Ухвала суду № 102338678, 20.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

463/7801/19

2/465/936/21

Ухвала

судового засідання

20.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі судового засідання Кирик У.П.

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірної інформації, зобов`язання її спростування та про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся в Личаківський районний суд м. Львова з позовною заявою про визнання недостовірної інформації, зобов`язання її спростування та про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ухвали судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року справу скеровано до Франківського районного суду м. Львова за підсудністю.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до підготовчого засідання. Підстави таких рішень викладені в ухвалах.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визнано обов`язковою участь в судовому засіданні як позивача, так і відповідача для дачі ними особисто пояснень з приводу предмету та підстав позову.

Перед черговим судовим засіданням 20 грудня 2021 року відповідачем подано заяву – повідомлення про нововиявлені обставини в матеріалах справи, в якій він зазначає, що він являється підписантом міжнародного публічного договору і рекомендує долучити Афідевіт та свідоцтво про зміну статусу протоколом, відповідно до яких він є живим мужчиною. Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача суду не надав.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірної інформації, зобов`язання її спростування та про стягнення моральної шкоди задоволено.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вирішуючи питання поведінки відповідача, яка вплинула на довготривалість розгляду справи, його неординарну поведінку щодо визначення його, відповідача, особою, яка не передбачена національним законодавством та дії в ході розгляду справи, суд визнає їх як зловживання процесуальними правами, спрямовані на уникнення відповідальності.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ст..ст. 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зокрема, відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а відповідно до п.3 з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

З огляду на вказане, суд вважає, що в діях відповідача ОСОБА_2 наявні ознаки неналежного виконання своїх процесуальних обов"язків, зокрема поведінка щодо визначення його, відповідача, особою, яка не передбачена національним законодавством та дії в ході розгляду справи.

Заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф (ч. 1 ст. 144 ЦПК України).

Таку поведінку ОСОБА_2 суд визнає як неповагу до суду та вважає за необхідне застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦПК України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Отже, у зв`язку із зловживанням процесуальними правами, як сторони по справі, суд вважає за необхідне застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 540 (чотири тисячі п"ятсот сорок) гривень.

Частиною 5 статті 148 ЦПК України передбачено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

У відповідності до ч. 6 ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 43, 44, 143, 144, 148, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

постановив:

Поведінку відповідача ОСОБА_2 в ході розгляду цивільної справи №465/7801/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірної інформації, зобов`язання її спростування та про стягнення моральної шкоди визнати як неповагу до суду.

Застосувати до учасника судового процесу - відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі №465/7801/19 - заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) штраф в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 540 (чотири тисячі п"ятсот сорок) гривень на користь Державної судової адміністрації України за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача:UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету 21081100, Стягувач: Державна судова адміністрація України, юридична адреса: 01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ - 37993783.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання на протязі 3 (трьох) місяців з дня набрання нею законної сили.

У відповідності до ч. 6 ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. Кузь