Рішення № 102335484, 16.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3901/21

2/357/2664/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2021 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, який був укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , та який був забезпечений договором поруки №«40»_09-03/07-МФ-И-П від 27.03.2007року, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Позивач просив суд стягнути з відповідачів суму боргу 1 047 829,18 грн., з яких: сума основного боргу - 595 263,54 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 452 565,64 грн., а також, вирішити питання відшкодування судових витрат в розмірі 15 717,45 грн.

І. Позиція сторін у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року із Додатковою угодою № 1 від 24.12.2007р., Додатковою угодою №2 від 21.03.2008р., Додатковою угодою №3 від 21.03.2008р., у відповідності до яких ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» надало ОСОБА_1 в тимчасове користування кредитні ресурси в сумі 64 000,00 доларів США, з процентною ставкою 14 % річних. Кредитні ресурси за цим договором, були призначені для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 96,6кв.м., житловою площею - 51,7 кв.м. За кредитним договором ОСОБА_1 зобов`язувалась повністю повернути кошти до 25 березня 2022 року. ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 64 000,00 доларів США, які були сплачені нею за придбану, на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2007 року, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно, з укладенням договору купівлі-продажу зазначеної нерухомості, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Додатково для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №«40»_09-03/07-МФ-И-П від 27 березня 2007року, за яким ОСОБА_2 зобов`язується відповідати перед ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань за вказаним кредитним договором. 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою було укладено договір про відступлення права вимоги №17/4-В, за яким первісний кредитор - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступає, а новий кредитор - Державна іпотечна установа набуває всі права вимоги за кредитним договором № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», за іпотечним договором від 27 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», за договором поруки №«40»_09-03/07-МФ-И-П від 27 березня 2007року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит». 17вересня 2015 року було прийнято рішення Національним банком України про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних, тому згідно з п.2.1 договору відступлення права вимоги, вказана вище обставина призвела до набрання 17 вересня 2015 року чинності договору відступлення права вимоги №17/4-В. Станом на час набрання чинності вказаного договору відступлення права вимоги, залишок основних зобов`язань боржника ОСОБА_1 складав 27 277,39 доларів США, що становить 595 263,54 грн. у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, станом на 17 вересня 2015 року. Державна іпотечна установа обчислювала заборгованість за кредитним договором в національній валюті України - гривні, починаючи з дати набрання чинності договором відступлення, тобто з 17.09.2015 року, та стверджує, що від ПAT «Банк Фінанси та Кредит» грошових коштів на її рахунки в погашення заборгованості за кредитним договором № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року не надходило. Також, позивач обрахував відсотки за користування кредитом за період з 17.09.2015р. по 22.01.2021 року на суму 452 565,64 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року в сумі 1 047 829,18 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, та її представник адвокат Дуднік Л.О. мотивувала позицію відповідача тим, що 21.04.2015 року первісний кредитор за кредитним договором № «40»_09-03/07-МФ-И AT «Банк Фінанси та кредит» направив відповідачам вимогу про дострокове повернення всіє суми кредиту. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів. Отже, після 21.04.2015 року нарахування відсотків за умовами вказаного кредитного договору є незаконним. При цьому, відповідач послалася на практику ВП Верховного Суду у справі №202/4494/16-ц, у справі № 310/11534/13-ц та у справі №444/9519/12. Крім того, відповідач просить відмовити в позові, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позивачем вимог повністю, оскільки первісний кредитор змінив строк кредитного договору, пред`явивши боржнику вимогу про дострокове повернення коштів та в подальшому звернувшись, ще в 2015 році, до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.06.3021 року (а.с.71).

Представники позивача неодноразово подавали клопотання щодо проведення судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою програми «EasyCon», поза межами приміщення суду.

Ухвалами суду від 15.06.2021 року, від 30.06.2021 року, від 26.07.2021 року, від 04.08.2021 року, від 28.09.2021 року, від 30.11.2021 року, були задоволені клопотання представників позивача - адвоката Вичівської О.Ю., Дяченка В.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми «EasyCon».

06.08.2021 року на адресу суду представником Державної іпотечної установи було надіслано письмові пояснення по справі. (ас.134-136).

28.09.2021 року на електронну адресу суду було надіслано копію довіреності та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю представника Державної іпотечної установи Дяченка В.С. (а.с.143-147).

28.09.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката - Дуднік Л.О. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, та надано відзив по справі, заяву про застосування строків позовної давності (а.с.150-152, 167-168).

27.09.2021 року представник позивача Державної іпотечної установи направив відповідь на відзив (а.с.181-185) .

