Рішення № 102317650, 28.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №464/2489/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачів. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № 452572743 від 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав від компанії ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на споживчі цілі кредит у розмірі 10 000,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,13 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Згідно пункту 1.2. кредит надано строком на 30 днів з 18 листопада 2020 року по 18 грудня 2020 року. 18 грудня 2020 року Позивач пролонгував договір, повернувши частину кредиту і відсотки на загальну суму 6200, 00 грн. Починаючи з 18.12.2020 року позивач сплачував за користування кредитом 1,31 відсотки від суми кредиту за кожний день користування кредитом згідно додаткової угоди від 18 грудня 2020 р. ОСОБА_1 23 грудня 2020 року повернув частину тіла кредиту на суму 1 105, 00 грн. 20 січня 2021 року позивач черговий раз оформив пролонгацію кредиту по 19 лютого 2021 року. Відповідно до статті 3 додаткової угоди до договору № 452572743 від 18 листопада 2020 року починаючи з 22 січня 2021 року ОСОБА_1 мав сплачувати за користування кредитом 0,92 відсотки в день від суми кредиту. 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 не зміг своєчасно надати відповідачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином, порушивши кредитний договір та норми цивільного законодавства. Позивач зазначає, що 23 лютого 2021 року відповідач збільшив фінансові зобов`язання на суму в розмірі 5961,70 грн. відповідно до умов договору № 452572743 від 18 листопада 2020 року. ОСОБА_1 вважає, що такі дії відповідача суперечать діючому законодавству України, оскільки на території України діє карантин, який запроваджений постановою №211 Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 p., продовжений постановою №1236 Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. та постановою №104 Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. Тому позивач стверджує, що ряд пунктів договору, якими керувався відповідач накладаючи на ОСОБА_1 штрафні санкції, суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3.3. договору надає відповідачу право нараховувати пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, що суперечить Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" прийнятому 16 червня 2020 року, пункту 15 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та пункту 8 розділу ЇХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та пункту б розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Водночас Відповідач перерахував процентну ставку в сторону збільшення за весь період дії договору, починаючи з 18 листопада 2.020 року до 1,7 відсотків в день від суми кредиту, що становить 622,20 відсотків річних. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає такими, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач зазначає, що кредитний договір і додатки до нього містять безліч суперечливих пунктів про порядок нарахування процентів за користування кредитом, за прострочення його оплати, пені та штрафів, розрахунок заборгованості позивача, опублікований на сайті відповідача, суперечить положенням договору,оскільки у п. 1.3 передбачена одна ставка процентів за користування кредитом, а у п. 1.4 та 1.5, 4.4 інша та у п. 3.3 - додаткова відповідальність (пеня). Також позивач зазначає, що відповідач без попередження списав 02.03.2021 року та 19.03.2021 року кошти з картки Приватбанку в рахунок кредитних коштів з кредитної картки ОСОБА_2 зазначає, що повний текст договору №452572746 від 18.11.2020 року він отримав тільки після його підписання.

Вимоги відповідача (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») щодо виконання договору № 452572743 від 18 листопада 2020 року в повному обсязі посилаючись на пункти 4.12, 4.16 ОСОБА_1 вважає обґрунтованими, оскільки вони обмежують його права відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги та визнати недійсними пункти 1.4, 1.5, 3.3, 4.4, 4.12 договору №452572743 від 18.11.2020 року та зобов`язати відповідачів привести фінансові вимоги до позивача за договором №452572743 від 18.11.2020 року у відповідність з чинним законодавством України.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14.04.2021 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТзОВ «Таліон Плюс» про захист прав споживачів до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.07.2021 року перейдено до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТзОВ «Таліон Плюс» про захист прав споживачів в порядку спрощене позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

08.11.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відзив на позовну заяву з якого вбачається, що позовні вимоги заперечує повністю, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову. Так, представник відповідача у відзиві зазначив, що 18.11.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 452572743 на суму 10000, 00 грн. за сплатою процентів строком на 30 календарних днів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, що засвідчує факт укладення між ними кредитного договору у формі електронного документу. Відповідно до п. 4.16 договору, позичальник підтверджує, що отримав від фінансової установи до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), отримав кредит не на споживчі цілі, інформація надана відповідачем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору - позивачем не заперечується. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього.

Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 мав змогу ознайомитись з умовами договору ще до його оформлення, отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також мав вільний доступ до умов договору на сайті фінансової установи. Інформація була надана фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті фінансової установи. Позивачем не доведено на підставі чого він має звільнятись від сплати відсотків, відповідно до п. 1.1. договору кредиту. У позовній заяві позивач зазначає, що пункти 1.1, 1.4 в частині договору є нікчемними в зв`язку з тим, що в період дії Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» (розділ VI від 18.04.2020), відповідач застосував до позивача підвищену процентну ставку в розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Представник відповідача зазначає, що даний факт не відповідає дійсності з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.4 договору кредиту, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Згідно пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Відповідно до частини 4 статті 1056-1 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Тобто, кредитор відповідно до умов п. 1.4. кредитного договору, має право змінювати розмір відсоткової ставки боржнику, оскільки це визначено в самому договорі. В укладеному між сторонами договорі містяться умови про дисконтну (зменшену) та базову (звичайну) проценту ставку. У випадку, якщо позичальник сплачує грошові зобов`язання за кредитним договором належним чином у строк обумовлений договором, він користується зменшеною процентною ставкою, у випадку якщо позичальник не виконує зобов`язання у належний строк, пільгова дисконтна процентна ставка вже не застосовується, а сплачується звичайна. Що вказує на те, що ставка 1.7% не є штрафною санкцією чи пенею та не порушує норми пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування». Пункт 1.4 договору містить відомості про нарахування процентів за користування позикою, що не є відповідальністю за невиконання умов договору, а є платою за кредит, та п. 3.3 договору містить відомості про цивільно-правову відповідальність позичальника при порушенні виконання зобов`язання, не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому, передбачені п. 1.4. договору відсотки - є відсотками за користування кредитними коштами, та ніяким чином не порушують умов чинного законодавства. Окрім цього, в п. 4.4. договору міститься інформація про розрахунок відсотків за базову процентну ставку у річному еквіваленті. Враховуючи наведене представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Однак подав до суду заяву в якій просить здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги заперечує повністю, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

