Рішення № 102325487, 17.12.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6230/21

2-а/219/88/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Артемівський міськрайонний суду Донецької області у складі:

судді Лапченко О.М.,

секретаря судового засідання Азямової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Батор Дмитра Олексійовича, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення , -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, згідно якого просить скасувати постанову помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області Батора Д.А. серії ГАБ № 384794 від 08.06.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто за ч.2 ст. 44-3 КУпАП до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 170 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що постановою помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Батор Д.О. серія ГАБ № 384794 від 08 червня 2021 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 гр. за ч.2 ст. 44-3 КупАП за те, що 08.06.2021 року об 11 годині 20 хвилин в м. Бахмут по вул. Космонавтів, 5, перебував в приміщенні автовокзалу без засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив вимоги ч.2 ст. 44-3 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, оскільки він у вказаний час він перебував з одягненим на обличчя засобом індивідуального захисту (медичній масці). Позивач стояв в черзі біля каси та хотів придбати квіток на автобус, коли підійшла його черга, він через пластикове вікно назвав білетному касиру місто призначення і протягнув гроші. Білетний касир перепросила у нього місце призначення і оскільки він зрозумів, що вона не чітко чує місце призначення, опустив медичну маску на підборіддя і голосно назвав місце призначення. Маску він одразу підняв на рот та ніс. Позивач не встиг відійти від каси, як позаду його хтось покликав. Обернувшись, він побачив працівників поліції, у позивача маска була одягнена на обличчі, але працівник поліції почав наполягати, що він її опустив на підборіддя, він намагався пояснити працівникам поліції, що його не чув білетний касир, коли він придбав квіток, він опустив маску на підворіття, а потім підняв на рот і ніс, але працівник поліції не бажав чути його пояснення. Також помічник дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Батор Д.О. не роз`яснив йому його процесуальні права.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області в судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому просить відмовити в задоволені позову. Зазначає, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебував у приміщенні автовокзалу без засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, був притягнутий до адміністративної відповідальності помічником дільничного офіцера поліції Бахмутського РУП ГУНП в Донецькій області, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 384794 від 08.06.2021 року за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Вказує, що частиною 1 статті 3 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, зокрема, що Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми; координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину згідно з Постановами КМ № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021року. Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, було запроваджено на території України ряд заходів, спрямованих на протидію та подолання ситуації, яка склалась на території України у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно п.3 Постанови КМУ №104 від 17.02.2021 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» 3 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Верховною Радою України внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» за №1000-ХІ, який набрав чинності 21.11.2020 року, згідно якого ст. 44-3 КУпАП доповнено частиною другою такого змісту «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Відповідно до ст.2 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Згідно ст.2 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Даними нормами встановлюється позитивний обов`язок держави щодо дотримання безпеки життя та здоров`я людей. Карантинні обмеження запроваджено постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» від 22 липня 2020 року № 641 саме з метою дотримання прав громадян на безпечне життя. Наслідки недотримання карантинних обмежень, зокрема, громадянами, здатні завдати значної шкоди суспільним інтересам, правам та свободам інших осіб, несуть загрозу життю та здоров`ю невизначеного кола осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнане малозначним. Притягнення до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП несе в першу чергу превентивний характер, тобто є засобом запобігання поширення гострої респіраторної хвороби СОVID-19 серед невизначеного кола осіб. Вказану постанову позивач отримав та поставив підпис, без будь-яких зауважень. Виходячи з цього, поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і правомірно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.44-3 КУпАП. Порушення, на які вказує позивач, поліцейським допущено не було. Факт вчинення правопорушення підтверджується постановою. Позивач отримав копію постанови, про що свідчить його підпис. При цьому, жодних письмових зауважень, заперечень, пояснень чи клопотань до постанови позивач під час його прийняття не надав. Більше того, вказує, що ОСОБА_1 був не щирим, перекручуючи обставини на свою користь. По перше - у поліцейських не має на меті безпідставно притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які не порушують норми законів та нормативно-правових актів. У даному випадку поліцейські охороняють права та здоров`я громадян та запобігають поширенню коронавірусної хвороби, методами превентивного характеру. Тим паче, як вбачається з матеріалів справи, складання адміністративної постанови відбувалось у приміщенні автовокзалу. Приміщення автовокзалу - це місце великого скупчення людей, і є великі ризики зараження короновіросною хворобою. У позовній заяві позивач наполегливо стверджує, що він був у масці (що не відповідає дійсності), але зняв на подборіддя, для того аби працівник каси почула куди позивачу необхідно отримати квиток. Позивач сам спростовує свою версію та позначає, що він опустив маску на підпоріддя. Вказує, що відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою суду від 22.06.2021 визначено, що 22 червня 2021 року суддя відкрила провадження за позовом. Позивач отримав під особистий підпис вищезазначену постанову, а тому вважає, що позивачем було порушено строк звернення до суду за для оскарження постанови про адміністративного правопорушення, а тому адміністративний позов повинен бути залишений без розгляду.

