Рішення № 102317583, 23.09.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/2804/20

2/330/111/2021

"23" вересня 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі – Корнієнко М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в смт. Якимівка цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Женева» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року, мотивуючи свої вимоги тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум банк» 17.09.2013 року був укладений Кредитний Договір №04671/0008ХSGF, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 7000, 00 грн. строком до 17.09.2016 року зі сплатою 29,99 % річних. 22.03.2018 року між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Платинум банк» відступило ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА», а ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту. Таким чином, ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Платинум банк» втратив такі права. Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі Кредитного договору №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року. З огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.Так, згідно умов Кредитного договору кредит надається строком до 17.09.2016 року зі сплатою 29,99 % річних.А тому, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 18.09.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 40 944,38 грн. (Сорок тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 38 копійок), з яких:заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17173,68 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 2 533,32 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 13 050,72 грн., 3% річних - 1547,44 грн., інфляційне збільшення боргу - 2 976,20 грн., нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 3 663,02 грн..

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше .

Представник позивача, до суду надав письмову заяву, відповідно до якої просив розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача надійшла письмова заява, у якій останній просив слухати зазначену справу за його відсутності та відсутності відповідача. Зазначив, що позовні вимоги вони визнають частково, не визнають позовні вимоги в частині відсотків, пені та штрафів, посилаючись па те, що ОСОБА_1 не підписувала умови та правила надання банківських послуг, а тому їх не можна розцінювати, як частину укладеного між нею та позивачем кредитного договору. Банком не надано підтвердження того, що це саме ці Витяг з тарифів і Умови та правила їй були надані для ознайомлення при підписанні анкети заяви, а також тс, що вказані документи на момент отримання кредиту містили умови щодо сплата процентів, пені та штрафів та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Наданні позивачем правила надання банківських послуг АТ «ПЛАТИНУМ БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору.Не визнають витрати на правову допомогу у розмірі -20000,00грн., так як вважають їх безпідставно надуманими та необґрунтованими.Зазначив, що визнають лише надані кредитні кошти на загальну суму 7000,00грн В іншій частіші позову просили відмовити.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 17.09.2013 року між відповідачем та ПАТ «Платинум банк» було Кредитний Договір №04671/0008ХSGF, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 7000, 00 грн. строком до 17.09.2016 року зі сплатою 29,99 % річних.

22.03.2018 року між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Платинум банк» відступило ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» право вимоги за кредитним договором №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року.

Згідно доданих розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 944,38 грн. (Сорок тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 38 копійок), з яких:заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17173,68 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 2 533,32 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 13 050,72 грн., 3% річних - 1547,44грн., інфляційне збільшення боргу - 2 976,20грн., нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 3 663,02грн. (а.с. 18-23).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Платинум банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Заява - анкета позичальника від 17.09.2013 року містить відомості щодо загальних умов кредитування, відповідно до яких сума кредиту складає 7000 гривень, процентна ставка - 29,99% річних, щомісячна комісія 1,99 % від суми встановленого кредитного ліміту, 0,00 % комісія за отримання кредиту; 6,5 % щомісячний платіж, термін користування кредитним лімітом – 36 міс., погашення процентів – щомісяця. Зазначена анкета містить підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що їй було відомо про загальні умови кредитування.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту 17173,68 грн., стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 2 533,32 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 13 050,72 грн., 3% річних - 1547,44 грн., інфляційне збільшення боргу - 2 976,20 грн., нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 3 663,02 грн..

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно дост.81 ЦПК України.

Із п.1.4 кредитного договору вбачається, що первісний кредитор ПАТ «Платинум Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 7000 грн.. Як зазначено Позивачем, відповідно до договору від 17.09.2013 року №04671/0008ХSGF кредитного ліміту, виникла заборгованість відповідача основної суми кредиту в розмірі 17173,68 грн..

Відповідач зобов`язався повністю повернути кредит до 17.09.2016 року, шляхом внесення щомісячної плати за ним, відповідно до графіка платежів до даного договору, який підписано позичальником в день укладення кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено застосування спеціальної позовної давності в один рік зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Отже, звертаючись до суду з позовом 18.11.2020 року, банком було пропущено строк позовної давності в частині стягнення з відповідача штрафу та пені.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним позовні вимоги, які підлягають задоволенню частково.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2102 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з витратами на правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 30.01.2020 р., котрий укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Женева» та адвокатським об`єднанням «Вердикт», платіжне доручення №193 від 23.09.2020 року, прайс-лист Адвокатського об`єднання «Вердикт», заявка на надання правових послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт від 22.09.2020 року.

Однак, позивачем не надано суду жодних документів, що свідчать про оплату адвокату 20000 грн. витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги саме у даній цивільній справі.

Із платіжного доручення №193 вбачається, що 23.09.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Женева» здійснила оплату у розмірі 100000 грн. за надання правової допомоги відповідно до договору №30-01/2020 від 30.01.2020 р. Проте, даний документ жодним чином не підтверджує, що це є оплата 20000 грн. адвокату (адвокатському об`єднанню) за надання правової допомоги саме у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_1 , а не за надання інших юридичних послуг адвоката, котрі не стосуються даної цивільної справи.

За таких обставин, здійснена позивачем оплата за цим дорученням не доводить факту витрат на правничу допомогу адвоката, котрі пов`язані саме з розглядом цієї цивільної справи.

Оскільки відсутнє документальне підтвердження про понесені позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., тому суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-11, 19, 81-82, 133, 141,209, 247, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст.205,207, 526, 527, 530, 599, 610-612,614, 622, 624-625, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Женева» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користьТОВ «ФК «Женева» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, ЄДРПОУ 40888017) заборгованість за кредитним договором №04671/0008ХSGF від 17.09.2013 року на загальну суму 17173 (сімнадцять тисяч сто сімдесят три) гривень 68 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користьТОВ «ФК «Женева» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, ЄДРПОУ 40888017) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) повністю або частково шляхом подання до Запорізького апеляційного суду апеляційної скарги у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Тетяна НЕСТЕРЕНКО