Рішення № 102336702, 23.12.2021, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1206/21

Провадження № 2/710/431/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2021 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Симоненко О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Коваленка В.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Юрченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Шполянського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов, у якому Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади просить стягнути з ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 22 038,86 грн за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

В обґрунтування зазначено, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власносі та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий № 7125788800:01:001:0128 розташована в межах Шполянського району, форма власності - державна. Актом обстеження земельної ділянки від 28 травня 2021 встановлено, що ОСОБА_2 користується водним об`єктом (став) №5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу ІІІполянської ОТГ без правовстановлюючих документів.

Рішенням Шполянської міської ради ОТГ від 05.11.2020 №1-58/ІХ реорганізовано Топильнанську сільську раду шляхом приєднання до Шполянської міської ради ОТГ.

У 2021 році нормативно грошова оцінка на земельну ділянку під водним об`єктом площею 2,1843 га, згідно витягу від 23.04.2021 №886, який видано Відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області становить 3 794 427,15 грн.

Згідно акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.08.2021 розмір збитків становить 22038,86 грн.

Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки під ставком, кадастровий номер 7125788800:01:001:0128, розташованої в межах Шполянського району, що без достатньої правової підстави за рахунок Шполянської міської ради ОТГ зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею.

Таким чином, ОСОБА_2 , не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а ІІІполянська міська рада ОТГ втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тож відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України.

13.08.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначив, що відповідач категорично заперечує факт користування та/або володіння земельною ділянкою. Наявний в матеріалах справи Акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 р. не відповідає формі затвердженій Наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 № 39 (Додаток № 11). Вказаний акт обстеження складений без присутності відповідача чи свідків, не містить план-схеми земельної ділянки, не містить інформації яким чином відбувається користування земельною ділянкою та, що саме таке користування здійснює відповідач. Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів користування та/або володіння земельною ділянкою під ставком кадастровий номер 7125788800:01:001:0128 відповідачем в силу відсутності такого користування та/або володіння. Крім того, позивач не є власником вказаної земельної ділянки, оскільки згідно наданої позивачем інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку форма власності - «державна власність». Наданий до матеріалів справи витяг про нормативну оцінку відсутній у ДЗК, а отже не може бути допустимим, достатнім та достовірним доказом.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що 29.09.2021 державним реєстратором на підставі заяви Шполянської міської ради ОТГ були внесені відомості до Державного реєстру речових прав щодо набуття права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7125788800:01:001:0128. Враховуючи те, що фактично на підставі закону здійснено передачу земельних ділянок та проведена державна реєстрація, то Шполянська міська рада ОТГ є належним позивачем. Посилання відповідача на Додаток №11 до наказу Держгеокадастку від 07.02. 2020 №39 «Про бланки Держгеокадастру» є помилковим в даній цивільній справі, оскільки даний наказ затверджує форму Акту обстеження земельної ділянки лише для Держгеокадастру. Відтак, доказ наданий позивачем, а саме Акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 є належним, допустимим та достатнім в розумінні чинного законодавства.

Щодо витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вважає, що доводи відповідача щодо фальсифікації документу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказаний документ містить штрих-код, вхідний номер запиту та вихідний номер, що свідчить про його достовірність.

Представник відповідача подав заперечення на позов, в якому зазначив, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 29.09.2021 та не охоплюється періодом за який стягується заборгованість. Вказана земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав лише 29.09.2021 р. Акт обстеження здійснений працівниками/посадовими особами ОТГ без участі третіх осіб та Відповідача є односторонньою дією і не може бути самостійним доказом, оскільки складений зацікавленими особами.

Крім того, зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки. Тобто, за наявності НГО вона була б відображена у Державному земельному кадастрі, чого немає, про що свідчить відповідна інформація надана з відзивом.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступне.

Згідно із Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.04.2021 земельна ділянка площею 2.1843 га в с. Топильна, Шполянський район, Черкаська область, кадастровий номер 7125788800:01:001:0128, катагорія земель: землі водного фонду, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель – землі водного фонду, належить Топильнянській сільській раді (а.с.17).

Відповідно до рішення сесії Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 05.11.2020 № 1-58/IX «Про реорганізацію Топильнянської сільської ради, що увійшла до складу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади» вирішено провести реорганізацію Топильнянської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323605) шляхом приєднання до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, яка є правонаступником прав та обов`язків Топилянської сільської ради. (а.с.8-10).

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Шполянською міською радою ОТГ зареєстроване 29.09.2021 року (а.с.58).

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земель державної і приватної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовано об`єкти комунальної власності.

У п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.02.2012 року передбачено, що з дня набрання чинності цим законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у п.п. «а» і «б» п.4 цього розділу.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими ( п.7).

У п.8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону зазначено, що у разі, якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог ст.174,175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки перебувають у комунальній власності, тобто належать територіальній громаді, у випадку їх розташування в межах населеного пункту.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що ОСОБА_2 користується водним об`єктом (став) №5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу ІІІполянської ОТГ на земельній ділянці кадастровий № 7125788800:01:001:0128, розташованої в межах Шполянського району без правовстановлюючих документів, та не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою під ставком за відсутності договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а Шполянська міська рада ОТГ втратила належне їй майно ( кошти від орендної плати), тож відповідач зобов`язаний повернути вказані кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Відповідно до акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.08.2021 встановлено, що земельна ділянка під ставком, площею 2,1843 га, яка розташована в межах с.Топильна, Звенигородського району, Черкаської області ( кадастровий номер 7125788800:01:001:0128), перебуває в користуванні громадянина ОСОБА_2 , без правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Збитки обраховано за період з 01.01.2021 по 01.08.2021. Розрахунок було здійснено враховуючи, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки під водним об`єктом площею 2,1843 га, становить – 3 794 427,15 грн) / 365 (кількість днів у 2021р) * 212 (кількість днів в період з 01.01.2021 по 01.08.2021)/ 100%*1,0% (ставка орендної плати) та становить 22 038,86 (двадцять дві тисячі тридцять вісім гривень 86 копійок). (а.с.6-7).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 922/207/15).

За наявності встановлених обставин щодо використання відповідачем майна без достатніх правових підстав, а також у разі безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати у зв`язку із таким використанням до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Зазначену правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 і від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

Ураховуючи наведені норми права та позицію позивача, у даному випадку доведенню підлягає перш за все факт використання відповідачем майна, земельної ділянки, без достатніх правових підстав у період з 01.01.2021 року по 01.08.2021 рік, за який нараховані збитки відповідно до акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.08.2021.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми ( ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою, позивачем наданий акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 року, складеного ОСОБА_3 – старостою Топильнянського старостинського округу, ОСОБА_4 – спеціалістом І категорії Топильнянського старостинського округу, в присутності працівника комунального господарства «Благоустрій» - Поповича В.М., відповідно якого проведено обстеження водного об`єкту (став) №5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянського ОТГ та зафіксовано, що громадянин ОСОБА_2 користується водним об`єктом, без правовстановлюючих документів (а.с.5).

Суд критично оцінює такий доказ, оскільки акт не містить беззаперечної інформації, яка б свідчила про користування фізичною особою ОСОБА_2 ставом у цілому, а саме яким чином, у який період тощо.

Відповідно до положень ст.46 Водного Кодексу водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів ( ч.1 ст. 47 Водного Кодексу). Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів ( ч.1 ст. 48 Водного Кодексу). Положеннями ч. 1 ст. 51 Водного Кодексу встановлено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що ОСОБА_2 забороняв іншим громадянам користуватись ставком, установлював відповідні таблички, ставив сіті на ставку, що свідчить про те, що він особисто користується водним об`єктом вцілому, а від так і земельною ділянкою, на якій він розташований, не доведені належними та допустимими доказами.

Є також неприйнятними посилання позивача у додаткових поясненнях на те, що факт користування відповідачем як фізичною особою спірною земельною ділянкою підтверджується тим, що рішенням Топилянської сільської ради № 38-1/V від 18.10.2010 року ПП ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на використання ставом №5, та укладення 02.01.2013 року між Топилянською сільською радою та ФОП ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки площею 2,1843 га з кадастровим номером 7125788800:01:001:0128, та у подальшому додаткових угод у період з 2016 року по 2019 рік, які позивач вважає фіктивними, оскільки такі не були зареєстровані відповідачем у відповідності до ст.6 ЗУ « Про оренду» у редакції від 01.01.2013 року. А також на сплату ОСОБА_2 , як фізичною особою, до бюджету Топилянської сільської ради у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 31.12.2020 р. орендної плати у розмірах, що відповідають фіктивним договорам оренди. Оскільки договори є фіктивними, такі не породжують прав та обов`язків сторін. Крім того, докази, надані позивачем на підтвердження вказаних обставин судом у порядку ч.8 ст. 83 ЦПКдо розгляду не прийняті, оскільки представником позивача не обгрунтована неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. Крім того, суд зауважує, що такі доводи стосуються періоду, який не охоплює той, за який позивач нарахував та просить стягнути збитки, а також вказані доводи стосуються відносин між Топильнінською сільською радою та ФОП ОСОБА_2 ..

Отже, сам по собі акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2021 року не є достатнім доказом користування відповідачем водним об`єктом, що зобов`язувало б його оформлення відповідного землекористування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125788800:01:001:0128.

Суд зауважує, що у випадку неправомірного користування водним об`єктом та земельною ділянкою, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок, водних об`єктів відповідно положень ст. 110 Водного Кодексу та 211 Земельного Кодексу громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. При цьому факт самовільного зайняття земельної ділянки має інші цивільно-правові наслідки, а ніж ті які просить застосувати позивач.

Крім того, суд зауважує, що предметом спору у справах, на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у яких, посилається позивач, зокрема № 629/4628/16, №922/3412/17, №320/5877/17, Верховного Суду - №912/1188/17, № 902/794/17, №922/3409/17, №916/2948/17, №922/652/18, №924/552/18, №922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України - №922/1009/15, №922/207/15, №922/5468/14, є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. У вказаних справах є встановлним факт користування земельною ділянкою, підтверджений належними доказами.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Нормами ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи, що позивачем не доведені обставини користування відповідачем ставом №5 площею 2,1843 га, який знаходиться в межах населеного пункту Топильнянського старостинського округу Шполянського ОТГ, а від так і земельною ділянкою кадастровий номер 7125788800:01:001:0128, підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки позивач стверджував, що спір виник саме із фізичною особою ОСОБА_2 , оскільки останній не здійснював підприємницької діяльності пов`язаної із використанням ставка у період за який нараховані збитки, чого не заперечував представник відповідача, у свою чергу суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі, справа розгляднута у порядку цивільного судочинства на підставі ст. 19 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 18, 56,76-81, 89, 141, 211, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складений 28.12.2021 року.

Суддя О.В. Симоненко