02.12.2021 року представник відповідача адвокат Дуднік Л.О. направила суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.223-224).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Вичівска О.Ю. позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві і в додаткових письмово викладених поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дуднік Л.О. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, підтримала позицію, викладену у відзиві на позов.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належно, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши та оцінивши надані у справі докази, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 27.03.2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № «40»_09-03/07-МФ-И, а 24.12.2007 року між цими ж сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 24.12.2007р., Додаткову угоду №2 від 21.03.2008р., Додаткову угоду №3 від 21.03.2008 року.

Відповідно до вказаного кредитного договору Банк надав позичальнику ОСОБА_1 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 64 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14 процентів річних.

Кредитні ресурси, отримані ОСОБА_1 за цим договором, використовуються за цільовим призначенням - для придбання трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 96,6кв.м., житловою площею - 51,7 кв.м.

Наведені обставини підтверджені копією Кредитного договору № «40»_09-03/07-МФ-И та Додатковими угодами до нього (а.с.8-10, 11-18).

Пунктом 3.2 даного кредитного договору встановлено, що позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 25.03.2022 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок, згідно погодженого графіку погашення кредитної заборгованості.

Виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором згідно з п.5.1 кредитного договору забезпечується іпотекою нерухомого майна - трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 96,6кв.м., житловою площею - 51,7 кв.м.

ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 64 000,00 доларів США.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.С. за реєстровим № 814 від 27 березня 2007 року, ОСОБА_1 придбала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.22,23).

Встановлено, що 27 березня 2007 року, в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за яким ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняло в іпотеку квартиру під номером АДРЕСА_2 . (а.с.27-29).

Встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 27 березня 2007 року. (а.с.24-25).

Відповідно до п.1.1 договору поруки, ОСОБА_2 зобов`язується відповідати перед ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року.

Відповідно до п.5.1 договору поруки визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не заявив позовні вимоги до поручителя.

Крім того, п.6.2 договору поруки визначено, що вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Встановлено, що 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір про відступлення прав вимоги №17/4-В, згідно п.1.2 якого передбачено, що первісний кредитор - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступає, а новий кредитор - Державна іпотечна установа набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках цього договору (а.с.34-37).

Згідно додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року, Державна іпотечна установа набула права вимоги за кредитним договором № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», за іпотечним договором від 27 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», за договором поруки №«40»_09-03/07-МФ-И-П від 27.03.2007року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.38-40).

Пунктом 2.1 договору відступлення, встановлено, що пункт 1.2. цього договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних.

Встановлено, що 11.02.2015 року між позивачем та ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» було укладено Договір застави майнових прав № 17/4-3 (а.с. 186-190).

Згідно Додатку №1 до Договору застави майнових прав № 17/4-3 від 11.02.2015 року, позивач отримав в заставу майнові права заставодавця ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», зокрема, і щодо кредитного договору № «40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року (а.с. 192).

Встановлено, що 17 вересня 2015 року постановою Правління Національного банку України №612, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації до банку, що підтверджується посиланням на вебсайт НБУ https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=21722548&showTitle=true.

Враховуючи викладене, згідно із п.2.1 договору відступлення прав вимоги, вказана вище обставина призвела до набрання 17 вересня 2015 року чинності договору відступлення прав вимоги, в частині відступлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та набуття Державною іпотечною установою всіх прав вимоги за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, за договором іпотеки та поруки до вказаного договору.

Встановлено, що 16.10.2015 року Державною іпотечною установою на адресу ОСОБА_1 було відправлено повідомлення №7241/2 від 15 жовтня 2015 року про те, що з 17 вересня 2015 року Державна іпотечна установа є єдиними кредитором ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору та договору про відступлення прав вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року. Даним повідомленням ОСОБА_1 застережена від оплати будь-яких коштів в погашення боргу на рахунки первісного кредитора (а.с.46,47).

Направлення ОСОБА_1 вищевказаного листа Державною іпотечною установою підтверджується пунктом 14 реєстру згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів), поданих 16 жовтня 2015 року за списком №3850 згрупованих відправлень рекомендованих листів до поштового відділення та фіскальним чеком про їх оплату. (а.с.47-49).

Позивач надав суду Розрахунок заборгованості за Кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, відповідно до якого заборгованість відповідачів за Кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, станом на 22.01.2021 року складає 1 047 829,18 грн., з яких: сума основного боргу - 595 263,54 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 452 565,64 грн. (а.с.56).

Встановлено, що AT «Банк Фінанси та кредит» 21.04.2015 року направляло відповідачам дві Вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», та в порядку ст. 109 ЖК України, за № 9-244200/24363 року і за № 9-244200/24364 про повернення кредитних коштів у розмірі 1 129 032 грн. 29 коп., звільнення квартири (а.с.155-156, 157-158).

Також, встановлено, що в серпні 2015 року AT «Банк Фінанси та кредит» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення та 09.12.2015 року Білоцерківським міськрайонним судом було відкрито провадження за вказаним позовом AT «Банк Фінанси та кредит» у справі № 357/15526/15ц, а 22.03.2016 року даний позов було залишено без розгляду за заявою позивача (а.с.159, 160, 161-166).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено, судом, відповідачі порушили умови Кредитного договору №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007р. щодо вчасного повернення кредитних коштів.

Встановленим є те, що з жовтня 2015 року відповідачі обізнані, що новим кредитором за кредитним договором є Державна іпотечна установа. Однак, відповідачі не виконували своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів і перед новим кредитором.

Суд критично оцінює позицію позивача, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», звертаючись в квітні 2015 року з вимогою до відповідачів про дострокове повернення кредитних коштів, діяв з перевищенням своїх повноважень та з 11.02.2015 року не мав права вимоги до відповідачів за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007р., оскільки передав свої майнові права за цим договором в заставу і відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором до Державної іпотечної установи.

Як було встановлено судом, що лише, 17 вересня 2015 року набув чинності Договір відступлення прав вимоги, в частині відступлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та набуття Державною іпотечною установою всіх прав вимоги за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, за договором іпотеки та поруки.

Також, встановленим є те, що відповідачів не було поставлено ні банком «Фінанси та Кредит», ні Державною іпотечною установою про укладені в лютому 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою - Договір відступлення прав вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 р. та Договір застави майнових прав № 17/4-3. А отже, до жовтня 2015 року відповідачі знали, що їх кредитором є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та об`єктивно і реально сприймали вимогу банку від 21.04.2015р. про дострокове повернення кредитних коштів, звільнення квартири, судовий спір, який був ініційований банком.

Представник позивача повідомив суду, що в жовтні 2015 року сповістив відповідачів про те, що Державна іпотечна установа є новим кредитором за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року.

Суд звертає увагу, що позивач, отримавши право вимоги до відповідачів з 17.09.2015 року та, будучи обізнаним щодо невиконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, лише, в березні 2021 року звернувся до відповідачів з вимогою про повернення боргу за кредитним договором та в квітні 2021 року звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, суд звертає увагу, що Додатком №1 до кредитного договору №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року і Додаткових угод є Графік погашення кредиту, який, як було встановлено судом, був порушений позичальником ще до лютого 2015 року.

Графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями. У разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочки виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (постанова Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12).

У вказаній постанові ВП ВС зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу. У разі порушення позичальником такого строку, передбаченого договором (прострочка боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання строку сплати кожного з цих платежів.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України.

Як було зазначено вище, відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності у даному спорі (а.с.167).

Свою позицію відповідач обґрунтувала тим, що з квітня 2015 року, було змінено умови основного зобов`язання що строку дії договору, періодичності платежів в зв`язку з направленням банком їй вимоги про дострокове повернення кредиту від 21.04.2015 року (а.с.155,157), а звернувся позивач до суду з даним позовом в квітні 2021 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 ЦК України).

В даному випадку, суд вважає, що позивач, набуваючи 17.09.2015 року право вимоги за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, був обізнаний про всі складові даного договору (графіки погашення кредиту), безперечно був обізнаний щодо порушення відповідачами своїх зобов`язань, міг бути обізнаний про вимоги попереднього кредитора до відповідачів, якими було змінено строк дії договору.

Позивач не заперечив, що з вересня 2015 року був обізнаний про порушення відповідачами своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором і, при цьому, не приймав жодних мір щодо захисту своїх майнових прав та інтересів.

А отже, судом встановлено, що на день подання даного позову до суду (12.04.2021 р.), передбачений законодавством строк позовної давності до відповідачів, сплив в квітні 2018 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17.

Оцінюючи через призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосування судами положень національного законодавства про позовну давність, суд зважає на те, що позивач не надав вагомих аргументів щодо неможливості захисту ним своїх прав та інтересів в межах строків позовної давності, оскільки позивач, як кредитор міг вчасно, починаючи з 17.09.2015 року, та у належний спосіб захистити свої порушені права на отримання боргу.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність й остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (рішення ЄСПЛ 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №«40»_09-03/07-МФ-И від 27.03.2007 року, не підлягають до задоволення, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покаладються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13,81, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

З урахуванням ч. 3 ст. 124, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, повний текст рішення виготовлений 28.12.2021 року .

СуддяО. Я. Ярмола