Ухвала суду № 102340569, 24.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3734/21

За заявою ОСОБА_1

про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/3734/21

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту»

за участю третьої особи ОСОБА_2

про стягнення 420 000,00 грн. дивідендів

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» за участю третьої особи ОСОБА_2 , в якому позивач просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року в загальній сумі 420 000,00 грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 року позову присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи № 911/3734/21 та для розгляду визначено суддю Карпечкіна Т.П.

Одночасно з позовом позивачем - ОСОБА_1 подано заяву від 22.12.2021 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/3734/21, в якій заявник просить встановити обмеження щодо розпорядження активами відповідача шляхом заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна - цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3 498,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25643203), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту».

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову подана до суду у відповідності до ст.136 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачка ( ОСОБА_1 ) зазначає, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» з часткою у розмірі 35% статутного фонду і звернулась до суду за захистом своїх прав з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» про стягнення заборгованості з виплати дивідендів за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року в загальній сумі 420 000,00 грн.

Необхідність звернення позивачки до суду за захистом порушених прав та інтересів зумовлена неправомірними діями відповідача щодо ухилення від виконання грошових зобов`язань з виплати дивідендів протягом тривалого часу в значній сумі.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шести місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Згідно з п. 7.2 ст. 7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 3 від 08.05.2010 року, передбачено, що джерелами формування майна товариства є: грошові та матеріальні вклади учасників; доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації із бюджетів.

Пунктом 8.3 ст. 8 Статуту передбачено, що статутний фонд складається з вкладів учасника, внесених майном, що має грошову оцінку.

Пунктами 13.1, 13.2 ст. 13 Статуту передбачено, що чистий прибуток, одержаний після сплати відсотків по кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання.

Виплата частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників проводиться один раз на рік за підсумками календарного року.

Відповідні виплати сплачуються на протязі першого кварталу року, який йде після звітного року. Виплати здійснюються у безготівковій формі на рахунок, вказаний учасниками або готівкою за заявою учасника.

Умови виплати часток прибутку можуть змінюватися у відповідності з рішенням Зборів Учасників.

Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» прийнято рішення від 15.01.2021 року про виплату ОСОБА_1 дивідендів за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року на загальну суму 420 000 грн. і у останньої виникло відповідне право на отримання дивідендів.

Однак, відповідач не виконав зобов`язання зі сплати позивачці дивідендів у строки, визначені законодавством та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» та продовжує безпідставно ухилятись від виплати належної позивачці суми дивідендів, яка є значною, а прострочення тривалим.

Європейський суд з прав людини у рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення Загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166).

З огляду на наведені обставини позову, які свідчать про тривале і безпідставне ухилення відповідача від виплати позивачці належної суми дивідендів ще за 2020 рік, позивачка зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки наявне у відповідача майно, за рахунок якого можливо буде погасити заборгованість перед позивачкою, може бути відчужено, перереєстровано чи іншим чином приховано з метою уникнення виконання зобов`язання.

Позивачка наголошує, що недобросовісна поведінка відповідача, який безпідставно утримує у себе значну суму належних до виплати позивачці грошових коштів, про неможливість своєчасного виконання зобов`язання не повідомляє, від виконання зобов`язання ухиляється, що дає позивачці підстави для достатньо обґрунтованих побоювань щодо відсутності у відповідача необхідної суми коштів, яка є значною. В той же час, позивачці стало відомо (в тому числі з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що у відповідача у власності наявне нерухоме майно за рахунок якого можливо погасити заборгованість в разі недостатності у відповідача грошових коштів.

У зв`язку з чим, у відповідності до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позивачка просить суд встановити обмеження щодо розпорядження активами відповідача, зокрема, на відоме заявнику майно, яке наявне у власності відповідача.

При цьому, позивачка пояснила, що накладення арешту на грошові кошти відповідача не буде дієвим заходом з метою недопущення утруднення подальшого виконання судового рішення, в той час, як не встановлення обмежень щодо інших активів відповідача, зокрема, відомого позивачці нерухомого майна, дозволить відповідачу приховати єдине можливе джерело погашення заборгованості.

Також, позивачка зауважує, що обрані заходи забезпечення позову не мають наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, та не призводять до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження вартості. У зв`язку з чим, відсутня необхідність у зустрічному забезпеченні.

Відтак, позивачка має обґрунтовані підстави вважати, що у разі задоволення судом позову про стягнення заборгованості, внаслідок недобросовісних дій відповідача, існує реальна загроза невиконання судового рішення, що призведе до позбавлення позивача реального захисту своїх порушених прав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Таким чином, одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки судове рішення, яке може бути прийнято у разі задоволення позову, вимагатиме стягнення з відповідача заборгованості в значній сумі, враховуючи недобросовісні дії боржника за зобов`язанням, існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому адекватним заходом забезпечення позову, достатнім для захисту прав позивача на період вирішення спору, є встановлення обмежень щодо розпорядження наявними у відповідача активами, зокрема, відомим позивачці нерухомим майном, за рахунок якого може бути погашена заборгованість.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Задоволені судом заходи забезпечення не порушують інтересів відповідача та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача, є адекватними і пов`язаними з предметом спору.

З огляду на характер спору та обрані заходи забезпечення позову, відсутня ймовірність понесення відповідачем збитків, тому керуючись ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає необхідності у вжитті заходів зустрічного забезпечення. Крім того, у разі відсутності у відповідача наміру прихованні майна, тимчасові заходи забезпечення жодним чином не вплинуть на його права та інтереси.

Частиною 1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 ст.140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Враховуючи достатність обґрунтованих заявником підстав забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення, суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, заява позивачки - ОСОБА_1 від 22.12.2021 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/3734/21 підлягає задоволенню.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 22.12.2021 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/3734/21 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 911/3734/21, а саме:

2.1. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» (ідентифікаційний номер юридичної особи 36706607), зокрема цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3 498,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25643203).

Реквізити стягувача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Реквізити боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розважальний центр спорту» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 28, код ЄДРПОУ: 36706607).

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред`явлення до виконання до 24.12.2024 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу згідно IV Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.П. Карпечкін