Рішення № 102339126, 22.12.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1964/21

Провадження №2/654/909/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Третьякової І.В.

з участю секретаря Жадан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості по зарплаті –

у с т а н о в и в :

19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом в якому зазначила, що в період з 16.08.2017р. по 02.07.2021р. знаходилася у трудових відносинах з ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство». 02.07.2021р. її було звільнено з посади начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) згідно з пп.1, 2 ст. 41 КЗпП України на підставі наказу в.о. директора ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» від 01.07.2021р. № 6К. Своє звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки при вказаній підставі звільнення, зміст наказу неповинен був містити перелік або систему порушень, за які працівник був звільнений, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків. При цьому, зі змісту наказу про звільнення не вбачається, яке саме грубе порушення конкретних трудових обов`язків стало підставою для звільнення за пунктом 1 ч.1 ст. 41 КЗпП. Крім цього, в порушення ст. 148, 149 КЗпП, у позивача не вимагались та не відбирались ніякі письмові пояснення щодо факту виявленого грубого порушення нею трудових обов`язків, та з наказу про звільнення не відомо коли саме було вчинено та виявлено це порушення, що не дозволяє встановити дотримання відповідачем одномісячного строку для звільнення. Також позивач вказує на порушення вимог ст. 47 КЗпП, оскільки з наказом про звільнення її було ознайомлено не в день звільнення, а лише 05.07.2021р. Наказ датований 01.07.2021р., однак датою звільнення в ньому вказано 02.06.2021р., дата звільнення в трудовій зазначена 02.07.2021р. Крім цього, позивач вважає необґрунтованим посилання в наказі зокрема на її заяву, як на одну із підстав звільнення, оскільки в даній заяві вона просила звільнити її на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП. Щодо підстави звільнення по п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП, ОСОБА_1 посилається на те, що дана підстава передбачає наявність та доведеність винних дій, проте, їй не відомо, які саме винні дії нею були скоєні та чим вони підтверджуються. За цих обставин просила поновити її на роботі начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) на ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» та внаслідок її незаконного звільнення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2021р. до дня поновлення на роботі, що передбачено положеннями ст. 235 КЗпП. Крім цього, просила стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 78474,72 грн., яка в порушення ст. 116 КЗпП, не була їй виплачена при звільненні.

11.08.2021р. в.о. директора ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» Бухтіяров Д.Б. подав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що обставинами для звільнення позивача за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП, було те, що в протоколі загальних зборів членів трудового колективу від 29.06.2021 №1 чітко вказано про порушення ОСОБА_1 , вчинені у квітні 2021 року, у вигляді проведення оплати за оренду техніки ТОВ "Сольпром" при наявності заборгованості із заробітної плати за березень 45430,00 грн. та квітні 112 121 грн. Тобто, ОСОБА_1 маючи на підприємстві заборгованість по заробітній платі за квітень та березень, в порушення вимог КЗпП України, 30 квітня 2021 року здійснила переказ коштів з рахунку ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" на рахунок ТОВ "СОЛЬПРОМ". Також, необхідно відмітити, що переказ коштів було здійснено шляхом надання платіжних доручень засобами електронного зв`язку (клієнт-банк) із застосування токену для зберігання електронного цифрового підпису, переданого згідно акту прийому-передачі від 23.01.2020 директору ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" Тіщенко A.B. про що свідчить довідка відділення №265/21 АБ «Укргазбанк» від 11.05.2021р. №5-265/21/534/2021. Проте на момент здійснення платежу, ОСОБА_2 був звільнений з посади директора, а на вказану посаду виконуючим обов`язки призначено ОСОБА_3 , без відома якого було здійснено зазначений перерахунок коштів. Крім цього вказує, що існували всі законні підстави для звільнення позивача з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки мав місце факт винних дій ОСОБА_1 , яка за своїми посадовими обов`язками безпосередньо обслуговувала грошові, товарні цінності, та такі дії надали підстави для втрати довір`я до неї з боку трудового колективу та керівника. Допущені ОСОБА_1 порушення посадових обов`язків та підтвердження факту втрати довіри зафіксовані в Протоколі загальних зборів членів трудового колективу від 29.06.2021 №1. Вимога про стягнення середнього заробітку, на думку відповідача, не може бути задоволена, оскільки його обчислення здійснюється виходячи з виплат за два останні календарні місяці роботи, що передують звільненню, а позивач не надала довідку про виплати, отримані нею за необхідний період. Стосовно стягнення з державного підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі вказує, що у зв`язку з не передачею самим позивачем будь-якої фінансової документації підприємства на паперових та електронних носіях та викраденням з підприємства документів бухгалтерської звітності, наказів на відпустку, оборотно-сальдових відомостей по заробітній платі, касової книги, підприємство не має фактичної можливості здійснити остаточний розрахунок ОСОБА_1

19.08.2021р. ОСОБА_1 подала відповідь на відзив в якому вказала, що здійснений платіж на користь ТОВ «СОЛЬПРОМ» був здійснений з метою зменшення ризиків застосування до підприємства штрафних санкцій з боку контрагента за несвоєчасне виконання умов договору оренди техніки. Таким чином, дії позивачки, на її переконання, відповідали посадовим обов`язкам та діючому законодавству. Крім цього, наказ про звільнення містить посилання не на переказ коштів, як на одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а на загальні недоліки та порушення в організації роботи, що не може бути належним та достатнім приводом для звільнення за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Щодо здійснення переказу шляхом надання платіжних доручень засобами електронного зв`язку (клієнт-банк) із застосування токену для зберігання електронного цифрового підпису, переданого згідно акту прийому-передачі від 23.01.2020 директору ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" Тіщенко A.B., то позивач також сама повідомляла у доповідній записці від 15.06.2021р. про незаконне використання її цифрового підпису, як головного бухгалтера підприємства при формуванні та надісланні до органу ДПС уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість 11 червня 2021р. Також позивач заперечує своє відношення до зникнення з підприємства документів бухгалтерської звітності та ін.. і наголошує на тому, що відповідно до п.3 ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за їхнє збереження несе керівник. Таким чином вважає необґрунтованими посилання відповідача на її вину в їхній відсутності. З приводу не надання довідки про виплати, ОСОБА_1 вказала на те, що при звільненні їй було відмовлено у видачі довідки про розрахунок заборгованості із заробітної плати.

22.12.2021р. ОСОБА_3 подав до суду додаткові письмові пояснення по справі в яких зазначив, що наказ №6К від 01.07.2021р. про звільнення ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, а тому вимога щодо поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягає. Що стосується стягнення заборгованості по заробітній платі, то доводи позивачки є помилковими, оскільки згідно довідки розрахунку, заборгованість підприємства перед нею складає 4390,37 грн.

В останнє судове засідання позивач не з`явилася, 14.12.2021р. надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та прийняти рішення за наявними в справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в останнє судове засідання також не з`явився, письмовою заявою, поданою до суду 22.12.2021р. просив розглядати справу без участі ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство».

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши доводи заявлених вимог та заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

З записів в трудовій книжці позивача судом встановлено, що 15.06.2017р. ОСОБА_1 було прийнято на посаду в.о. головного бухгалтера в ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство». 02.05.2018р. переведено начальником фінансового відділу (головним бухгалтером). 02.07.2021р. позивача звільнено за ст.. 41 п.1, 2 Кодексу законів про працю України.

Отже, наказом №6 К від 01.07.2021р. «Про звільнення начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) ДП «Геройське дослідно-промислового підприємства ОСОБА_1 » в.о. директора ОСОБА_3 звільнив ОСОБА_1 з посади начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» на підставі п.1, п.2 ст. 41 Кодексу законів про працю України з 02.06.2021р.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

В наказі №6К від 01.07.2021р. формулюванням причин звільнення вказано «у зв`язку з численними порушеннями ведення фінансової діяльності підприємства, здійснення самовільних, неузгоджених переказів коштів підприємства, неналежне зберігання документації підприємства, враховуючи рішення загальних зборів членів трудового колективу ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» (протокол від 29.06.2021року №1), заяву ОСОБА_1 від 30.06.2021р.»

Таким чином вбачається, що в наказі про звільнення позивача з посади начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) ДП «Геройське дослідно-промислового підприємства» не зазначено конкретного грубого порушення її трудових обов`язків, вчиненого одноразово, а навпаки містяться посилання на численні порушення, що не могло бути підставою для її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Відтак, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача за вказаним пунктом.

При цьому, суд відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі N 461/605/18 (провадження N 61-3017св19).

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року N 6-100цс16.

Звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.

Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

В даній справі встановлено, що наказом заступника Фонду державного майна України від 23.04.2021р. №690 ОСОБА_3 призначено виконувачем обов`язків директора ДП «Геройське ДПП» з наступного дня від дати видання цього наказу.

Згідно акту від 11.05.2021р. складеного працівниками ДП «Геройське ДПП» вбачається, що станом на 11.05.2021р. заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам підприємства становить 157552,21 грн., з яких за березень 2021 року в сумі 45430,94 грн., за квітень 2021р. – 112121,27 грн.

В протоколі загальних зборів трудового колективу ДП «Геройське ДПП» №1 від 29.06.2021р. зазначено, що на порядок денний було винесено питання про винесення недовіри начальнику відділу збуту (заступнику директора) ОСОБА_4 та начальнику фінансового відділу (головному бухгалтеру) ОСОБА_1 . Під час виступу ОСОБА_3 довів до відома колективу відомості щодо величезних боргів підприємства перед приватними фірмами, а також щодо сплати ЄСВ на загальнообов`язкове соціальне страхування, яка складає 960852,00 і це дуже красномовний факт відношення до працівників. В квітні 2021р. замість погашення заборгованості по заробітній платі за березень поточного року 45430,00 грн., квітень 112,1212 грн. т.в.о. директора ДП «Геройське ДПП» Іващенко М.Ю. та головний бухгалтер ОСОБА_1 провели оплату оренди техніки ТОВ «Сольпром» у розмірі 190000,00 грн. ( при тому, вже будучи повідомленою про те, що ОСОБА_3 призначено директором, маючи доступ до банківського рахунку підприємства та не узгодивши з керівником, перерахувала ТОВ «Сольпром» 75000,00 грн.). Також перерахувала на картковий рахунок 117600,00 грн. на якому зараз кошти відсутні. Зі слів ОСОБА_1 кошти були направлені на виплату заробітної плати колишньому директору ОСОБА_2 . На паливно-мастильні матеріали для організації робочого процесу за квітень 2021р. було витрачено аж 300 грн. Сплата ПДВ за квітень у розмірі 70000,00 грн. відсутня, що зупинило реалізацію солі основним покупцям, які відмовлялись робити наступні закупівлі, допоки підприємство не сплатить попередній борг з ПДВ. Печатки підприємства, договори, за якими можна було дослідити за якою ціною відбуваються наприклад навантаження, реалізація солі, відповідальність за яку несуть вищевказані посадові особи зникли невідомо куди. Станом на початок травня 2021р. коштів на рахунку підприємства не було, паливно-мастильних матеріалів не було. Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зробили все, щоб підприємство зупинилось та більше піклувались за добробут ТОВ «Сільпром» ніж за підприємство де вони працюють. З початку травня 2021р. ОСОБА_3 ОСОБА_4 не бачив, а ОСОБА_1 , бачив один раз. Це тільки декілька фактів, які характеризують відношення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до трудового колективу та підприємства. ОСОБА_3 запропоновано за здійснення таких навмисних управлінських дій, які незрозуміло направлені на задоволення вимог приватних фірм та осіб, а не на першочергові потреби колективу та підприємства, хоча б у пропорціях відповідних розумному господарському глузду, звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Ініціативу ОСОБА_3 виступили підтримати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Інших пропозицій не поступило. 15 осіб колективу проголосували «За» та ухвалили: винести недовіру за здійснення навмисних управлінських дій, які направлені на задоволення вимог приватних фірм та осіб, а не на першочергові потреби трудового колективу та підприємства та звільнити начальника відділу збуту (заступника директора) ОСОБА_4 та начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) Волкову Ганну Федорівну.

