Рішення № 102331725, 20.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6992/21

Провадження № 2/234/3048/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», що відповідно до Статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 6267,99 грн. за кредитним договором №б/н від 14.07.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 14.07.2010 року. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно із якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті.

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8400,00 грн.,

Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник із свого боку, у порушення п.2.1.1.5.5 Договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України зобов`язання за вказаним Договором не виконав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608,1218,1219 ЦК України, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідач по справі ОСОБА_1 постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

На виконання вимог зазначених норм, позивачем 01.07.2020 року була направлена претензія кредитора до Першої Краматорської державної нотаріальної контори та 13.07.2020 року отримана відповідь, згідно якої спадкоємці померлої із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, та заведення спадкової справи на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

16.01.2021 року до спадкоємця позичальника було направлено лист претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, але безрезультатно, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 14.07.2010 року становить – 6267,99 грн., що є простроченим тілом кредита.

Ухвалою від 08.07.2021 року відкрито провадження по цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та задоволено клопотання про витребування доказів, а саме з Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради – довідки про склад сім`ї та інформацію про реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 09.04.2019 року, і з Першої краматорської нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 ..

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання двічі не з`явився, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи у його відсутності до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.07.2010 року ОСОБА_2 підписала Заяву № б/н у Приватному акціонерному товаристві КБ «ПриватБанк», згідно якої виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку із лімітом в сумі 5000,00 грн.. Крім того, позичальник своїм підписом підтвердив свою згоду з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банка, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Визнання угоди є факт користування картрахунком та використання кредитних коштів.

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання належним чином не виконала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.07.2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 25.03.2021 року заборгованість становить 6267,99 грн., яка складається із простроченого тіла кредиту.

АТ КБ «Приватбанк» 02.06.2020 року звернулося із претензією кредитора до Першої краматорської державної нотаріальної контори, в якій просило: включити кредиторські вимоги Банку в спадкову масу; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6267,99 грн.; повідомити банк чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; повідомити банку проосіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття після смерті боржника, а також повідомити про осіб, які отримали свідоцтва про право на спадщину.

Згідно відповіді Першої краматорської державної нотаріальної контори від 08.07.2020 року на претензію кредитора була заведена спадкова справа № 451/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та повідомлено, що спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися,.

Позивачем 08.09.2020 року було направлено лист-претензію відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який залишений без реагування.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 60844559 від 08.07.2020 року, Першою краматорською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа №451/2020, після смерті ОСОБА_2 ..

З копії Заяви № б/н від 11.12.2007 року вбачається, що на момент її підписання ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується копією її паспорта.

Відповідач ОСОБА_1 , згідно Довідки №38179 про реєстрацію місця проживання особи, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 07.02.1990 року по 19.11.2020 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно положень ст.ст.1218,1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України.

У ст.1219 ЦК України закріплено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

У абзаці 2 п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно ч.2.ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.ч. 3,4 ст. 1268, ст.1269 ЦК України. Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. Проте позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 та що після її смерті залишилося спадкове майно.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 та за життя ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали за однією адресою, однак доказів фактичного проживання відповідача із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини суду також надано не було.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Крім того, реєстрація відповідача та позичальника за адресою: АДРЕСА_1 , не є безумовним доказом того, що відповідач проживав разом з ОСОБА_2 та є особою, яка відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.

Позивачем не надано жодного доказу, що відповідач на час відкриття спадщини проживав разом з позичальником, що відповідач є спадкоємцем померлого, щодо прийняття спадщини відповідачем.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2 та прийняв спадщину після її смерті позивачем не надано, як і доказів на підтвердження наявності будь-якого майна у позичальника ОСОБА_2 , яке могло би бути успадковане. Сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є спадкоємцем та прийняв після померлого спадщину.

Крім цього, суд не може погодитися із розрахунком заборгованості за договором №б/н від 14.07.2010 року укладений між Приватбанком та ОСОБА_2 , який наданий позивачем.

Так, згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим у Анкеті-заяві позичальника відсутні умови щодо порядку нарахування та погашення заборгованості за простроченим тілом кредитом.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо погашення заборгованості за простроченим кредитом, зокрема, саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві відповідальності у вигляді пені, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості зі спадкоємця у розмірі 6267,99 грн. є недоведеними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Краматорського міського суду В. О. Заборський