Ухвала суду № 102328859, 06.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7989/21

Провадження № 2/201/658/2021

УХВАЛА

про забезпечення позову

06 грудня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового зсідання Моренко Д.Г.,

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки – адвоката Самойленко Т.В.

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Хандоги В.В.,

представника третьої особи – Ткаченко А.О.,

представника третьої особи – Якимчук В.І.,

розглянувши заявупозивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю (а.с. 2 – 5 т. 1).

Ухвалою суду ОСОБА_3 від 08.09.2020р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 49).

08.10.2020р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком (а.с. 64 – 68 т. 1), який ухвалою суду від 21.10.20210р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, об`єднано в одне провадження разом із первісним позовом (а.с. 135 т. 1).

Ухвалою суду від 21.10.2020р. за клопотанням позивачки залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Управління – службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради. Зобов`язано Управління – службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Дніпрі ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи: зобов`язано Управління – службу у справах дітей Соборної районної в місті Дніпрі ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (а.с. 36 т. 1).

Ухвалою судді від 03.02.2021р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачки ОСОБА_1 забезпечити малолітній дитині ОСОБА_5 відвідування школи, зобов`язання забезпечити можливість безперешкодного спілкування дитини з її батьком, (а.с. 212 – 214 т. 1).

Ухвалою судді від 12.07.2021р. відмовлено у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом встановлення перебуванні дитини ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 112 - 113 т. 2).

Ухвалою суду від 09.09.2021р. за заявами сторін забезпечені позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_6 у присутності соціального дитячого психолога та соціального педагога Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, зобов`язано останній надати суду висновки соціального дитячого психолога і соціального педагога щодо дитини - ОСОБА_5 , в яких встановити особисту прихильність дитини до кожного з батьків (а.с. 47 – 52 т. 3).

На виконання ухвали суду про забезпечення позовів від 09.09.2021р., від КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради 16.11.2021р. був наданий відповідний Висновок (а.с. 91 – 93 т.3).

03.12.2021р. позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неділю через неділю з 10 год. суботи до 10 год. суботи наступної неділі за місцем проживання матері. На обґрунтування заяви вказала, що після судового засідання, яке відбулося 09.09.2021р., дізналась, що ОСОБА_7 переведена на домашнє навчання, написала заяву до школи про негайне переведення доньки на денне навчання. Через де-який час ОСОБА_8 почала знову відвідувала школу. На виконання ухвали суду протягом вересня-листопада 2021 року вона зустрічалася з донькою у присутності соціального дитячого психолога та соціального педагога КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради. Остання зустріч відбулася 05.11.2021р. 08.11.2021р. позивачка приїхала до школи, проте ОСОБА_9 у школі не було, де знаходиться дитина позивачка не знала, тому 17.11.2021р. написала заяву до органу опіки та піклування. У період з 08 по 25 листопада 2021 року в школі не відповідали, де знаходиться ОСОБА_8 і чому не відвідує школу. Лише 25.11.2021р. дізналась у помічника директора школи, що донька знову переведена на домашнє навчання. З 08.11.2021р. відповідач повністю обмежив її у спілкуванні з донькою, школу дитина не відвідує. Такич чином, позивачка могла бачитися з ОСОБА_10 тільки під час призначених судом зустрічей, а наразі спілкування знову обмежене відповідачем. Поки триває судовий розгляд справи, донька страждає через втрату зв`язку з мамою, завдається значна шкода її психічному здоров`ю.

Враховуючи викладенню, позивачка і її представник просили вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Відповідач і його представник в судовому засіданні проти вимог заяви заперечували. Представник відповідача вказав, що заява позивачки про забезпечення позову фактично є вимогами, що можуть бути лише предметом позову про визначення місця проживання дитини. Відповідач зазначив, що після того, як ОСОБА_8 пішла в шкоду, позивачка стала встановлювати свій графік побачень із дитиною, на що дитина повідомила, що до шкоди не піде, оскільки мама її забере. Поті ОСОБА_8 захворіла і була вдома. Дитина дійсно хоче бачитися із матір`ю, але жити із нею відмовляється.

Представник Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради – Якимчук В.І. висловила свою думку про те, що комфортними умовами для проживання дитини зараз є у батька, а тому встановлення зустрічей «тиждень через тиждень», як просить позивачка, фактично є визначенням місця проживання дитини і з батьком і з матір`ю.

Представник Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради – Ткаченко А.О. підтримала заяву позивачки про забезпечення позову повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями п. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено судом з матеріалів справи, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2019р. шлюб між сторонами розірвано, сторони проживають окремо.

19.08.2020р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

08.10.2020р. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою суду від 21.10.2020р. ці позови об`єднані в одне провадження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №754/4437/18, провадження № 61-47464св18).

Під час оцінки доводів заяв сторін про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач обмежує її спілкування з донькою і таким чином втрачається її зв`язок із дитиною. Представник позивачки, підтримуючи її заяву під час розгляду, зазначив, що вирішення судового спору про визначення місця проживання дитини по суті з урахуванням складності справи має тривалий характер, унаслідок чого невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, оскільки протягом тривалого часу розгляду справи через обмеження батьком у спілкуванні дитини з матір`ю дитина втрачає контакт з матір`ю, що відобразиться на її психоемоційному стані, мати позбавлена можливості участі у вихованні дитини.