Отже вбачається, що на зборах трудового колективу ДП «Геройське ДПП» за неефективні управлінські дії недовіру було виражено не тільки позивачці, а й начальнику відділу збуту (заступнику директора), що в подальшому стало підставою для їхнього звільнення за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП, оскільки в наказі №6К від 01.07.2021р. зокрема міститься посилання на вищевказаний протокол №1 від 29.06.2021р. При цьому, окрім виступу ОСОБА_3 , зміст якого зафіксований в протоколі, жодних інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем протиправних дій навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, які дають підстави для її звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідачем надано не було.

Посилання відповідача на повідомлення АБ «Укргазбанк» від 11 травня 2021р. про те, що переказ коштів з ДП «Геройське ДПП» на рахунок ТОВ «Сольпром» у розмірі 65000,00 грн. 30.04.2021р. було здійснено шляхом надання платіжних доручень засобами електронного зв`язку (клієнт-банк) із застосування токену для зберігання електронного цифрового підпису, переданого згідно акту приймання-передачі від 23.01.2020р. директору ДП «Геройське ДПП» Тіщенку А.В., не вказує на безумовне вчинення цих дій ОСОБА_1 .

Крім цього, суд бере до уваги, що у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18) Верховний Суд вказав, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності. Відтак вважав обґрунтованою позицію судів першої та апеляційної інстанції, які встановивши, що позивач працюючи на посаді головного бухгалтера КП "Оржиця-водоканал" не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, такі операції не становили основний зміст її трудових обов`язків, тому її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України неможливе.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» як на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП так і на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП є незаконним.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, після призначення ОСОБА_3 виконувачем обов`язків директора ДП «Геройське ДПП», його трудові відносини з ОСОБА_1 , як головним бухгалтером, яка вже працювала на підприємстві, не склалися про що свідчать доповідні записки позивача від 15.06.2021р та письмові роз`яснення ОСОБА_7 на прохання в.о. директора Бухтіярова В.Д. від 16.06.2021р. щодо розрахунку, виправлення та зменшення податкових зобов`язань підприємства, який нею як головним бухгалтером не вчинявся, сплати заборгованості перед ТОВ «Сольпром», незаконного використання електронного цифрового підпису бухгалтера ОСОБА_1 при реєстрації ПН за квітень-травень 2021 року до яких вона не мала жодного відношення.

Як результат напружених відносин позивача з керівником підприємства, нею була подана заява про звільнення.

Так, згідно заяви ОСОБА_1 від 30.06.2021р. поданій на ім`я в.о. директора ДП «Геройське ДПП» Бухтіярова Д.Б., позивач в зв`язку з неможливістю виконувати свої посадові обов`язки (не надання до бухгалтерії первинних документів та постійним тиском) просила звільнити її з займаної посади за власним бажанням з поважної причини згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Заявою від 05.07.2021р. ОСОБА_1 просила виконуючого обов`язки керівника ДП «Геройське ДПП» Бухтіярова Д.Б. надати їй трудову книжку, копію наказу про звільнення, копію розрахунку виплат, довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату терміном з 01.07.2020 по 02.07.2021р.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постановах від 20 червня 2018 року у справі № 752/12360/16-ц, провадження № 61-8178св18, від 13 червня 2018 року у справі № 755/3353/17, провадження № 61-8352св18, від 13 червня 2018 року у справі № 741/1128/17, провадження № 61-13588св18 Верховний Суд вказав, що відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпПУ звільнення працівника можливе лише за наявності підтверджених обставин про те, що роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Не встановивши порушення законодавства роботодавцем, відсутні підстави для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України.

В даній справі встановлено, що ДП «Геройське ДПП» належним чином не виконало законодавство про працю перед позивачем, а саме положення ст. 115 КЗпП та Закону України «Про оплату праці»», оскільки своєчасно та в повному обсязі не сплачувало їй заробітну плату, що призвело до виникнення заборгованості, наявність якої відповідачем не заперечується.

У Постанові від 1 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц, провадження № 61-85св18 Верховний Суд вказує, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

При цьому, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 161/10759/16-ц, провадження № 61-20686св18 Верховний Суд вказав, що при незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

В наказі №6К від 01.07.2021р. в формулюванні причин звільнення зокрема вказано і заяву ОСОБА_1 від 30.06.2021р., однак в підставах звільнення, посилання на ст. 38 КЗпП відсутнє, що свідчить про порушення трудового законодавства.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. Відповідно, змінити формулювання причин звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України можливо лише за умови підтвердження порушення роботодавцем трудового законодавства.

На підставі зазначеного та з урахуванням подання позивачем заяви про звільнення від 30.06.2021р. та посилання відповідача на неї в наказі, суд приходить до висновку про можливість та необхідність змінити формулювання причини звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненою з займаної посади за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Відтак, оскільки суд не поновлює позивача на роботі, підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП не вбачається.

Що стосується стягнення з ДП «Геройське ДПП» на користь позивача заборгованості по заробітній платі, то в цій частині вимог суд виходить з наступного.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною п`ятою статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до довідки, долученої позивачем до позову, сума заборгованості з виплати їй заробітної плати за період з квітня по червень 2021 р. станом на 30 червня 2021р. становить 78474,72 грн.

Заперечуючи проти вказаної суми, відповідач спочатку посилався на вину позивача у відсутності фінансової документації підприємства, документів бухгалтерської звітності, наказів на відпустку, оборотно-сальдових відомостей по заробітній платі, касової книги, внаслідок чого підприємство не мало фактичної можливості здійснити остаточний розрахунок ОСОБА_1 .

Свою позицію мотивував тим, що при звільненні ОСОБА_1 було зобов`язано протягом 3-х днів здійснити передачу тимчасово виконуючій обов`язки начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) ОСОБА_8 фінансову та іншу документацію підприємства, на паперових та електронних носіях та матеріальні цінності підприємства, що знаходяться в її користуванні. Тимчасово виконуючій обов`язки начальника фінансового відділу (головного бухгалтера) Гущіній І.О. здійснити розрахунки виплат ОСОБА_1 згідно чинного законодавства.

В доповідній записці від 07.05.2021р. ОСОБА_8 вказала, що не має можливості здійснити розрахунок виплат та надати довідку про нараховану та виплачену (невиплачену) заробітну плату колишньому працівнику ОСОБА_4 не маючи бухгалтерської та фінансової документації, а саме оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» де ведеться узагальнена інформація про розрахунки з персоналом із заробітної плати та касових документів, де ведеться облік виданих (отриманих) коштів, в тому числі коштів на виплату заробітної плати працівникам підприємства, так як заробітна плата виплачувалася по відомостям на виплату грошей (додаток №1 до Положення ведення касових операцій) з каси підприємства. Начальник фінансового відділу ОСОБА_9 при звільненні не здійснила передачу т.в.о. начальника фінвідділу ОСОБА_8 фінансову та іншу документацію підприємства ні на паперових ні на електронних носіях і матеріальні цінності, що знаходилися в її користуванні. ОСОБА_8 не приймала від ОСОБА_1 жодних фінансових та інших документів, як на паперових так і на електронних носіях, а тому просила взяти до уваги, що після звільнення ОСОБА_1 всі електронні носії інформації були нею видалені.

Аналогічні відомості щодо не передавання документів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначені в акті, складеному працівниками ДП «Геройське ДПП» від 05.07.2021р.

Однак, за час слухання справи судом, відповідач надав довідку про середню заробітну плату, видану ОСОБА_1 за 6 місяців 2021р. з якої вбачається, що позивачу було нараховано за період січень-червень 2021 року 77493,76 грн., а до виплати 4390,37 грн. В підтвердження даної інформації відповідачем до матеріалів справи були долучені відомості на виплату грошей позивачці, табель обліку використання робочого часу та листки непрацездатності ОСОБА_1 .

Враховуючи дані обставини, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості відповідача по заробітній платі в сумі 4390,37 грн. знайшла своє підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Довідку, надану ОСОБА_1 , згідно якої сума боргу становить 78474,72 грн., суд не приймає як належний доказ, оскільки вказаний документ не підписаний директором підприємства, а зазначені в ньому відомості з жодними іншими первинними обліковими документами не узгоджуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» Бухтіярова Д.О. від 01.07.2021 року №6 К «Про звільнення начальника фінансового відділу ОСОБА_1 ».

Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п.1, п.2 ст.41 КЗпП України таким, що не відповідає чинному законодавству.

Змінити формулювання причини звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненою з займаної посади за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4390,37 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.12.2021р.

Суддя І. В. Третьякова