Рішення № 102340404, 17.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (02224, м. Київ, вул. Каштанова, 9) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141)

до Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про скасування реєстрації права власності та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

прокурор: Винник О.О.

від позивача: Баранов М.С.

від відповідача: Солдатов А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Перший заступник керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича, в якому просить суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.03.2018, індексний номер: 40044559, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності за Фізичною особою-підприємцем Омельченком Михайлом Андрійовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 16.10.2008, видавник: Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві) на нежитлову будівлю (адміністративно-складська), літера Г-1 площею 180, 5 кв. м. опис: приміщення від № 1 до № 9 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 у Деснянському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1503178580000, з урахуванням змін до запису про право власності від 09.08.2018 внесених до реєстру (індексний номер рішення: 42467590);

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0, 0218 га (кадастровий номер 8000000000:62:068:0241) по вул. Магнітогорській, 1 (літера Г-1) у Деснянському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що підставою для реєстрації права власності за Фізичною особою-підприємцем Омельченко Михайло Андрійович став договір купівлі - продажу від 07.06.2020, укладений між відповідачем та ВАТ "Київхімволокно".

Проте із доводів прокуратури та позивача вбачається, що вказаний вище договір не укладався та в силу закону є нікчемним, а відтак не може породжувати жодних юридичних наслідків в тому числі виникнення у відповідача права власності на вказану вище нежитлову будівлю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 06.10.2021.

05.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі.

Суд, розглянувши у підготовчому засіданні 06.10.2021 клопотання відповідача про закриття провадження у справі та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 06.10.2021.

Також у підготовчому засіданні 06.10.2021, суд дослідивши поданий відповідачем відзив на позовну заяву встановив, що останній не відповідає вимогам ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а саме не містить доказів направлення прокурору та позивачу, а також поданий з пропуском процесуального строку, а тому на підставі ч. 4 до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України такий відзив було повернуто відповідачу без розгляду. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 06.10.2021.

У підготовчому засіданні 06.10.2021 судом оголошено перерву до 03.11.2021.

20.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в якому останній просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

20.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, залишити позовну заяву без розгляду та закрити провадження у справі.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 03.11.2021.

Також у підготовчому засіданні 03.11.2021 суд, за клопотанням відповідача ухвалив поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучити поданий 20.10.2021 відзив до матеріалів справи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 03.11.2021.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 оголошено перерву до 17.11.2021.

08.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення прокурора на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі та відповідь на відзив на позовну заяву.

12.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 08.12.2021.

У судовому засіданні 08.12.2021 судом оголошено перерву до 17.12.2021.

У судовому засіданні 17.12.2021 прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача підтримав позицію прокуратури.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову, також заперечував щодо звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 17.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Деснянською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020101030000111 від 05.08.2020 за фактом підроблення офіційного документу-договору купівлі-продажу адміністративно-складської будівлі за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 літ. Г-1 від 07.06.2000, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Київхівмволокно» (далі - BAT «Київхімволокно») та Фізичною особою-підприємцем Омельченком Михайлом Андрійовичем (ФОП Омельченко М.А.) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 02.03.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріycом Київського міського нотаріального округу м. Київ Антоновою С.М. на підставі piшення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 40044559 від 07.03.2018 внесено відомості про реєстрацію - запис № 25177516 від 02.03.2018 за ФОП Омельченко М.А. права власності на адміністративно- складську будівлю за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, літ. Г-1, загальною площею 469,3 кв.м., опис: поверх 1, 2, мансардний, приміщення від № 1 до 9.

Пізніше, а саме 09.08.2018 державним реєстратором Київської філії Комунального «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.B. (індексний номер рішення: 42467590) внесено зміни до відомостей про реєстрацію запису № 25177516 від 02.03.2018 щодо площі об`єкту нерухомості нежитлової будівлі (адміністративно складська), літера Г-1 за адресою вул. Магнітогорська, 1 у м. Києві - з загальної площі (кв.м.) 469,3 змінено на загальна площа (кв.м.) 180,5, додано технічний підприємства серія та б/н, виданий 20.07.2018, видавник паспорт ФОП «Опанасюк Л.М.» та додано довідку ФОП «Опанасюк Л.М.» серія та номер: 21/7, виданий 20.07.2018.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (з датою формування 25.08.2021), нежитлова будівля (адміністративно-складська), літера Г-1 по вул. Магнітогорській, 1 у м. Києві, загальною площею 180,5 кв.м. (реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 1503178580000) на праві приватної власності належить ФОП Омельченку М.А.

Однак, як вбачається з доводів прокурора вказана вище реєстраційна дія щодо закріплення за відповідачем права власності на приміщення загальною площею 180, 5 кв.м. є незаконною оскільки фактично договір купівлі-продажу від 07.06.2000 між сторонами не укладався, передана будівля взагалі не будувалася, не вводилася в експлуатацію та відповідно не могла бути предметом даного договору.

Також в обґрунтування своїх вимог прокурор звертає увагу суду, що акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта затвердженого Ватутінською районною державною адміністрацією від 30.12.1999 № 938 та розпорядження від 20.12.1999 року, на якій містяться посилання в п. 1.2. вказаного договору відсутні.

Крім того, Державним архівом м. Києва, якому передано на зберігання архів ВАТ «Хімволокно» за 1944-2002 роки надано інформацію, що договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості за вказаний період не виявлено, в тому числі і не виявлено спірний договір купівлі-продажу від 07.06.2000 між ВАТ «Київхімволокно» та відповідачем.

На підставі дозволу процесуального керівника по кримінальному провадженні № 42020101030000111 від 05.08.2020 - прокурора Деснянської окружної прокуратури Одуденком А., прокурором у даній справі надано копію протоколу допиту свідка Радчука О.О. від 26.05.2021, на який містяться посилання у позові та відповідно з якого вбачається, що в період часу з 1998-2017 роки Радчук О.О. займав посаду Голови правління ВАТ «Київхмволокно». Договір купівлі-продажу адміністративно-складської будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, літ. Г-1 від 07.06.2000, укладений з ФОП Омельченко М.А. та акт прийому-передачі майна до договору Радчук О.О., як Голова правління ВАТ «Київхмволокно» не підписував та не укладав з ФОП Омельченко М.А.

Підпис, який виконаний від імені голови правління ВАT «Київхімволокно», що міститься на договорі купівлі-продажу та Акті прийому - передачі, не є його підписом, виконаний іншою особою.

Крім того, відбиток печатки ВАТ «Київхімволокно» на договорі купівлі-продажу не відповідає оригінальному відбитку печатки підприємства.

Відтак, прокурор зазначає, що нежитлова будівля (адміністративно вул. Магнітогорській, 1 у м. Києві, загальною площею 180,5 кв.м., право власності на яку зареєстровано на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу від 07.06.2000 розташована поряд з будівлею Столової по вул. Магнітогорська, 1 у м. Києві, а саме: з фасадної частини будівлі Столової, перед її входом у вздовж паркану (власником будівлі столової було BAT «Київхімволокно»).

Згідно Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань земельної ділянки по вул. Магнітогорська, 1, станом на 2006 piк будь-яких будівель чи конструкцій, які б належали Омельченку М.А. не iснувало.

Із доводів прокурора вбачається, що зазначеної в договорі купівлі-продажу від 07.06.2000 будівлі не існує, а станом на сьогоднішній день на даному місці розташована тимчасова конструкція одноповерхового металевого ангару площею не більше 190 кв. м., що прибудована до огорожі, а не будівля як зазначено в договорі купівлі-продажу.

З поміж викладеного, прокурор також звертає увагу суду на те, що в договорі купівлі-продажу Омельченко М.А. (покупець) вказаний як «фізична особа-підприємець». Однак, термін «фізична особа-підприємець» був ведений лише 15.05.2003 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» 755-IV.

В 2000 році діяла Постанова Кабінету Мінiстрів України від 25.05.1998 № 740 «Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності», в якій вживався термін: «суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа». Термін: «фізична особа-підприємець» не був відомий і не міг бути прописаним в будь-яких документах датованих 2000 роком.

Підсумовуючи зазначене, прокурор у своєму позові стверджує, що реєстрація права власності на вищевказану будівлю проведена на підставі договору купівлі-продажу, який не укладався та в силу закону є нікчемним, а також без будь-яких документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують право на початок будівництва та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

З поміж викладеного прокурор також посилається на те, що спірний об`єкт нерухомості, на який зареєстровано право власності за відповідачем є самочинним в силу положень ст. 375, 376 Цивільного кодексу України оскільки у відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

В силу положень ч. 2 ст. 152, 212 Земельного кодексу України відповідач, як особа яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки-Київської міської ради) повинен привести спірну земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд та відповідно повернути її власнику - територіальній громаді міста Києва.

Натомість, із поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що між ВАТ «Київхімволокно» та ФОП Омельченко М.А. укладено договір купівлі-продажу від 07.06.2000, за результатами якого підписано акт прийому-передачі об`єкту нерухомості від 09.06.2000.

На підставі вказаного вище договору в подальшому відповідачем були здійснені реєстраційні дії щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомості.

Відповідач у своєму відзиві звертає увагу суду на те, що прокурором та позивачем не надано рішення суду та/або обвинувальний вирок в рамках кримінального провадження, які б підтверджували факт підроблення договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий прокурором протокол допиту свідка не може бути прийнятий судом у якості належного доказу у зв`язку з тим, що останній не встановлює факт підроблення підпису підписанта від ВАТ «Київхімволокно».

Що стосується реєстраційних дій щодо реєстрації права власності приватним нотаріусом Антоновою С.М. то відповідач вказує, що такі дії є законними оскільки до Міністерства юстиції України не надходило жодних скарг щодо скасування реєстрації права власності, а відповідачем в свою чергу не було отримано жодних претензій щодо вирішення питання про скасування права власності на нерухоме майно.

Також відповідач заперечує щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом та зазначає, що позов пред`явлено з порушенням строків позовної давності.

Із відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що підставою позову у даній справі є факт реєстрації за відповідачем права власності на підставі неіснуючого договору купiвлі- продажу на самочинно збудований об`єкт на спірній земельній ділянці, без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належного затвердженого проекту та без введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, внаслідок чого порушено право власника спірної земельної ділянки-Київської міської ради.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Прокурор у відповіді на відзив зазначає, що ним обрано правильний спосіб захисту інтересів держави та надано достатньо доказів саме для встановлення судом обставин які стали підставою для набуття відповідачем об`єкта нерухомості оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Що стосується заявлення відповідачем про пропуск прокурором строків позовної давності то прокурор у відповіді на відзив зазначає, що про порушення інтересів територіальної громади міста Києва на заволодіння та користування спірною земельною ділянкою прокуратурі стало відомо в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42020101030000111 від 05.08.2020, а тому даний позов подано в межах строків позовної давності.

Із заперечень на відповідь на відзив вбачається, що доводи викладені відповідачем фактично зводяться до відсутності підстав у прокурора звертатися до суду з даним позовом оскільки позивач мав змогу та був наділений повноваженнями щодо самостійного звернення до суду за захистом порушеного права як відповідний компетентний орган.

Разом з тим, відповідач повторно зазначає, що прокурором пропущено строки позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки такий строк слід відраховувати з дати внесення запису до реєстру про право власності на об`єкт нерухомості, а саме з 02.03.2018.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в ході досудового розслідування у кримінальному провадження № 42020101030000111 від 05.08.2020 за фактом підроблення офіційного договору купівлі-продажу адміністративно-складської будівлі за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 літ. Г-1 від 07.06.2000 укладеного між BAT «Київхімволокно» та ФОП Омельченко М.А., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3, 4 ст. 358 КК України Деснянській окружній прокуратурі стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М. було проведено реєстраційні дії та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю (адміністративно- складська) літера Г-1 по вул. Магнітогорська, 1 за ФОП Омельченко М.А., яке виникло до 01.01.2013 та не було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності 02.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М. згідно запису № 25177516 зареєстровано за відповідачем нежитлову будівлю (адміністративно-складська), літера Г-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 загальною площею 469, 3 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2020, який укладено між ФОП Омельченко та ВАМ «Київхімволокно».

В подальшому згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 09.08.2018 державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Peєстрація нерухомості» Макаровим О.В. (індексний номер рішення: 42467590) внесено зміни до відомостей про реєстрацію запису № 25177516 від 02.03.2018 щодо площі об`єкту нерухомості нежитлової будівлі (адміністративно складська), літера Г-1 за адресою вул. Магнітогорській, 1 у м. Києві з загальної площі (кв.м.) 469, 3 змінено на загальна площа (кв.м.) 180,5.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2020 вих. № 4066/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антонової С.М.» встановлено, що при проведенні реєстраційної дії та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю (адміністративно- складська), літера Г-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 за ФОП Омельченком М.А., приватним нотаріусом Антоновою С.М. здійснено в порушення вимог ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», проведено реєстраційні дії на право власності на нерухоме майно, яке виникло до 01.01.2013, що не було зареєстровано відповідно до законодавства та передбачало обов`язковість такої державної реєстрації, у зв`язку з чим заблоковано нотаріусу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.

Згідно пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 07.06.2000, нежитлова будівля належить продавцеві (ВАТ «Київхівмволокно») на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта затвердженого Ватутінською районною державною адміністрацією від 30.12.1999 № 938 згідно розпорядження від 20.12.1999 року.

Однак, судом встановлено, що згідно листів Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.04.2021 № 102103/40-2542 та від 07.06.2021 № 19-57 вказаний акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нежитлової будівлі літ. Г-1, по вул. Магнітогорська, 1 в м. Києві, затверджений Ватутінською районною державною адміністрацією від 03.12.1999 № 938 згідно розпорядження від 20.12.1999 року, відсутній.

Крім того, згідно листа Державного архіву м. Києва від 13.08.2020 вих. № 068/05-17/1490 вбачається, що архівом на постійне зберігання прийнято документи з основної діяльності «Київське виробниче об`єднання «Хімволокно» ім. 50-pіччя Bеликої Жовтневої соціалістичної революції Всесоюзного госпрозрахункового об`єднання промисловості хімічних волокон Міністерства хімічної промисловості СРСР та його профспілковий комітет» за 1938-1941 та 1944-2002 рр.

За описом справ № 4 до фонду № P-1030 «Відкрите акціонерне товариство «Київхiмволокно» за 1944-2002 р. договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості не виявлено.

Згідно листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.08.2021 № 062/14-8967 (И-2020) вбачається, що згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду за адресою в м. Києві на вул. Магнітогорська, 1 нерухоме майно літ. Г-1 на праві власності не зареєстровано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, а відтак погоджується з доводами прокурора, що у 1999 ВАТ «Київхімволокно» не здійснювало будівництво нежитлової будівлі площею 180, 5 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 літ. Г-1, не подавало документи на отримання дозвільних документів та відповідно не вводило таку будівлю в експлуатацію, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, згідно матеріалів справи Київська міська прокуратора № 3 листом від 12.03.2021 вих № 10.33-59-1414вих-21 звернулася до Київської міської ради з проханням проінформувати прокуратуру щодо ряда питань в тому числі: чи приймалося рішення Київською міською радою про надання в користування Омельченку М.В. земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, на якій розміщено нежитлову будівлю (адміністративно-складська) з літ. Г-1, площею 180, 5 кв.м. (опис приміщення від № 1 до № 9) та чи звертався громадянин Омельченко М.А. з клопотанням про відведення вказаної земельної ділянки.

Також прокуратурою доручено співробітникам департаменту провести обстеження вказаної земельної ділянки на предмет правомірності її використання фізичними та юридичними особами.

Із наданої Департаментом земельних ресурсів відповіді від 22.03.2021 вих. № 0570202/3-6058 вбачається, що департаменту надійшла заява дозвільного характеру фізичної особи-підприємця Омельченка М.А. від 22.12.2020 № 50104-005457722-031-03 (справа № 547639969) на отримання адміністративної послуги щодо підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки на вул. Магнітогорській, 1 (літ.Г-1) у Деснянському районі м. Києва з проектом землеустрою, погодженим в установленому порядку відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України.

Також, із даної відповіді вбачається, що департаментом підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про передачу фізичній особі-підприємцю Омельченку Михайлу Андрійовичу земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративно-складської будівлі на вул. Магнітогорська, 1 (літ-Г-1) у Деснянському районі м. Києва» та 19.02.2021 переданий на розгляд до Київської міської ради.

Суд вказує, що згідно листа Київської міської ради від 27.04.2021 за вих. № 225-СК-1837 Київська міська рада не прийняла рішення «Про передачу фізичній особі-підприємцю Омельченку Михайлу Андрійовичу земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративно-складської будівлі на вул. Магнітогорська, 1 (літ-Г-1) у Деснянському районі м. Києва».

Крім того, згідно листа Департаменту земельних ресурсів від 10.06.2021 вих. № 05716-14360 працівниками департаменту на підставі листа Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 24.05.2021 № 10.59-39-1914вих-21, проведено візуальне обстеження вищевказаної земельної ділянки та складено відповідний акт обстеження.

Також у вказаному листі зазначено, що рішень Київська міська рада щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) не приймала, а документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані.

Крім того, департамент у даному листі повідомляє Деснянську окружну прокуратуру міста Києва про те, що заходи цивільно-правового характеру, зокрема щодо усунення порушень законодавства при використанні земельної ділянки на вул. Магнітогорській, 1 (літ. Г-) ним не вживалися, а відтак просить прокуратуру задля захисту інтересів держави та недопущення подвійного звернення з позовною заявою в інтересах Київської міської ради звернутися до суду.

Судом досліджено наданий Департаментом земельних ресурсів акт обстеження земельної ділянки від 03.06.2021 № 21-0430-03 в якому встановлено, що цільове призначення такої земельної ділянки: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Вид використання: для експлуатації та обслуговування адміністративно-складської будівлі.

Фактичне використання: на земельній ділянці розташовано металеву споруду (ангар).

Площа згідно Державним земельним кадастром: 0,0218 га - результати обстеження: земельна ділянка площею 0,0218 га, кадастровий номер 8000000000:62:068:0241.

Рішень Київська міська рада щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) не приймала.

В результаті візуального обстеження встановлено: земельна ділянка огороджена. На земельній ділянці розташовано металеву споруду (ангар).

Згідно наданого Департаментом земельних ресурсів акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.08.2021 № 21-0022-03 встановлено, що власником будівлі - металевої споруди (ангару), розташованої на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:62:068:0241 на вул. Магнітогорська, 1(літ. Г-1) у Деснянському районі міста Києва Омельченком М.А. порушено ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання земельної ділянки площею 0, 0218 га без правовстановлюючих документів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, до якого віднесено і земельні ділянки, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Як встановлено судом вище, підставою для реєстрації права власності за відповідачем об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, на якій розміщено нежитлову будівлю (адміністративно-складська) з літ. Г-1, площею 180, 5 кв.м. (опис приміщення від №1 до №9) став саме укладений між відповідачем та ВАТ «Київхімволокно» договір купівлі продажу від 07.06.2000, відповідно до умов якого продавець (ВАТ «Київхімволокно») зобов`язується передати у власність ФОП Омельченко М.А. (покупець) нежитлову будівлю площею 460, 3 кв.м., яка в свою чергу належить продавцю на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта затвердженого Ватутінською районною державною адміністрацією від 30.12.1999 № 938 згідно розпорядження від 20.12.1999 року.

Як вбачається з доводів відповідача, на виконання договору купівлі-продажу від 07.06.2000 між сторонами було укладено акт прийому-передачі об`єкту нерухомості від 09.06.2000 щодо прийняття відповідачем вказаного вище об`єкту нерухомості.

Однак, суд вказує, що враховуючи встановлені вище обставини справи, посилаючись на наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, суд дійшов висновку, що ВАТ «Київхімволокно» не передавало та не могло передати відповідачу у власність об`єкт нерухомості площею 469, 3 кв.м., а в подальшому 180, 5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, на якій розміщено нежитлову будівлю (адміністративно-складська) з літ. Г-1, оскільки зазначений в договорі купівлі-продажу від 07.06.2000 об`єкт нерухомості взагалі не належав ВАТ «Київхімволокно», оскільки такий об`єкт не будувався та не вводився в експлуатацію, що в свою чергу підтверджується відсутністю акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта затвердженого Ватутінською районною державною адміністрацією від 30.12.1999 № 938 та розпорядження від 20.12.1999 року, які начебто мали б встановлювати факт належності такої будівлі ВАТ «Київхімволокно» та які закріплені в п. 1.2. договору.

Відсутність зазначеного акту та розпорядження вбачається із відповіді Деснянської районної в місті Києві державною адміністрацією від 22.04.2021 № 102103/40-2542 та від 07.06.2021 вих. № 19-57.

Також факт неможливості передачі вказаного об`єкту нерухомості підтверджується відсутністю договору купівлі-продажу від 07.06.2000 в Державному архіві міста Києва згідно листа № 068/05-17/1490 від 13.08.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час проведення реєстраційних дій) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону (у редакції, яка діяла на час проведення реєстраційних дій), державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні pішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого мaйна в Україні станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 07.06.2021 об`єкту нерухомості визначався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839.

Пунктом 1.4 розділу 1 Iнструкції було передбачено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах. полігонах і т.п.). Згідно з пунктом 1.6 Інструкції державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції що діяла на момент проведення реєстрації) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

3 урахуванням зазначеного, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2020 вих. № 4066/5 судом встановлено, що приватний нотаріус Антонова СМ. провела реєстраційні дії на право власності на нерухоме майно, яке виникло до 01.01.2013, що не було зареєстроване відповідно до законодавства та передбачало обов`язковість такої державної реєстрації, тобто порушенням законодавчо-визначених на той час вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції що діяла на момент проведення реєстрації) (далі Закон) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За умовами п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції що діяла на момент проведення реєстрації) (далі Закон) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що реєстрація за відповідачем права власності на нежитлову будівлю (адміністративно-складська), літера Г-1 площею 469,3 кв.м, (в подальшому змінено на 180, 5 кв. м.) опис: приміщення від № 1 до № 9 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 у Деснянському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1503178580000 проведено з порушенням ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки приватним нотаріусом Антоновою С.М. здійснено реєстрацію права власності нерухомого майна за відповідачем, яке виникло до 01.01.2013, яке не було зареєстровано відповідно до вимог законодавства та передбачало обов`язковість такої реєстрації, що в свою чергу є підставою для задоволення вимоги прокурора про скасування зазначеного рішення та здійсненої на його підставі державної реєстрації права власності за ФОП Омельченком М.А.

Разом з тим, суд зазначає, що надана прокурором у якості доказів копія протоколу допиту свідка Радчука О.О. від 26.05.2021 з матеріалів з кримінального провадження № 42020101030000111 не береться судом до уваги при вирішення спору по суті з огляду на відсутність вироку, який би в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлював обставини, які мали б преюдиціальний характер для даного спору.

Крім того, враховуючи викладене вище суд зазначає, що згідно ст. 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста Києва відноситься до компетенції Київської міської ради.

Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 та ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпункт 2.1. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Пункт 3.1. вказаної постанови передбачає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.

Єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Київської міської ради від 27.04.2021 № 225-СК-1837, листа Департаменту земельних ресурсів від 10.06.2021 вих. № 05716-14360, акту обстеження земельної ділянки від 03.06.2021 № 21-0430-03 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.08.2021 № 21-0022-03 Київською міською радою не приймалися рішення щодо передачі спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:068:0241) у власність (користування), а відтак Омельченком М.А. здійснює користування останньою без правовстановлюючих документів, що в свою чергу є незаконним.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, з огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці площею 0, 0218 га, що не була відведена відповідачу для цієї мети та без відповідних дозвільних на це документів, в тому числі без належно затвердженого проекту, без введення спірного об`єкту в експлуатацію, а відтак таке володіння відповідача не може породжувати права власності та розпорядження щодо вказаного майна.

Вказане свідчить, що відповідач незаконно здобув право власності на самочинно збудований ним об`єкт нерухомості на земельній ділянці територіальної громади міста Києва, що в свою чергу свідчить про недобросовісність дій відповідача в частині звернення до позивача із клопотання про виділяння відповідачу земельної ділянки на праві користування.

З огляду на викладене вище, підсумовуючи зазначені висновки суду із врахуванням встановлених обставин справи щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою без належних на те дозвільних документів Київської міської ради, в результаті чого було здійснено самочинне будівництво площею 180,5 кв. м., яке у відповідності до вимог ст. 212 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України за висновками суду підлягає знесенню за рахунок відповідача задля відновлення права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської влади володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою площею 0, 0218 га, кадастровий номер 8000000000:626068:0241 по вул. Магнітогорській, 1 (літ. Г-1), у зв`язку з чим вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вказує, що викладені та встановлені обставини спростовують доводи відповідача про недостатність наданих прокурором доказів.

При тому суд звертає увагу, що відповідач, подаючи відзив на позовну заяву, не надав жодного доказу для спростування доводів прокурора по суті заявлених вимог.

Як вбачається із поданих відповідачем заяв по суті, заперечення останнього фактично зводяться до відсутності в даному випадку підстав для звернення прокурора з даним позовом задля захисту інтересів держави в особі Київської міської ради, оскільки без відповідного делегування повноважень з боку місцевої ради органи прокуратури не мають повноважень на пред`явлення від її імені позовів.

Відтак, відповідач звертає увагу суду на те, що в першу чергу захищати інтереси держави мають насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор у зв`язку з чим на думку відповідача прокурором в даному випадку не дотримано порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» оскільки, повідомивши Київську міську раду про виявлені прокуратурою порушення інтересів державою у даних правовідносинах, прокурор не дав можливості Київській міській раді самостійно відреагувати на встановлені порушення інтересів держави, а відтак не довів бездіяльність компетентного органу, що безпосередньо обумовлює право прокурора на звернення до суду з даним позовом.

З огляду на вказані заперечення, враховуючи обґрунтування прокурором підстав для звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що питання наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом досліджувалося судом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі, у зв`язку чим суд зазначає наступне.

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом фактично просить суд відновити права Київської міської ради володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:068:0241, яке в свою чергу було порушено незаконними діями відповідача щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомості площею 180, 5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, літ. Г-1 та вчинення відповідачем дій щодо оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Київська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Водночас, Деснянською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020101030000111 під час якого було встановлено незаконність дій відповідача в частині підстав щодо оформлення права користування земельною ділянкою, яка належить Київській міській раді.

Відтак, Деснянською окружною прокуратурою міста Києва листами № 10.33-59-1414вих-21 від 12.03.2021, № 10.53-59-949вих21 від 15.04.2021 повідомлено про факти порушення прав Київської міської ради як компетентного органу власника земель територіальної громади міста Києва та відповідно запитано, які заходи цивільно-правового характеру вживалися Київською міською радою задля відновлення її порушеного права на землю.

Із листа Департаменту земельних ресурсів (виконавчий орган Київської міської ради) від 22.03.2021 вих №. 0570002/3-6058 вбачається, що жодних дій цивільно-правового характеру щодо скасування державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки департаментом вчинено не було.

Пізніше, Департамент земельних ресурсів в листі від 10.06.2021 вих № 05716-14360 самостійно просив Деснянську окружну прокуратуру звернутися до суду з позовом задля захисту інтересів держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що ним правомірно та з дотриманням порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було прийнято рішення № 10.53-59-4684вих21 від 03.09.2021 самостійно підготувати дану позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради у зв`язку з бездіяльністю вказаного компетентного органу в частині здійснення дій спрямованих на відновлення та захист інтересів держави.

Про здійснення представництва інтересів прокурором у даній справі також було повідомлено Київську міську раду, що вбачається із вказаного вище рішення

При тому суд зазначає, що, бездіяльність Київської міської ради, тобто нездійснення повноважень по захисту державних інтересів, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття міською прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави, при тому що можливість здійснення прокурором захисту інтересів держави в особі відповідного органу не залежить від факту притягнення до будь-якого виду відповідальності посадової особи такого органу за неналежне виконання або невиконання нею своїх посадових обов`язків.

Також суд додатково зазначає, що звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави носить суспільний та державний інтерес оскільки відповідачем здійснюється користування земельною ділянкою комунальної власності без належних на те дозвільних документів про що позивачу як компетентному органу було відомо з березня 2021 року, однак жодних дій щодо усунення таких порушень Київською міською радою протягом п`яти місяців вчинено не було.

Що стосується доводів відповідача, що прокурором при зверненні до суду з позовом пропущено строк позовної давності оскільки останній має розраховуватися з 02.03.2018 - моменту внесення реєстраційного запису про право власності № 25177516 про право власності спірного об`єкту нерухомості за відповідачем, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).

Суд вказує, що ні Деснянська окружна прокуратура, ні Київська міська рада не були учасниками правовідносин щодо укладення договору від 07.06.2000 та реєстрації за відповідачем спірного об`єкту нерухомості, у зв`язку з чим, останні не могли самостійно дізнатися про вчинення 02.03.2018 незаконних реєстраційних дій.

Відтак, як зазначалося вже судом вище про вказані реєстраційні дії Деснянській окружній прокуратурі міста Києва стало відомо в ході досудового розслідування у кримінальному провадження № 42020101030000111 від 05.08.2020.

Як вбачається, з листа Київської місцевої прокуратури № 3 від 12.03.2021 вих № 10.33-59-1414вих21 станом на березень 2021 прокуратурі було відомо про факт можливого порушення інтересів територіальної громади міста Києва на заволодіння та користування земельною ділянкою, а тому з метою з`ясування необхідних обставин вказаний лист було направлено на адресу Київської місткої ради.

Із відповіді Департаменту земельних ресурсів від 22.03.2021 вих. № 0570202/3 прокурору стало відомо, що дійсно відповідачем вчинено дії, а саме подано заяву дозвільного характеру від 22.12.2020 № 50104-005457722-031-03 на отримання в користування земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (літ. Г-1) з огляду на існування у відповідача на праві власності об`єкта нерухомості.

При тому суд зазначає, що процедура відведення Департаментом земельних ресурсів (виконавчим органом Київської міської ради (КМР)) земельної ділянки в оренду відповідачу для експлуатації та обслуговування адміністративно-складської будівлі на вул. Магнітогорська, 1, (літ. Г-1) у Деснянському районі міста Києва не свідчить про обізнаність самої Київської міської ради та відповідно прокурора про здійснення незаконних реєстраційних дій.

З огляду на викладене, суд зазначає, що прокурор звернувся до суду з даним позовом належним чином та в межах строків позовної давності, що в свою чергу виключає можливість задоволення заяви відповідача.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом з ході розгляду справи обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - задовольнити.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.03.2018, індексний номер: 40044559, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності за Фізичною особою-підприємцем Омельченком Михайлом Андрійовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 16.10.2008, видавник: Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві) на нежитлову будівлю (адміністративно-складська), літера Г-1 площею 180, 5 кв. м. опис: приміщення від № 1 до № 9 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 у Деснянському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1503178580000, з урахуванням змін до запису про право власності від 09.08.2018 внесених до реєстру (індексний номер рішення: 42467590).

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0, 0218 га (кадастровий номер 8000000000:62:068:0241) по вул. Магнітогорській, 1 (літера Г-1) у Деснянському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Омельченка Михайла Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019; банк ДКСУ м. Київ, код банку-820172, IBAN UA 168201720343100001000011062; код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.12.2021

Суддя Д.О. Баранов