Рішення № 102319739, 28.12.2021, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1224/21 пров. №2/478/332/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2021 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

13 жовтня 2021 року позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого замінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював щомісячного погашення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33139 грн 69 коп., яка складається з: 33139 грн 69 коп. – заборгованості за тілом кредиту та судові витрати в розмірі 2270 грн.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

02 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за результатами розгляду справи по суті, посилаючись на недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Умови та Правила надання банківських послуг не містять його підпису, що свідчить про недоведеність тієї обставини, що він був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами. Зазначив, що не має боргових зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк», оскільки вказану суму боргу ним було погашено шляхом перерахування на рахунок позивача 46016 грн 65 коп. Також зазначив, що позивач безпідставно збільшував суму відсотків до 3,6% на місяць, оскільки таких умов укладений договір не містить, погашення відсотків відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту було безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, а сплачена відповідачем сума на погашення за наданим кредитом перевищує суму фактично здійснених витрат кредитних коштів.

17 листопада 2021 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк», в порядку ст.179 ЦПК України, подав до суду відповідь на відзив, в які просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21.07.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначив, що Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином, чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомився, про що свідчить підпис в заяві. На підставі заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач, та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. Таким чином, банк забезпечив позичальнику доступ до карткового рахунку можливими шляхами. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 21.07.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що «Я згоден з тим, що заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,0% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячні платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2011 року укладеного з ОСОБА_1 за початковою відсотковою ставкою у розмірі 3,0% в місяць (36% на рік), яка узгоджена з позичальником, та з урахуванням всіх платежів, які здійснені останнім в рахунок погашення заборгованості.

Листом від 06 грудня 2021 року №3901010-ВБ, який надійшов на електронну адресу суду 07 грудня 2021 року, повідомлено, що правомірність зміни умов договору за рахунок підвищення позивачем в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом, підтверджується постановою №5 від 30.03.2012 року Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин». Вся інша інформація міститься в матеріалах, які додані до позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки сума наданого кредиту ним була повністю погашена.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 21 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого замінено на АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір з використанням кредитки «Універсальна», згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк» (а.с.22).

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк».

26 липня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду», в якій сторони визначили: тип кредитної лінії; базову відсоткову ставку за користування кредитом 3,0% в місяць (36% на рік); розмір та строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням тощо (а.с.23).

Отже, сторонами договору було узгоджено умови кредитування, що у розумінні ст.628 ЦК України є обов`язковим до виконання ОСОБА_1 .

Тому посилання відповідача ОСОБА_1 про відсутність домовленості сторін про процентну ставку є помилковим.

З моменту отримання карти відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підписавши 21 липня 2011 року анкету-заяву та Довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 26 липня 2011 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн, який в подальшому неодноразово змінювався, а саме: 29.07.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 5000 грн; 23.01.2012 року кредитний ліміт було зменшено до 4590 грн; 17.12.2012 року кредитний ліміт було зменшено до 2760 грн; 08.02.2013 року кредитний ліміт було зменшено до 2600 грн; 22.04.2013 року кредитний ліміт було зменшено до 2310 грн; 05.08.2013 року кредитний ліміт зменшено до 1990 грн; 06.09.2013 року кредитний ліміт зменшено до 1850 грн; 23.09.2013 року кредитний ліміт зменшено до 1680 грн; 17.10.2013 року кредитний ліміт зменшено до 1470 грн; 13.11.2013 року кредитний ліміт зменшено до 1040 грн; 24.12.2013 року кредитний ліміт зменшено до 950 грн; 11.03.2014 року кредитний ліміт зменшено до 900 грн; 12.05.2014 року кредитний ліміт зменшено до 830 грн; 24.07.2014 року кредитний ліміт зменшено до 780 грн; 03.09.2014 року кредитний ліміт зменшено до 740 грн; 16.12.2014 року кредитний ліміт зменшено до 680 грн; 10.04.2015 року кредитний ліміт зменшено до 620 грн; 30.06.2015 року кредитний ліміт зменшено до 540 грн; 20.07.2015 року кредитний ліміт зменшено до 430 грн; 25.07.2015 року кредитний ліміт зменшено до 260 грн; 07.08.2015 та 16.05.2017 року кредитний ліміт становив 0 грн; 20.05.2017 року кредитний ліміт було збільшено до 1000 грн; 26.05.2017 року кредитний ліміт було збільшено до 5000 грн; 26.05.2017 року кредитний ліміт зменшено до 4510 грн; 01.08.2017 року кредитний ліміт зменшено до 4336 грн 50 коп.; 06.08.2017 року кредитний ліміт було збільшено до 5000 грн; 05.11.2017 року та 06.11.2017 року кредитний ліміт було збільшено до 25000 грн; та станом на 18.07.2018 року кредитний ліміт становив 0 грн (а.с.20).

Кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки.

Виконання відповідачем Договору вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (а.с.15-19).

Загалом, згідно з випискою про рух коштів за картрахунками (без врахування складових заборгованості визначених довідкою про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду»), позичальник ОСОБА_1 використав кредитних коштів на загальну суму 61635 грн 10 коп, (стовпчик сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості) та погасив кредитних коштів на загальну суму 59499 грн 32 коп.

Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідач на підставі зазначеного договору отримав кредитні картки: 26.07.2011 року, терміном дії до 04/15 року; 16.05.2017 року, терміном дії до 03/21 року (а.с.21).

Згідно виписки про рух коштів за рахунком, відповідач активно користувався картками.

Отже матеріалами справи достовірно підтверджено, що між сторонами існують кредитні правовідносини на підставі кредитного договору від 21.07.2011 року у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а також те, що для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту за даним кредитним договором відповідач отримав декілька карток.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на порушення позичальником своїх кредитних зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитних коштів.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» за вказаним вище кредитним договором станом на 15 серпня 2021 року становить 33139 грн 69 коп., яка складається з тіла кредиту.

Між тим, заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, містять в собі дані про встановлений розмір процентів, а саме 3,0% в місяць, що становить 36% річних. Доказів протилежного стосовно розміру погодженої сторонами процентної ставки позивачем суду надано не було.

Як зазначено в розрахунку заборгованості, наданому до позову, банк розрахував заборгованість, виходячи як з первісної погодженої сторонами процентної ставки (36% річних та зниженої процентної ставки 30, 34,8 % тощо) по 31 березня 2015 року, так і з підвищеної відсоткової ставки - 43,2% з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2015 року (з 01 листопада 2015 року по 30 вересня 2016 року процентна ставка становила 0%), з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року - 43,2%, з 01 травня 2017 року по 31 липня 2017 року – 42,0%, а також – 40,80 %, починаючи з 01 серпня2020 року по 30 червня 2021 року (а.с.7-14).

Разом із тим, банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 29 листопада 2021 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2011 року укладеного з ОСОБА_1 за початковою відсотковою ставкою у розмірі 3,0% в місяць (36% на рік), яка узгоджена з позичальником, та з урахуванням всіх платежів, які здійснені останнім в рахунок погашення заборгованості.

Станом на 28.12.2021 року витребуваний розрахунок АТ КБ «ПриватБанк» надано не було, лише повідомлено суд листом від 06.12.2021 року №3901010-ВБ, що правомірність зміни умов договору за рахунок підвищення позивачем в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом, підтверджується постановою №5 від 30.03.2012 року Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин».

До того ж, відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору.

Велика Палата Верховного Суду 28 березня 2018року у постанові по справі №444/9519/12 зробила висновок, відповідно до якого припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, строк дії кредитної картки закінчився у березні 2021 року.

За такого, суд вважає не обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в заявленому у позові розмірі, оскільки всупереч вищевикладеним вимогам, вказану суму боргу Банк нарахував, виходячи і з розміру процентів за користування кредитом, що не були узгоджені в установленому порядку із ОСОБА_1 .

Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, наданих позивачем, вбачається, що станом на 27 травня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» становила 0 гривень. Починаючи з 29 травня 2017 року відповідачем ОСОБА_1 було витрачено суму коштів позивача у розмірі 4157 грн 11 коп., і з даного моменту Банком відбулося здійснення нарахування процентів за підвищеною відсотковою ставкою.

Разом із тим, виходячи з узгоджених сторонами у належній формі умов кредитування (36% річних за користування кредитними коштами) відповідно до ст.ст.526, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Так, у зв`язку з ненаданням позивачем АТ КБ «ПриватБанк» детального розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2011 року укладеного з ОСОБА_1 за початковою узгодженою відсотковою ставкою у розмірі 3,0% в місяць (36% на рік), судом самостійно здійснено розрахунок заборгованості з урахуванням узгодженої процентної ставки 36% річних (тіло кредиту х 36% / 360 днів х кількість днів у кожному місяці за період з 29.05.2017 року по березень 2021 року), який наведений в матеріалах справи (а.с.125-127) та встановлено, що залишок заборгованості за тілом кредиту складає 18825 грн 59 коп., а залишок заборгованості за процентами склав 5913 грн 00 коп.

За такого суд вважає доцільним стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, враховуючи відсоткову ставку 36% річних, за період з 29.05.2017 року по березень 2021 року включно (період за який позивачем здійснювались нарахування, після використання відповідачем кредитних коштів та строку дії кредитної картки), у загальній сумі 18825 грн 59 коп.

Проценти за користування кредитом у розмірі 5913 грн, які розраховані судом стягненню не підлягають, оскільки такі вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не заявлялися.

Щодо посилань банку на нарахування заборгованості по відсоткам від суми неповернутого в строк кредиту, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, за відсотковою ставкою 86,40% на підставі п.2.1.1.2.12 Умов та Правил які почали діяти з 01.03.2019 року та додані позивачем до позовної заяви, то суд вважає доцільним зазначити, що такі не містять підпису відповідача, та що без наданих позивачем підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами у вказаному розмірі, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між сторонами.

Із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує відсотки згідно ст.625 ЦК України з 01.11.2019 року по 01.03.2020 року (кінець строку дії кредитної картки) за процентною ставкою 86,40 %.

Отже, як вбачається з викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками згідно ст.625 ЦК України, не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, зазначеному в Умовах та правилах надання банківських послуг (86,40%).

Таким чином, в стягненні з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за нарахованими відсотками на прострочений кредит у розмірі 11585 грн 88 коп., слід відмовити.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18825 грн 59 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 955 грн 44 коп. (18825,59 грн. : 44725,57 грн. х 100 = 42,09%, 2270 х 42,09% = 955 грн 44 коп.).

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49 094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. №50, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 18825 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 59 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредита (простроченим тілом кредита) у розмірі 18825 грн 59 коп.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 955 грн 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 28.12.2021 року.

Суддя І.П. Сябренко