Вирок № 102338473, 30.12.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/111/21

Провадження № 1-кп/442/133/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Грицай М.М.,

секретаря - Михавко І.І., Антоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12019140110000042 від 08.01.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Свидник Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , працюючого охоронцем у ДП «Ефорт-Гарант-17», раніше не судимого; обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

з участю прокурора - Федишина В.Б.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - адвоката Андренко В.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Ярмоловського Л.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 07.01.2019 приблизно о 20 годині на ділянці дороги на вулиці Самбірській в м.Дрогобичі Львівської області, навпроти будинку №78, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» модель 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м.Самбора, всупереч вимогам чинних Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п.1.5, згідно якого «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п.2.3, згідно якого «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; п.12.3, згідно якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п.18.1, згідно якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби, зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не стежив за дорожньою обстановкою, проявив неуважність та при виникненні небезпеки для руху, а саме, з моменту виходу пішохода ОСОБА_2 на нерегульований пішохідний перехід, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода, який переходив дорогу справа наліво відносно руху автомобіля.

У результаті ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: закрита травма органів черевної порожнини у вигляді багатоуламкового компресійного перелому тіла хребця L1(з компресією тіла хребця на Ѕ-2ст. та клиновидною деформацією), зі зміщенням кісткових уламків по ширині (діастаз фрагментів на 0,3-0,9см), з пролабуванням дорзального фрагмента в просвіт хребетного каналу (на 10мм) та його стенозуванням на Ѕ (при сагітальному розмірі хребетного каналу на цьому рівні до 17мм), з абсолютним стенозуванням лівого латерального каналу на цьому рівні; перелому пластинки дуги L1 справа, з діастазом уламків на 2мм, ушкодження оболонок спинного мозку та нижнього млявого парапарезу, які по ступеню тяжкості кваліфікуються за ознакою середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що викликали тривалий розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та позовні вимоги потерпілого не визнав. Пояснив, що близько 19 год він виїхав з міста Стебника на власному автомобілі і попрямував додому. Проїжджаючи по вул.Самбірській в м.Дрогобичі, рухаючись в напрямку м.Самбора, за метрів 50 він побачив скупчення людей на автобусній зупинці. Зазначив, що також бачив дорожній знак «Автобусна зупинка», однак, дорожнього знаку «Пішохідний перехід» не було. Він рухався зі швидкістю близько 25 – 30 км/год. Приблизно за 20м до місця події він побачив, як потерпілий ОСОБА_2 вийшов на пішохідний перехід, тому відразу почав гальмувати. Проте, машина не зупинялася, і тоді він затягнув стоянкове гальмо. На дорозі (хоча і розчищеній) була ожеледиця та сніг, а пішохідний перехід був майже весь укритий снігом. Йому не вдалося зупинити автомобіль, оскільки такий продовжував рухатися на слизькій дорозі, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Дитину, з якою був потерпілий, від удару відкинуло вправо, а останній впав під машину. Вийшовши з автомобіля, він почав просити людей викликати швидку медичну допомогу, але потерпілий спершу заперечував та просив відвезти його додому. Невідомий мужчина відтягнув ОСОБА_2 на узбіччя на сніг, після чого він вирішив все-таки відвезти потерпілого до лікарні. Оскільки з ним були його син та дружина, він сказав останній звільнити заднє сидіння, щоб потерпілий мав змогу туди лягти. Біля лікарні ОСОБА_2 переклали з машини на ноші та віднесли в приміщення лікарні. Там він дізнався, що в останнього перелом хребта. Його син, за порадою лікарів, викликав туди поліцію, а згодом приїхав і слідчий, з яким він повернувся на місце події. Тоді ж у нього вилучили транспортний засіб і додому він повернувся на таксі. Щодо різних протекторів шин, пояснив, що одне колесо спускало, тому він змінив його на запасне. А поставити усі одинакові шини з добрим протектором у нього не було фінансової можливості.

