Вирок № 102325341, 29.12.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/118/20

Провадження №1-кп/548/25/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання– Калініченко А.В.,

за участі прокурорів – Філоненка О.В., Шелиха В.І.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Акрітова К.К.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Хорол кримінальне провадження №12019170330000393 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, одруженої, працюючої дояркою в СТОВ «Ковалі», на утриманні має непрацездатну матір, інвалідності не має, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_1 вчинила умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 06.09.2019 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи в АДРЕСА_2 на земельній ділянці ОСОБА_3 , в ході сварки з ОСОБА_2 діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, взявши обома руками за держак лопату, нанесла останньому один удар металевою частиною лопати в область голови, чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рубаної рани в області зовнішнього кута надбрівної дуги, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 85 від 04.10.2019 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не визнала та відмовилась від дачі показів суду.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, її вина повністю доводиться наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.09.2019 року, згідно якого надійшла усна заява від ОСОБА_2 про нанесення йому в с.Ковалі Лубенського району Полтавської області 06.09.2019 року ОСОБА_1 в ході сварки лопатою тілесних ушкоджень (т.1 а.с.193);

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який показав суду, що

06 вересня 2019 року близько 19 години йому зателефонувала дружина і повідомила що ОСОБА_1 біля двору своєї дочки зачіпала їх малолітнього сина, про що він повідомив їй.

Потерпілий під`їхав до вищевказаного домогосподарства і побачив ОСОБА_1 на огороді. Потерпілий підійшов до ОСОБА_1 і задав їй питання про те, до яких пір вона буде зачіпати його сім`ю, але вона не відреагувала і потерпілий наступив на лопату, якою вона копала картоплю. Обвинувачена вихопила лопату і хотіла його вдарити, але потерпілий перехопив лопату рукою. В цей момент прибіг ОСОБА_4 - чоловік обвинуваченої з великим ножем і почав ним махати перед потерпілим. Потерпілий почав відступати назад, перечепився і впав. В цей момент чоловік обвинуваченої насів на потерпілого і придавив ножем йому живіт. В цей момент ОСОБА_1 вдарила потерпілого по голові по лобі над правою бровою металевою частиною лопати, від чого останній втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то біля нього була його дружина, а обвинувачена з чоловіком почали йти з огороду. Також там були дочка та зять обвинуваченої, останній кричав на ОСОБА_1 : «Що ви робите? Що ви творите?» Потерпілий лежав, у нього боліла голова, лоб був в крові. Дружина витерла йому кров, допомогла підвестись і вони пішли з огороду. Потерпілий сів в автомобіль і поїхав до свого двору. Дружина потерпілого викликала фельдшера, яка надала першу медичну допомогу та хвилин через 10 приїхала швидка медична допомога і потім поліція. Дружина розповіла потерпілому, що після удару в момент коли вона над ним схилилась, ОСОБА_1 хотіла нанести йому ще один удар, але влучила по лопатці дружині. Самого удару дружина не бачила, так як вона почула крики і прибігла коли він вже лежав. 5 днів потерпілий перебував в лікарняні. Потерпілий пояснив, що йому завдано матеріальної шкоди, оскільки він поніс витрати на лікування та моральної шкоди в сумі 10 000 грн. саме його побиттям обвинуваченою, так як він 5 днів перебував у лікарні потім лікувався амбулаторно і був непрацездатним. Тепер у нього головний біль, тиск, яких раніше не було, з першого разу не пройшов медогляд. Постійно вживає таблетки і відчуває дискомфорт. Ця травма вплинула на якість його життя;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який показав суду, що є зятем обвинуваченої ОСОБА_1 . В той вечір він перебував в дворі і почув з огороду, як потерпілий ОСОБА_2 почав кричати на обвинувачену ОСОБА_1 . Свідок поїхав велосипедом подивитись в чому справа. Коли приїхав, то побачив на огороді тестя ОСОБА_4 з тещею та ОСОБА_2 , який лежав не землі і в нього на лобі була подряпина і кров. Самого удару він не бачив. В цей момент підійшла дружина потерпілого. Свідок забрав лопату та в подальшому передав її працівникам поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , яка показала суду, що вона є дружиною потерпілого. Ввечері 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 біля двору своєї дочки зачіпала їх малолітнього сина, про що вона повідомила своєму чоловікову по телефону. Потерпілий під`їхав до вищевказаного домогосподарства і побачив ОСОБА_1 , яка копала картоплю на огороді. Потерпілий пішов до ОСОБА_1 , а свідок пішла додому. Потім коли свідок обернулась, щоб глянути де знаходиться її чоловік, то побачила що він упав. З кущів біг до нього чоловік ОСОБА_1 . Свідок підбігла до чоловіка, який лежав на землі з закривавленим обличчям. Свідок підбігла до непритомного чоловіка та нахилилась над ним, щоб витерти йому обличчя і в цей момент отримала удар лопатою від обвинуваченої. Свідок почала боротись з обвинуваченою, і остання намагалась завдати їй ще одного удару по голові, але свідок ухилилась. В цей час прибігли донька і зять обвинуваченої, який забрав у ОСОБА_1 лопату. Свідок з чоловіком повернулись додому, викликали швидку медичну допомогу та поліцію. Чоловік пояснив свідку, що обвинувачена вдарила його лопатою. Свідок пояснила, що чоловіка госпіталізували до Хорольської ЦРЛ,зашили рану і він декілька днів там лікувався;

- витягом з ЄРДР за №12019170330000393 від 07.09.2019 року о 10:40 год. про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 ч.2 КК України (т.1 а.с.192);

-висновком судово-медичної експертизи № 85 від 16.09.2019 року – 04.10.2019 року, згідно якого у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рубаної рани в області зовнішнього кута надбрівної дуги, що утворилися від одноразової дії предмету із загостреним краєм. Таким предметом могла бути загострена металева частина лопати. Дані тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В момент отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 міг знаходитися як у вертикальному так і горизонтальному положеннях тіла або близькому до них та переважно обличчям до нападника. Встановлено малу вірогідність утворення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння на виступаючі предмети з висоти власного зросту. У ОСОБА_2 не виявлено тілесних ушкоджень, які вказували б на можливу боротьбу чи самооборону. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для їх утворення внаслідок нанесення ударів потерпілим іншій людині(т.1 а.с. 203, 204);

- протоколом огляду предмету від 07.09.2019 року та фототаблицею до нього згідно якого оглянуто та вилучено в ОСОБА_5 лопату, яку він 06.09.2019 року забрав з огороду, де нею копала картоплю обвинувачена (т.1 а.с. 206-208);

- протоколом проведення слідчого експертименту за участю обвинуваченої ОСОБА_1 та фототаблицею до нього від 18.01.2020 року, в якому зафіксовано порядок дій обвинуваченої ОСОБА_1 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 (т.1 а.с. 213-222);

- відзивом обвинуваченої ОСОБА_1 на позовну заяву потерпілого, в якому обвинувачена сама вказує, що позивач (потерпілий) отримав від відповідачки (обвинуваченої) легкі тілесні ушкодження саме через свої дії (т.1 а.с. 37);

- речовими доказами по справі, а саме: штиковою лопатою;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Проаналізувавши та оцінивши вказану сукупність доказів, суд приходить до твердого переконання про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні не знайшла свого підтвердження позиція захисника обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не била потерпілого, а наявні в нього тілесні ушкодження утворилися від падіння чи від нанесення невідомою особою, так як це повністю спростовуються, як показаннями в суді самого потерпілого, так і показаннями свідківОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з яких вбачається, що самого удару свідки не бачили, але прибігли на місце події відразу після нього і бачили, що лопата на огороді була одна і тримала її саме ОСОБА_1 . Вказані свідки та потерпілий не вказали на присутність сторонніх осіб, які могли б спричинити потерпілому виявлені в нього тілесні ушкодження.

З проведеного під час досудового слідства слідчого експертименту за участю обвинуваченої ОСОБА_1 вбачається, що обвинувачена вказала на розташування потерпілого по відношенню до неї та механізм завдання удару потерпілому.

В судовому засіданні свідки повністю повторили показання потерпілого в частині щодо місця, часу та динаміки розвитку сварки після нанесення удару.

Крім того у відзиві обвинуваченої ОСОБА_1 на позовну заяву потерпілого, обвинувачена підтвердила факт нанесення нею легких тілесних ушкоджень потерпілому.

Суд розцінює не надання показань обвинуваченою ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений нею кримінальнийпроступок.

Надаючи перевагу показанням потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перед позицією сторони захаисту, суд враховує, що показання потерпілого та свідків в частині часу, місця, динаміки розвитку конфлікту, механізму та локалізації нанесення тілесного ушкодження повністю узгоджуються між собою, вони є стабільними в цій частині як під час досудового розслідування так і в суді, не протирічать висновку судово-медичної експертизи.

Таким чином, існування вищевказаних доказів безсумнівно свідчить про винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Суд визнає безпідставним твердження захисника обвинуваченої – адвоката Акрітова К.К. про те, що немає жодного прямого доказу вини обвинуваченої у скоєнні нею інкримінованого їй кримінального правопорушення,- оскільки вина обвинуваченої ОСОБА_1 повністю доведена в судовому засіданні зібраними доказами в їх сукупності.

Також є безпідставними твердження захисника обвинуваченої – адвоката Акрітова К.К., про те, що обвинувачена ОСОБА_1 визнала вину на досудовому розслідуванні даного кримінального правопорушення під тиском працівників поліції.

Суд враховує, що дане кримінальне провадження більше року слухається в Хорольському районному суді Полтавської області і ні обвинувачена, ні її захисник раніше не повідомляли про застосування щодо неї незаконних методів дізнання та слідства, повідомлено про це суду в кінці судового слідства.

Суд також враховує, що при складанні протоколу проведення слідчого експертименту за участю обвинуваченої ОСОБА_1 від 18.01.2020 року, ОСОБА_1 не заявляла ні слідчому, ні понятим про тиск на неї працівників поліції, як і не зазначила цього в самому протоколі.

Аналізуючи вищевказане, суд розцінює посилання захисника обвинуваченої – адвоката Акрітова К.К. на застосування до обвинуваченої тиску працівниками поліції, як спосіб захисту та намагання уникнути справедливого покарання за вчинений нею умисний кримінальний проступок.

Всі вищевказані докази суд визнає відповідно до вимог ст.ст.84,85,86 КПК України належними доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин скоєного обвинуваченою ОСОБА_1 кримінального правопорушення; а також допустимими доказами, оскільки вони отримані в порядку, встановленому нормами КПК України.

Дослідивши та належним чином оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, доведеною.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, що враховується судом при призначенні їй виду та міри покарання.

Отже, своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила умисний кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, а тому її дії вірно кваліфіковані за цією статтею Кримінального кодексу України.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).

Зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України ОСОБА_1 , яка вчинила кримінальний проступок, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, має на увазі, що метою покарання ОСОБА_1 є її виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, спосіб скоєння, його наслідки, ступінь тяжкості, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючими покарання обставинами відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає перше притягнення до кримінальної відповідальності, перебування на утриманні обвинуваченої непрацездатної матері.

Обставин, які обтяжують відповідно ст.67 КК України покарання обвинуваченої ОСОБА_1 не має.

Суд враховує, обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки його вчинено на ґрунті тривалих неприязних відносин з потерпілим та те, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальнийпроступок,за місцем проживання характеризується позитивно, кримінальне правопорушення скоїла вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, працевлаштована, має на утриманні непрацездатну матір, діями обвинуваченої потерпілому не були спричинені тяжкі наслідки, а також враховує думку потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні на суворій мірі покарання для ОСОБА_1 не наполягав.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 при призначенні їй покарання у виді штрафу на прибуток держави.

Обрані обвинуваченій вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання відносно неї запобіжного заходу.

Суд керується статтями 61, 127-129 КПК України розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті злочину.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що

шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №6 від 31.03.1995 року слідує, що в відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено та доведено вину обвинуваченої ОСОБА_1 в скоєному кримінальному правопорушенні, безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями обвинуваченої та завданою потерпілому ОСОБА_2 матеріальною та моральною шкодою, а тому цивільний позов слід задоволити частково, враховуючи при цьому принципи пропорційності, законності, виваженості, розумності та справедливості, врахувавши ті моральні страждання, які зазнав потерпілий від кримінального проступку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині майнової шкоди потерпілий надав суду відповідні квитанції в тому числі: квитанцію №2253 про сплату 09.09.2019 року 186, 95 грн. за аналіз крові на алкоголь; 3 квитанції №6615 від 09.09.2019 року, №6883 від 09.09.2019 року, №10165 від 16.09.2019 року, №10168 від 16.09.2019 року про сплату 100 грн., 70 грн. та 40 грн. благодійних внесків і комісії 15 грн. та чек №11 від 09.09.2019 року про сплату 1100 грн. оплати за комп`ютерну томографію.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" судам роз`яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Виходячи з того, що позивачем надано суду доказ оплати ним послуг за проведення комп`ютерної томографії в сумі 1 100 грн, суд приходить до переконання, що вимоги про стягнення із обвинуваченої витрат на це обстеження проведене під час стаціонарного лікування в Хорольській ЦРЛ, підлягає задоволенню.

Разом з тим витрати на аналіз крові на алкоголь та благодійну допомогу в сумі 100 грн., 70 грн. та 40 грн. і комісії 15 грн., понесені потерпілим, не підлягають стягненню, так як не є витратами пов`язаними з лікуванням.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок вчинених обвинуваченою протиправних дій потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 відчував біль, чим був порушений звичний ритм його життя, йому було спричинено певні психологічні страждання і переживання. При цьому, ці негативні наслідки стали результатом дій обвинуваченої.

Відтак, з врахуванням даних про особу обвинуваченої, її відношення до вчиненого діяння та його наслідків, поведінки під час вчинення кримінального правопорушення, характеру негативних наслідків, викликаних її діями, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, як під час вчинення протиправного діяння відносно нього так і після, а також зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілого, суд, з врахуванням вимог розумності і справедливості вважає необхідним зменшити розмір заявленої потерпілим моральної шкоди.

Крім того з обвинуваченої ОСОБА_1 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 10.09.2019 року на підставі ст.174 КПК України слід скасувати.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, суд

З А С УД И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та за цією статтею призначити їй покарання у виді штрафу на прибуток держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті злочину, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не відомий на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер не відомий, у часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди 3459, 58 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не відомий на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер не відомий, у часткове відшкодування завданої моральної шкоди 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не відомий на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер не відомий, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 925, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 10.09.2019 року.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази по даному кримінальному провадженню – штикову лопату, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Хорольського районного суду Полтавської області – повернути власнику.

Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області.

Головуючий: Н.С.Миркушіна