Рішення № 102318887, 29.12.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1100/20

Провадження № 2/467/25/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

представника позивача Хмельницького А.М.

представника відповідача Сорочана В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом доОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим підписала заяву від 12 березня 2011 року. Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному коло осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додана до позову, а відповідачу у користування надано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10900 грн. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Відповідач також зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок щомісячними платежами у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного кредитного договору станом на 20 липня 2020 року заборгованість по поверненню кредиту становить 33760 грн. 71 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту 25128 грн. 11 к., в тому числі 0 гривень за поточним тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту 25128 грн. 11 к., заборгованість за простроченими відсотками 8632 грн. 60 к. Посилаючись на ці обставини, позивач прохав стягнути з відповідача суму заборгованості.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєвої І.О. від 22 жовтня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року провадження по справі зупинено у зв`язку із смертю відповідачаОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 21 липня 2021 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року замінено відповідача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Кологривої Т.М. від 27 вересня 2021 року справу прийнято до свого провадження.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив по справі, у якому він вказав на те, що анкета - заява ОСОБА_2 не містить необхідних істотних умов, встановлених статтями 1054, 1056-1 ЦК України для кредитного договору: суми кредиту, відсоткової ставки, строку, на який надається кредит, умови повернення кредиту та інших, встановлених ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції на момент складення заяви. Тому вважати таку заяву укладеним кредитним договором між сторонами не можна, ця заява не може бути обґрунтуванням стягнення з відповідача кредитної заборгованості. Додані до позовної заяви витяги з Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк» не містять підпису відповідача, а тому не можуть бути підставою для стягнення з нього будь-яких коштів так як не утворюють для нього зобов`язань. Розмір заборгованості за тілом кредиту, визначений позивачем у сумі 25128 грн. 11 к., є значно більшим за розмір встановленого кредитного ліміту – 10900 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву. Також зазначив про те, що розрахунок банку не являється доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам, викладеним в статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до руху коштів на картках ОСОБА_2 за період з 15 листопада 2012 року по 01 липня 2020 року остання використала 66740 грн. 79 к., а внесла на рахунок 83182 грн. 02 к. Таким чином, позитивне сальдо на її картковому рахунку має складати 16 441 грн. 23 к. Зазначив, що із спадкоємця борги спадкодавця за відсотками стягненню не підлягають.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд приходить до наступного.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Згідно частини 2 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

За змістом частини 3 статті 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Отже, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Судом встановлено, що 12 березня 2011 рокуміж ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, який складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк», Умов надання та правил банківських послуг та Тарифів Банку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 17 від 11 січня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 17-2021, заведеної приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л.М. із заявою про прийняття спадщини 04 березня 2021 року звернулась ОСОБА_1 .

До складу спадкового майна увійшла квартира АДРЕСА_1 , якій частка власності померлої складала ј .

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2021 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк», станом на дату смерті ОСОБА_2 , її заборгованість перед банком за кредитним договором від 12 березня 2011 року становила 33760 грн. 71 к. та складалася з: тіло кредиту - 25128 грн. 11 к., відсотки за користуванням кредитом 8632 грн. 60 к.

18 листопада 2021 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу спадкоємця ОСОБА_1 направлено претензію кредитора в порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, яку остання не виконала.

Суд, виходячи з того, що оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про те, що кредитор дізнався або мав дізнатися про прийняття спадщини спадкоємцем або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину пізніше ніж через шість місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, вважає, що кредитор звернувся до спадкоємця ОСОБА_2 з вимогою про сплату кредитної заборгованості як до боржника без порушення строків, визначених частинами 2 та 3 статті 1282 ЦК України.

Щодо визначеної банком заборгованості по кредиту за померлою ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Заява позичальника від 12 березня 2011 року підписана ОСОБА_2 і відповідно до неї остання бажала отримати кредитний ліміт по платіжній картці, найменування картки, строк її дії та розмір кредитного ліміту не зазначений.

В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_2 згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.com.ua.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, Банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які підпису позичальника не містять.

З повідомлення банку без дати видно, що згідно кредитного договору б/н ОСОБА_2 отримала п`ять кредитних карток, остання з яких з терміном дії до березня 2021 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_2 20 липня 2007 року по картковому рахунку НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 9100 грн., який в подальшому був збільшений до 10900 грн., а з 04 квітня 2019 року кредитний ліміт визначений 0 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з цим, у заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з ОСОБА_2 , крім простроченого тіла кредиту, заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www/privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів первісний відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд, встановивши наведені обставини, вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 березня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані первісному відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що недоведеність позивачем наявності заборгованості по відсоткам у розмірі 8632 грн. 60 к. у померлої ОСОБА_2 через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту необхідно вказати наступне.

З особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що з листопада 2012 року вона активно користувалася кредитними коштами та здійснювала платежі на погашення боргу (а.с.7-37).

З розрахунку заборгованості станом на 31 травня 2015 року (а.с. 7-12) видно, що загальний залишок заборгованості за кредитом складає 10569 грн. 32 к. З нього підлягають відрахуванню сплачені за вказаний період проценти у загальному розмірі 5092 грн. 72 к. (сума графи «Сплачено відсотків»). Тобто, розмір заборгованості за тілом кредиту на цю дату складатиме 5476 грн. 60 к.

Окрім того, у період з 01 червня 2015 року по 20 липня 2020 року позичальником

використано 62397 грн. 23 к. кредитних коштів (загальний розмір суми, визначеної банком у розрахунку у графі «Витрати клієнтом кредитних коштів» а.с.13-25), а внесено на погашення кредитних зобов`язань 78258 грн. 58 к. (а.с.23 і 25 ( звор. стор.) сума граф «Погашено заборгованості за поточним тілом кредиту», «Погашено заборгованості за просроченим тілом кредиту», «Погашено заборгованості по пені», «Погашено заборгованості за нарахованими відсотками»). Різницю цих сум складає сплата процентів за користування кредитних коштів та неустойки за порушення зобов`язань.

Аналіз розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, та витяг з особового рахунку свідчать про те, що при щомісячному нарахуванні процентів за користування кредитним лімітом банком застосовувалась процента ставка 20,4, 32,4, 42 та 84%.

При цьому нарахування за використання ліміту (проценти) за кожний наступний місяць проводилось на загальну заборгованість за попередній місяць, в тому числі і на нараховані за попередній період проценти та пеню.

Отже, заборгованість, яка зазначена банком як прострочене тіло кредиту 25128 грн. 11 к., фактично є загальною заборгованістю, до складу якої включено не тільки тіло кредиту, а і проценти за користування кредитом та неустойка.

Нарахування у такий спосіб суперечить Умовам та положенням статті 534 ЦПК України щодо черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями. Такий розрахунок не може бути покладено в основу визначення та стягнення кредитного боргу.

За такого, станом на 20 липня 2020 року заборгованість за тілом кредиту у позичальника відсутня, переплата складає 10384 грн. 75 к.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про те, що позивач не довів наявність кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед банком за кредитом, а тому позовні вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 про сплату кредитної заборгованості є необґрунтованими і матимуть наслідок у виді відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива