Рішення № 102314529, 28.12.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2596/21

Справа № 235/8409/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Малькевич Наталія Володимирівна, до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі - ДП «Мирноградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 22.08.2006 року по 28.12.2017 року, звільнений на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

У зв`язку з тривалим хворобливим станом та знаходженням на лікуванні Клінікою професійних захворювань ДУ «Інституту медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» було проведено засідання комісії та складено медичний висновок Центральної лікарсько-експертною комісії про наявність у нього професійного характеру захворювання від 25.05.2021 року № 18/543 та повідомлено про наявність професійного захворювання (форма П-3) від 25.05.2021 року № 428.

На підставі повідомлення комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державною служби України з питань праці 09.06.2021 року, яким встановлено, що хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженим помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛH І-ІІ ст. (першого - другого ст..) - захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах тривалого впливу шкідливих виробничих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри, а саме: важкість праці, пил фіброгенної дії.

Висновком обласної профпатологічної МСЕК м. Краматорськ від 16.09.2021 року йому була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати працездатності з 01.09.2021 року безстроково.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 70 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив в якому зазначив, що з позовними вимогами не згодні, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював на шахтному підприємстві ім. «А.Г. Стаханова», яке згідно наказу Державного підприємства «Мирноградвугілля» від 16.05.2017 року № 131 було перейменовано у відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» з повним робочим днем під землею в якості гірника з ремонту гірничих виробок та гірника очисного вибою з 22.08.2006 року по 29.12.2017 року.

Згідно наказу № 419к від 28.12.2017 року ОСОБА_1 був звільнений згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно висновку обласної профпатологічної МСЕК м. Краматорськ від 16.09.2021 року ОСОБА_1 встановлено третя група інвалідності та 65% втрати працездатності з 01.09.2021 року безстроково. Професійне захворювання встановлено по факту роботи 16 років в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу на різних підприємствах вугільної промисловості: ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», ВАТ «Укрвуглебуд», ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».

Згідно роз`ясненням Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику відшкодування моральної шкоди», моральну шкоду треба доказувати конкретними документами, підтверджуючи їх глибину і тривалість.

Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди, що наведений у позові розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. Крім того, єдиним допустимим засобом доказування наявності (спричинення) моральної шкоди у Позивача в результаті виробничої травми є висновок експерта за наслідками відповідної експертизи.

Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря - психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо до неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з правилом 60 Регламенту Європейського Суду з прав людини будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містить перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відправленими підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково».

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Позовна заява не містить конкретних фактів, документів, підтверджуючих глибину і тривалість моральних страждань, що унеможливлює оцінити моральну шкоду у такому розмірі. Сам факт одержання профзахворювання безумовно приводить до моральних і фізичних страждань, але не може бути підставою для суб`єктивної оцінки розміру відшкодування.

На підставі вищезазначеного, відповідач вважав, що сума компенсації моральної шкоди є завищеною, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював у ДП «Мирноградвугілля» з 22.08.2006 року по 28.12.2017 року, звільнений на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.6).

Згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання (отруєння) від 25 травня 2021 року № 18/543 позивачу встановлено професійне захворювання – хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженим помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛH І-ІІ ст. (першого - другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.9).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 9 червня 2021 року, затвердженого 9 червня 2021 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В.І., професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалим впливом на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри, а саме: важкість праці, статичне навантаження, пил фіброгенної дії (а.с.11-14).

За висновком МСЕК серія 12ААА № 106019 від 16.09.2021р. позивачу вперше-повторно встановлено третю групу інвалідності, за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з яких: 40% - за хронічним попереко-крижковим радикулітом, 20% - за хронічним бронхітом, 5% - виробнича травма 20.07.2008 року, з 01.09.2021р. безстроково. У зв`язку із встановленням професійних захворювань рекомендовано медикаментозне лікування за професійними захворюваннями та наслідками трудового каліцтва, санаторне та курортне лікування за хронічним попереко-крижковим радикулітом, корсет (а.с.16).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ № 222905 від 16.09.2021р. позивачу повторно встановлено 3 групу інвалідності за профзахворюванням з 01.09.2021 року безстроково, рекомендовано «Д» терапевта, окуліста (а.с.15).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ДП «Мирноградвугілля», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), довідок МСЕК, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, медичним висновком ЦЛЕК про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у 40 000 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 40 000 грн підлягає стягненню з ДП «Мирноградвугілля» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 57,14 %, з розрахунку 70 000,00 грн – 100%, 40 000 грн – х%, х = 40 000 грн х 100% : 70 000,00 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 518,83 грн, з розрахунку 57,14 % х 908 грн : 100%.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Малькевич Наталія Володимирівна, до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (м. Мирноград Донецької області, вулиця Соборна, будинок 1, ЄДРПОУ 32087941) про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями 40 000 (сорок тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 518 (п`ятисот вісімнадцяти) гривень 83 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко