Рішення № 102340398, 21.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

до Міністерства юстиції України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення реєстраційних дій

за участі представників:

від позивача: Білан М.І., адвокат;

від відповідача: Колток О.М., самопредставництво;

від третьої особи: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2021 № 2218/5 "Про задоволення скарги", зобов`язання Міністерства юстиції України поновити реєстраційні дії, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Хоменко Тетяною Леонідівною 19.12.2019 № 50331926, 50330625, 50322066, 50322620, 50323234, 50327416, 50328331, 50331293, 50329141, 50320868, 50321393, 50329827, 50323725, які скасовані наказом від 17.06.2021 № 2218/5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

01.10.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на правомірності прийнятого наказу від 17.06.2021 № 2218/5, оскільки під час проведення спірних реєстраційних дій державним реєстратором не встановлено належним чином відповідність відомостей про речові права на земельні ділянки, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться в поданих документах, а також не перевірено наявність підстав для відмови в державній реєстрації у зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та зареєстрованими речовими правами.

Третя особа пояснень по суті спору не надала, проте про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленями про вручення поштових відправлень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконкому Чабанівської селищної Ради від 25.04.1997 № 35 Інституту садівництва УААН надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 317,30 га землі та видано Державний акт на право постійного користування землею серії І - КВ № 001739 від 06.05.1997 року.

29.11.2002 НАН України видано наказ № 95 «Про деякі зміни в організації наукової та виробничої діяльності в системі УААН», відповідно до Додатку № 2 якого Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва УААН отримало статус юридичної особи.

У подальшому, Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут) видано накази № 138 від 23.12.2002 «Про деякі зміни в організації наукової та виробничої діяльності в системі Інституту садівництва УААН», про реорганізацію Інституту шляхом виділення з його складу юридичної особи - ДГ «Новосілки» та від 28.12.2002 № 141 «Про виділення землі для діяльності ДГ «Новосілки».

Розпорядженням від 26.12.2003 № 565 Києво-Святошинської районної державної адміністрації новоствореній юридичній особі ДГ «Новосілки» ІС УААН надано в постійне користування 177,07 га із земель, які перебували в користуванні Інституту, та видано державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ№ 001208 від 30.12.2003 року.

Таким чином, за Інститутом закріплено у постійне користування 58,7375 га та видано державний акт серії ІІ-КВ№ 002703 від 17.12.2004 року.

Надалі, 24.02.2016 постановою Президії НААН (протокол № 3) прийняте рішення про реорганізацію ДП «ДГ «Новосілки» ІС НААН шляхом приєднання його до Інституту та припинення підприємства як юридичної особи.

Постановою Президії НААН від 25.08.2016 (протокол № 13) затверджено акт приймання передачі майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов`язань підприємства, яким закріплено за Інститутом на праві господарського відання майно та землю ДП «ДГ «Новосілки».

У 2019 році розроблено технічну документацію на відновлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та отримано кадастрові номери на земельні ділянки: ДП «ДГ «Новосілки» ІС НААН №№ 3222457401:02:001:5009, 3222457401:02:001:5010; 3222457400:04:003:5626; 3222457400:04:002:5625; 3222457400:04:002:5626; 3222457400:04:002:5448; 3222457400:04:002:5450; 3222457400:04:002:5451; 3222457400:04:002:5452; 3222457400:04:002:5453; 3222457400:04:002:5454; 3222457400:04:001:5005; 3222457400:04:001:5006; Інститут садівництва НААН №№ 3222457400:04:001:5007; 3222457400:04:001:5008; 3222457400:04:002:5449; 3222457400:04:005:5231.

19.12.2019 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л. здійснено за Інститутом державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457401:02:001:5009; 3222457401:02:001:5010; 3222457400:04:003:5624; 3222457400:04:003:5625; 3222457400:04:003:5626; 3222457400:04:002:5448; 3222457400:04:002:5450; 3222457400:04:002:5451; 3222457400:04:002:5452; 3222457400:04:002:5453; 3222457400:04:002:5454; 3222457400:04:001:5005; 3222457400:04:001:5006.

25.05.2021 до відповідача надійшла скарга Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 24.05.2021 № 5-10-0.6-5538/2-21 з вимогами скасувати рішення від 19.12.2019 № 50331926, 50330625, 50322066, 50322620, 50323234, 50327416, 50328331, 50331293, 50329141, 50320868, 50321393, 50329827, 50323725 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л. щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457401:02:001:5009; 3222457401:02:001:5010; 3222457400:04:003:5624; 3222457400:04:003:5625; 3222457400:04:003:5626; 3222457400:04:002:5448; 3222457400:04:002:5450; 3222457400:04:002:5451; 3222457400:04:002:5452; 3222457400:04:002:5453; 3222457400:04:002:5454; 3222457400:04:001:5005; 3222457400:04:001:5006 (надалі - земельні ділянки).

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є власником спірних земельних ділянок, однак з листа Чабанівської селищної ради Фастівського Київської області від 20.05.2021 скаржнику стало відомо про прийняття приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л. оскаржуваних рішень щодо реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки за Інститутом.

Наказом Міністерства юстиції України від 17.06.2021 № 2218/5 скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено в повному обсязі, скасовано рішення від 19.12.2019 № 50331926, 50330625, 50322066, 50322620, 50323234, 50327416, 50328331, 50331293, 50329141, 50320868, 50321393, 50329827, 50323725, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л., виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Не погоджуючись із прийнятим наказом Міністерства юстиції України від 17.06.2021 № 2218/5, Інститут звернувся з даним позовом до суду.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

За приписами статті 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до суб`єктів управління об`єктами державної власності відноситься, серед інших, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Статтею 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» визначено, що майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово- господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України (стаття 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»).

За змістом положень частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Мін`юсту; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін`юсті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Мін`юстом.

Частиною 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу відповідно до вимог частини 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийнято Порядок № 1128, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом (пункт 2 Порядку № 1128).

Пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

У пункті 9 Порядку № 1128 зазначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 13 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Таким чином, до повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги.

У висновку колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 03.06.2021 зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Хоменко Т.Л. не перевірено належним чином документів на наявність підстав для відмови у державній реєстрації у зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельні ділянки, а також у зв`язку з тим, що подані документи не давали змоги становити зміну речових прав на них.

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що держаний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при державній реєстрації прав здійснюється, серед іншого, перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень та приймається рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Відтак, судом встановлено, що відповідачем при розгляді поданої скарги та винесенні оспорюваного наказу від 17.06.2021 № 2218/5 дотримано положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку № 1128 та зазначено про порушення державним реєстратором пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, пунктів 4, 5 частини 1 статті 18, пунктів 4, 5 частини 1, частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/694/21 положення частин 6, 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2, 5, 9, 13 Порядку № 1128 в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право".

У даному випадку, позивач обґрунтовує незаконність спірного наказу порушенням закону саме державним органом - Міністерством юстиції України, під час розгляду ним скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У той же час, позивач заявив вимоги також про вимоги про зобов`язання Міністерство юстиції України поновити реєстраційні записи, скасовані оспорюваним наказом від 17.06.2021 № 2218/5, для поновлення свого цивільного права постійного користування на земельну ділянку.

Суд зауважує, що виходячи з положень статей 6, 7, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до повноважень Міністерства юстиції України не відноситься безпосередньо вчинення реєстраційних дій, як суб`єктом державної реєстрації прав.

Натомість, фактично право позивача на постійне користування спірними земельними ділянками не визнається та оспорюється Головним управління Держгеокадастру у Київській області, що виступає третьою особою без самостійних вимог у справі, який є суб`єктом подання скарги до Міністерства юстиції України.

Проте, задоволення пред`явленого позову без вирішення по суті спору про наявність в Інституту права постійного користування спірними земельними ділянками, не тільки не матиме наслідком поновлення прав позивача, а й призведе до ухвалення рішення про права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Водночас, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17, для третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні пред`явлених позовних вимог з огляду на неналежний та неефективний спосіб захисту.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 29.12.2021 року.

Суддя К.В. Полякова