Рішення № 102319884, 07.10.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3383/20

Провадження № 2/488/599/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.10.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кривопішиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 р. позивач Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулося в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18478,48 грн. за кредитним договором № б/н від 10.09.2010 року, а також судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 10.09.2010 р. відповідач ОСОБА_1 звернулася в банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим у той же день підписав Анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, який згодом був збільшений до 12000,00 грн.

Позивач зазначив, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, а тому станом на 30.08.2020 р. має заборгованість в сумі 18478,48 грн., яка складається з наступного: 13208,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, яка в тому числі є заборгованістю за простроченим тілом кредиту; 5269,67 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач був змушений звернутися з названим позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та її представник — адвокат Приземний С.С. в судове засідання не з`явилися. Надали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, а також порушення позивачем строків позовної давності щодо стягнення заборгованості та процентів за кредитним договором б/н від 10.09.2010 р. Разом з відзивом також надали клопотання про застосування строку позовної давності та сплив строку позовної давності щодо звернення до суду з позовом. Просили розглядати справи без участі відповідача та її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 10.09.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений кредитний договір з ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку розпочався з 06.12.2006 р., інформація про розмір кредитного ліміту — відсутня. 30.09.2013 р. встановлений кредитний ліміт в сумі 300,00 грн., який в подальшому збільшувався та станом на 30.08.2017 р. складав — 12000,00 грн. 24.03.2020 р. кредитний ліміт був зменшений і на вказану дату склав — 0,00 грн.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що сторони дійшли згоди, в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 30.08.2020 року має заборгованість — 18478,48 грн., яка складається з: 13208,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, яка в тому числі є заборгованістю за простроченим тілом кредиту; 5269,67 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.

Проте, доказів на підтвердження такої згоди суду не надав.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві позичальника від 10.09.2010 року відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом та за прострочення повернення кредитних коштів.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.09.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку" як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також вони містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Тому, роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Поряд з цим, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 10.09.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку", розміщені на сайті, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а отже, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.09.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також процентів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За такого, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, як такими, що не передбачені договором.

Що стосується питання стягнення заборгованості, суд погоджується з доводами представника позивача, зазначеними у відзиві на позовну заяву.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що станом на 30.08.2020 piк відповідач має заборгованість в розмірі 18 478,48 гривень, при цьому звертаючись iз позов не вказує коли з якої саме дати виникла заборгованість, по якій картці.

Надаючи довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, старт карткового рахунку зазначений з 06.12.2006 року, а Анкета-заява оформлена 10.09.2010 року, яка не містить суму кредитного ліміту.

До позовної заяви позивачем додані розрахунки заборгованості: станом на 31.10.2015 р. за період з 30.09.2013 по 31.10.2015 рік у розмірі 6176,08 грн., з яких 5959,62 грн. - тіло кредиту та 216,46 грн. - відсотки; станом на 30.09.2019 р. за період з 30.11.2015 по 30.09.2019 рік у розмірі 14620,48 грн, з яких 13881,93 грн. - тіло кредиту та 738,35 грн. - відсотки; станом на 30.08.2020 р. за період з 01.10.2019 по 30.08.2020 рік у розмірі 18478,48 грн., з яких 13208,81 грн. - тіло кредиту та 5269,67 грн. - відсотки.

Тобто, позивач знав, що заборгованість виникла 30 вересня 2013 року.

Позивачем до позову надано довідку без номеру та дати, згідно з якою між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір б/н, за яким відповідачу були надані наступні кредитні картки:

№ НОМЕР_1 - 06.12.2006 p. -11/2013;

№ 4149.4377.0161.2937 -10.05.2012 p. -11/2014;

№ НОМЕР_2 - 30.09.2013 p. - 06/2017;

№ НОМЕР_3 - 06.07.2017 p. -05/2021.

Строк дії картки № НОМЕР_1 - 06.12.2006 p. -11/2013 встановлений до останнього календарного дня визначеного місяця, тобто до листопада 2013 року настав строк виконання зобов`язання y повному обсязі, строк дії картки № 4149.4377.0161.2937 -10.05.2012 p. -11/2014 встановлений до останнього календарного дня визначеного місяця, тобто листопада 2014 року, настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі; строк дії картки № НОМЕР_2 - 30.09.2013 p. - 06/2017 встановлений до останнього календарного дня визначеного місяця, тобто до червня 2017 року та настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі.

Отже, прострочення по тілу кредиту виникло 30 вересня 2013 року.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період y часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, y межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови y позові.

Касаційний цивільний суд y складі Верховного Суду y постанові вiд 26 грудня 2018 року при розгляді справи № 752/10681/16-ц виклав наступний правовий висновок.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, y межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну i спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю y три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один piк застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної i спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення y зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, y paзi неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною y спорі, є підставою для відмови y позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 .

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок № НОМЕР_4 , МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.А. Чернявська