Рішення № 102328811, 29.12.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5274/21

Провадження № 2-а/211/60/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом поліцейського ППП Андрюка Д.Є. та просить суд скасувати постанову серії ЕАО № 4611998 від 09 серпня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, закривши провадження по справі, посилаючись на відсутність порушень ним вимог КУпАП. В обґрунтування вимог зазначено, що постановою відповідача серії ЕАО № 4611998 від 09 серпня 2021 року винесеною 09 серпня 2021 року о 22-59 годині, він був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 510,00 грн. З постановою він не згоден, оскільки всупереч приписам статті 283 КУпАП відеозапис не було зазначено в оскаржуваній постанові в графі 7 «До постанови додається», як і не досліджено під час розгляду інспектором справи, адже жодних посилань на нього в постанові немає. Про здійснення відеофіксації інспектор не опередив його під час роз`яснення йому прав, що є свідченням порушення ст.. 40 Закону України «Про Національну поліцію». На підтвердження його провини надані відеоматеріали з нагрудної камери працівника поліції, але за даними матеріалами зафіксовано тільки факт спілкування його з працівником поліції після зупинки без фіксації будь-яких правопорушень. Його не ознайомили з доказами порушення з посиланням на той факт, що це буде підтверджено двома співробітниками поліції, які є безпосередніми свідками правопорушення, яке ніби то він скоїв. Однак пояснення інших свідків до справи не долучено, а рапорт поліцейського не може братися до уваги в якості доказу. До того ж відповідачем не прийнято до уваги, що на автомобілі марки «Geely», яким він керував 09 серпня 2021 року, встановлена адаптивна оптика, яка не освітлює фару у яскраве світло, тому що не має рефлекторного відбивача, а має виражений направлений пучок світла,я кий відображається тільки на дорожньому покритті, що дає оптичне уявлення про відсутність світла та ввімкнення тільки габаритних вогнів. Можливо цей оптичний обман і дав підставу відповідачу прийняти поспішне рішення, яке не підтверджено будь-якими об`єктивними доказами. В той день він їхав із с. Лозуватка із ввімкненими світлом фар та його пасажир може підтвердити, що після прибуття до міста Кривий Ріг він ніде не зупинявся, не вмикав та не переключив положення світла фар, постійно бачив перед собою освітлену проїжджу частину, на приладовій панелі горіла контрольна лампа на підтвердження роботи головного світла фар (тобто увімкненого ближнього світла фар). Відповідач зупинив його під час попутного руху (тобто він рухався за ним), що ставить під сумнів можливість бачити увімкнуті або виключені фари ближнього світла. Твердження відповідача, що він рухався назустріч йому та побачив, що на його автомобілі не включений ближній світ фар, ним не спростовано, на його прохання не надано можливість ознайомитися з підтвердженням цього запису та може бути помилковим оптичним явищем, яке ним описано вище. До того ж відповідач мав можливість зробити йому усне зауваження, враховуючи той факт, що він тільки отримав право на управління транспортним засобом, не притягався до адміністративної відповідальності, його діями не завдано шкоди суспільним інтересам та відсутні будь-які обставини, які обтяжують відповідальність. Тому враховуючи викладене, просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу направлено матеріали позовної заяви з ухвалою, на виконання ухвали суду від 13.10.2021 до суду надійшов відзив на позов.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що ним під час патрулювання в м. Кривий Ріг по вул. Лермонтова 09 серпня 2021 року було помічено автомобіль Geely державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.п. 19.1 (а) ПДР. Даний транспортний засіб було зупинено з дотриманням ПДР. Після зупинки транспортного засобу він підійшов до позивача, представився та повідомив про здійснення відео фіксації і причину зупинки. Переконавшись у виконанні вимог ст.. 278 КУпАП, перейшов до розгляду справи, зачитавши позивачу його права. З відеозапису «Факт правопорушення». котрий додається на оптичному носії, чітко вбачається, як позивач керував ТЗ в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар. В графі 6 постанови зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась відео фіксація. Відеозапис, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є належним та законно здобутим, з врахуванням положень п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» та ст.. 251 КУпАП. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано, по суті позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи відповідача Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області письмових пояснень до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як встановлено судом, 09 серпня 2021 року інспектором Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Андрюком Д.Є. було винесено постанову серії ЕАО № 4611998 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 12 – копія постанови).

Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 09 серпня 2021 року по вул. Лермонтова, 37 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, керував автомобілем марки Geely державний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 а) ПДР, за що передбачена відповідальність, передбачена частиною 2 статті 122 КУпАП. Права зачитані на бодікамеру АЕ002141.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений статтею 251 КУпАП.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Нормами частини другої статті 70 КАС України встановлено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами першою, другою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу до письмових заперечень надано відеозапис правопорушення.

Стосовно факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, то вказаною частиною передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно пункту 19.1 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений ПДР.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Так, на відеозаписі, наданому суду одночасно з відзивом на позов, чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення визначеного частиною другою статті 122 КУпАП – керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби,

Посилання позивача на те, що матеріали відеозапису не можуть бути належним доказом вчинення правопорушення у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний запис за допомогою якого здійснювалось фіксування правопорушення, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Тому, суд приходить до висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, яка виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанову від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O' Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння та користування автомобілем може потенційно завдавати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що відповідачем було надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

До того ж процедурні порушення не повинні сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення рішення. Варто зауважити, що вчинені відповідачем процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. На переконання суду, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами відповідача не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджено під час розгляду справи.

В даному випадку відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису в повному обсязі доводить факт вчинення позивачем порушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, в тому числі надання доказів встановлення на своєму автомобілі лінчованої адаптивної оптики, оскільки технічні характеристики його автомобіля не передбачають заводську конструкцію із встановлення вказаної оптики, тому в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні вимог, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 243-246,286 КАС України, суд

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня вручення повного рішення суду.

Повний текс рішення суду складено 29.12.2021

Суддя Н.Г.Середня