Рішення № 102338019, 10.12.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2347/17

Провадження № 2-а/307/1/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Юсип В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії. В позовній заяві зазначив, що 4 вересня 2017 року він звернувся до Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 11 вересня 2017 року протокольним рішенням (вкладка до протоколу №59) Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області йому відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, до Закону України «Про прокуратуру». Рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його конституційні права з наступних підстав. Ужгородський державний університет, де він навчався у період з 01.09.1993 року по 16.01.1998 року, є вищим навчальним закладом у розумінні ст. 25 Закону України «Про вищу освіту», у якому він закінчив повний курс цього учбового закладу за спеціальністю «правознавство», а рішенням Державної екзаменаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію «юрист», що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , який виданий 30.06.1998 року. з тим, що Ужгородський державний університет є вищим державним навчальним закладом, який акредитований у повному обсязі, а юридичний факультет є структурним підрозділом вищого навчального закладу, де здобувається вища юридична освіта, то і проходження повного курсу навчання у цьому вищому навчальному закладі є проходженням навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Таким чином, він закінчив вищий навчальний заклад за спеціальністю «правознавство», рішення Державної екзаменаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію «юрист». Весь свій трудовий шлях він займав посади, які вимагали наявності вищої юридичної освіти, а тому він є особою, яка закінчила вищий навчальний юридичний заклад. Станом на день подання документів до управління Пенсійного фонду України його стаж роботи на слідчо-прокурорських посадах в органах прокуратури складав 18 років 2 місяці та 25 днів, що підтверджується копією трудової книжки. Крім того, до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, зараховується половина строку його навчання у вищому навчальному закладі – Ужгородському державному університеті на денній формі навчання юридичного факультету за спеціальністю «правознавство» з 01.09.1993 року по 16.01.1998 року, тобто дати прийняття його на роботу в органи прокуратури, а саме – 2 роки 4 місяці 8 днів. Таким чином, на день звернення до управління його загальний стаж роботи складає 20 років 7 місяців 3 дні, у тому числі 18 років 2 місяці 25 днів на посадах слідчого та прокурора. Враховуючи наведене, вважає, що необхідно провести обчислення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 04.09.2017 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяця роботи з наступних підстав. Так, почавши працювати в органах прокуратури, враховуючи екстремальні умови праці, пов`язані з ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, вольових та інших якостей, певні обмеження конституційних прав і свобод, ненормований робочий день, підвищений розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування держава передбачила комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення його добробуту, як під час проходження служби так і після її закінчення. Таким чином, він був упевнений у своїх законних очікуваннях, що набуте ним на підставі чинного законодавства право на пенсію за вислугу 20 років та розмір 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку ним буде реалізовано і воно відповідно до вимог ст. 22 Конституції України не буде скасовано, зменшено або звужено. З урахуванням викладеного вважає, що у нього є всі законні підстави для призначення пенсії за вислугу років. На думку позивача, не вірним є висновок управління пенсійного фонду про відсутність норм права про призначення спеціальних пенсій. Ним упродовж тривалого періоду – протягом понад 15 років сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у збільшеному розмірі. Тому скасування законодавчих гарантій пенсійного забезпечення прокурорів за спеціальним законом є обмеженням його соціальних прав, що відповідно до вищезазначених вимог законодавства є неприпустимим.

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, викладене у вкладці до протоколу №59 від 11 вересня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 4 вересня 2016 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданої прокуратурою Івано-Франківської області, без обмеження її граничного розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року за №2663-111.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовною заявою не погоджується та вважає її безпідставною. 4 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Однак, Тячівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України Закарпатської області було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки п.5 Розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 - УІІІ 02.03.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема до Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з чим було складено протокол про відмову у призначенні пенсії №59 від 06.09.2017 року. При обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, яка втратила чинність, оскільки п. 5 Розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року визначається, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Відтак, з 01.06.2015 року органам Пенсійного фонду України пенсії відповідно до вищевказаних законів не призначаються. 14 жовтня 2014 року набрав чинності новий Закон України «Про прокуратуру», де в п.1 ст. 86 зазначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року – 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років, а також відповідно до п.20 ст.86 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вимоги чинного законодавства ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, а тому позов вважається безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – Турок І.С. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в судовому засіданні просить в задоовленні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30 червня 1998 року позивач ОСОБА_1 закінчив у 1998 році Ужгородський державний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Довідкою від 3 червня 2017 року за №18-139, вих 17, виданою прокуратурою Івано-Франківської області стверджується, що позивач ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Закарпатської та Івано-Франківської областей і станом на 1 липня 2016 року його заробітна плата складала 24769,32 гривні.

4 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Відповідно до вкладки до протоколу №59, затвердженої начальником Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, позивачу ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років по Закону України «Про прокуратуру», оскільки з 01.06.2015 року згідно п.5 Розділу «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 - УІІІ від 02.03.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно записів у трудовій книжці позивач ОСОБА_1 на момент звернення позивача ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії стаж роботи для вислуги років складав 20 років 5 місяців 9 днів, у тому числі стаж служби в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах - 18 років 10 днів, до якого зараховані такі періоди:

- з 01.09.1993 року до 30.06.1998 року - навчання у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 4 місяці 29 днів – половина строку навчання);

- з 01.07.1998 року до 11.07.2016 року - служба в органах прокуратури Закарпатської та Івано-Франківської областей на прокурорсько-слідчих посадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року за №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789- XII від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Згідно ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме в Ужгородському державному університеті після навчання, у якому позивач отримав вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство».

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.09.2020 року по справі №580/647/2020, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі №580/647/20, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати з 01.01.2020 року призначену позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) у розмірі 90% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Прокуратури Черкаської області від 25.06.2020 року № 18-462 вих-20, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.01.2020 року.

При цьому, суд зазначає, що Верховний суд, оцінивши наведені відповідачем аргументи, не знайшов, у даному випадку, наявності обставин, які б могли зумовити касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за №1697-УІІ, який чинний на час звернення заявника з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно абз.6 ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується також половина строку навчання вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

На час звернення до об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів загальний стаж роботи позивача ОСОБА_1 становив 20 років 5 місяців 9 днів, в тому числі стаж роботи на посадах в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах - 18 років 10 днів.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, наявні підстави вважати, що загальний стаж роботи позивача є більше 20 років.

Суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції закону від 14.10.2014 року, фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років.

Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, викладене у вкладці до протоколу №59 від 11 вересня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» підлягають задоволенню.

Також, з метою відновлення порушеного права позивача в сфері пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 4 вересня 2017 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданої прокуратурою Івано-Франківської області, без обмеження її граничного розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року за №2663-111.

При цьому, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплачувати йому пенсію за вислугою років за період, починаючи з 4 вересня 2016 року по 3 вересня 2017 року, до задоволення не підлягають, оскільки з досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що із заявою про призначення/перерахунок пенсії позивач звернувся до відповідача 4 вересня 2017 року, а тому саме з цього періоду йому повинна виплачуватися пенсія.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та визнати протиправним та скасувати рішення Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, викладене у вкладці до протоколу №59 від 11 вересня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 4 вересня 2017 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданої прокуратурою Івано-Франківської області, без обмеження її граничного розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року за №2663-111, а в решті позовних вимог відмовити.

Також, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, викладене у вкладці до протоколу №59 від 11 вересня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 4 вересня 2017 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданої прокуратурою Івано-Франківської області, без обмеження її граничного розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року за №2663-111.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений судовий збір в розмірі 640 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п.15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Хуст, Закарпатської області, України, мешканець АДРЕСА_1 , України, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, адреса: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, України, код ЄДРПОУ - 20453063.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2021 року.

Головуючий : В.І.Бобрушко