Рішення № 102327164, 29.12.2021, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/991/21

2/291/354/21

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

( З А О Ч Н Е )

І м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2021 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2007 року, після смерті ОСОБА_3 . У вказаному будинку з 2013 року зареєстрований відповідач, який є сином ОСОБА_4 , яка в період з 2014 року по 29.09.2020 року була його дружиною. Незважаючи на реєстрацію свого місця проживання, в належному йому житловому будинку відповідач з 01.02.2013 року по даний час не проживає, однак з реєстраційного обліку не знімається.

Зазначене підтверджується довідками Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 01.07.2020 року №917 та Ружинської селищної ради від 08.07.2021 року №763.

На даний час реєстрація місця проживання відповідача в належному позивачу житловому будинку порушує його права, оскільки обмежує його право на розпорядження своєю власністю. Позивач має намір продати житловий будинок, однак при наявності у ньому зареєстрованих осіб, зробити це проблематично, оскільки ніхто не хоче купувати будинок, в якому мають право проживати сторонні особи.

В той же час, відповідач, проживаючи в іншому місці, не бере участі у витратах, пов`язаних з утриманням житлового будинку та з оплатою комунальних послуг.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував, щодо заочного розгляду справи. А також відмовився від показів свідка ОСОБА_5 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи. Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку в с.Білилівка, Бердичівського району, Житомирської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.08.2007 року, та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 7-9).

Відповідно до довідки №917, виданої 01.07.2020 року Білилівською сільською радою Ружинського району Житомирської області гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований, але не проживає, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Згідно довідки №763, виданої 08.07.2021 року ВК Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований, але не проживає з 01.02.2013 року, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно письмових пояснень наданих свідком ОСОБА_6 вбачається, що позивач проживає з ним по сусідству, також до 2013 року в будинку належному на праві власності позивачу проживали та зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_4 та її син, відповідач по справі ОСОБА_2 , але з 2013 року вони не проживають в будинку позивача.

Відповідно дост.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України гарантоване кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами 1 та 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном( ст.391 ЦК України).

Частиною першою ст.383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою ст.156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власникам житла або законом.

Разом з цим, згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16.

У відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Оскільки, відповідач зареєстрований у житловому будинку, не є власником нерухомого майна, за вказаною адресою не проживав, не є родичем та судом не встановлено поважних причин не проживання відповідача у зазначеному будинку, будь-яких інших угод між сторонами з приводу користування житловим будинком не укладалось та такі домовленості відсутні, з метою ефективного захисту прав позивача, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 задовольнити.

Оскільки позов підлягає до задоволення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені судові витрати за розгляд даної справи, що складаються із судового збору в сумі 908,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263,264,265,280-281 ЦПК України, ст. 64, 150, 156 ЖК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , судовий збір сплачений ним при подачі позовної заяви до суду в сумі 908 грн.00 коп. (Дяв`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Сторони по справі:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Митюк.