Постанова № 102338694, 29.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/3616/21

1-кс/465/1160/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 року м. Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О., з участю секретаря Оверко Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протиправну бездіяльність слідчого сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12021142080000135 від 17.03.2021 року -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до слідчого судді Франківського районного суду м. Львова із скаргою на протиправну бездіяльність слідчого сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12021142080000135 від 17.03.2021 року.

Протоколом повторного автоматичного визначення слідчого судді від 28 грудня 2021 року скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протиправну бездіяльність слідчого сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12021142080000135 від 17.03.2021 року, розподілена слідчому судді Мартинишин М.О.

Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. заявила самовідвід у розгляді даної скарги, оскільки така подана на протиправну бездіяльність слідчого сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12021142080000135 від 17.03.2021 року та стосується дій судді Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_3 при розгляді цивільної справи № 465/2183/20, що є колегою судді Мартинишин М.О.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Дослідивши скаргута долучені до скарги додатки, в їх сукупності, вважаю, що слід заявити собі самовідвід під час розгляду цієї скарги, з наступних підстав.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді в кримінального провадженні, передбачені ст.75 КПК України.

Відповідно до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Зі змісту ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Нормами ч.5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі в судовому провадженні.

У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об`єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При цьому, у справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду справи незалежним і безстороннім судом в очах стороннього спостерігача та суспільства в цілому, з метою забезпечення умов за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнів в об`єктивності та неупередженості слідчого судді та з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду, у зв`язку з чим, вважаю за доцільне задоволити заяву про самовідвід.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 369-372 КПК України –

п о с т а н о в и в :

Задоволити заяву слідчого судді Мартинишин М.О. про самовідвід у розгляді скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протиправну бездіяльність слідчого сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12021142080000135 від 17.03.2021 року.

Матеріали судової справи №465/3616/21,провадження № 1-кс/465/1160/21 передати до канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Мартинишин М.О.