Рішення № 102328946, 29.12.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2795/21

Провадження № 2/0203/1117/2021

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Погрібному О.Ю.,

розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в залі суду цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “С.М.І.Т.” про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , пред`явив через суд позов до ТОВ “С.М.І.Т.” на предмет стягнення з нього вартості проїзду автобусним маршрутом загального користування №43 з посадочного майданчика на площі Успенській у м. Дніпрі в розмірі 4 грн. 50 коп. з підстав неправомірної відмови водія автобуса у пільговому проїзді з посиланням на те, що цей автобус здійснює “соціальний рейс”, однак жодних ознак такого рейсу як на, так і в автобусі не було. На його зауваження водієві, що позивач має посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке останній пред`явив, водій зазначив про обов`язковість сплати проїзду, а його пільги в “соціальному рейсі” не діють, у зв`язку з чим позивач був змушений оплати проїзд.

На підтвердження здійснення оплати проїзду йому був виданий проїзний квиток серії СМВД № 319327, на якому зазначена сума оплати 8,00 грн. та інформація про автоперевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.» та код ЄДРПОУ 34916418, а також адресу його місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 15.

Позивач відзначає, що 16 червня 2021 року він звернувся до начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зі скаргою, в якій просив провести комплекс заходів щодо дій водія, який вимагав від нього оплати за проїзд у розмірі 4 грн. 50 коп., як за “соціальний рейс”, тоді як він має безоплатне пільгове право на безкоштовний проїзд у будь-якому громадському транспорті.

Позивач вважає, що дії водія є неправомірними, такими, що порушують його права, як споживача, регламентовані пунктом 11статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»,ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмову у пільговому проїзді вважає вкрай образливою. Зазначає, що цим йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні його гідності, спричиненні душевного болю, відчуття пригніченості, подальшою необхідністю вести переписку з контролюючими органами, чим порушено уклад його життя, яку він оцінює у 400 грн., та за зазначених підстав просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в пільговому проїзді, стягнути з відповідача на його користь вартість проїзду в сумі 4 грн. 50 коп., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляі і про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином згідно з ст. ст. 128 ч.10, 131 ч.3 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 30 липня 2021 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомив та про розгляд справи в їх відсутність не клопотав, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, від якого надійшла заява 07 вересня 2021 року про розгляд справи за його відсутності, яка з`ясуванню обставин не перешкоджає.

Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів органів внутрішніх справ, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , долученого до матеріалів справи (а.с. 4).

15 червня 2021 року о 07 год. 30 хв. позивач користувався маршрутним автобусом № 43 від кінцевої зупинки по вул. Успенській (державний номер автобуса НОМЕР_2 ), автоперевізником на якому є Товариство з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.». Незважаючи на пред`явлення посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, водієм йому було відмовлено у безкоштовному (пільговому) проїзді з посилання на те, що цей маршрутний автобус є “соціальним рейсом” та вартість проїзду складає 4 грн. 50 коп., при цьому зазначав, що жодні пільги в такому рейсі не діють, через що позивач був змушений оплатити вартість проїзду в розмірі 4 грн. 50 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копію квитка серії серії НОМЕР_3 на міський автобус вартістю 8 грн., згідно з яким автоперевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.», ЄДРПОУ 334916418 (а.с. 5).

16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зі скаргою, в якій просив провести комплекс заходів щодо дій водія маршрутного автобуса №43 (державний номер автобуса НОМЕР_2 ) на предмет законності його вимоги сплачувати позивачеві проїзд у громадському транспорті при наявності у нього пільги на безкоштовний проїзд(а.с.6).

Відповіддю Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 24 червня 2021 року позивачеві повідомлено, що станом на 18 червня 2021 року в Управлінні відсутня інформація щодо соціальних маршрутів у м. Дніпрі, внаслідок чого Управління звернулось до директора Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури ДМР з цим питанням(а.с.7).

30 серпня 2021 року позивачем додана до матерів справи відповідь від 25 серпня 2021 року Дніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо розгляду звернення та проведення заходів державного контролю, в якій повідомлено про те, що в ході рейдової перевірки, яка проводилась 17 серпня 2021 року, встановлено факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт у частині надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним перевізником ТОВ “С.М.І.Т.” на автобусному маршруті №43 та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Також листом від 18 серпня 2021 року за №322/08 ТОВ “С.М.І.Т.” повідомлено Управління, що водієві, який працював під час виникнення ситуації зазначеної у скарзі ОСОБА_1 , оголошено сувору догану з проведенням додаткового інструктажу стосовно неухильного додержання вимог чинного законодавства України у сфері забезпечення перевезень пільгових категорій громадян (а.с.23).

Відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

Згідно з нормами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналогічні вимоги викладені в п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, згідноз якими, окрім іншого, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Відповідно до п. 6 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Суд вважає доведеним, що в порушення норм закону відповідач в особі водія автобусного маршруту № 43 протиправно відмовив позивачу у пільговому проїзді в автомобільному транспорті загального користування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, сплачених ним у рахунок оплати вартості проїзду, в розмірі 4 грн. 50 коп., що підтверджується відповідним квитком серії НОМЕР_3 , копія якого долучена до матеріалів справи.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить із положень ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У силу абзацу 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, згідно з ч. 2ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» , при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає доведеним, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, які полягали у відмові позивачу в пільговому проїзді та безпідставній оплаті проїзду у розмірі 4 грн. 50 коп., тобто порушенні наданих позивачу державою пільг, позивач дійсно зазнав моральних страждань.

Отже, з урахуванням тяжкості спричинених позивачу моральних страждань, вимог розумності і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 200 грн.

Судові витрати відносяться на рахунок відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог позивача, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 142, 209, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “С.М.І.Т.” про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.М.І.Т.” (ЄДРПОУ 34916418, м. Дніпро, пр.Пушкіна, 15, к.1, кв.23) матеріальну шкоду у розмірі 4 грн. 50 коп., моральну шкоду у розмірі 200,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн., а всього - в розмірі 1 112,50 грн. (одна тисяча сто дванадцять гривень 50 коп.).

В іншій частині вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене і підписане 29 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Колесніченко