Вирішуючи заяву позивачки про забезпечення позову, суд виходить з такого.

З матеріалів справи установлено, що дитина ОСОБА_11 має особливості розвитку. Дитина народжена в терміні 24 тижні з діагнозом: Бронхо-легенева дисплазія 1 ст., глибока недоношеність, після народження знаходилась в реанімації з діагнозом: ОСОБА_12 неонатальний сепсис ДН 3 ст. Після виписки знаходилася на «Д» обліку з діагнозом; синдром гіперзбудливості, рухових порушень на фоні гіпоксичних порушень ЦНС. Від самого народження дитина постійно проходила лікування, курси реабілітації, має спеціальні потреби у навчанні, у розвитку.

За життєвими обставинами, що склалися наразі між сторонами ОСОБА_11 проживає з відповідачем і його батьками за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка обмежена у зустрічах і спілкуванні з дитиною, що сторонами не заперечувалося під час розгляду справи.

Довідкою КЗ «Дніпроптеровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР від 17.07.2021р. визначено, що поруч із батьком ОСОБА_2 . Єлизавета почуває себе комфортно, захищено та розкуто, встановлені довірливі відносини між ними, мають місце емоційно теплі стосунки, прив`язаність до батька наявна та очевидна.

12.08.2021р. суд з`ясовав думку дитини ОСОБА_13 щодо її ставлення до батьків, бажання бути з ними. Під час з`ясування думки дитини, остання виказала в судовому засіданні бути з батьком та з бабусею ОСОБА_14 (матір`ю відповідача).

В силу особливостей свого розвитку, дитина на даному життєвому етапі, коли вона проживає лише з батьком, дійсно має прихильність до останнього.

Ухвалою суду від 09.09.2021р. за заявами сторін забезпечені позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_6 у присутності соціального дитячого психолога та соціального педагога Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, зобов`язано останній надати суду висновки соціального дитячого психолога і соціального педагога щодо дитини - ОСОБА_13 , в яких встановити особисту прихильність дитини до кожного з батьків (а.с. 47 – 52 т. 3).

Як свідчать надані сторонами повідомлення про виконання указаної ухвали суду, ОСОБА_1 зустрічалася з донькою ОСОБА_6 у присутності соціального дитячого психолога та соціального педагога КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради у визначений судом графік, а саме, (перший тиждень – 2 зустрічі з матір`ю, наступний тиждень - 1 зустріч з батьком, 1 зустріч з матір`ю, наступний тиждень – 2 зустрічі з батьком, наступний тиждень – 2 зустрічі з матір`ю, і так далі) з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Отже, впродовж майже двох місяців ОСОБА_1 зустрічалася з донькою ОСОБА_6 на підставі ухвали суду. Однак, після того, як графік зустрічей був вичерпаний, позивачка втратила змогу зустрічатися із дитино, що відповідачем не було спростовано під час розгляду указаної заяви, і тому позивачка наразі позбавлена можливості контактувати із дитиною. Суд вважає, що внаслідок цього між матір`ю і дитиною може бути втрачений емоційний зв`язок.

Приймаючи до уваги викладені вище норми права, відповідні рішення ЄСПЛ ц цього питання, суд вважає, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з його матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. Така ж правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

Зустрічі матері ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 будуть підтримувати зв`язок з матір`ю та дозволять перебувати у звичних для дитини умовах у той же час не будуть порушувати права батька на спілкування з дитиною і перебування дитини з матір`ю не буде завдавати дитині страждань. Забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 без присутності батька, до винесення судом рішення, вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Порівнявши, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (зобов`язання відповідача надавати можливість побачення матері) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявниця звернулася до суду, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивачка в частині зобов`язання відповідача надати дитину для спілкування без присутності батька, є співмірними в цілому із заявленими позивачем вимогами.

Разом із тим, суд наголошує на тому, що у даній справі суд не вирішує спір про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом установлення графіку участі у спілкуванні і вихованні дитини, а вирішує спір про визначення місця проживання дитини. Тому, ураховуючи обставини справи і предмет позову, прохання позивачки у заяві про забезпечення позову шляхом установлення зустрічей на тиждень із дитиною фактично зводиться до визначення місця проживання дитини із матір`ю, що не відповідає меті забезпечення позову як заходу тимчасового характеру, який діє до виконання рішення суду, направлений на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджанню спричинення значної шкоди позивачу.

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню частково – шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, кожного вівторка та четверга з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожної суботи з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 7 ст. 153 ЦПК України суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 13, 81, 151-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком – задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, кожного вівторка та четверга з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожної суботи з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повий текст ухвали складений 08 грудня 2021 року.

Копії ухвали надіслати сторонам для виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.

Адреси та анкетні дані сторін:

Позивачка:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .).

Відповідач:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_5 ).

Суддя О.С. Наумова