Рішення № 102330688, 30.12.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1124/21

Провадження № 2/467/371/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України про стягнення про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 04 листопада 2010 року він працює у Державному підприємстві "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України. На даний час займає посаду водія автотранспортного засобу (пожежного автомобіля). Посилаючись на те, що за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року відповідачем йому нарахована, однак не виплачена заробітна плата у розмірі 76835 грн. 80 к., чим заподіяно йому моральні страждання, викликані тим, що невиплата заробітної плати більше року призвела до втрати нормальних життєвих зв`язків, він змушений економити на харчах, зазначене негативно вплинуло на відносини в сім`ї, позивач прохав стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 76835 грн. 80 к., а також моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з`явився без повідомлення причин, незважаючи на те, що про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву до суду не подав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, суд приходить до наступного.

04 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий тимчасово на посаду охоронника до Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України.

В подальшому, його було переведено 24 листопада 2010 року на постійне місце роботи охоронником-пожежником, а 22 грудня 2012 року – на посаду водія пожежного автомобіля.

Відповідно до довідки Державного підприємства "Хлібна база №76" за №70/1 від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 займає посаду водія пожежного автомобіля, загальна сума нарахованої заробітної плати (за вирахуванням податків) за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року складає 76835 грн. 80 к.

Частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

У відповідності до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до положень ч.1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст.12 Конвенції про захист заробітної плати).

Водночас, статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За такого, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі слід задовольнити.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 року у справі №428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова №4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови №4).

Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 13 указаної постанови роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає беззаперечним, що внаслідок тривалої затримки у виплаті належної позивачу заробітної плати, необхідності відстоювати гарантоване Конституцією України право на оплату праці в суді, позивач зазнав моральних страждань.

Проте суд не погоджується із розміром заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., яка всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1статті 3 ЦК України) є надмірним відшкодуванням. Суд враховує той факт, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат потерпілої особи, які заслуговують на відшкодування у розмірі 50000 грн., а тому вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 5000 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 76835 грн. 80 к., а також моральна шкода у розмірі 5000 грн.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то згідно правилам ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави за нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 908 грн. та на користь позивача - за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, с.Кавуни Первомайського району Миколаївської області, вул. Елеваторна,10, код. ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 76835 (сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 80 к.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, с.Кавуни Первомайського району Миколаївської області, вул. Елеваторна,10, код. ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна,10, код. ЄДРПОУ 20885124) судовий збір на користь держави в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, с.Кавуни Первомайського району Миколаївської області, вул. Елеваторна,10, код. ЄДРПОУ 20885124) витрати по оплаті судового збору на користьОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива