Рішення № 102317439, 24.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5422/20

Пр. № 2/336/535/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

розглянувши залі суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал» 21 вересня 2020 року звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначає, що 19.01.2015 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах продукту «Максимум», за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 45425 грн. 72 коп. у вигляді відновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % на рік на торгові операції та операції щодо зняття коштів, зі сплатою щомісячного мінімального платежу у розмірі 7% від суми загальної заборгованості до 25 числи кожного місяця.

Відповідачу надано міжнародну платіжну картку строком дії два роки з моменту її випуску.

21 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги, у зв`язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», в тому числі за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

26 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право грошової вимоги за означеним кредитним договором перейшло до останньої фінансової установи.

Крім того, 16 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим в означений день права грошової вимоги за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал».

Оскільки відповідач виконувала свої зобов`язання неналежним чином, станом на 22 червня 2020 року у неї виникла заборгованість за договором в сумі 120475 грн. 36 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 45423 грн. 72 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом на дату відступлення права вимоги у сумі 55077 грн. 32 коп., заборгованості за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості в сумі 10574 грн. 32 коп., а також пені у сумі 9400 грн.

Позивач просить про стягнення з відповідача означеної заборгованості, а також судового збору в сумі 2102 грн., попередньо оплаченого позивачем, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою судді від 01.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Заходи забезпечення позову не вживалися.

Ухвалою від 19.04.2021 року у відповідача витребувано письмові докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши суду письмове звернення, яке містять прохання про задоволення позову і вирішення справи без його участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

З аналогічною заявою, яка містить клопотання про залишення позову без задоволення з підстав пропущення строків давності звернення до суду за захистом своїх прав, звернулася відповідачка.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність учасників справи.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 19.01.2015 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах прудку «Максимум» за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 45425,72 грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % на рік на торгові операції та операції щодо зняття коштів, з сплатою щомісячного мінімального платежу у розмірі 7% від суми загальної заборгованості до 25 числи кожного місяця (а.с.9).

21 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», в тому числі за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (а.с. 16).

26 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право грошової вимоги за означеним кредитним договором перейшло до останньої фінансової установи (а.с.17-27).

Крім того, 16 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» укладений договір про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим в означений день права грошової вимоги за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (а.с.28-42).

В силу ст. 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на 22 червня 2020 року у відповідача виникла заборгованість за договором в сумі 120475 грн. 36 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 45423 грн. 72 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом на дату відступлення права вимоги у сумі 55077 грн. 32 коп., заборгованості за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості в сумі 10574 грн. 32 коп., а також пені у сумі 9400 грн. (а. с. 5-8).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання, що витікають з окремих видів правочинів внормовані Підрозділом І Розділу Ш ЦК України.

Особливості зобов`язань, встановлених договором кредитування регламентовані параграфом 2 глави 71 Підрозділу І Розділу Ш ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Надані суду письмові докази, зокрема: анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, договора про відступлення прав вимоги вказують на характер правовідносин сторін і підтверджують обґрунтованість звернення до суду за захистом порушеного права.

За вказаних обставин суд доходить висновку про необхідність виконання стороною прийнятого на себе зобов`язання в договорі, який існує, є правомірним і не визнаний судом недійсним повністю або в певній частці.

Разом з тим суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позовних вимог, враховуючи таке.

Як зазначено судом, право пред`явлення вимоги за договором між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було тричі передано новим кредиторам.

Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні, встановлений статтею 514 ЦК України, з якої слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведене означає відсутність права у нового кредитора нараховувати інші складові зобов`язання або збільшувати обсяг зобов`язання після укладення договору відступлення права вимог, тобто після 21 червня 2016 року, коли був укладений перший договір факторингу.За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Що стосується заяви-анкети, з підписанням якої у сторін виникли договірні відносини, з її змісту витікає, що ця заява містить волевиявлення особи на отримання кредиту (а. с. 9).

На підставі Анкети-заяви про укладення договору на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах продукту «Максимум» ПАТ «Альфа-Банк» випустив міжнародну платіжну картку DMC Cold строком дії два роки з моменту її випуску, яку надав ОСОБА_1 (а.с.2 перший абзац).

У відповідності до п. 2.3 Додатку до договору зобов`язання погашення заборгованості здійснюється у розмірі мінімального платежу у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією до 25 числа кожного місяця.

Означені обставини зазначені особисто представником позивача у позовній заяві і не спростовані в процесі розгляду справи (а.с.2 позовної заяви).

У відповідності до ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, частиною першою якої встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Виходячи з викладеного, початок давності для стягнення цих платежів слід обчислювати з моменту (наступного за днем чергового платежу дня) невиконання позичальником кожного з цих зобов`язань.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення грошових коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Наведене означає, що лише під час дії договору сторони можуть здійснювати свої права, передбачені змістом договору.

Правова позиція, відповідно до якої картка діє в межах визначеного нею строку, висловлена в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року в справі № 6-14 цс14. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності починається щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Як вже зазначено, зміст зобов`язань позичальника за договором кредитування полягає в обов`язку як повернути кредитні кошти, так і сплатити проценти за користування кредитом під час дії договору.

Таким чином, давність звернення до суду з вимогами про стягнення усієї заборгованості за кредитом для кредитора у правовідносинах з відповідачем розпочалася з 19 січня 2017 року і не може простиратися на строк, пізніший ніж 19 січня 2019 року.

Фінансова установа звернулася до суду 21 вересня 2020 року, що свідчить про пропуск позовної давності.

Доказів того, що сторони дійшли домовленості про продовження строку дії договору, суду не надано, на ці обставини і не посилається представник позивача.

В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

В силу ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Так як договір між сторонами за своїм змістом є договором приєднання, на нього розповсюджуються правила, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як випливає з роз`яснень у пункті 31 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.12.2012 року, при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв`язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Наведені положення законодавства про захист прав споживачів і роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підкріплюють переконання суду про пропущення давності звернення за судовим захистом у відсутність поважних причин.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції) і чиї рішення в силу ч. 10 ЦПК України є джерелом права, наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

У зв`язку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що позивач не довів ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, про причини пропуску давності звернення до суду не повідомив, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

У відповідності до норм ЦПК України у разі відмовіи у задоволенні позову судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 256, 261, 267, 530, 1050 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива