Рішення № 102330484, 30.11.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/542/21

Провадження № 2/131/406/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Балтака Д.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання права власності на частки в житловому будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті спадкодавців -

встановив:

У травні 2021 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання права власності на частки в житловому будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті спадкодавців. Позов обґрунтований тим, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживали їх батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з належної йому на праві власності 1/3 частки в житловому будинку і господарських спорудах АДРЕСА_1 , яка належала покійному як голові колгоспного двору. За життя покійний склав заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно де б воно не знаходилось та з чого б не складалося заповів синові ОСОБА_1 . Після відкриття спадщини ОСОБА_1 фактично вступив у володіння всім спадковим майном свого батька ОСОБА_1 , оскільки постійно проживав в житловому будинку за місцем проживання свого батька, а тому фактично прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_4 , після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з належної їй на праві власності 1/3 частки в житловому будинку і відповідна частка господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 . За життя померла ОСОБА_4 заповіту не залишила.

В подальшому бажаючи оформити своє право спадкування та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька та матері позивачі звернулись до Іллінецької державної нотаріальної контори, однак державним нотаріусом у видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом та за законом позивачам відмовлено, про що винесені постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із відсутністю у спадкодавців правовстановлюючих документів на відповідні частки зазначеного житлового будинку.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 31 травня 2021 р. відкрито провадження у даній справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, проте подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити у повному обсязі. .

Представник відповідача Іллінецької міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, натомість подав до суду відзив на позовну заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав повністю, проти їх задоволення не заперечує.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим частини 3 статті 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі. Згідно з частин 3-4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка Іллінецького району Вінницької області у віці 61 рік помер ОСОБА_3 , про що у книзі реєстрації актів про смерть виконавчого комітету Павлівської сільської ради Іллінецького району вчинений актовий запис за № 7 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.03.2001 р. (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить: 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав покійному, як голові колгоспного двору та земельна ділянка (пай) розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0498674 виданого Іллінецькою районною державною адміністрацією 29 лютого 2000 р. (а.с.93).

За життя покійний ОСОБА_1 , зробив розпорядження, яким на випадок своє смерті все його майно де б воно не було та з чого б воно не складалося і все, що на день смерті буде йому належатиме і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , що підтверджується складеним покійним ОСОБА_3 26 лютого 2001 року заповітом (а.с.13).

У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до Іллінецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , що підтверджується спадковою справою № 17/2002 (а.с.83-98) та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстровано 04 січня 2002 року в реєстрі за № 37 на земельну ділянку (пай) розміром 2,80 в умовних кадастрових гектарах, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0498674 (а.с.98).

Зі змісту довідки виконавчого комітету Павлівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 26.03.2014 р. № 60 вбачається, що згідно по господарської книги № 3 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) житловий будинок в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 р. відносився до складу колгоспного двору до якого входили голова двору – ОСОБА_3 та члени колгоспного двору: його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 . (а.с.22).

Як вбачається із змісту технічного паспорта складеного 15.04.2014 р. житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 введено в експлуатацію у 1970 р. тобто, в той час, коли нормами діючого в той час законодавства не було передбачено жодних реєстраційних дій щодо права власності на житло (а.с.29-30).

Єдиним доказом належності житла особі були відповідні записи у погосподарських книгах сільських рад. Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із членів колишнього колгоспного двору що по АДРЕСА_1 , які проживали в ньому належало на праві спільної сумісної власності, а саме, по 1/3 житлового будинку відповідними частками господарських будівель та споруд.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Павлівка Іллінецького району Вінницької області у віці 75 років померла мати позивачів ОСОБА_4 , про що у книзі реєстрації актів про смерть виконавчого комітету Павлівської сільської ради Іллінецького району вчинений актовий запис та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 06.09.2012 р. (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з належної їй на праві власності 1/3 частки в житловому будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , яка належала покійні ОСОБА_4 , як члену колгоспного двору, а також земельної ділянки площею 2,7199 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Павлівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка належала покійний на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 234863, від 21 березня 2005 р.

Як вбачається із матеріалів справи позивачі прийняли спадщину на земельну ділянку цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7199 га кадастровий номер 0521285500:01:000:0236, що розташована на території Павлівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 лютого 2020 р., виданим державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В.В. у змісті якого зазначається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: земельну ділянку площею 2,7199 га. в рівних долях по 1/2 та 1/2 частки кожен з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Павлівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 234863 від 21 березня 2005 року належала на праві власності померлій ОСОБА_4 (а.с. 14-17).

Зі змісту довідки виданої виконавчим комітетом Іллінецької міської ради Вінницької області від 16.08.2018 р. № 198 вбачається, що позивач ОСОБА_1 від дня свого народження проживає за адресою АДРЕСА_1 , а тому вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцями (а.с.20).

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 та як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтв про право власності в порядку спадкування за заповітом та законом на дане нерухоме майно, проте нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом на частки житлового будинку з відповідними частками господарських будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності вищезазначеного нерухомого майна, що підтверджується постановою держаного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.08.2018 р. № 588/02-31 (а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , однак постановою державного нотаріуса Іллінецької нотаріальної контори від 30.03.2021 р. № 186/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в житловому будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 через відсутність правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця. (а.с.19).

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 р. № 1952-ІV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положеннями частини 4 статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід користуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положенням ЦК УРСР 1963 р., Законом України «Про власність», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та володінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 р., Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди залежало від державної реєстрації цього права.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали, тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок коглгоспного і робітничого (службового) двору.

Як вбачається змісту технічного паспорта складеного 15.04.2014 р. житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 введено в експлуатацію у 1970 р., тобто, в той час, коли нормами діючого в той час законодавства не було передбачено жодних реєстраційних дій щодо права власності на житло. Єдиним доказом належності житла особі були відповідні записи у по господарських книгах сільських рад.

Нині чинне законодавство не містить визначення поняття „колгоспний двір”.

З прийняттям Закону України „Про власність” від 07.02.1991 р., який втратив чинність 20.06.2007 р., колгоспний двір припинив своє існування. З Цивільного кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 16 грудня 1993 р. № 3718-ХІІ, який набрав чинності з 18 січня 1994 р.).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Частки усіх членів колгоспного двору у майні колгоспного двору були рівними.

У разі смерті одного з членів колгоспного двору, спадщина на спільне майно господарства за наявності інших його членів, не відкривалася. Це було можливим лише після смерті останнього члена двору (стаття 563 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності” спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р. мають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні.

При цьому пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності” судам роз`яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України „Про власність” щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 р. поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні.

За приписами статей 120, 121, 123 ЦК Української PCP майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. При цьому розмір часток учасників у праві спільної сумісної власності залежить від участі кожного із членів у його створенні.

Положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи позивачі у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та постановами державного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу їм відмовлено відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на зазначений об`єкт нерухомого майна на ім`я спадкодавця.

При цьому позивачі є єдиними спадкоємцями першої черги за законом на спадкування майна належного їх матері ОСОБА_4 , а тому 1/3 частка житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 в рівних частках становить по 1/6 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Згідно частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на частки в житловому будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті спадкодавців є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими письмовими доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 120, 121, 123 ЦК Української PCP, ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1258, 1268-1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 16, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності”, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 5/6 частки житловому будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/6 частки в житловому будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_3

Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницької області, ЄДРПОУ 03333618, адреса місця знаходження: 22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Соборна, 19.

Суддя: