Рішення № 102329889, 28.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"28" грудня 2021 р.

Справа № 642/7140/15-ц

Провадження № 2/642/2055/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.

з участю секретаря - Мананкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Харківводоканал» звернувся до суду 20 серпня 2015 року з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2010 року по 31.07.2015 року у розмірі 2403,47 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає ОСОБА_1 , яка є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . За відповідачкою внаслідок несплати за надані послуги утворилась заборгованість в сумі 1738 грн. 10 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 лютого 2010 р. по 31 літня 2015 р. - 1216 грн. 70 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2012 р. по 31 липня 2015 р. - 521 грн. 40 коп. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржнику нараховано 610 грн. 45 коп. - суми інфляційних витрат за час прострочення та 54 грн. 92 коп. - три відсотки річних від простроченої суми

17 лютого 2016 року Ленінським районним судом м. Харкова винесено заочне рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь КП «Харківодоканал» на загальну суму 2403грн.47 коп, та суму сплаченого судового збору в розмірі 365 грн. 40коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2021 року заочне рішення від 17.02.2016 року скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, Також надала розрахунок суми заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2012. по 31.07.2015. Зазначила, що доводи відповідаччки є неоьбгрунтованими, доказхів відсутності води вона не надала, такі дані відсутні і у КП «Харківводоканал».

В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що у її квартирі роками відсутнє водопостачання. В своїх письмових запереченнях зазначила, що за період з листопада 2011 по січень 2014 року вона сплатила за послуги водопостачання, хоча до її квартири ці послуги не надаються з 1998 року. Враховуючи, що послуги не були нею одержані, вважає, що нею було зайво сплачено кошти за ненадані послуги, а саме: 299,74грн. за період з січня 2011 по грудень 2011 року, 23,49 грн. за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року, 34,09 грн. за січень 2014 року. Крім того, просила застосувати позовну давність та в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши предствника позивача, відповідачку, дослідивші матеріали справи, оцінивші надані суду докази, приходить до висновку,що позовні вимоги в межах строку позовноїх давності підлягають задоволенню.

Так, згідно з даними картки абонента відповідачка є користувачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , абонентський особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2,3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні акти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції, яка діял на час виникнення спрінихї павовідносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, встановлені договором або законом.

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).

У відповідності зі ст. ст. 67, 68 ЖК України, оплата за комунальні послуги стягується крім квартирної плати по затвердженим у встановленому законом порядку тарифам і повинна вчасно вноситися споживачем - наймачем і членами його родини, які на підставі ч.1 ст. 64 ЖК України, користуються нарівні з наймачем всіма правами й несуть разом з ними солідарну майнову відповідальність по зобов`язаннях, що випливає з договору житлового наймання.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦКУкраїни зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 №6-59цс13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідачка є споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановленому законом порядку відповідачка не відмовлялася від послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення.

Доводи відповідачки про те, що у неї взагалі на протязі років відсутнє водопостачання у квартирі, не доведені.

Актів, складених у передбаченому Правилами порядку, які б підтверджували доводи відповідачки про відсутність водопостачання, відповдачка суду не надала, та позивач наявність таких актів заперечував.

Належних та допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, як це передбачено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, відповідачкою не надано.

Отже, відповідачка має обов`язок оплати позивачу вартість отриманих послуг.

Згідно наданого КП "Харківводоканал» розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 , числиться заборгованість у розмірі 2403,47 грн., у тому числі:

- за надання послуг централізованого водопостачання за період з 01.02.2010 по 31.07.2015 у розмірі 1216 грн. 70 коп.;

- заборгованості за надання послуг централізованого водовідведення за період з 01.04.2012 по 31.07.2015 у розмірі 521 грн. 40 коп.;

- інфляційні витрати у розмірі 610 грн. 45 коп.;

- 3% річних у розмірі 54 грн. 92 коп.

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідачкою подано заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задовленні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 3% річних та інфляційні втрати, за період з 01.02.2010 року по 31 липня 2012 року включно у звїязку з пропуском строку позовної давногсті.

Позовні вимоги за період з 01.08.2012 року по 31.07.2015 року підлягають задоволенню.

Так, згідно наданого розрахунку зазначеного у зведеній картці абонента особовий рахунок № НОМЕР_1 поданого представником позивача 24.11.2021 року вбачається, що за період з 01.08.2012 року по 31.07.2015 року споживачу було нараховано до сплати – 2141,42 грн., а саме за послуги централізованого водопостачання у розмірі 986,68 грн, за послуги централізованого водовідведення у розмірі 489,57 грн., а також відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України::

- інфляційні втрати за час прострочення за послуги централізованого водопостачання у розмірі 413,43 грн. , 3% річних – 37,33грн.

- інфляційні втрати за час прострочення за послуги централізованого водовідведення у розмірі 197,02 грн. , 3% річних – 17,59грн.

За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за період з 01.08.2012 року по 31.07.2015 року в сумі 2141 грн., у тому числі: саме за послуги централізованого водопостачання у розмірі 986,68 грн, за послуги централізованого водовідведення у розмірі 489,57 грн., 3% річних – 37,33грн, інфляційні втрати – 413,43грн; за послуги централізованого водовідведення у розмірі 489,57 грн., 3% річних – 17,59грн, інфляційні втрати – 197,02 грн.

За змістом ч.1, 3 ст. 136 ЦПК України ст. 8 Закон «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звілинити сторону відж уплдати судового збору.

Враховуючи те, що відповідачка є пенсіонеркою, 1954 року народження, розмір її пенсії становить 1 924 грн., що свідчить про її тяжке матеріальне стновище, суд вважає можливим звільнити її від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,4, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України

у х в а л и в:

Позовні вимоги здоольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ03361715) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 1 серпня 2012 року по 31 липня 2015 року в сумі 2 141 грн. 42 коп. (дві тисячі сто сорок одну гривню 42коп.), у тому числі:

- за надані послуги з централізованого водопостачання - 986 грн. 68 коп.; 3% річних 37, 33 грн., інфляційні втрати- 413, 43 грн.,

- за надані послуги з централізованого водовідведення - 489 грн. 57 коп.; 3 % річних 17,59 грн., інфляційні втрати- 197,02 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2021 року.

Суддя Л.Л. Шрамко