Ухвала суду № 102340326, 30.12.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1266/21

УХВАЛА

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянувши заяву Коломийського геріатричного пансіонату (вул. Олекси Довбуша, буд. 50, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200) про забезпечення позову (вх. № 22527/21 від 28.12.2021),

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі № 909/1266/21 за позовом Коломийського геріатричного пансіонату (вул. Олекси Довбуша, буд. 50, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200) до Коломийської міської ради (пр. Михайла Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78203) про визнання частково недійсними рішень Коломийської міської ради.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить заборонити Коломийській міській раді приймати рішення в частині затвердження Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, стосовно нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 до закінчення розгляду справи за позовом Коломийського герітричного пансіонату до Коломийської міської ради про визнання недійсними її рішень щодо майна геріатричного пансіонату та набрання рішенням суду законної сили.

Заяву мотивовано тим, що Коломийська міська рада неодноразово приймає рішення про затвердження Переліків майна в частині відповідних порядкових номерів, в яких безпідставно визначає належність нерухомого майна пансіонату лише до комунальної власності Коломийської територіальної громади, внаслідок чого пансіонат змушений звертатися до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Зокрема, у справі за позовом Коломийського геріатричного пансіонату до Коломийської міської ради у справі № 809/846/18 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2020, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та ухвалою Верховного суду від 30.06.2021, визнано недійсним пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку збереження та використання майна комунальної власності, в частині порядкових номерів 154-168 затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату: нежитлова будівля на АДРЕСА_1 ; адмінкорпус з харчоблоком, кочегарка, гараж, продсклад, склад м`якого інвентаря на АДРЕСА_1 ; житловий корпус, житловий корпус, житловий корпус, свинарник, корівник, стодола, склад, королівник, баня, гараж, на АДРЕСА_2 .

Проте, зазначає позивач, Коломийська міська рада, скориставшись під час розгляду справи № 809/846/18 невжиттям заходів забезпечення позову, 21.02.2019 прийняла рішення № 3468-41/2019 "Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018", у п. 2 якого знову затвердила перелік майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, щодо того самого нерухомого майна пансіонату, лише змінивши порядкові номери.

В продовження аргументації поданої заяви, позивач зазначає, що навіть після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 19.02.2020 у справі № 809/846/18, відповідач продовжив приймати рішення, в яких протиправно визначати належність цього майна пансіонату (позивача) до комунальної власності Коломийської територіальної громади. Зокрема, Коломийською міською радою були прийняті рішення від 29.02.2020 № 4459-59/2020; від 28.05.2020 № 4594-62/2020; від 25.06.2020 № 4745-63/2020; від 22.02.2021 № 359-9/2021, окремі пункти яких стосувались належності до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади того ж самого нерухомого майна позивача, з приводу якого була розглянута справа № 809/846/18.

Ці обставини зумовили необхідність звернення пансіонату до суду з новим позовом про захист своїх порушених прав і законних інтересів шляхом визнання частково недійсними актів органу місцевого самоврядування.

Позивач звертає увагу, що після ухвалення Господарським судом Івано-Франківської області рішення від 27.10.2020 у справі номер 809/846/18 про визнання недійсним пункту 2 рішення від 25.01.2018 № 2349-29/2018 і під час її розгляду, Коломийська міська рада прийняла ще п`ять рішень, які є предметом спору у новому судовому провадженні, а саме оспорювані рішення від 21.02.2019 № 3468-41/2019, від 29.02.2020 № 4459-59/2020, від 28.05.2020 № 4594-62/2020, від 25.06.2020 № 4745-63/2020, від 22.02.2021 № 359-9/2021, щодо нерухомого майна пансіонату. При цьому відповідач в одному з пунктів оскаржуваних рішень вважає таким, що втратило чинність попереднє рішення про затвердження переліків майна, яке належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади щодо нерухомого майна пансіонату, і в той же час іншим пунктом цього ж рішення затверджує новий перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, стосовно того ж самого нерухомого майна пансіонату. Такий механізм ускладнює процес оскарження цих рішень Коломийської міської ради, які по своїй суті та змісту є аналогічними попереднім рішенням і потребують оскарження усієї низки рішень у хронологічному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником в обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів. Наведених у заяві пояснень та доданих до заяви доказів достатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, а також ефективний захист або поновлдення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за якими він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Тобто, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд заборонити відповідачу приймати рішення в частині затвердження Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, стосовно нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в АДРЕСА_1 ; - АДРЕСА_1 ; - АДРЕСА_2 до закінчення розгляду справи за позовом Коломийського герітричного пансіонату до Коломийської міської ради про визнання недійсними її рішень щодо майна геріатричного пансіонату до набрання рішенням суду законної сили.

