Рішення № 102335589, 30.12.2021, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/411/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2021 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі : головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа – Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування,

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 5 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у належному йому (заявнику) на праві власності житловому приміщенні по АДРЕСА_1 Службою безпеки України був проведений обшук, під час якого було вилучено належне йому майно, а саме: флеш-накопичувач з червоним написом «АЗТ», флеш носій рожевого кольору з зеленим ковпачком Good Ram, флеш-носій чорного кольору з металевим ковпачком, iPad Apple, Mcbook Air, накопичувач Tranccend.

Одночасно, того ж дня, 5 лютого 2020 року Службою безпеки України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року був проведений обшук в редакції медіахолдингу за місцем роботи позивача, в приміщенні, яке орендувалось підприємством «1+1 Продакшн» по АДРЕСА_2 , під час якого з робочого місця ОСОБА_1 було вилучено комп`ютер, за допомогою якого він здійснював свої посадові обов`язки, виконував журналістську діяльність.

Жодних обвинувачень чи підозри йому (позивачу) висунуто не було, на допит чи для участі в іншій слідчій дії його не викликали.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року була задоволена скарга його (позивача) представника, визнана протиправною бездіяльність слідчих та зобов`язано їх повернути вилучене у нього майно.

Однак, вказане майно було повернуто йому (позивачу) лише 13 травня 2020 року.

Вважав, що такими діями відповідача було порушене його право на повагу до приватного і сімейного життя, зокрема, право на повагу до свого житла, на свободу вираження поглядів, а також на мирне володіння своїм майном. «Масивний» та одночасний рейд редакції за місцем роботи позивача, а також його житла зі сторони правоохоронних органів був недостатньо обгрунтованим та не співмірним, втручання у гарантії журналістської діяльності, непропорційний обшук робочого місця, вилучення комп`ютерної техніки, яка використовувалась для провадження журналістської діяльності позивачем, виконання ним редакційних завдань, такої, що містила інформацію, яка підпадає під дію таємниці джерел журналістської діяльності, не було засноване на законному рішенні суду, що зумовлено допущеними відповідачем зловживаннями.

Тому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21 березня 2021 року, просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету України на свою користь на відшкодування завданої немайнової шкоди 738 100 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та викладене підтвердив.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на правомірність дій працівників СБ України, суду пояснила, що вилучене у позивача майно було повернуте йому 13 травня 2020 року, після отримання управлінням копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року.

Третя особа – Державна казначейська служба України свого представника в судове засідання не направила, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 22020000000000003 від 17 січня 2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 359 КК України та надано старшому слідчому в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Петрулі М.М., іншим слідчим, що входять до складу слідчої групи або іншим слідчим СБ України за його дорученням, дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності зареєстроване за ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, а саме: спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, зокрема, технічних програмних засобів, устаткування, апаратури, приладів, пристроїв та інших виробів, призначених для негласного отримання інформації, інших пристроїв, які малогабаритні, пристосовані та розроблені для аудіо- та відео фіксації інформації, комп`ютерної техніки (ПЕОМ, ноутбуків, планшетів, їх аналогів і т.п.), носіїв інформації (лазерних дисків, флеш-накопичувачів, переносних жорстких дисків, їх аналогів і т.п), що використовувались у злочинній діяльності для негласного отримання інформації, а також на яких зберігаються отримані незаконним шляхом аудіо- та відео файли розмов зустрічі за участю Прем`єр-міністра України та інших посадових осіб, особисте листування між учасниками кримінального правопорушення щодо деталей планування та вчинення злочину; блокнотів, чорнових записів, документів щодо придбання СТЗ та поширення незаконно отриманої за їх допомогою інформації, що свідчить про злочинну діяльність осіб; засобів зв`язку, сім-карт мобільних операторів та мобільних телефонів, що можуть сприяти розкриттю злочину і встановленню осіб, причетних до його вчинення (а.с.27-31 т.1).

На підставі даної ухвали слідчого судді 5 лютого 2020 року у належному позивачу житловому будинку по АДРЕСА_1 слідчим Служби безпеки України був проведений обшук, під час якого було вилучено належне позивачу майно, а саме: флеш-носій з червоним написом «АЗТ», флеш носій рожевого кольору з зеленим ковпачком Good Ram, флеш-носій чорного кольору з металевим ковпачком, iPad Apple, Mcbook Air, накопичувач Tranccend, що підтверджується копією протоколу обшуку (а.с.32-34 т.1), показами свідка ОСОБА_4 та визнається сторонами.

Також 5 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року в тому ж кримінальному провадженні слідчим Служби безпеки України було проведено обшук в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , іноземне підприємство «1+1 Продакшн», яке використовувалось в тому числі і ОСОБА_1 як працівником даного підприємства, в ході якого було вилучено копмп`ютери, зокрема і той, який використовував у своїй роботі позивач, що підтверджується матеріалами справи (а.с.18-26,35-53 т.1), показами свідка ОСОБА_5 та визнається сторонами.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року було задоволено скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність старших слідчих в ОВС 2-го відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України та зобов`язано слідчих негайно повернути ОСОБА_1 або його представнику майно, тимчасово вилучене 5 лютого 2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-носій з червоним написом «АЗТ», флеш носій рожевого кольору з зеленим ковпачком Good Ram, флеш-носій чорного кольору з металевим ковпачком, iPad Apple, Mcbook Air, накопичувач Tranccend (а.с.56-58 т.1).

Листом начальника 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГУ від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про можливість отримання вилученого у нього майна і за актом приймання-передачі від 13 травня 2020 року вказане майно було повернуте позивачу, про що ним надано відповідну розписку (а.с.183,187,188 т.1).

За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст. 1176 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч.6 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно роз`яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Відповідно до п.3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому у відповідності до абзацу 2 пункту 5 вказаної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За загальними правилами, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 10 зазначеної Постанови вказано, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року встановлена бездіяльність старших слідчих в ОВС 2-го відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України щодо невиконання ними своїх службових обов`язків, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого у позивача майна (а.с.56-58 т.1).

Таким чином, суд вважає, що вказаними протиправними діями слідчих позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з порушенням своїх прав, вилучення у нього комп`ютерного обладнання та іншого майна, яке він постійно використовував, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування завданої позивачу шкоди суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За положеннями ч.5 ст. 171 КПК України тимчасово вилучене у позивача 5 лютого 2020 року майно мало бути повернуте йому протягом 48 годин, тобто, 7 лютого 2020 року. Однак, вказане майно було повернуте позивачу лише 13 травня 2020 року, внаслідок чого він був позбавлений можливості користуватись цим майном протягом більше ніж три місяці.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 7443 грн. (2481 грн.- прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 грудня 2021 року х 3 місяці), що на думку суду, є співмірним понесеним позивачем стражданням.

Так як підстав для стягнення коштів на відшкодування шкоди в більшому розмірі не вбачається, то в іншій частині в позові необхідно відмовити.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що обшуки за місцем його проживання та місцем роботи були проведені незаконно, оскільки дані обшуки були здійснені на підставі ухвал слідчого судді, а тому є правомірними.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення його прав внаслідок вилучення комп`ютера за місцем його роботи, зважаючи на те, що дане майно йому не належало і, як посвідчив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , позивач мав змогу працювати на іншому комп`ютерному обладнанні.

Керуючись ст. 19,56 Конституції України ст. 11,16,23,1167,1174 ЦК України, ст. 10-13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа – Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні.

В іншій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 29 грудня 2021 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч