Рішення № 102336138, 29.12.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 29.12.2021 Справа № 554/10827/21

Провадження № 2-а/554/123/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Троцької А.І.,

при секретарі – Калюжній Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, командира 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Бондар Андрія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

16 листопада 2021 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом в якому просив: постанову серії ЕАО № 5028505 від 14.11.2021 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП; вирішити питання про судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що він проживає по АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_2 , якій належить транспортний засіб ВАЗ 2121 н.з. НОМЕР_1 . Вона має водійські права, а він позбавлений прав на керування транспортними засобами і тому автомобілем не керує. Дружина зберігає автомобіль на майданчику для стоянки транспортних засобів біля будинку АДРЕСА_2 , що знаходиться поряд з будинком АДРЕСА_1 , в якому вони проживають. 14.11.2021 року він чекав дружину на стоянці транспортних засобів біля будинку № 28 по вул. Героїв Сталінграду та до нього поліцейський мікроавтобус, з нього вийшли поліцейські національної поліції та пред`явили йому претензії з приводу того, що він керуючи транспортним засобом під час зміни напрямку руху не скористався світловим покажчиком повороту відповідного напрямку та склали на нього постанову.Факт керування заперечує, постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме під час зміни напрямку руху не скористався світловим показчиком повороту відповідного напрямку та керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.9.2.б., п.9.4 ПДР України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 126 та ч.2 ст. 122 КУпАП. Посилання позивача на те, що він не керував транспортним засобом повністю спростовується відеозаписом з нагрудної камери. Просив відмовити у задоволенні позову.

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 направив до суду відповідь на відзив. Вказував, що наданий до відзиву відеозапис події не містить факту керування ним транспортним засобом та не є неналежним доказом.

Від Управління патрульної поліції в Полтавській області відзиву до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлені наступні обставини.

14 листопада 2021 року інспектором роти № 1 батальйону № 1 УПП в Полтавській області ДПП Національної поліції України капітаном поліції Бондар А.М. винесено постанову серії ЕАО №5028505 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП. ( а.с.33).

З постанови вбачається, що 14.11.2021 року о 14.08 годині за адресою в м.Полтаві по вул. Г.Сталінграду, 28, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 2121», н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не скористався світловим показчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п.9.2.б ПДР України, та керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР України. Об`єднано за ст. 36 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в у розмірі 20400 грн. У пункті 7 вказано, що до постанови додаються: відео з боді камери ВІ 0168 (а.с.33).

Так, відповідно до п. 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямк у - перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19 лютого 2020 року ( № 496/4315/16-а) дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Суд наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями283та284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху.

У постанові як на докази є посилання на відеозапис з боді камери.

Відповідачем було надано відзив на позов, до якого додано диск з відеозаписом із боді камери.

Однак,наданий відповідачем відеозапис, що міститься на диску, судом не може бути взятий до уваги, оскільки даний доказ наданий в електронній формі та не засвідчений належним чином, а саме електронним підписом автора або особи, уповноваженої на виготовлення даних копій, що суперечить вимогам ч.2 ст. 99 КАС України.

При цьому, вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року (справа № 333/1539/16).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, відповідачами не надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності зафіксованих в оскаржуваній постанові обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 121 КУпАП, ст.ст. 2, 19, 132, 134, 241-251 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, командира 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Бондар Андрія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення– задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАО №5028505 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченої ч.4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Нацполіції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м.Полтави в десятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. І. Троцька