Рішення № 102331316, 30.12.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1671/21

Провадження № 2/219/1416/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Сороки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемсіль» про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

22 лютого 2021 року адвокат Харченко О.П., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Артемсіль» (далі за текстом – ДП «Артемсіль»), в якій з урахуванням наданих уточнень просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Артемсіль» № 9 від 25 січня 2021 року про звільнення позивача з посади заступника начальника планово-економічного відділу управління ДП «Артемсіль» у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України; 2) поновити позивача на посаді заступника начальника планово-економічного відділу управління ДП «Артемсіль» з 26 січня 2021 року; 3) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2021 року по день постановлення рішення суду без урахування суми податків, страхових та інших обов`язкових платежів та судовий збір на користь держави. В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 22 червня 2018 року позивач прийнята до ДП «Артемсіль» на посаду старшого референта відділу електронного документообігу та контролю управління, а 09 листопада 2018 року переведена на посаду заступника начальника планово-економічного відділу управління ДП «Артемсіль». 25 січня 2021 року ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу № 9, у зв`язку зі скороченням штату або чисельності працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), з чим вона не погоджується з таких підстав. Так, у вказаному наказі зазначені одразу дві самостійні причини звільнення: скорочення штату або чисельності працівників, що не відповідає вимогам закону. Такий же запис міститься у трудовій книжці ОСОБА_1 , що суперечить п. 2.29 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та свідчить про те, що на підприємстві не видавався наказ про скорочення чисельності чи скорочення штату працівників, в якому було б конкретно вказано, за якою саме підставою повинна бути звільнена позивач – за скороченням чисельності чи за скороченням штату, що не є тотожними термінами. Крім того, оскаржуваний наказ містить посилання на наказ № 383 від 27 жовтня 2020 року, який, в свою чергу, не містить посилання на скорочення штату на підприємстві або чисельності працівників, а стосується затвердження структури підприємства та пов`язаних з цим заходів. При цьому, останнім наказом передбачалось створення комісії по переведенню працівників та скороченню на нові посади, яка повинна була стати до роботи 29 жовтня 2020 року, однак, на думку представника позивача, комісія не збиралась здійснювати покладений на неї обов`язок по переведенню працівників, оскільки 27 жовтня 2020 року відділом кадрів надано ОСОБА_1 персональне попередження з посиланням на нібито скорочення штату через зміну структури підприємства, однак наказ про скорочення штату на підприємстві не видавався, а відповідач не запропонував позивачу жодної з утворених чи доповнених наказом № 383 К посад. Втім, запропоновані їй 23 листопада 2020 року, 22 грудня 2020 року та 25 січня 2021 року посади явно не відповідали її кваліфікації або особливим вимогам до осіб, які можуть обіймати ці професії, а відтак, на думку ОСОБА_2 , відповідач розраховував на те, що ОСОБА_1 відмовиться від переводу на вказані посади. Крім того, 21 грудня 2020 року відповідачем видано наказ № 556, яким наказано перемістити без наявності будь-яких на те поважних причин робочі місця осіб, яких у подальшому звільнили, до кабінету «з вентиляції» рудника, що, на думку ОСОБА_2 , також свідчить про намір адміністрації будь-яким (навіть незаконним) способом позбутися вказаних у наказі працівників. При цьому, відповідачем також не враховано той факт, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, оскільки вона має дві вищі освіти за спеціальностями «Прикладна математика» та «Економіка підприємства», постійно підвищувала кваліфікацію, має досвід керівної роботи, є учасником бойових дій та має на утриманні малолітню дитину, потребуючу лікування. Крім того, на думку представника позивача, наказ про звільнення № 9 від 25 січня 2021 року складений з порушенням чинного законодавства: чинного ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлювання документів, що поширюється на складання наказів у державному підприємстві, пунктом 5.23 якого передбачено, що підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої – на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища. Однак у оскаржуваному наказі наявний підпис керівника, але не вказана назва посади керівника, та не вказані ініціали особи, яка підписала наказ. З урахуванням цих доводів сторона позивача вважає, що позивача було звільнено без дотримання вимог ст.ст. 4 , 5-1, 9, 21, 22, п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 42, ч.ч. 1,2 ст. 49-2 КЗпП України, а тому просить заявлені вимоги задовольнити.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 15 годину 00 хвилин 18 березня 2021 року та визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

17 березня 2021 року до суду від в.о. директора ДП «Артемсіль» Луценко В.І. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Так, у зв`язку з затвердженням нової структури підприємства, яка була погоджена Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 23 жовтня 2020 року, зменшенню обсягу виробництва продукції та виникненню інших несприятливих кризових фінансово-економічних факторів та явищ, з метою вдосконалення організаційної структури підприємства, закріплення сформованих відносин підлеглості і взаємозв`язків між структурними підрозділами, наказом № 383к від 27 жовтня 2020 року затверджена структура ДП «Артемсіль», відповідно до якої скасовані деякі відділі та посади по управлінню підприємства. Вказане торкнулось і планово-економічного відділу, зокрема і посади заступника начальника відділу, яку обіймала ОСОБА_1 , та якій 23 листопада 2020 року вручене під особистий підпис персональне попередження про те, що здійснюється скорочення штату працівників через зміну структури підприємства, а посада, яку вона обіймає, підлягає скороченню. Крім того, разом з попередженням позивачу вручено і повідомлення, яким запропоновано з`явитись на засідання комісії щодо скорочення та ознайомитися із запропонованим переліком вакансій, наявних на підприємстві на поточний момент. Відповідно до протоколів засідань комісії щодо скорочення посад працівників управління ДП «Артемсіль» через зміну структури підприємства, ОСОБА_1 неодноразово запрошувалась на засідання комісії, де їй 23 листопада 2020 року, 02 грудня 2020 року, 08 грудня 2020 року, 22 грудня 2020 року, 18 січня 2021 року та 25 січня 2021 року запропоновані наявні вакансії, від яких вона відмовилась, у зв`язку з чим наказом № 9 від 25 травня 2021 року її звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Оскільки вказаним пунктом передбачено право роботодавця звільнити працівника у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, на думку представника відповідача, скорочення чисельності або штату може бути (але не обов`язково) самостійними причинами звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з чим оскарження працівниками рішень про визначення структури підприємства чи установи, зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не вважається належним способом захисту. Враховуючи зазначене, твердження позивача про те, що відповідачем видано наказ про звільнення № 9 від 25 січня 2021 року з порушенням чинного трудового законодавства є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, твердження ОСОБА_1 про те, що наказ № 383к є таким, що передбачає масове вивільнення працівників, спростовуються ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки на підприємстві відповідача працює понад 2 500 працівників, а скоротили лише позивача та декількох осіб. При цьому, твердження позивача щодо правильності написання наказу № 383к, викладення в ньому обставин та понять, які, на її думку, не існують у трудовому законодавстві, представник відповідача також вважає надуманими, нічим не підтвердженими, а тому неприпустимим викладенням фактичних обставин. Також, доводи сторони позивача про те, що після внесення змін до наказу № 383к відповідач повинен був видати новий наказ про скорочення чисельності або штату, на думку представника, є хибними, оскільки зміни, внесені до наказу, не стосувались приписів пункту 4 наказу № 383к, прийняття якого було направлено на виключення з організаційної структури підприємства деяких відділів і посад, зокрема посади заступника начальника планово-економічного відділу, а наказ № 473к від 23 листопада 2020 року вносить лише зміни до дати (продовжує її), з якої комісії потрібно стати до роботи, тож і строк попередження працівника про скорочення також збільшився фактично на місяць, що було направлено на дотримання процедури вивільнення працівників (погодження такого вивільнення з профспілкою) та гарантування їх трудових прав. Крім того, враховуючи, що посада, яку обіймала ОСОБА_1 , була єдиною на підприємстві, застосування положень статті 42 КЗпП України у даному випадку, на думку представника відповідача, є помилковим, оскільки передбачає надання переважного права на залишення на роботі працівникам, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. Також, думка позивача про те, що вона могла б обіймати посади економіста 1 категорії рудника 4, інженера з підготовки кадрів відділу підготовки кадрів, інженера відділу матеріально-технічного постачання і т.д., є також хибною, оскільки на усі зазначені посади були переведені працівники, які обіймали ці посади раніше, мали відповідну кваліфікацію та більше досвіду роботи на ДП «Артемсіль». Крім того, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 самостійно не виявляла бажання отримати іншу посаду на виробничих рудниках підприємства, з відповідною заявою до відповідача не зверталась, від усіх запропонованих вакансій відмовлялась, а тому її поведінка була спрямована на штучне створення передумов для подальшого поновлення на роботі та не свідчила про намір скористатись можливістю переведення на іншу роботу. Таким чином, представник відповідача вважає, що ДП «Артемсіль» у повній мірі дотримано умови та порядок, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, а відтак у задоволенні позову слід відмовити (т. 1 а.с. 65-71).

18 березня 2021 року ухвалою суду, постановленою на місці, відкладено судове засідання на 14 годину 00 хвилин 16 квітня 2021 року до отримання інформації щодо розгляду заяви про відвід головуючого судді.

25 березня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем на надано доказу того, що перед звільненням ОСОБА_1 дійсно був виданий наказ по підприємству про скорочення чисельності чи штату працівників, а у наказі № 383к взагалі відсутні посилання на те, що відбувається будь-яке скорочення чисельності чи штату на підприємстві, хто і коли буде звільнений у зв`язку із цим. У відзиві на позовну заяву відповідач так і не визначився, з яких саме підстав було звільнено позивача: з підстав скорочення чисельності працівників чи з підставі скорочення штату працівників, чим відповідач покладає на суд свій обов`язок визначити причину звільнення. При цьому, посилання відповідача у наказі № 383к від 27 жовтня 2020 року на «зменшення обсягу виробництва продукції та виникнення інших несприятливих кризових фінансово-економічних факторів та явищ» як на одну з підставі «скасування відділів та посад» є штучним і не відповідає дійсності, оскільки станом на час видання наказу та звільнення ОСОБА_1 на сайті відповідача була розміщена інформація про те, що на Державному солевидобувному підприємстві «Артемсіль» в кінці 2020 року з`явилась тенденція збільшення обсягів виробництва всього асортименту. При цьому, роботодавцем не вжито всіх заходів щодо переводу позивача на іншу посаду шляхом запропонування їй всіх вакансій, на які вона може претендувати з урахуванням фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, хоча такі були на підприємстві на них приймались інші особи. Таким чином, на думку представника позивача, відповідач безпідставно намагається перекласти на позивача покладений законом саме на нього обов`язок щодо визначення підстав для звільнення, вживаючи у формулюванні про звільнення «або», а також обов`язок по працевлаштуванню, вказуючи, що ОСОБА_1 самостійно не виявила бажання отримати іншу посаду на виробничих рудниках підприємства (т. 1 а.с. 160-168).

02 квітня 2021 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому в.о. директора Луценко В.І. окрім зазначеного у відзиві на позовну заяву, зазначає, що відповідачем виконані вимоги, передбачені ст. 49-4 КЗпП України та статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», шляхом направлення до ППО ДП «Артемсіль» листів-повідомлень від 27 жовтня 2020 року № 3859 та від 28 жовтня 2020 року № 27/11-01-156, на які направлено відповідь від 17 листопада 2020 року № 96, згідно якої профспілка не заперечувала проти проведення майбутнього скорочення штату працівників за умови внесення змін до наказу № 383к від 27 жовтня 2020 року відносно встановлення початку роботи комісії зі скорочення 23 листопада 2020 року. Крім того, твердження сторони позивача щодо того, що фактично скорочення відносно ОСОБА_1 розпочалось 27 жовтня 2020 року є безпідставними, оскільки комісія зі скорочення штату працівників стала до роботи 23 листопада 2020 року, тому саме з цього строку адміністрація персонально попередила позивача про скорочення її посади та під час першого засідання комісії їй було запропоновано наявні на підприємстві вакансії, від яких вона відмовилась (т. 1 а.с. 174-177).

Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року відкладено судове засідання на 13 годину 00 хвилин 30 квітня 2021 року за клопотанням представника позивача.

30 квітня 2021 року ухвалою суду постановлено про перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемсіль» про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 30 квітня 2021 року на 13 годину 15 хвилин.

Крім того, ухвалою суду від 30 квітня 2021 року відкладено підготовче засідання на 16 годину 00 хвилин 03 червня 2021 року, у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від Державного підприємства «Артемсіль» та профспілки підприємства наступні документи: 1) довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; 2) наказ про скорочення штату або чисельність працівників; 3) інформацію про те чи працює на ДП «Артемсіль» вказана у наказі № 383к особа – ОСОБА_3 , якщо працює, то яку посаду обіймає; 4) штатні розписи по ДП «Артемсіль» до скорочення штату і на день звільнення позивача та на день розгляду справи; 5) усі накази (книгу наказів) ДП «Артемсіль» про звільнення та прийом на підприємство робітників, керівників, професіоналів, фахівців та службовців виробничих одиниць підприємства (в т.ч. управління) за період з 27 жовтня 2020 року по день розгляду справи у суді (оригінал); 6) колективний договір на 2020-2021 рік; 7) документальні відомості щодо погодження запланованого масового звільнення працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України 25 січня 2021 року; 8) дані, які відображають стан обсягу виробництва з часу видання наказу № 383к від 27 жовтня 2020 року та за січень-лютий 2021 року; 9) техніко-економічне обґрунтування на скорочення чисельності або штату працівників за наказом № 383к від 27 жовтня 2020 року (оригінал), а від Бахмутського міського центру зайнятості інформацію: 1) чи попереджувало ДП «Артемсіль» у 2020 році у встановленому законом порядку про наступне масове звільнення працівників? Якщо попереджувало, то коли та з яких причин планувало таке звільнення?; 2) чи подавало ДП «Артемсіль» заявки у встановленому законом порядку на будь-які наявні на підприємстві вакансії у період з 27 жовтня 2020 року по день надходження запиту з суду?

03 червня 2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 10 годину 30 хвилин 24 червня 2021 року, зобов`язано Державне підприємство «Артемсіль» надати до суду в строк до 24 червня 2021 року наступні документи: 1) які містять інформацію щодо розміру нарахованої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заробітної плати та кількості відпрацьованих нею днів і годин за останні два місяці, що передували звільненню; 2) накази про переведення та прийом працівників на посади, зазначені у наказі від 27 жовтня 2020 року № 383к зі змінами, внесеними наказом від 23 листопада 2020 року № 437.

Ухвалою суду від 24 червня 2021 року, постановленою на місці, відкладено судове засідання на 15 годину 30 хвилин 22 липня 2021 року у зв`язку з неявкою представника позивача.

22 липня 2021 року ухвалою суду, постановленою на місці, у судовому засіданні оголошено перерву до 14 години 00 хвилин 09 серпня 2021 року у зв`язку з закінченням робочого часу.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року оголошено у судовому засіданні перерву до 13 години 00 хвилин 21 вересня 2021 року, зобов`язано Державне підприємство «Артемсіль» надати до суду в строк до 21 вересня 2021 року: 1) інформацію щодо розміру нарахованої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заробітної плати та кількості відпрацьованих нею днів і годин у жовтні 2020 року; 2) належним чином завірену копію наказу № 270 від 29 жовтня 2020 року про переведення інженера кошторисно-договірного відділу на посаду економіста із збуту відділу збуту (маркетингу) управління; 3) належним чином завірену копію наказу № 271 від 29 жовтня 2020 року про переведення начальника кошторисно-договірного відділу управління на посаду провідного економіста із збуту відділу збуту (маркетингу) управління; 4) належним чином завірену копію наказу №291 від 02 листопада 2020 року про переведення оператора комп`ютерного набору управління зі збуту та маркетингової політики, відділу збуту та маркетингу на посаду економіста із збуту відділу збуту (маркетингу) управління.

21 вересня 2021 року о 13 годині 00 хвилин судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті та було відкладене на 14 годину 30 хвилин 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року судове засідання відкладено на 13 годину 00 хвилин 25 листопада 2021 року за клопотанням представника відповідача.

25 листопада 2021 року о 13 годині 00 хвилин судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та було відкладене на 11 годину 00 хвилин 13 грудня 2021 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що на засіданні комісії 25 січня 2021 року усно висловила своє бажання обійняти посаду провідного інженера з охорони навколишнього середовища, але їй відмовили, обґрунтовуючи, що вона не має відповідної освіти, але це не відображено у протоколі, протоколи на підпис їй не надавали.

Представник позивача ОСОБА_2 також підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_4 вважав заявлені вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач дотримався усіх передбачених законом умов при скороченні посади та звільненні позивача за скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 2 КЗпП України визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими і врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, судом встановлено, що позивач у 2009 році закінчила Донецький національний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Прикладна математика» та здобула кваліфікацію магістра прикладної математики, що вбачається з копії диплому магістра серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 36), а у 2011 році закінчила Донецькій національний університет і отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка підприємства» та здобула кваліфікацію бакалавра з економіки підприємства, що вбачається з копії диплома бакалавра серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 38).

Крім того, вона є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13 лютого 2013 року (т. 1 а.с. 41).

У вказаної дитини наявний діагноз: «Збіжна спів дружня з вертикальним компонентом косоокість лівого ока. Гіперметропія слабкого ступеню, складний гіперметропічний астигматизм. Амбліопія слабкого ступеню лівого ока», що вбачається з копії виписки з амбулаторної корти № 103672/16 від 23 липня 2020 року (т. 1 а.с. 41 зворот).

При цьому, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_5 від 25 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 42).

З 22 червня 2018 року до 25 січня 2021 року позивач перебувала у трудових відносинах з ДП «Артемсіль», де обіймала посади: старшого референта відділу електронного документообігу та контролю управління (до 09 листопада 2018 року) та заступника начальника відділу планово-економічного відділу управління, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_6 , виданої 28 вересня 2005 року (т. 1 а.с. 14-15).

Наказом № 9 (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) від 25 січня 2021 року керівником ДП «Артемсіль» Вікторією Луценко звільнено ОСОБА_1 , яка обіймала посаду заступника начальника відділу планово-економічного відділу, причина звільнення: «Скорочення штату або чисельності працівників з виплатою місячної допомоги, ст. 40 п. 1 КЗпП України», підстава звільнення: «Наказ № 383к від 27 жовтня 2020 року» (т. 1 а.с. 16).

Згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з особового складу № 190-п від 13 жовтня 2020 року, ОСОБА_5 призначено виконуючим обов`язки директора ДП «Артемсіль» з 13 жовтня 2020 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку (т. 1, а.с. 149).

У зв`язку з затвердженням нової структури підприємства ДП «Артемсіль», яка була погоджена Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 23 жовтня 2020 року, зменшенням обсягу виробництва продукції та виникненню інших несприятливих кризових фінансово-економічних факторів та явищ, з метою вдосконалення організаційної структури підприємства, закріплення сформованих відносин підлеглості і взаємозв`язків між структурними підрозділами був виданий наказ № 383к від 27 жовтня 2020 року «Про затвердження структури підприємства та пов`язаних з цим заходів» (т. 1 а.с. 17-23).

Згідно з вказаним наказом була затверджена нова структура підприємства, погоджена Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 жовтня 2020 року та втратила чинність структура підприємства, погоджена Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11 лютого 2020 року. Відповідно до затвердженої структури скасовані відділи та посади по управлінню, в тому числі, згідно п.4 наказу, у планово-економічному відділі – посада заступника начальника відділу, та згідно п. 5 наказу утворені структурні підрозділи та посади, в тому числі: управління закупівель та тендерних процедур (начальник управління); відділ постачання (начальник відділу, заступник начальника відділу, провідний інженер, інженер 1 категорії – 6 штатних одиниц, інженер ІІ категорії – 5 штатних одиниць, інженер; експедитор, та створено відділ збуту (маркетингу), який згідно п. 6 наказу було доповнено двома посадами: провідний економіст із збуту та економіст із збуту І категорії, що підтверджує доводи позивача відносно створення таких посад та їх кількості.

Пунктами 7, 8 вказаного наказу визначено, що на виконання п.п. 1-6 цього наказу ухвалено утворити комісію з переведення та в разі необхідності скорочення працівників на нові посади у складі: голови ОСОБА_3 , членів комісії: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та співголови комісії ОСОБА_9 . Утвореній комісії необхідно стати до роботи у термін до 29 жовтня 2020 року.

Згідно пункту 10 наказу начальнику ВК ОСОБА_7 доручено: відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України письмово повідомити виборний орган первинної профспілкової організації про плановане вивільнення працівників, які є членами профспілки. Повідомити працівників під розпис про їх звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату і запропонувати їм всі наявні на підприємстві вакантні посади (роботу) не пізніше ніж за 2 місяця від запланованої дати скорочення, згідно ст. 49-2 КЗпП України. Підготувати документи і оформити процедуру скорочення чисельності працівників у порядку, встановленому трудовим законодавством. 3 наказом ознайомити всіх зацікавлених працівників(т.с.1, а.с.84). Це доручення повністю відповідає закону.

Зі змістом вказаного наказу ОСОБА_1 ознайомлено 27 жовтня 2020 року під особистий підпис, що вбачається з копії аркуша ознайомлення (т. 1 а.с. 85-86).

27 жовтня 2020 року позивачу вручено персональне попередження, згідно якого її повідомлено про те, що відповідно до наказу № 383к від 27 жовтня 2020 року у ДП «Артемсіль» здійснюється скорочення штату працівників через зміну структури підприємства, а посада, яку вона займає, підлягає скороченню, у зв`язку з чим після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання цього персонального повідомлення вона підлягає звільненню з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 24).

01 листопада 2020 року в.о. директора ДП «Артемсіль» ОСОБА_10 затверджено штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців та службовців виробничої одиниці Управління ДП «Артемсіль» Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 2020 рік, у якому відділ планово-економічного відділу управління та посада заступника начальника відділу відсутні (т. 1 а.с. 183-185).

Повідомленнями за № 3859 від 27 жовтня 2020 року та № 27/11-01-156 від 28 жовтня 2020 року в.о. директора ДП «Артемсіль» Луценко В.І. повідомила голову ППО ДП «Артемсіль» ОСОБА_9 та голову ППО незалежних профспілок гірників України ДП «Артемсіль» Рудковського Є.В. про те, що заплановано скоротити чисельність та штат працівників підприємства, в тому числі і у планово-економічному відділі – посаду заступника начальника відділу (т. 1, а.с. 178, 179-180).

Листом № 96 від 17 листопада 2020 року голова ППО ДП «Артемсіль» Попов А.П. надав відповідь в.о. директора ДП «Артемсіль» Луценко В.І. про те, що з метою суворого дотримання законодавства під час процедури скорочення чисельності або штату працівників, враховуючи листи повідомлення № 27/11-01-156 від 28 жовтня 2020 року та № 3859 від 27 жовтня 2020 олку в порядку статті 49-4 КЗпП України, він не заперечує проти проведення майбутнього скорочення штату працівників за умовою внесення змін до Наказу № 383к від 27 жовтня 2020 року та встановлення початку роботи комісії з 23 листопада 2020 року, про що видати відповідний наказ (т. 1, а.с. 181).

Наказом № 437к від 23 листопада 2020 року, у зв`язку з отриманням повідомлення профспілкового органу та звернення голови профспілки щодо подовження початку роботи комісії, з метою недопущення порушень процедури скорочення чисельності або штату працівників, п. 8 наказу №383к викладено в новій редакції: «Утвореній комісії стати до роботи у термін з 23 листопада 2020 року» та зазначено, що у зв`язку з тим, що строк початку роботи комісії встановлено з 23 листопада 2020 року раніше видані персональні попередження слід вважати недійсними. Крім того, вказаним наказом зобов`язано начальника відділу кадрів ОСОБА_7 на виконання п.10.2. Наказу № 383к від 27 жовтня 2020 року «Про затвердження структури підприємства та пов`язаних з цим заходів» з дня початку роботи комісії повідомити працівників про їх звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату з вказівкою, що раніше надані персональні попередження є недійсними. Впродовж двомісячного терміну ознайомлювати та запропонувати працівникам, що підлягають скороченню, всі наявні на підприємстві вакансії (т.1 а.с. 24 зворот).

На виконання наказу № 437к 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 персональним попередженням було попереджено про скорочення штатів відповідно до наказу № 383к від 27 жовтня 2020 року в ДП «Артемсіль». Крім того, у вказаному повідомленні зазначено, що з дати отримання цього персонального попередження раніше надане попередження від 27 жовтня 2020 року слід вважати недійсним (т. 1, а.с. 25).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив наполягав, що така зміна дати початку роботи комісії з переведення та скорочення штату була в інтересах позивача, бо «подовжила, але не зменшила строк між попередженням і наступним вивільненням».

Однак сторона позивача вважає, що наказ № 437 від 23 листопада 2020 року щодо перенесення дати роботи комісії суперечить ст.49-2 КЗпП України і є таким, що дозволив відповідачу, в порушення КЗпП України, укладати договори та переводити на посади інших осіб в період з 27 жовтня 2020 року по 23 листопада 2020 року, не пропонуючи ОСОБА_1 такі посади.

В свою чергу, відповідач, не заперечуючи, що у вказаний період позивачу не пропонувалось жодної вакантної посади, вважав такі дії законними та послався на ту обставину, що на пропозицію профспілки був виданий наказ № 437 від 23 листопада 2020 року про перенесення дати попередження з 27 жовтня 2020 року на 23 листопада 2020 року за умови, що цей наказ хоча і вносив собою зміни до наказу № 383к, але не скасовував і не змінював первісного рішення про скорочення чисельності або штату працівників, зокрема щодо посади, яку обіймав позивач.

На виконання вимог наказу № 473 від 23 листопада 2020 року повідомленням від 23 листопада 2020 року позивачу запропоновано з`явитись на засідання комісії щодо скорочення, яке буде проводитися в адміністративній будівлі 23 листопада 2020 року о 14 годині 00 хвилин в кабінеті № 317, та ознайомитись із запропонованим переліком вакансій, які наявні на підприємстві на поточний момент (т. 1 а.с. 25).

Згідно протоколу № 1 засідання комісії щодо скорочення посад працівників управління ДП «Артемсіль» через зміну структури підприємства від 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих їй станом на 23 листопада 2020 року вакансій на підприємстві (т. 1 а.с. 95-104).

Під час засідання комісії щодо скорочення посад працівників управління ДП «Артемсіль» 02 грудня 2020 року та 08 грудня 2020 року позивач перебувала на лікарняному, що вбачається з копій відповідних протоколів №№ 2, 3 та додатків до них (т. 1 а.с. 105-112, 113-119).

Згідно протоколу № 4 засідання комісії щодо скорочення посад працівників управління ДП «Артемсіль» через зміну структури підприємства від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих їй станом на 22 грудня 2020 року вакансій на підприємстві (т. 1 а.с. 120-128).

Відповідно до переліку вакансій станом на 22 грудня 2020 року по ДП «Артемсіль» існували вакансії: рудник №1,3, дільниця гірничих робіт; виробнича дільниця з помелу, переробки та навантаження солі: відділення з помелу та переробки солі контролер харчової продукції; машиніст конвеєра, стовбуровий (підземний), зайнятий на поверхні шахти; грохотник; прибиральник виробничих приміщень. Служба з ремонту та налагоджування устаткування, відділення залізничного транспорту. Виробнича дільниця з розфасування та затарювання солі: служба з ремонту та налагоджування устаткування; відділення з розфасування солі. Будівельний цех: маляр. АПК: місця, заброньовані для прийняття інвалідів. Рудник № 4: дільниця гірничих робіт; ставбур; комбайнова виїмка солі; Електропідстанція: електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Виробнича дільниця з помелу, переробки та навантаження солі: відділення з розфасування та затарювання солі. Рудник № 7 загальнорудничий персонал. Виробнича одиниця з помелу, переробки та навантаження солі; виробнича дільниця з розфасування та затарювання солі; будівельний цех; дільниця гірничих робіт; механічний цех поверхневого комплексу. Рудник № 8: Виробнича одиниця з помелу, переробки та навантаження солі; парокотельня; дільниця гірничих робіт; АПК; виробнича дільниця з розфасування та затарювання солі. РБУ: допоміжна дільниця: будівельна дільниця; АПК; ДАТЦ. Управління: спорткомплекс, ВЕБ охорона, господарський відділ, Центральна лабораторія, відділ постачання, склади (т. 1 а.с. 124-126).

Наказом № 556 від 21 грудня 2020 року робоче місце заступника начальника планово-економічного відділу ОСОБА_1 з 22 грудня 2020 року переміщене до кабінету заступника директора рудника з виробництва рудника 1.3 будівлі нарядної (т. 1 а.с. 28).

Під час засідання комісії щодо скорочення посад працівників управління ДП «Артемсіль» 18 січня 2021 року позивач перебувала у додатковій відпустці, що вбачається з копії відповідного протоколу № 1 та додатків до нього (т. 1 а.с. 129-137).

Згідно протоколу № 2 засідання комісії щодо скорочення посад працівників управління ДП «Артемсіль» через зміну структури підприємства від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих їй станом на 25 січня 2021 року вакансій на підприємстві (т. 1 а.с. 138-148). При цьому, з копії додатку до протоколу – «Вакансії по ДП «Артемсіль» на 25 січня 2021 року» (а.с. 146) вбачається, що станом на 25 січня 2021 року у відділу з питань цивільного захисту, охорони навколишнього середовища, техногенної безпеки та мобілізаційної роботи була наявна вакансія провідного інженера з охорони навколишнього середовища.

Згідно вказаних протоколів засідань комісії щодо скорочення штату працівників управління ДП «Артемісль» через зміну структури підприємства, ОСОБА_1 була присутня на засіданнях комісій 23 листопада 2020 року, 22 грудня 2020 року та 25 січня 2021 року, де їй були запропоновані наявні вакансії, однак позивач від запропонованих посад відмовилась під особистий підпис. До вказаних протоколів додані списки запропонованих вакансій (на окремих аркушах) станом на вказані вище дати, а також на окремих аркушах – списки працівників, які підлягають скороченню, серед яких зазначена також і ОСОБА_1 , як особа, яка відмовилась від запропонованих вакансій, та наявні її підписи. Разом з тим, з протоколів та доданих до них списків не вбачається, що вони надавались позивачу для ознайомлення під підпис, у зв`язку з чим неможливо встановити, чи дійсно їй пропонувались вказані у списках вакансії. Разом з тим, ОСОБА_1 суду пояснила, що на останньому засіданні комісії, яке передувало її звільненню (25 січня 2021 року), вона погодилась на те, щоб обійняти одну із запропонованих вакансій – провідного інженера з охорони навколишнього середовища, однак їй у цьому відмовили, оскільки вона нібито не має відповідної освіти, проте вказане у протоколі засідання комісії не відображено.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено, що саме ті вакантні посади, що додані до протоколів, були запропоновані ОСОБА_1 , і що саме від них вона відмовилась, оскільки у протоколах не конкретизовано, які саме посади були запропоновані позивачу, і від яких вона відмовилась.

В силу ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 07 листопада 2011 року (справа № 6-45цс11) поняття кваліфікації включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення.

Отже, при визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо, які за висновками Верховного Суду України, також є складовими кваліфікації.

Продуктивність праці – це узагальнюючий показник результативності праці, розрахунок продуктивності праці здійснюється на підставі статистичної інформації, тобто за фактичним результатом праці.

Таким чином, індивідуальна продуктивність праці окремого працівника на конкретній дільниці також повинна визначатися на підставі фактичних результатів праці такого працівника, а не відповідно до потенційних можливостей такого працівника.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого вони внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Аналогічні положення містяться і у частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Тобто, згідно із ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни: 1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у зазначеному відділі; 2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

Отже, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, від 02 грудня 2019 року у справі №488/4844/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 466/7604/17, від 20 травня 2020 року у справі № 560/796/17, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18. У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 05 грудня 2018 року у справі № 161/9976/16-ц, зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом детально вивчені доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку та процедури його звільнення та надані суду письмові докази відповідача, який вважав, що виконав покладений на нього законом обов`язок по працевлаштуванню позивача у зв`язку із скороченням штату у повному обсязі і встановлено, зокрема, таке.

Із досліджених судом наказів про переведення встановлено, що на підприємстві були видані накази: № 270 від 29 жовтня 2020 року про переведення інженера кошторисно-договірного відділу на посаду економіста із збуту відділу збуту (маркетингу) (т. 3 а.с. 31), № 271 від 29 жовтня 2020 року про переведення начальника кошторисно-договірного відділу управління на посаду провідного економіста із збуту відділу збуту (маркетингу) (т. 3 а.с. 32), № 291 від 02 листопада 2020 року про переведення оператора комп`ютерного набору відділу збуту та маркетингу на посаду економіста із збуту відділу збуту (маркетингу). (т. 3 а.с. 42).

Разом з тим, позивачу вказані посади не пропонувались з посиланням у запереченнях на відповідь на відзив на перегрупування та недостатність кваліфікації ОСОБА_1 .

При звільненні установа вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9).

Однак, виходячи з наданих відповідачем доказів, суд вважає, що ДП «Артемсіль» не доведено належними та допустимим доказами, що у даному випадку мало місце саме перегрупування працівників в межах однорідних професій, і що переведені на вакантні посади особи були більш кваліфікованими, ніж позивач.

В свою чергу, є неприйнятним доводи відповідача щодо того, що позивач за кваліфікаційними вимогами не може виконувати роботу провідного економіста із збуту відділу збуту (маркетингу), економіста із збуту І категорії відділу збуту (маркетингу), у зв`язку із недостатньою кваліфікацією, оскільки вони спростовуються наступним.

Згідно посадової інструкції провідного економіста із збуту відділу збуту (маркетингу), затвердженої 27 жовтня 2020 року в.о. директора ДП «Артемсіль» Луценко В., на посаду провідного економіста із збуту відділу збуту призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст) відповідного напрямку і стажем роботи на посаді інженера І категорії не менше 2-х років (т. 3, а.с. 206-209).

Відповідно до кваліфікаційних вимог, які визначені посадовою інструкцією економіста із збуту І категорії відділу збуту (маркетингу), що затверджена 27 жовтня 2020 року в.о. директора ДП «Артемсіль» Луценко В., на посаду економіста із збуту І категорії відділу збуту призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст) відповідного напрямку і стажем роботи на посаді економіста із збуту ІІ категорії не менше 2-х років (т. 3, а.с. 210-213).

Як вже було встановлено судом, позивач має дві вищі освіти: повну вищу освіту за спеціальністю «Прикладна математика» та здобула кваліфікацію магістра прикладної математики та вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка підприємства»; значний досвід роботи за спеціальностями, пов`язаними з спеціальністю економіста-фінансиста, та з 2018 року обіймала на підприємстві посаду заступника начальника планово-економічного відділу, зайняття якої вимагає ще більшого стажу роботи економістом, що свідчить про її високу кваліфікацію. Тому суд вважає, що доводи відповідача про «недостатність кваліфікації» позивача спростовуються його ж реальними діями, в ході яких він приймав позивача на посаду старшого референта, а потім перевів її на більш високу керівну посаду, пов`язану з економікою підприємства, яку довірив їй виконувати протягом більше ніж двох років. До того ж, порівняльний аналіз працівників згідно зі ст.42 КЗпП України відповідачем не здійснювався.

При цьому, суд вважає слушними доводи сторони позивача щодо того, що на посади інженерів відділу постачання було переведено лише 10 осіб, що вбачається з копій наказів про переведення №№ 340, 344, 346, 347, 354, 356, 359, 360, 397, 408 (т. 3, а.с. 89, 93, 95, 96, 101, 103, 106, 107, 144, 153). В свою чергу, доказів того, що здійснювався прийом та переведення на дві посади, які залишались вакантними, відповідачем суду не надано, що дає підстави стверджувати про те, що з дня видання наказу до дня звільнення у відділі постачання управління закупівель та тендерних процедур були наявні дві вакантні посади інженера, але вони не пропонувались позивачу жодного разу. Більше того, з однієї з цих двох посад на підставі наказу № 341 від 02 листопада 2020 року інженер 1-ї категорії був переведений на посаду заступника начальника відділу (т. 3 а.с. 90), тобто посада інженера стала вакантною, але з інших відділів на цю посаду не була переведена жодна особа, що вбачається з копій наказів (розпоряджень) про переведення на іншу роботу, наявних на аркушах з 6 по 182 аркуш третього тому. При цьому, у період з 02 листопада 2020 року по 25 січня 2021 року прийом працівників на вказану посаду також не здійснювався, що вбачається з копії журналу реєстрації наказів з особового складу (прийом) № 10/02-01 (т. 2 а.с. 29-32). Крім того, на підставі наказу № 3 від 25 січня 2021 року з посади інженера відділу постачання звільнився працівник за ч. 1 ст. 36 КЗпП (т. 2 а.с. 43), але вказана посада також не пропонувалась позивачу.

Також у позовній заяві позивач зазначала, що їй було відомо про наявність посад економіста, діловода на рудниках №№ 4 та 8, бухгалтера бухгалтерії, провідного інженера відділу кадрів, інженера відділу кадрів, оператора комп`ютерного набору, які б вона за відсутності посад за кваліфікацією економіки підприємства також могла обіймати, враховуючи наявність у неї спеціальності «Прикладна математика», а також досвіду роботи бухгалтером та провідним бухгалтером, однак вказані посади не були їй запропоновані та не значилися у наданих відповідачем переліках вакантних місць.

При цьому, про наявність вказаних посад свідчать, зокрема наказ № 65 від 26 жовтня 2020 року про звільнення у зв`язку зі смертю економіста рудника № НОМЕР_7 та наказ № 66 від 28 жовтня 2020 року про звільнення у зв`язку зі смертю діловода рудника № 8, які наявні у копії журналу реєстрації наказів з особового складу: звільнення № 10/02-02 (т. 2 а.с. 33-42). Вказані посади стали вакантними і відповідали кваліфікаційним вимогам позивача, її освіті та досвіду роботи, а організація діловодства входила до її функціональних обов`язків заступника начальника планово-економічного відділу, але запропоновані позивачу не були.

Після виходу на пенсію працівника 19 листопада 2020 року за наказом про звільнення № 71 (т. 2 а.с.37) стала вакантною посада провідного інженера відділу кадрів управління, яка не була запропонована позивачу. Однак суду не надано доказів того, що вказана посада, яка звільнилась у період попередження про звільнення ОСОБА_1 , була тимчасовою або не пропонувалась позивачу у зв`язку із іншими передбаченими законом обставинами.

Крім того, наказ № 10 (розпорядження) про прийом на роботу постійно бухгалтера 2-ї категорії управління від 27 жовтня 2020 року (т. 2 а.с. 30) підтверджує доводи позивача, що відповідачем за відсутності пропозиції позивачу, яка має спеціальність прикладна математика та економіка підприємств і тривалий час працювала бухгалтером та провідним бухгалтером, цієї вакантної посади запропоновано не було, порушено п.1 Розділу ІІІ колективного договору між адміністрацією та первинною профспілковою організацією державного підприємства «Артемсіль», де зазначено, що адміністрація підприємства зобов`язується здійснювати прийом на роботу нових працівників лише у випадках забезпечення повної продуктивної зайнятості працюючих і якщо не прогнозується їх вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України» (т. 2 а.с. 52-70).

Також з наявного в матеріалах справи наказу № 291 від 02 листопада 2020 року про переведення на посаду економіста із збуту відділу збуту (маркетингу) оператора комп`ютерного набору відділу збуту та маркетингу вбачається, що ця постійна посада оператора також залишалась вакантною включно до дня звільнення позивача 25 січня 2021 року, але ОСОБА_1 не пропонувалась жодного разу. (т. 3 а.с. 42).

Згідно з інформації, наданої директором Бахмутського міського центру зайнятості Лещенко І.В. за вих. № 05/1133-2021 від 11 травня 2021 року, Державним підприємством «Артемсіль» у 2020 році інформація про масове звільнення працівників у встановленому законом порядку за формою 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» не подавалася. В період з 27 жовтня 2020 року по теперішній час, звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» були подані у листопаді 2020 року, 7 вакансій за професією охоронець (т. 1 а.с. 228).

При звільненні установа вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9).

Разом з тим, суд вважає, що з урахуванням наданих відповідачем доказів, ним не доведено належними та допустимим доказами, що у даному випадку мало місце саме перегрупування працівників в межах однорідних професій і що переведені на вакантні посади особи були більш кваліфікованими, ніж позивач.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу щодо пропонування посад в утворених підрозділах: господарському відділі, готелі, базі відпочинку, позаміському закладі оздоровлення та відпочинку «Райдуга», спортккомплексі, торгівельному центрі, відділі комунікації із засобами масової інформації та зв`язків з громадскістю. Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника судом не розглядається, оскільки вона може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а в даному випадку, скороченню підлягала лише посада заступника начальника відділу планово-економічного відділу управління.

З огляду на встановлені судом обставини, суд констатує, що відповідач створив умови для зайняття вакантних посад іншим особам та ухилився від здійснення пропозиції щодо переведення на вакантну посаду позивача ОСОБА_1 , яка відповідає кваліфікаційним вимогам, що ставляться до осіб, які претендували на зайняття вакантних посад.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові ВС від 22 травня 2019 року по справі № 753/3889/17 (провадження № 61-34640св18) про те, що слід перевіряти чи дійсно позивач не міг виконувати обов`язки за цими посадами, з урахуванням того, що відповідність посади обумовлена посадовими обов`язками, а не наявністю відповідної освіти та наукового ступеня. Разом з тим, відповідач не надав суду посадових інструкцій і не спростував доводи позивача стосовно того, що вона могла виконувати роботу за вказаними нею вакантними посадами. Більше того, списки вакансій не містять у собі вищевказаних посад.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд враховує, що відповідно до пункту 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Ураховуючи те, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, суди дійшов висновку про те, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Такі правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі справа № 297/868/18 (провадження № 61-393св19).

Відповідно до норм чинного законодавства суд не може аналізувати доцільність скорочення штату, однак він повинен визначити, чи відбулася процедура звільнення позивача відповідно до закону.

В силу ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78-79 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. ст. 80-81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Оцінивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив, що будь-яких належних і допустимих доказів щодо надання пропозицій ОСОБА_1 про усі наявні протягом строку попередження конкретні вакантні посади та про відмову від них позивача відповідач не надав. Суду також не надано доказів проведення роботи із визначення кваліфікації працівників, що підлягали вивільненню, зокрема, ОСОБА_1 , а також доказів того, що відповідачем вживалися певні заходи щодо можливого заповнення певної вакансії шляхом переведення позивача. Суд приходить до висновку, що позивача звільнено з роботи відповідно до наказу №383 к від 27 жовтня 2020 року з порушенням статей 40, 49-2 КЗпП України, тому заявлені позивачем вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі (посаді) є обгрунтованими, правомірними, а тому є всі підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зі змісту довідки головного бухгалтера ДП «Артемсіль» ОСОБА_11 за № 95 від 19 травня 2021 року вбачається, що станом на день звільнення позивача з роботи розмір її середньоденної заробітної плати становив 923,44 гривні, а середньомісячної заробітної плати – 19 723,89 гривень (т. 2 а.с. 3). Під час судового засідання сторона позивача погодилась з визначеним розміром середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та не заперечувала щодо того, щоб саме цей розмір враховувався судом для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у випадку задоволення позовних вимог.

За період часу з 26 січня 2021 року по 13 грудня 2021 року кількість робочих днів становить 228 днів.

Тому з ДП «Артемсіль» на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 205 003,68 гривень (923,44 гривень х 228 днів) за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати стягує з відповідача на користь держави в розмірі 908,00 гривень.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць, та поновлення позивача на роботі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Артемсіль» № 9 від 25 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посади заступника начальника планово-економічного відділу управління ДП «Артемсіль» у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді заступника начальника планово-економічного відділу управління ДП «Артемсіль» з 26 січня 2021 року.

Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2021 року по день ухвалення рішення суду – 13 грудня 2021 року – в сумі 205 003 (двісті п`ять тисяч три) гривні 68 копійок з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» на користь держави судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач – Державне підприємство «Артемсіль», місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Чкалова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00032744.

Суддя О.С. Конопленко 30.12.2021