Рішення № 102316289, 23.12.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8709/21

2/310/2656/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Бердянської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з реконструкцією,

В С Т А Н О В И В:

17.09.2021 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на об`єкт житлової нерухомості в зв`язку з реконструкцією 3-кімнатної квартири під 2-кімнатну та 1-кімнатну квартири, який ухвалою суду від 22.09.2021 року був залишений без руху, позивачам надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

04.10.2021 року позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подано уточнений позов до виконавчого комітету Бердянської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання права власності на об`єкт житлової нерухомості в зв`язку з реконструкцією 3-кімнатної квартири під 2-кімнатну та 1-кімнатну квартири. В обґрунтування даного позову позивачі вказують на те, що позивачам і третій особі ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (по ј частці кожному), належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.01.2000 року, яке було видано виконавчим комітетом Бердянської міської ради. Ще ј частка цієї квартири належить третій особі ОСОБА_5 , яка дісталася їй у спадщину від її бабусі.

З метою поліпшення житлових умов фактично окремих сімей та підвищення благоустрою квартири, співвласниками було вирішено своїми силами, за власний рахунок зробити часткове перепланування квартири, поділити її на 2-кімнатну та 1-кімнатну з улаштуванням окремого входу. Позивачами було замовлено виготовлення Плану реконструкції квартири у КП «Архітектурно-планувальне бюро» Бердянської міської ради та отримано позитивний Висновок №054 про технічну можливість від 17 лютого 2011 року, в якому також зазначено, що реконструкція квартири не порушує норми ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки». Крім того, вказаний План реконструкції квартири був узгоджений позивачами із Управлінням містобудування та архітектури (завізовано головним архітектором міста Корольовим О.П.), Управлінням житлового господарства ( ОСОБА_6 ) виконавчого комітету Бердянської міської ради, а також із КП БМР «Житлосервіс-7» ( ОСОБА_7 ) та власниками сусідніх квартир АДРЕСА_2 (справа), що підтверджується документами у пакеті Висновку №054.

11 квітня 2011 року співвласники квартири звернулися до виконавчого комітету Бердянської міської ради з письмовою заявою за формою послуги №004 «Про підготовку проекту рішення виконкому про надання дозволу на реконструкцію, перепланування, переобладнання квартир у житлових будинках». 27 квітня 2011 року виконавчий комітет БМР надав письмову відповідь за вих. № 919/05-С-1643, в якій зазначив, що на підставі відсутності законодавчої бази щодо врегулювання питань містобудівної діяльності, він повертає наданий пакет документів, допоки центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури не буде затверджено низку законодавчих актів та встановлено Порядки до різних етапів регулювання містобудівної діяльності, а також запропонував звернутися для вирішення цього питання до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Так само, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою КМ України від 24 січня 2006 року № 45, у п. 4 передбачено, що власник приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

У період з червня по жовтень 2011 року співвласниками було проведено реконструкцію вищевказаної трикімнатної квартири.

За новим Технічним паспортом 2-кімнатна квартира має адресу АДРЕСА_1 знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , яка проживає в ній разом з членами своєї сім`ї та з матір`ю - третьою особою ОСОБА_4 .

За новим Технічним паспортом 1-кімнатна квартира має адресу АДРЕСА_3 , номер квартири не присвоєно. Квартира знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_8 , яка проживає в ній разом з членами своєї сім`ї.

Третя особа ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заявляють суду про свою відмову на користь Позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_8 від права власності на свої частки квартири, вони заявляють суду про те, що вони не вимагають від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, жодної матеріальної (грошової) компенсації.

Оскільки виконавчим комітетом Бердянської міської ради не визнається право власників квартири на проведення її реконструкції, яка по факту вже відбулася, позивачу було також відмовлено у присвоєнні реконструйованим об`єктам нерухомості поштової адреси, позивачі просять суд:

- визнати за Позивачем 1 ОСОБА_1 право приватної власності на об`єкт житлової нерухомості - двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (5) житловою площею 9,4 кв.м, кухня (4) площею 7,4 кв.м, вбиральня (3) площею 1.1 кв.м, ванна кімната (2) площею 2,5 кв.м, коридор (1 та 7) площею 8,8 кв.м, лоджія площею 4,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати за Позивачем 2 ОСОБА_8 право приватної власності на об`єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру (№ квартири не присвоєно), загальною площею 30,5 кв.м, яка складається з: 1-а кімната (1) житловою площею 19,1 кв.м, вбиральня (сполучена) (2) площею 3,8 кв.м, веранда (І) площею 7,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим присвоєнням поштової адреси.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

28.10.2021 року представник відповідача - виконавчого комітету Бердянської міської ради Додарчук О. подала суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів. В обґрунтування відзиву вказує на те, що будівельні роботи з реконструкції квартири шляхом перебудови з влаштуванням окремої вхідної групи за своїм характером належать до тих, для здійснення яких законодавство вимагає попереднього отримання дозволу на проведення таких робіт, що передбачено Законом України «Про містобудівну діяльність».

Згідно ст.26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта необхідно надати копію договору про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду - у разі, якщо об`єкт перебуває у спільній власності. Жодного документу позивачем не було надано.

Враховуючи, що позивачем не здійснено процедура з реконструкції квартири відповідно до законодавства України та не доведено, що саме виконавчим комітетом Бердянської міської ради порушено його права та обов`язки, просила в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити в повному обсязі. Справу просить розглядати без представника відповідача.

01.11.2021 року до суду надійшли пояснення третіх осіб ОСОБА_5 ( а.с.86) і ОСОБА_9 ( а.с.90), у яких треті особи заявляють суду про свою відмову на користь позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_8 від права власності на свої частки квартири, вони заявляють суду про те, що вони не вимагають від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, жодної матеріальної (грошової) компенсації. Просять задовольнити позовні вимоги позивачів у повному обсязі.

08.11.2021 року позивачі подали відповідь на відзив у якому виклали заперечення щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов, просили задовольнити їхні позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.11.2021 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення ідентичні, викладеним у позовній заяві, просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі ( а.с.105), позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без представника відповідача, проти задоволення позову заперечує (а.с.107).

Треті особи в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі ( а.с.85,89), позовні вимоги позивачів підтримують, просять їх задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 12.01.2000 року квартира АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 ( а.с.13).

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За приписами статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно зі статтею 152 ЖК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 пункту 1.4 вказаних Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.

Судом встановлено, що співвласники квартири, без отримання дозволу виконкому Бердянської міської ради, у 2011 році здійснили реконструкції спірної квартири, із влаштуванням двох окремих квартир: двокімнатної і однокімнатної з окремими виходами.

До цього часу співвласники квартири не оформили належним чином документи на реконструйовану квартиру, зокрема не зареєстрували її у Державнору реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У серпні 2021 року ОСОБА_8 звернулася до управління містобудування та архітектури виконкому Бердянської міської ради із заявою про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна – 1-кімнатній квартирі після реконструкції та виділення її з 3-кімнатної квартири (а.с.217).

Управління містобудування та архітектури виконкому Бердянської міської ради листом №331 від 11.08.2021 року відмовило ОСОБА_8 у задоволенні її заяви через ненадання заявником необхідного пакету документів.

З матеріалів справи не встановлено, що позивачі зверталися до компетентних органів з питання оформлення права власності на реконструйовану квартиру у позасудовий спосіб.

Особливості державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції встановлені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (пункти 77-80 Порядку).

Суд не може брати на себе функції компетентних державних чи самоврядних органів. Звертатися до суду з метою узаконення незалежно від формулювання позовних вимог зацікавлена особа може лише після звернення в установленому порядку до компетентного органу та наявності доказів що вже існує спір між заявником та цим органом про право (власності).

Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивачами фактично заявлений позов про позбавлення третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які є співвласниками реконструйованої квартири, права власності на нерухоме майно.

При цьому статус ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у даній справі визначено як третіх осіб, а не відповідачів.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким визначення відповідачів, як осіб, до яких пред`являється позов, є виключним правом позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати таке клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни або залучення.

Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним або залучення співвідповідача з власної ініціативи.

Позивачі вказують на те, що треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заявили суду про відмову від своєї частки у праві власності на спірну квартиру, про що вони подали заяви, а тому є підстави для визнання за позивачами в судовому порядку права власності на окремі квартири, які утворилися внаслідок реконструкції трикімнатної квартири.

Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України.

Відповідно до статті 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

При цьому у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Якщо ж річ підлягає державній реєстрації (стаття 182 ЦК України), то право власності на неї припиняється не з моменту відмови власника, а з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Пунктом 76 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 25 грудня 2015 року № 1127 встановлено, що для державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв`язку з відмовою власника від права власності подається документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).

Тобто, для того, щоб у добровільному порядку припинити своє право власності на нерухоме майно власнику слід звернутися до суб`єкта державної реєстрації або нотаріуса з відповідною заявою (відповідно до пункту 82 вищезазначеного Порядку).

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

При цьому відмовитися від своєї частки у праві власності на користь іншої особи співвласник може тільки шляхом вчинення відповідних дій щодо розпорядження майном, тобто відчуження майна (купівля-продаж, дарування тощо), як це передбачено п.1 ч.1 ст.346 ЦК України, оскільки у разі припинення права власності на нерухоме майно у зв`язку з відмовою власника від права власності, таке майно береться на облік, як безхазяйне нерухоме майно.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4,5,13,33,48,51,259,263-265,273,353-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Бердянської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з реконструкцією, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29.12.2021 року.

Суддя І. П. Прінь