Доповнив, що місце, де знаходився потерпілий, освітлювалося. Однак, йому невідомо було, що там знаходиться пішохідний перехід. На його переконання, потерпілого вина є в тому, що він вибіг на проїжджу частину, не переконавшись спершу, що це буде безпечно для нього. У протилежному випадку, не трапилася б ця дорожньо-транспортна пригода. Також пояснив, що він підписував документи, які йому надавав слідчий, хоча не може пояснити, які саме. До слідчого приходив зі своїм захисником (адвокатом). На відтворення їздив зі слідчим, але погодні умови були зовсім інші. Він пояснював на відтворенні, що скупчення людей побачив за 50 – 60 м, а потерпілого – за метрів 20.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненому, така доводиться доказами, дослідженими під час судового розгляду справи, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що дорожньо-транспортна пригода трапилася на Різдво (07.01.2019). Близько 19.30 год, повертаючись додому з гостювання, він, зі своєю малолітньою донькою та дружиною, підійшли до автобусної зупинки. Наблизившись з дитиною, яку вів за руку, до пішохідного переходу (дружина йшла позаду), він подивився спершу вліво, де побачив світло фар автомобіля, який знаходився ще на значній відстані від зебри, тоді вправо, де помітив, що автомобіль зупинився і «блимнув» йому фарами, даючи зрозуміти, що пропускає. Зрозумівши, що можна переходити дорогу, він розпочав рух по «зебрі», при цьому, перед ним пішов мужчина, який встиг перейти дорогу. Він же з дитиною пройшов лише декілька кроків, як на них здійснив наїзд автомобіль. Зазначив, що він встиг помітити, як до нього наближається машина і не зупиняється, тому взяв дитину на руки і повернувся спиною до автомобіля. У результаті, удар припав на хребет. Того вечора було морозяно та лежав сніг, але дорога була почищена і пішохідний перехід добре було видно. Після наїзду дружина підбігла і забрала дитину, а його хтось відтягнув на узбіччя на сніг. Оскільки він не відчував ніг, то просив викликати швидку медичну допомогу. У лікарню його відвіз ОСОБА_1 . Там повідомили, що у нього перелом хребта і він потребує операції, якої в Дрогобичі не роблять. Тому його направили на лікування у Львів. Дитина отримала забої. Усіх понесених на лікування витрат він не може підтвердити документально, тому у цивільному позові міститься лише частина таких. Вказана подія суттєво вплинула на його ритм життя і фінансовий стан, оскільки в лютому місяці він повинен був їхати на роботу в Німеччину. Цивільний позов підтримує у повному обсязі. Щодо міри покарання – погоджується з пропозицією прокурора про накладення на обвинуваченого штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що 07.01.2019 ввечері, повертаючись на вул.Самбірській із гостювання з чоловіком та донькою, вони підійшли до дороги. Вона відволіклася на телефон, тому йшла позаду чоловіка і дитини. Потім раптово побачила, як автомобіль збив її чоловіка з дитиною. Донька відлетіла трохи вбік, а чоловік лежав під машиною (номерним знаком). Автомобіль зупинився задніми колесами на пішохідному переході, а передніми – за ним. На той час «зебру» було добре видно. Вона забрала дитину і намагалася витягнути чоловіка, але їй хтось допоміг його відтягнути в сторону. ОСОБА_1 відвіз їх до лікарні, де повідомили, що в чоловіка зламаний хребет, у зв`язку з чим направили до Львова. Йому надали третю групу інвалідності. Зазначила, що її чоловік займається будівельними роботами, однак, лікар заборонив йому тепер виконувати фізично важку роботу. Після дорожньо-транспортної пригоди чоловік пів року взагалі не працював, оскільки проходив лікування та реабілітацію. Згодом приступив до легшої роботи, однак, зі значно меншими доходами;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні пояснив, що він разом зі своїм батьком ОСОБА_1 та мамою поверталися автомобілем додому. Мама заснула на задньому сидінні, а він їхав спереду, поруч з батьком. На дорозі була ожеледиця. Батько керував автомобілем на невеликій швидкості, не більше 30 км/год. Коли вони помітили пішоходів, він звернув на це увагу батька і той почав різко гальмувати, тоді затягнув ручне гальмо, внаслідок чого заглухнув двигун. Автомобіль «понесло» по колії, яка утворилась від коліс інших машин, після чого відбувся наїзд на потерпілого. Після удару машина просунулася ще метр – півтора. Оскільки не вдалося відразу викликати швидку, батько погодився самостійно відвезти ОСОБА_2 у лікарню;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який суду пояснив, що він був очевидцем події, оскільки призупинився на узбіччі (на відстані близько 20м від місця події), щоб піти в магазин. Він підійшов тоді до сина обвинуваченого і повідомив, що в його автомобілі є відеореєстратор, тому залишив свій номер та сказав при необхідності телефонувати. Однак, подзвонили йому лише тепер, а відео вже не збереглося. Він переглядав таке і бачив, як потерпілий, тримаючи за руку дитину, почав переходити дорогу на пішохідному переході і на нього здійснив наїзд легковий автомобіль;

- протоколом огляду транспортного засобу від 07.01.2019, з долученою фототаблицею, згідно з яким оглянуто автомобіль «ВАЗ 2102», н.з. НОМЕР_1 , на якому виявлено зовнішні пошкодження: деформований передній номерний знак посередині, відсутнє ліве бокове дзеркало, кузов має пошкодження лакофарбового покриття; шини різних моделей у задовільному стані; автомобіль скеровано на майданчик тимчасового тримання;

- протоколом огляду місця події від 07.01.2019, з фототаблицею та схемою, з яких вбачається, що місце ДТП – вул.Самбірська в м.Дрогобичі, біля будинку №78; напрямок проведення огляду - від центру міста Дрогобича до міста Самбора; елемент дороги – автобусна зупинка, «кишеня» для заїзду пасажирських транспортних засобів, нерегульований пішохідний перехід; проїзна частина – горизонтальна ділянка, пряма в плані; вид та стан покриття дороги на момент ДТП – асфальтне, по краях та посередині вкрите шаром вкатаного снігу, смуги руху вкриті ожеледецею, біля країв проїзної частини рихлий глибокий сніг (виміри зазначені на схемі); дорожня розмітка «зебра»: 1.14.3; дорожні знаки: 5.35.1, 5.35.2 ПДР «Пішохідний перехід» (пункти ПДР, які діяли на час ДТП - 07.01.2019), що свідчить про наявність при огляді місця події дорожнього знаку «Пішохідний перехід» (5.35.1), який встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, та знаку 5.35.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу; розмітка «зебра» та вказані дорожні знаки також видно на фототаблиці; дана ділянка дороги на момент огляду освітлювалася міським електроосвітленням; сліди шин чи інші сліди на дорожньому покритті відсутні. У графі «зі змістом протоколу ознайомлені» зазначений ОСОБА_1 та проставлений ним підпис;

- письмовою відповіддю КП «Комбінат міського господарства» №306 від 21.05.2019, якою стверджується, що 07.01.2019 о 20 год вулиця Самбірська була забезпечена вуличним освітленням, в тому числі, і навпроти житлового будинку №78;

- висновком судової автотехнічної експертизи №336 від 25.02.2019 з доданою фототаблицею, з якого вбачається, що на момент огляду та дослідження, проведених даною експертизою 18 січня 2019 року, система рульового керування автомобіля «ВАЗ-2102» (р.н.з. НОМЕР_1 ) була працездатною і могла забезпечити функції по зміні напрямку руху автомобіля; гальмова система автомобіля була працездатною і могла забезпечити функції по зменшенню швидкості автомобіля; система зовнішнього освітлення та світлової сигналізації автомобіля була працездатною та могла забезпечити функції по освітленню дороги; шини автомобіля не відповідали вимогам п.31.4.5 ПДР, а саме: на передню вісь автомобіля встановлено шини різних моделей з різними малюнками протектора, на задню вісь автомобіля встановлено шини різних моделей з різними малюнками протектора; невідповідність шин автомобіля виникла до моменту дорожньо-транспортної пригоди, тобто, водій автомобіля перед виїздом повинен був загальноприйнятим методом огляду та перевірки виявити те, що на одну вісь встановлені шини різних моделей;

- висновком транспортно-трасологічної експертизи №339 від 12.03.2019, з якого вбачається, що первинний контакт автомобіля «ВАЗ-2102», р.н. НОМЕР_1 , з тілами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відбувся передньою частиною автомобіля, а саме, переднім номерним знаком, декоративною решіткою радіатора, передньою панеллю та передньою частиною капоту; пошкодження на автомобілі характерні для утворення при наїзді на двох пішоходів;

- висновком експерта №367 від 29.11.2019, з якого вбачається, що у ОСОБА_2 , згідно з представленими на експертизу документами, виявлено тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового компресійного перелому тіла хребця L1 (з компресією тіла хребця на Ѕ-2ст. та клиновидною деформацією), зі зміщенням кісткових уламків по ширині (діастаз фрагментів на 0,3-0,9см), з пролабуванням дорзального фрагмента в просвіт хребетного каналу (на 10мм) та його стенозуванням на Ѕ (при сагітальному розмірі хребетного каналу на цьому рівні до 17мм), з абсолютним стенозуванням лівого латерального каналу на цьому рівні; перелому пластинки дуги L1 справа, з діастазом уламків на 2мм, ушкодження оболонок спинного мозку та нижнього млявого парапарезу. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються за ознакою середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що викликали тривалий розлад здоров`я;

- протоколами проведення слідчого експерименту від 06.03.2019, від 31.05.2019, від 18.06.2019, від 19.06.2019, з долученими схемами та фототаблицями, з яких вбачається, що такі проведені за участю потерпілого ОСОБА_2 , також за участю свідка ОСОБА_3 ; 31.05.2019 та 19.06.2019 – проведено з метою перевірки та уточнення показань ОСОБА_1 щодо обставин ДТП, за участю останнього та адвоката Теслі О.М., в тому числі, з метою встановлення швидкості руху автомобіля «ВАЗ-2102» під керуванням ОСОБА_1 безпосередньо перед настанням пригоди; 18.06.2019 - проведено з метою перевірки і уточнення відомостей, наданих під час досудового розслідування свідком ОСОБА_4 за участю останнього. Учасники слідчих експериментів розповіли та показали про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.01.2019;

- висновком судової автотехнічної експертизи №3255 від 23.10.2020, з якої вбачається: 1) З технічної точки зору, у заданій дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , в момент виникнення небезпеки, тобто з моменту, коли він мав об`єктивну можливість виявити як на нерегульований пішохідний перехід справа наліво вийшли пішоходи, повинен був керуватися п.12.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких слід було надати перевагу пішоходам на пішохідному переході та прийняти заходи гальмування аж до зупинки. 2) Оцінка відповідності дій пішохода ОСОБА_2 вимогам чинних ПДР України не потребує спеціальних знань в області автотехнічної експертизи і в даному випадку є прерогативою слідчого, який призначив дану експертизу. 3) При заданих вихідних даних вибрана водієм автомобіля ВАЗ- 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 швидкість руху 30км/год, з технічної точки зору, відповідала допустимій за даних умов видимості елементів проїзної частини дороги (загальної видимості). 4) Проведене вище дослідження дає підстави дійти висновку про наявність у водія ОСОБА_8 технічної можливості запобігти наїзду на пішоходів шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), виконуючи вимоги п.12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України. 5) У дорожній ситуації, що склалась, дії водія автомобіля ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 не відповідали вимогам ПДР п.12.3, п.18.1 та перебували в прямому причинному зв`язку з настанням даної пригоди. 6) З технічної точки зору причиною настання даної пригоди стала невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вимогам п.12.3, п.18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких йому слід було надати перевагу пішоходам на пішохідному переході та негайно прийняти заходи гальмування аж до зупинки.

Зважаючи на доводи сторони захисту щодо неналежності даного доказу (висновку експертизи №3255), у зв`язку з використанням експертами даних, отриманих в результаті слідчих експериментів, які проводились у літній період, суд звертає увагу, що вихідні дані у зазначеній експертизі, серед іншого, містять відомості про те, що дорожньо-транспортна пригода мала місце в темну пору доби, на освітленій ділянці проїзної частини дороги, в межах населеного пункту (м. Дрогобич Львівської області на вул. Самбірській, поблизу будівлі №78);