Відповідач - помічник дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Батор Д.О. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду аналогічні заперечення, підтримує їх в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, згідно постанови помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області Батор Д.А. серія ГАБ № 384794 від 08 червня 2021 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гр.

Згідно вказаної постанови 08.06.2021 року об 11 годині 20 хвилин в м. Бахмут по вул. Космонавтів, 5 ОСОБА_1 перебував в приміщенні автовокзалу без засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив вимоги ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до ч.1ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06 листопада 2020 року № 1000-IX, який набрав чинності 21 листопада 2020 року, внесені зміни до Кодексу України Про адміністративні правопорушення, а саме - статтю 44-3 КУпАП, яку доповнено частиною 2 такого змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Зазначеним Законом також внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів Національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Так, згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Документування адміністративних правопорушень» Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 7 листопада 2015 року, протоколи про адміністративні правопорушення не складаються лише у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, при цьому такі виключення не поширюються на ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17 згідно ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у справах з приводу оскарження актів індивідуальної дії, складених суб`єктами владних повноважень, обов`язок по доведенню правомірності їх складання, покладається саме на зазначених осіб.

В порушення вищевказаних вимог закону в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, не зважаючи на невизнання позивачем своєї вини, відповідачем не зазначено жодного доказу наявності вини позивача, не наведено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався позивач, чи висловлених останнім доводів, що фактично є порушенням права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбаченихст.251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП не надано.

Відповідачем на підтвердження правомірності винесення постанови не було надано суду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, інших доказів, які б вказували на порушення позивачем ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Жодних доказів на спростування наведених обставин та відповідно доказів порушення позивачем КпАП відповідач не надав, у той час як саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень діючим законом покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішення.

Суд також зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а доки суд не має достовірного знання про будь-які події, вони мають тлумачитися саме як припущення про існування певних фактів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що будь-яке провадження у справі про адміністративне правопорушення повинне відбуватися з дотриманням процедури його здійснення, у тому числі і порядку розгляду самої справи, що унормований статтею 279 КУпАП.

Так, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

В той же час, позивачем вказано, що права та обов`язки йому під час розгляду справи роз`яснені не були.

У відзиві поліцейський спростовує вказані обставини, однак доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано та не зазначено про їх існування, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказаних доказів та вказівок не містить.

Таким чином, зважаючи на викладене та встановлені судом обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області вказує, що позивачем було порушено строк звернення до суду для оскарження постанови про адміністративного правопорушення, а тому адміністративний позов повинен бути залишений без розгляду.

Згідно зі ст. 289 КпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.

Так, оскаржувана постанова була ухвалена 8.06.2021 року, однак з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 17.06.2021 року, тобто в межах визначеного строку.

На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

А тому суд закриває провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, але прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, судом перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд має право визнати незаконними і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.

У адміністративних справах про оскарженні постанови у справі про адміністративні правопорушення, адміністративним судом перевіряється правомірність рішень та дій суб`єкта владних повноважень, яким було здійснено притягнення особи до адміністративної відповідальності та приймається відповідне рішення щодо правомірності чи протиправності таких дій і наявності правових підстав для скасування вказаного рішення.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова серії ГАБ № 384794 від 08.06.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 454 гр. Отже, суд присуджує позивачеві відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, які підтверджені квитанцією про сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454 гр.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 19, 20, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 9, 122, 245, 251, 254, 258, 280, 283, 288, 289 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Батор Дмитра Олексійовича, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ГАБ № 384794 від 08 червня 2021 року, яка винесена помічником дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Батор Дмитром Олексійовичем, відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. за порушення вимог ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч.2 ст.44-3 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , сплачені ним судові витрати у розмірі 454 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Лапченко