18.11.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 452572743 на суму у розмірі 10000,00 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська картка № НОМЕР_1 ), що засвідчує факт укладання між нами кредитного договору у формі електронного документу / а. с. 9-11/.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.4 договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити

Відповідно до п. 1.4 Договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Згідно п. 3.3 Договору, сторони погодили, що у разі порушення Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% (одна ціла три десятих відсотка) від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

В п. 4.4. договору міститься інформація про розрахунок відсотків дисконтної та базової процентної ставки в річному еквіваленті.

Відповідно до п. 4.5 договору застосування перерахування дисконтної процентної ставки на базову процентну ставку не є зміною істотних умов договору. Усі істотні умови договору, в тому числі розмір базової та дисконтної процентної ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього Договору.

18.12.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 452572743 від 18.11.2020 р., на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 18.12.2020 p., позичальник сплачує за користування кредитом 1,31 відсотків в день від суми кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди /а. с. 13/.

23.12.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 452572743 від 18.11.2020 р., на наступну кількість днів: п`ять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. починаючи з 17.01.2021 p., Позичальник сплачує за користування кредитом 1,05 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди /а. с. 99/.

20.01.2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 452572743 від 18.11.2020 р., на наступну кількість днів: двадцять вісім. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 22.01.2021 pоку, позичальник сплачує за користування кредитом 0,92 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди /а. с. 14/.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»,у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Частинами 2 та 4 статті 11 цього Закону встановлено низку обов`язків кредитодавця про надання споживачу інформації про кредит та вимог до змісту договору. Зокрема, кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місце знаходження кредитодавця та кредитні умови. У договорі про надання споживчого кредиту повинні бути зазначені: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови визначені законодавством.

Згідно з умовами кредитного договору № 452572743 від 18.11.2020 року, невід`ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.

Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлений порядок надання грошових коштів у кредит.

За умовами вказаних Правил, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.

Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер та через електронний лист на адресу електронної пошти, зазначені у заявці. У випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного Договору.

Інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором.

Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо можливості видачі кредиту шляхом надіслання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, або надісланням на електронну пошту електронного листа.

Не пізніше 3 робочих днів з дати підписання договору Сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника, вказаний ним у заявці.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 452572743 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, що стосується того, що укладена угода не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» через несправедливі умови, то слід зазначити, що кредит на суму 10000, 00 грн. надавався строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності та платності, Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно пунктів 1.3, 1.4, або п.1.5. укладеного договору. На період строку , визначеного п. 1.2 договору (тобто 30днів), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмір 0, 13 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом

Згідно з п.1.4 договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Пунктом 1.5 базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

З наведеного вбачається, що передбачені п. 1.4. договору відсотки є відсотками за користування кредитними коштами, тому його умови не порушують чинного законодавства.

В п. 4.4. договору міститься інформація про розрахунок відсотків дисконтної та базової процентної ставки в річному еквіваленті.

Відповідно до п. 4.5 Договору застосування перерахування Дисконтної процентної ставки на Базову процентну ставку не є зміною істотних умов Договору. Усі істотні умови Договору, в тому числі розмір Базової та Дисконтної процентної ставок та порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення цього Договору.

Оскільки договір містить умови про дисконтну (зменшену) та базову (звичайну) проценту ставку, тому у випадку, якщо позичальник сплачує грошові зобов ‘язання за кредитним договором належним чином у строк обумовлений договором, він користується зменшеною процентною ставкою, у випадку якщо позичальник не виконує зобов 'язання у належний строк, пільгова дисконтна процентна ставка вже не застосовується, а сплачується звичайна.

З наведеного вбачається. що ставка 1,70 % не є штрафною санкцією чи пенею.

Пункт 1.4 договору містить відомості про нарахування процентів за користування позикою, що не є відповідальністю за невиконання умов договору, а є платою за кредит, та п. 3.3 договору містить відомості про цивільно-правову відповідальність позичальника при порушенні виконання зобов`язання, не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач без попередження списав 02.03.2021 року та 19.03.2021 року кошти з картки Приватбанку в рахунок кредитних коштів з кредитної картки Монобанку, однак з наданих ОСОБА_1 роздруківок виписок по банківських картах AT КБ «Приватбанк» та AT «Універсал Банк» неможливо встановити та знайти кінцевого отримувача грошових коштів, а за 02.03.2021 року у позивача відсутні транзакції на суму 345 грн. 00 коп.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості та суперечливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов.

Таким чином, в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору № 452572743 від 18.11.2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача в цій частині ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, тому відсутні підстави для визнання п.п. 1.4, 1.5, 3.3, 4.4, 4.12 договору №452572743 від 18.11.2020 року недійсними.

Враховуючи те, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, тому суд першої приходить до висновку про відсутність підстав для визнання п.п. 1.4, 1.5, 3.3, 4.4, 4.12 кредитного договору №452572743 від 18.11.2020 року недійсними.

Таким чином суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то судовий збір відповідно компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 203, 215, 628, 638, 640, 642, 651, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування» суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачів – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Повний текст рішення виготовлено 28.12.2021 року.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р. Волоско