Рішення № 102338389, 28.12.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10072/21 2/335/3160/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відшкодувати завдану шкоду.

В обґрунтування позову зазначила, що 18 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою смс повідомлення було повідомлено про заблокування її рахунку на підставі постанови Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про накладення арешту.

На думку позивача відповідачем в порушення вимог Конституції України, Європейської конвенції та інших норм діючого законодавства незаконно було накладено арешт на її картковий рахунок чим було обмежено доступ до її приватної власності, а кошти, які зберігалися на вказаному рахунку привалснено банком. Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що звернулася до суду за захистом своїх прав, оскільки допущені порушення призвели до матеріальних втрат та моральної шкоди. Так, зазначає, що розмір шкоди, завданої відповідачем складається з неустойки у розмірі 8 500 грн., відсотки за користування коштами у розмірі 36,20 грн., трьох відсотків річниху розмірі 9,90 грн, втрат від інфляції у розмірі 41,00 грн. та моральної шкоди розмір якої дорівнює розміру коштів на які було накладено арешт тобто 17 077,90 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у якості третьої особи Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

22 листопада 2021 року на адресу суду від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ОСОБА_1 дійсно мала в АТ КБ «ПриватБанк» дебетну картку для виплат № НОМЕР_1 , яка була надана останній на підставі підписаної позивачем анкети-заяви від 19.09.2011 року. 18.03.2021 на електронну адресу банку ндійшла постанова старшого державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Манделюка Д.П. про арешт коштів боржника – ОСОБА_1 . Вказана постанова прийнята на підставі виконавчого листа 335/10981/18 виданого 21.08.2019 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя. Відповідно до ст.129 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання. За нормами діючого законодавства передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком зокрема за рішенням суду. З урахуванням викладено, відповідач діяв відповідно до норм законодавства та повинен був виконувати рішення суду в обов`язковому порядку. 08.09.2021 року до АТ КБ «ПриватБанк» надійшла постанова старшого державного виконавця Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжя Манделюка Д.П. про зняття арешту з коштів та усіх рахунків боржника. На підставі вказаної постанови банк здійснив зняття арешту з коштів позивача. З урахуванням викладено, оскільки дії банку, щодо накладення арешту на рахунок позивача, були законними, вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь матеріальної та моральної шкоди є необгрунтованими. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на обгрунтування розміру вказаної шкоди. З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у задвооленні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 19.09.2011 ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківвських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

18.03.2021 року старшим державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Манделюком Д.П. було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в суми боргу в розмірі 17 077,90 грн.

Як вбачається з вказаної постанови про арешт коштів боржника її прийнято при примусовому виконанні виконавчого листа №335/10981/18 виданого 21.08.2019 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал» суми заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення у розмірі 13 577 грн, судового збору у розмір 1 762 грн.

На підставі зазначеної постанови, 18.03.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було накладено арешт на рахунок позивача.

Відповідно до ст. 129-1 Коституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язковість виконання вимог державного виконавця для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України, вказану постанову банком було прийнято до виконання, на вищевказаний рахунок позивача накладено арешт в межах суми боргу.

Відповідно до ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Головою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21.01.2014 №22 передбачено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

08.09.2021 року старшим державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Манделюком Д.П. було винесено постанову про зняття арешту з коштів.

З вказаної постанови вбачається, що арешт знято з усіх рахунків ОСОБА_1 , за результатами розгляду державним виконавцем відповідної заяви ОСОБА_1 .

На підставі зазначеної постанови, 08.09.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» було знято арешт з рахунку позивача.

За період з 08.03.2021 року по 08.09.2021 року було арештовано коштів позивача на загальну суму 17 077,90 грн.. За час, коли рахунок було арештовано, державним виконавцем грошові кошти позивача з її рахунку не списувались.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону N 1404-VІІІ заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VІІІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VІІІ.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VІІІ).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24.06.2015 року у справі N 6-535цс15.

Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року (справа N 905/361/19-ц), у постанові Верховного Суду від 3.02.2021 року (справа №756/1927/16-ц).

Таким чином, у банка відсутні правові підстави вважати поточний рахунок позивача рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки вказане не передбачено жодним нормативним актом України, отже доводи позивача щодо незаконного обмеження банком у використанні її приватної власності, а саме заробітної плати, що збергігалась на рахунку є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

Витрішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації та моральної шкоди суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з цим, враховуючи те, судом не встановлення порушення банком умов договору обслуговування рахунку позивача, а встановлені обмеження були законними та прийнятими відповідно до вимог законодавства, тому відсутні правови підстави для стягнення компенсації на користь позивача.

Так само відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Умови укладеного між сторонами договору не містять умови про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом (правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справа № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року.

Суддя: А.Б. Алєксєєнко