При цьому позивач покликається на те, що рішення подібного чи аналогічного змісту уже було раніше визнано незаконним в судовому порядку в межах справи 809/846/18.

Тобто заявник хоче запобігти прийняттю відповідачем в майбутньому, під час розгляду справи судом, рішень аналогічного характеру.

Однак, заходи забезпечення позову вживаються судом у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог Коломийського геріатричного пансіонату є визнання частково недійсними окремих пунктів рішень Коломийської міської ради щодо віднесення майна позивача до переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, та рішень щодо виконання таких рішень.

Такий позов є позовом про визнання. У разі задоволення таких позовних вимог, суд констатує недійсність рішення органу місцевого самоврядування. Заходи з примусового виконання рішення суду, щодо визнання недійсними актів органу місцевого самоврядування, не проводяться. У зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ухвалене щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень відповідача, як органу місцевого самоврядування.

Щодо іншої підстави для вжиття заходів забезпечення позову, передбаченої статтею 136 ГПК України, а саме тієї, що заходи забезпечення позову вживаються судом у разі, якщо ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду буде ускладнений чи стане неможливим, то суд відзначає наступне.

Позивач вважає свої права порушеними внаслідок прийняття оскаржуваних рішень Коломийської міської ради.

Порушені права позивача можуть бути ефективно відновлені судом внаслідок прийняття судом кінцевого рішення за результатами розгляду справи.

Вжиття судом заходів забезпечення позову не може використовуватись для запобігання всім можливим в майбутньому порушенням прав позивача, навіть якщо такі порушення будуть мати подібний чи аналогічний характер до порушення, яке є предметом судового розгляду. Заходи забезпечення позову повинні спрямовуватись на ефективний захист або поновлення тих прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, і діють лише на період розгляду судом справи та виконання постановленого у справі рішення (частини 7, 8 статті 145 ГПК України). Поза межами зазначеного періоду заходи забезпечення позову не діють, а отже ухвала суду про забезпечення позову не може запобігти прийняттю рішень Коломийської міської ради щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату у період після набрання законної сили рішенням суду.

Виходячи з доводів заяви, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач не спрямовані на забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача. Позивач бажає використати заходи забезпечення позову не з метою забезпечення виконання можливого судового рішення та поновлення своїх прав, порушених прийняттям оскаржуваних рішень, а задля запобігання порушенням своїх прав у майбутньому, які напряму не пов`язані з заявленими позовними вимогами та виконанням судового рішення щодо цих вимог.

Крім того, позивач не навів аргументів та не подав суду доказів, що Коломийською міською радою готується прийняття нових рішень щодо включення майна Коломийського геріатричного пансіонату до комунальної власності Коломийської територіальної громади. При цьому, підпунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що секретар сільської, селищної, міської ради організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів. Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Однак жодних доказів того, що проекти відповідних рішень готуються чи оприлюднені Коломийською міською радою, позивач не надав.

Також позивачем не надано жодних доказів, що внаслідок прийняття Коломийською міською радою рішень в частині затвердження Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, стосовно нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату, позивач зазнав перешкод у користуванні цим майном, або не міг здійснювати свою діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявник не довів та не подав належних й допустимих доказів, які б могли підтвердити, що обраний ним захід забезпечення позову є дійсно необхідним, а його незастосування призведе до того, що права, свободи та законні інтереси Коломийського геріатричного пансіонату будуть порушені.

Покликання позивача на правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18 є недоречним, оскільки зазначені висновки стосувались вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання на підставі виконавчого напису нотаріуса, щодо якого було відкрите виконавче провадження.

Недоречним також є і покликання позивача на правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 916/1868/19, оскільки у даній справі досліджувалась можливість вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати дії із забудови та приймати рішення стосовно земельної ділянки військового аеродрому, щодо якої органом місцевого самоврядування прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення її у постійне користування.

Тобто предмет позову, підстави позовних вимог, а також заходи забезпечення позову, які вживались судами у справах, на які покликається заявник, є відмінними від тих, що досліджуються судом у зазначеній справі 909/1266/21.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Коломийського геріатричного пансіонату (вх. № 22527/21 від 28.12.2021) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали складено 30.12.2021.

Суддя І.Є. Горпинюк