Рішення № 102327122, 23.12.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 273/1924/21

провадження у справі № 2/0285/1177/21

23 грудня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства “Страхової компанії “УНІКА” про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь: страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн.; пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 6 080 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що 14.12.2017 року її син ОСОБА_3 та ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” уклали договір добровільного страхування від нещасних випадків. Строк дії договору з 28.12.2017 року до 27.12.2027 року. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю застрахованої особи. Нещасним випадком вважається, зокрема, утоплення. Розмір страхової суми на випадок смерті становить 100 000 грн. 16.12.2019 року близько 10:00 на водоймі, яка розташована в с. Дубовик Радомишльського району Житомирської області, було виявлено труп сина позивача ОСОБА_3 без ознак насильницької смерті. Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала в результаті утоплення. Позивач, як єдиний спадкоємець після смерті сина, звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак ПрАТ “СК “УНІКА” відмовила у такій виплаті, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи у крові померлого ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,42%. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_3 в момент настання нещасного випадку перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому у виплаті страхового відшкодування відмовлено на підставі п. 3.2. договору та п. 5.1.4. Правил ПрАТ “СК “УНІКА”. Однак, згідно п. 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР 25.04.1974 року, у всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або на літр повітря, що видихається. Тому, це єдина норма матеріального права, яка підлягає застосуванню при визначенні стану алкогольного сп`яніння і повинна становити 0, 25 мл на літр повітря, яке видихається, що згідно таблиці перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. На підставі викладеного позивач просила стягнути з відповідача страхове відшкодування, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та завдану моральну шкоду.

Розпорядженням голови Баранівського районного суду від 16.09.2021 року справа № 273/1924/21 передана для розгляду до Новоград-Волинського міськрайонного суду.

Провадження по справі відкрите ухвалою суду від 24.09.2021 року за правилами загального позовного провадження.

У відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Зазначає, що рішення про відмову у страховій виплаті є законним, оскільки застрахована особа під час отримання травми перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Визначення стану сп`яніння здійснено відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС від 09.11.2015 року № 1452/735, де встановлено вимога про наявність більше 0,2 проміле алкоголю у крові. Крім того, позивачем не доведено, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті сина. Вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини.

Правом подачі відповіді на відзив позивач не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, судове засідання провести без його участі.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.12.2017 року між сином позивача - ОСОБА_3 та ПрАТ “Страховою компанією “УНІКА” укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків. Строк дії договору з 28.12.2017 року до 27.12.2027 року. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю застрахованої особи. Нещасним випадком вважається, зокрема, утоплення. Розмір страхової суми на випадок смерті становить 100 000 грн. У разі несвоєчасного здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку страховик сплачує пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожний день затримки, але не більше 10% суми, належної до сплати (пункти 4.1., 5., 8.1., 9. Договору, а.с. 14-15).

Згідно п. 3.2. договору страховими випадками не визнаються наслідки нещасних випадків, які сталися як результат або під час вживання страхувальником/застрахованою особою алкоголю, наркотичних, токсичних речовин, прекурсорів, а також отруєння сурогатами алкоголю (крім випадків насильницького застосування даних речовин по відношенню до застрахованої особи третіми особами), перебування на момент настання нещасного випадку у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

Аналогічні положення містяться у п. 5.1.4. Правил добровільного страхування від нещасних випадків, затверджених 20.06.2007 року Головою Правління ЗАТ “Страхова компанія “КРЕДО-КЛАСИК” з наступними змінами, затвердженими Головою Правління ПрАТ “СК УНІКА” 22.04.2010 року, 07.07.2011 року, 07.10.2015 року.

16.12.2019 року близько 10:00 на водоймі, яка розташована в с. Дубовик Радомишльського району Житомирської області, було виявлено труп сина позивача ОСОБА_3 без ознак насильницької смерті.

Відповідно до довідки про причину смерті № 2075 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у зв`язку з утопленням та зануренням у воду (а.с. 7).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 175 від 24.02.2020 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Смерть ОСОБА_3 настала в результаті утоплення у воді. У крові виявлено етиловий спирт у концентрації 0,42 проміле (а.с. 9-12).

Позивач звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

Однак, листом ПрАТ “СК “УНІКА” від 05.03.2021 року ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3.2. договору добровільного страхування від нещасних випадків та п. 5.1.4. Правил, оскільки на момент настання нещасного випадку ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння (згідно висновку експерта у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,42 проміле) (а.с. 13).

І. Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування (страхової виплати), суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 991 ЦК України передбачено підстави для відмови у здійсненні страхової виплати. Згідно ч. 2 цієї статті ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відмовляючи у здійснені страхової виплати позивачу страхова компанія посилалась на те, що на момент події померлий перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, висновком судово-медичної експертизи від 24.02.2020 року не встановлено факту перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння, а лише вказано про виявлення у крові ОСОБА_3 етилового спирту у концентрації 0,42 проміле.

Вирішуючи питання чи свідчить наявність у крові померлого етилового спирту у концентрації 0,42 проміле станом алкогольного сп`яніння, суд виходить з наступного.

До спірних правовідносин не підлягають застосуванню Конвенція про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР 25.04.1974 року; та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють правовідносини у сфері дорожнього руху та порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння.

Чинним законодавством України не врегульовано методики встановлення стану алкогольного сп`яніння за концентрацією алкоголю у крові.

Разом з тим, згідно Постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” № 1545-XII від 12.09.1991 року, до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Так, Методичними вказівками “Про судово-медичну діагностику смертельних отруєнь етиловим алкоголем і помилки, що допускаються при цьому”, затверджених Міністерством охорони здоров`я СРСР 03.07.1974 року, визначено орієнтовну схему визначення ступеня прояву алкогольної інтоксикації, згідно якої:

Концентрація алкоголю в кровіСтупінь інтоксикаціїМенше 0,3‰Відсутність впливу алкоголюВід 0,3 до 0,5‰Незначний вплив алкоголюВід 0,5 до 1,5‰Легке сп`янінняВід 1,5 до 2,5‰Сп`яніння середнього ступенюВід 2,5 до 3,0‰Сильне сп`янінняВід 3,0 до 5,0‰Тяжке отруєння з можливим смертельним наслідкомВід 5,0‰ і більшеСмертельне отруєння

Визначення стану алкогольного сп`яніння проводиться лікарями-наркологами. У випадку їх відсутності таке визначення може бути проведено лікарями інших спеціальностей. В окремих випадках установлення стану алкогольного сп`яніння проводиться судово-медичними експертами.

Отже, керуючись зазначеними Методичними вказівками, враховуючи те, що у крові померлого ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,42 проміле, тому вказана концентрації етилового спирту свідчить про те, що померлий не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак суд вважає недоведеною позицію відповідача, що ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у стані алкогольного сп`яніння.

У висновку експерта № 175 від 24.02.2020 року встановлено лише концентрацію етилового спирту у крові померлого. Інших висновків експертів, які би вирішили питання чи перебував на момент події померлий ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, відповідачем не було надано ні позивачу, ні суду.

Оскільки відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння на момент події, тому рішення страхової компанії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також безпідставною суд вважає позицію відповідача, що позивач ОСОБА_2 не надала доказів, що вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , оскільки протилежне підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджує набуття позивачем права на отримання страхових виплат (страхового відшкодування) згідно вимог ст.ст. 1281, 1229 ЦК України (а.с. 19).

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 6 080 грн., суд керується наступним.

Згідно ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 8.2. договору добровільного страхування від нещасних випадків від 14.12.2017 року у разі несвоєчасного здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку страховик сплачує пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожний день затримки, але не більше 10% суми, належної до сплати (а.с. 15).

Оскільки страхова компанія необґрунтовано відмовила у виплаті страхового відшкодування, то враховуючи вимоги ст. 992 ЦК України, п. 8.2. договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне здійснення страхової виплати в розмірі 0,01% суми боргу за кожний день затримки, але не більше 10% суми, належної до сплати.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження дати її звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, тому суд розраховує пеню з дати листа ПрАТ “СК УНІКА”, яким відмовлено позивачу у такій виплаті — 05.03.2021 року і до дня звернення до суду із зазначеним позовом - 20.08.2021 року (169 днів) (а.с. 13).

169 днів х 0,01% суми боргу (10 грн.) = 1 690 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне здійснення страхової виплати у розмірі 1 690 грн.

ІІІ. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно із ст. 1-1 Закону України “Про захист прав споживачів” цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” № 5 від 12.04.1996 року оскільки Закон України “Про захист прав споживачів” не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

Згідно із ч. 8 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. ОСОБА_2 мотивувала тим, що відповідач, маючи прямий умисел не здійснювати страхову виплату, почав принижувати її сина, вказуючи, що він був у нетверезому стані, що нещасний випадок стався з вини сина, у зв`язку з чим позивач зазнала моральних страждань.

Також судом встановлено неправомірність дій відповідача щодо безпідставної відмови у виплаті страхового відшкодування, наявність душевних хвилювань позивача, що перебувають у прямому причинному зв`язку з протиправною бездіяльностю відповідача.

Визнаючи розмір моральної шкоди суд виходить з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, які вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину і тривалість моральних страждань позивача й виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому з урахуванням розміру задоволених позовних вимог (повністю по стягненню страхового відшкодування, часткове по стягненню пені та моральної шкоди, що становить відповідно 1000 грн. + 252,39 грн. + 90,8 грн.) з відповідача в дохід держави підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1343,19 грн., а у іншій частині судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 60, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (04112, вул. О. Теліги, 6-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 20033533) - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування (страхову виплату) в розмірі 100 000 гривень, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 1 690 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” в дохід держави судовий збір в розмірі 1343 гривень 19 копійок; у іншій частині судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційний розгляд справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 29.12.2021 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків