналів документів, долучених до судової справи.

Представник позивача в судове засідання 22.12.2021 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Після огляду судом оригіналів документів, долучених представником позивача супровідним листом за вих.№776/21-вих від 12.11.2021 (вх.№26931/21), суд повернув їх нарочно, про що представник позивача розписався на заяві вих.№ 885/21-вих від 21.12.2021 (вх.№ 30915/21) про повернення оригіналів документів.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 22.12.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 22.12.2021 не визнавалась обов`язковою.

Ухвала суду від 08.12.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.12.2021 о 12:00 год., надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Волинська, будинок 10.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання не з`явився, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представника в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 22.12.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 10.02.2020 укладено договір №Р/АІ-48 на поставку продукції, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 281 754,28 грн по оплаті основного боргу.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 26 481,51 грн, три проценти річних в сумі 8 255,01 грн, пеню в сумі17 234,41 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 333 725,21 грн заборгованості, з яких 281 754,28 грн основний борг, 26 481,51 грн інфляційні втрати, 8 255, 01 грн три проценти річних та 17 234,41 грн пеню.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

10.02.2020 між Приватним акціонерним товариством «Компанія Ензим» (надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські цукерки» (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір №Р/АІ-48 на поставку продукції (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується здійснювати покупцю поставки:

- дріжджів пресованих: хлібопекарських та спиртових, згідно з ТУ У 10.8-00383320-0.01:2013 «дріжджі пресовані» та дріжджів хлібопекарських сухих згідно з ТУ У 10.8-00383320-002:2018 «дріжджі хлібопекарські сухі»;

- дріжджів сухих інактивованих згідно ТУ У 10.8-00383320-015:2018 «дріжджі сухі інактивовані»;

- концентрату дріжджового згідно з ТУ У 10.8-00383320-003:2013 «концентрат дріжджовий»;

- покращувачів для хлібобулочних виробів згідно з ТУ У 15.8-00383320-006:2007 «покрашувачі для хлібобулочних виробів»;

- сумішей для приготування кондитерських кремів згідно з ТУ У 15.8-00383320-007:2008 «концентрати харчові. Суміші для приготування кондитерських кремів»;

- згущувач харчовий згідно ТУ У 10.8-00383320-014:2018 «згущувач харчовий»;

- сумішей для виготовлення хлібобулочних виробів згідно в ТУ У 10.6-003 83320-008:2014 «суміші для виготовлення хлібобулочних виробів»;

- сухих сумішей для приготування кексів згідно з ДСТУ 2900:2006 «концентрати харчові. Напівфабрикати виробів з борошна. Загальні технічні умови»;

- розпушувачів для печива згідно, з ДСТУ 2900:2006 «концентрати харчові. Напівфабрикати виробів з борошна. Загальні технічні умови»;

- сухих сумішей для приготування бісквітів згідно з ДСТУ 2900:2006 «концентрати харчові. Напівфабрикати виробів з борошна. Загальні технічні умови»;

- додаткової сировини та аксесуарів до хлібопечення (надалі - продукція),

а покупець зобов`язується приймати цю продукцію та оплачувати її на умовах даного договору.

Згідно абзацу 2 п. 4.1. договору сторони погодили, що поставка продукції постачальником здійснюється частинами (окремими партіями), на підставі заявок (замовлень) покупця, які надаються постачальнику поштою, електронною поштою, факсимільним зв`язком. Покупець надає постачальнику заявку (замовлення) в якій вказує асортимент (по кожній позиції) та кількість необхідної покупцю продукції.

Відповідно до п. 5.2. договору ціну продукції на кожну поставку сторони погоджують шляхом підписання видаткових накладних.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну партію продукції наступним чином: (слід зазначити, передоплати чи післяоплата, протягом якої кількості днів здійснюється) післяоплата на протязі 14 (чотирнадцяти) днів.

Згідно п. 9.3. договору у випадку несвоєчасного виконання та/або невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо оплати продукції, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.7. договору сторони погодили, що сплата неустойки покупцем здійснюється згідно письмового повідомлення постачальника і кошти, в першу чергу, сплачені покупцем за продукцію, зараховуються постачальником на оплату неустойки за договором (при її наявності), наступні – на оплату продукції.

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020 року при умові повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору і проведення розрахунків за поставлену продукцію.

У період з 04.03.2020 по 19.10.2020 включно Приватне акціонерне товариство «Компанія Ензим» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські цукерки», згідно договору №Р/АІ-48 на поставку продукції від 10.02.2020, продукцію згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

На підтвердження факту поставки позивач надав товарно-транспортні накладні форми №1-ТН за період з 04.03.2020 по 19.10.2020 включно.

Товар (продукцію) прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати за поставлений товар (продукцію) за договором №Р/АІ-48 на поставку продукції від 10.02.2020 згідно видаткових накладних, у встановлений строк повністю не виконав, внаслідок чого, станом на момент подання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 281 754,28 грн.

Сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2020 - 22.02.2021 згідно якого початкове сальдо ТзОВ «Українські цукерки» становить 51 830,28 грн, станом на 22.02.2021 заборгованість на користь ПрАТ «Компанія Ензим» становить 281 754,28 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати за поставлений товар по договору №Р/АІ-48 на поставку продукції від 10.02.2020 позивач звертався до відповідача з претензію за вих.№196/21-вих від 02.03.2021, в якій просив оплатити заборгованість до 15.06.2021.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу гарантій лист, в якому зобов`язувався сплатити заборгованість в сумі 281 754,28 грн протягом трьох місяців починаючи з 19.04.2021 згідно наведеного ним у листі графіку оплат.

Проте, відповідач оплату за поставлений товар (продукцію) не провів, внаслідок чого, станом на момент прийняття рішення (22.12.2021) борг з оплати за поставлений товар складає 281 754,28 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 26 481,51 грн інфляційних втрат, 8 255,01 грн три проценти річних та 17 234,41 грн пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 333 725,21 грн заборгованості, з яких 281 754,28 грн основний борг, 26 481,51 грн інфляційні втрати, 8 255, 01 грн три проценти річних та 17 234,41 грн пеня.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №Р/АІ-48 на поставку продукції від 10.02.2020.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними форми №1-ТН за період з 04.03.2020 по 19.10.2020 включно, які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Товар (продукцію) прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Факт часткових оплат по вищенаведеним видатковим накладним підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з 17.04.2020 по 03.02.2021, а саме: №188 від 17.04.2020, №204 від 30.04.2020, №211 від 05.05.2020, №229 від 15.05.2020, №242 від 22.05.2020, №260 від 10.06.2020, №302 від 14.07.2020, №317 від 17.07.2020, №334 від 29.07.2020, №363 від 12.08.2020, №392 від 26.08.2020, №397 від 27.08.2020, №402 від 31.08.2020, №413 від 01.09.2020, №438 від 17.09.2020, №457 від 25.09.2020, №466 від 01.10.2020, №487 від 12.10.2020, №491 від 16.10.2020, №497 від 19.10.2020, №548 від 06.11.2020, №626 від 15.12.2020, №693 від 03.02.2021.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2020 - 22.02.2021 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, згідно якого початкове сальдо ТзОВ «Українські цукерки» становить 51 830,28 грн, станом на 22.02.2021 заборгованість на користь ПрАТ «Компанія Ензим» становить 281 754,28 грн.

Крім того в матеріалах справи міститься гарантій лист, в якому відповідач зобов`язувався сплатити заборгованість в сумі 281 754,28 грн протягом трьох місяців починаючи з 19.04.2021 згідно наведеного у листі графіку оплат.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар (продукцію) по договору в повному обсязі не провів.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар по договору №Р/АІ-48 на поставку продукції від 10.02.2020 на загальну суму 281 754,28 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 281 754,28 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 281 754,28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 9.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання та/або невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо оплати продукції, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 17 234,41 грн, три проценти річних на загальну суму 8 255,01 грн, інфляційні втрати на загальну суму 26 481,51 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем пеня в сумі 17 234,41 грн, три проценти річних в сумі 8 255,01 грн та інфляційні втрати в сумі 26 481,51 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. До задоволення підлягає 281 754,28 грн основного боргу, 26 481,51 грн інфляційних втрат, 8 255,01 грн три проценти річних, 17 234,41 грн пені.

Судові витрати.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 005,88 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські цукерки» (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Волинська, будинок 10; ідентифікаційний код 43014755) на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 232; ідентифікаційний код 00383320) 281 754,28 грн основного боргу, 26 481,51 грн інфляційних втрат, 8 255,01 грн три проценти річних, 17 234,41 грн пені та 5 005,88 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 30.12.2021

Суддя Сухович Ю.О.