по напрямку руху до м.Самбора праворуч встановлений дорожній знак 5.45 ПДР України, а ліворуч 5.35.1 ПДРУ; в місці пригоди дорожнє покриття загальною шириною 11,5 м; на проїзній частині дороги організований двосторонній рух, наявні по одній смузі для руху в зустрічних напрямках, тип дорожнього покриття асфальтне, по краях та посередині вкрите шаром вкатаного снігу, смуги вкриті ожеледицею, біля країв проїзної частини дороги наявний рихлий глибокий сніг. А саме: по напрямку руху до м. Самбора з правої сторони наявний рихлий глибокий сніг, шириною 1,1 м, ліворуч від якого на проїзній частині дороги є вкатаний сніг шириною 1,9 м, ліворуч від якого дорога вкрита ожеледицею шириною 2,8 м, ліворуч від якого (посередині) дорога вкрита вкатаним снігом, шириною 0,4 м, ліворуч від якого ожеледь шириною 2,8 м, ліворуч від якої вкатаний сніг шириною 2,0 м, та з лівого краю дороги наявний глибокий сніг шириною 0,5 м; слідів гальмування на місці пригоди не було; швидкість руху автомобіля на момент ДТП згідно показів свідка ОСОБА_4 становила 30 км/год. Разом з тим, у частині висновку «Дослідження» вбачається, що допустима по видимості дороги швидкість руху визначалася з урахуванням засніженого покриття дороги, а також на покритті з ожеледицею; зупинний шлях автомобіля вираховувався на покритті з вкатаним снігом. При цьому, експерт зазначає, що при порівнянні відстані, коли пішоходи ОСОБА_2 та його дочка розпочали з правого тротуару рух і стали виходити на смугу руху автомобіля ОСОБА_1 , відстань від його передньої частини до місця наїзду становила 18,4 м в порівнянні із зупинним шляхом 31…26 м, встановлено технічно неспроможне положення автомобіля ВАЗ-2102 відносно місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху згідно показів ОСОБА_1 , оскільки в даному випадку автомобіль ВАЗ-2102 не зупинився б у вказаному місці.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Таким чином, висновок експертизи №3255 від 23.10.2020 є належним доказом, який досліджений безпосередньо в судовому засіданні та взятий судом до уваги.

Ставити під сумнів показання потерпілого підстав у суду немає.

Поряд з тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 частково не узгоджуються з висновками відповідних судових експертиз та зібраними у справі доказами.

З урахуванням вищенаведеного, дослідивши матеріали кримінального провадження, письмові та речові докази, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена повністю.

Відтак, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_1 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та, відповідно до ст.65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги вищезазначене та обставини справи, враховуючи особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 286 КК України (в ред. від 01.01.2019), яка діяла на час вчинення злочину (07.01.2019), з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Щодо цивільного позову ОСОБА_2 , суд дійшов наступних висновків.

Позовні вимоги потерпілий мотивує тим, що внаслідок наїзду на нього автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , йому було заподіяно тілесні ушкодження. Для проведення відповідної операції та лікування, його направлено у Клінічну лікарню швидкої медичної допомоги м.Львова, у зв`язку з чим він поніс матеріальні витрати на загальну суму 26435,00 грн, відповідно до призначень лікарів та розрахункових документів на придбання ліків. На підтвердження позовних вимог цивільним позивачем надано копії фіскальних чеків за період з 07.01.2019 по 24.01.2019.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Отже, позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди є підставними та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням цивільного відповідача.

Потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене, зокрема беручи до уваги показання потерпілого та його дружини, суд дійшов висновку, що вимога цивільного позивача ОСОБА_2 щодо моральної шкоди є підставною, оскільки полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що було наслідком дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1 . Також моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з довготривалим перебуванням на лікуванні, що створило ряд незручностей в сімейному та побутовому житті, тяжкість вимушених змін, позбавлення сім`ї необхідного доходу, яким забезпечував потерпілий, затрати часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Отже, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер неправомірних дій обвинуваченого, порушення нормального ритму життя потерпілого, фізичний біль та страждання, яких цивільний позивач зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що потягло за собою тимчасову втрату працездатності останнього. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Відтак вважає, що задоволений судом розмір моральної шкоди в сумі 30000 грн відповідатиме ступеню страждань позивача, а тому в його користь слід стягнути зі ОСОБА_1 30000 грн., частково задоволивши позовні вимоги у даній частині.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться, в тому числі, витрати, пов`язані із залученням спеціалістів та експертів. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч.2 ст.124 КПК України).

На підставі наведеного, з обвинуваченого слід стягнути витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Суд водночас бере до уваги, що ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.01.2019 накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2102», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а ухвалою від 18.03.2019 даний арешт скасовано та повернуто автомобіль власнику для подальшого користування.

Керуючись ст.ст. 100, 127 – 129, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 26435,00 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди та 30000 (тридцять тисяч) гривень - моральної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судові витрати:

- за проведення судової автотехнічної експертизи №336 від 25.02.2019 в розмірі 2860,00 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн;

- за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи в розмірі 4396,00 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) грн.;

- за проведення судової авто-технічної експертизи №3255 від 23.10.2020 в розмірі 8989,20 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 20 коп.) грн.

Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та перебуває на зберіганні (у користуванні) останнього, повернути його володільцю – ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Грицай М.М.