Рішення № 102329235, 14.12.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3030/21

Провадження № 2/191/995/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Силкіної О.Г.,

розглянувши згідно вимог ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа : Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа : Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 1689) про стягнення з позивача на користь ТОВ "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ: 43311346) заборгованість в розмірі 39928,12 гривень. Зазначений виконавчий напис було передано до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для виконання. Синельниківським МРВ ДВС було відкрито виконавче провадження ВП 66108238 про стягнення заборгованості і 03.09.2021 року винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на загальну суму з урахуванням виконавчого збору 44120,93 гривень. Вважає, що зазначений виконавчий напис вчинений з грубим порушенням вимог законодавства України і підлягає визнанню його таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Умови та порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами України встановлені статтями 34, 87, 91 Закону України «Про нотаріат» (надалі - Закон) та у Главі 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5 (надалі - Порядок). Відповідно до вимог п. 2.3. Глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Позивач не отримував від ТОВ "Фінпром Маркет» жодної письмової вимоги про дострокове погашення заборгованості, що свідчить про відсутність підстав для вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом. На порушення вимог п. 2.3. Порядку приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без попереднього надіслання Позивачеві письмової вимоги стягувачем. Крім того, слід зазначити, що жодного кредиту Позивач від Відповідача не отримував, взагалі жодних відносин/стосунків Позивач з ТОВ "Фінпром Маркет” не мав та не знає навіть де знаходиться компанія. Також, відповідно до вимог ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Позивач взагалі вже більше п`яти років в жодному банку, в жодній установі не отримував кредит, жодного платежу в рахунок поверненн6я кредиту не здійснював. Які саме документи були надані відповідачем приватному нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника та на підтвердження трирічного строку пред`явлення вимоги, Позивач не має можливості отримати та надати суду в якості доказів, оскільки вони становлять нотаріальну таємницю. Крім того, Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.04.2021 року винесена державним виконавцем Фастовою С.В., ксерокопія якої була отримана Позивачем за місцем роботи, містить недостовірні відомості стосовно боржника, а саме зазначено іншу адресу боржника, що свідчить про те що жодних повідомлень Позивач не отримував ні від державного виконавця, ні від нотаріуса, ні від Відповідача, а можливо навіть що в даному виконавчому провадженні боржником є інша особа. Отже всі ці обставини дають законні підстави визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з цим, представник позивача просить визнати виконавчий напис від 16.07.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1689, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (код СДРПОУ: 43311346) заборгованості в розмірі 39928,12 гривень таким, що не підлягає виконанню. А також стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява відповідача про визнання позовних вимог ( в порядку ст.206 ЦПК України), згідно якої ТОВ «Фінпром Маркет» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого за №1689 від 16.07.2020 року таким, що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору в розмірі 454,00 грн. ( інші 50% судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України) та подання заяви про забезпечення позову в розмірі 227 грн. інші 50% судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України). Інші вимоги позивача, такі як стягнення орієнтовних судових витрат в розмірі 7000 грн. не визнаються. Крім того, представником відповідача було надано клопотання про врегулювання спору за участю судді, згідно якого пропонувалося вирішити даній спір в мировому порядку на наступних умовах : у разі сплати коштів у розмірі 7187,06 грн. на розрахункові рахунки ТОВ «Фінпром Маркет» у строк до 18.00 год. 11.11.2021 року, частина заборгованості у розмірі 32741,06 грн. буде списана, а заборгованість за кредитним договором №1746/2887CLBPT від 20.11.2013 року та виконавчим написом № 1689 вважатиметься такою, яка погашена в повному обсязі. Крім того, представник відповідача надав клопотання про відмову у задоволенні витрат на правничу допомогу з підстав не подання позивачем розрахунку, передбаченого ст.134 ЦПК України. Розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, підлягає зменшенню з 7000,00 грн. до 1907,00 грн.

Третя особа в судове засідання не з`явився.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно копії кредитного договору зі страхування життя позичальника (рахунок) № №1746/2887CLBPT від 20.11.2013 року, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , за даним договором банк надає позичальнику грошові кошти ( кредит) на наступних умовах : сума кредиту – 16800,00 грн., строк кредитування – 24 платіжних періодів; фіксована процента ставка за користування кредитом – 12,0000 % річних; комісія за надання кредиту – 0,00 грн.; комісія за обслуговування кредиту – 403,00 грн.; цільове призначення – поточні потреби; дата повернення кредиту -04.12.2015 року.

16.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» за період з 23.05.2016 року по 16.07.2020 року включно, суму у розмірі :

- 13594,96 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

- 3008,81 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією;

- 23274,35 грн. – заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею;

- 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 39928,12 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 1689.

ТОВ «Фінпром Маркет» 15.07.2021 року звернувся до державного виконавця Синельниківського МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) Фастової С.В. з заявою про примусове виконання рішення, згідно якого просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме : виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за №1689 від 16.07.2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінпром маркет» у розмірі 39928,12 грн.. Також просив звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника.

Постановою державного виконавця Синельниківського МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) Фастовою С.В. від 16.07.2021 року ( ВП № 66108238) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №1689, виданого 16.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення коштів у розмірі 39928,12 грн.

Постановою державного виконавця Синельниківського МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Фастовою С.В. від 03.09.2021 року (ВП № 66108238) було звернуто стягнення на доходи боржника – ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ «ДВК.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії : вчиняють виконавчі написи.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сума або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року. Згідно п. 1 Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» даний Перелік доповнений пунктом 2, який передбачає отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються : оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року в частині положень, які доповнювали пункт 2 Переліку.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно правового висновку ВС у складі колегії суддів КГС у постанові від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Сторонами не було надано суду матеріалів нотаріальної справи, але представником відповідача була надана заява про визнання позовних вимог в порядку ст.206 ЦПК України. Отже, відповідачем визнані ті обставини, що виконавчий напис був вчинений не на нотаріально посвідченому кредитному договорі, що є порушенням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року. Зміст виконавчого напису вказаних обставин не спростовує.

Отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та не дотримався порядку та умов його вчинення. Представником відповідача не було спростовано доводів позивача та вищезазначених обставин.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законними та такими, що знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді розгляду не підлягає, так як відповідач просить вирішити питання, яке не стосується предмету позовних вимог.

Крім того, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду від 16.09.2021 року було зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №1689, вчиненого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором в розмірі 39928 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 12 коп.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн., виходить з наступного.

Постановою Верховного суду від 15.06.2021 року у справі 159/5837/19 ( провадження

№ 61-10459св20) була викладена правова позиція суду щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, згідно якої « Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи : попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц)».

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Згідно п.4 п.п.4.1, 4.2 Договору (Угоди) про надання правової допомоги від 14.09.2021 року, укладеного між адвокатом Миргородським Вадимом Петровичем та ОСОБА_1 , за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар в розмірі 7000 грн. Клієнт здійснює оплату Адвокату вказану в п.4.1 Договору шляхом часткового внесення платежу готівкою або здійснює виплату в безготівковому порядку на рахунок адвоката. Передоплата в момент підписання Договору становить 7000 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. зазначені в договорі про надання правничої допомоги як гонорар. Відомості щодо обсягу та вартості виконаних адвокатом робіт в матеріалах справи відсутні, тому розмір 7000 грн. не відповідає принципу справедливості, пропорційності та верховенства права та є завищеним. Таким чином, суд вважає необхідним частково задовольнити вимогу про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а саме в розмірі 1907 грн., оскільки задовольняючи дану вимогу суд враховує обсяг виконаної адвокатом роботи щодо подання позову до суду та його участь у двох судових засіданнях.

Крім того, відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач, при зверненні до суду з даним позовом, на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір в розмірі 908,00 грн.. Крім того, позивачем при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову, був сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн.. Представник відповідача надав заяву про визнання позову в порядку ст.206 ЦПК України, а у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У зв`язку з цим, у відповідності до вимог ст.142 ЦПК України суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні заяви про забезпечення позову, що відповідно становить 227,00 грн., а також враховуючи приписи ч.1 ст.141 ЦПК України - здійснити стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 227 грн. 00 коп., що відповідає пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. та ст. ст. 10,12,13,15,81,137,141,263,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати виконавчий напис від 16.07.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1689, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (код СДРПОУ: 43311346) заборгованості в розмірі 39928,12 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1907 (одна тисяча дев`ятсот сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, на користь на користь держави в особі : Стягувач : Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ : 37993783, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету : 22030106, судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні заяви про забезпечення позову згідно квитанції № 0.0.2266385373.1 від 15.09.2021 року в розмірі 227(двісті двадцять сім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ. В. Прижигалінська