Рішення № 102312430, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/4864/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

за участі учасників справи:

представника позивача - Мельник Г.П.,

представника відповідача - Лича С.В.,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» (надалі по тексту також - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2020 №0000150/7.8-19-02, видане Київською митницею Держмитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено процедуру призначення та проведення перевірки товариства. За наслідками перевірки відповідачем зроблені помилкові висновки, а тому підстави для донарахування податкових зобов`язань відсутні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що посадові особи митного органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, пояснення свідка та експерта, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» ввезло в митному режимі тимчасового ввезення 2 крани LR1600-2 «Liebherr», серійні номери 074658 та 074661, на яких здійснював виконання робіт/надання послуг за договором підряду на користь ТОВ «Вестас Юкрейн» (замовник). З урахуванням специфіки митного режиму тимчасового ввезення щодо кранів було застосовано умовне часткове звільнення від оподаткування митними платежами згідно Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 р.).

У період з 28.09.2020 по 02.10.2020 Київською митницею Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час декларування товарів та митного оформлення за митними деклараціями (далі також по тексту - МД) від 15.10.2018 №UA508120/2018/003360 тa №UA508120/2018/003364.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2020 № 92/20/7.8-19-02/42055146, відповідно до висновків якого викладено встановлені порушення: вимог частини 7 статті 106, частини 1 статті 112 МК України, проте, враховуючи, що ставка мита становить 0%, податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита з товарів становить 0,00 гривень; вимог пункту 190.1 статті 190, пункту 206.7 та 206.16 статті 206 Податкового кодексу України.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 24 745 930,28 гривень (у тому числі ввізне мито 0,00 гривень та податок на додану вартість 24 745 930,28 гривень), які контролюючим органом визначені на підставі п. 11 ч. ст. 347 МКУ, пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ та згідно з ч. 2 ст. 293 МКУ та пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ.

На підставі акту перевірки Київською митницею Держмитслужби винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2020 №0000150/7.8-19-02, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 30 932 412,85 грн (сума ПДВ 24 745 930,28 грн, штраф на суму 6 186 482,57 грн).

Положеннями ч. 3 ст. 345 МК України встановлено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Правові норми п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України передбачають три самостійні підстави для призначення та проведення такої перевірки у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, а саме: за результатами аналізу електронних копій митних декларацій; на підставі інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів; з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Разом з тим, суд зауважує, що наказ про проведення перевірки від 23.09.2020 № 369 та акт від 19.10.2020 № 92/20/7.8-19-02/42055146, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи та в чому саме вони полягають. Також у вказаних документах відсутні відомості про отримання інформації про такі порушення підприємства від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів або ж із висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

При цьому посилання в наказі від 23.09.2020 № 369 лише на п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України не дає можливості ідентифікувати визначену частиною 2 цієї статті фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК України.

Аналогічних висновків щодо застосування положень МК України дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 № 808/2133/17 та від 12.06.2020 № 808/529/17.

Отже, з наведених правових норм убачається, що в наказі повинні бути наведені факти (аналіз, інформація, висновки), які свідчать про можливі порушення платником митного законодавства, і в розумінні вимог ч. 2 ст. 351 МК України можуть бути підставою для проведення цієї перевірки.

Відсутність такого посилання в наказі не відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її цілей, позбавляє можливості платника спростувати наявну у податкового органу інформацію про можливі порушення та надати посадовим (службовим) особам органів податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

У свою чергу, таке невиконання вимог МК України щодо призначення та проведення невиїзної перевірки свідчить про її здійснення не у спосіб, передбачений законом, що має наслідком визнання її протиправною.

Вказана правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 23.07.2020 у справі №806/3183/17.

До того ж, суд бере до уваги, що відповідачем направлено письмове повідомлення про проведення перевірки 24.09.2020, водночас доказів отримання такого повідомлення товариством до початку перевірки до суду не надано.

Натомість позивачем надано копію листа, в якому направлялось таке повідомлення та докази отримання такого листа 30.09.2020, тобто на третій день після початку перевірки.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що в даному випадку контролюючим органом не дотримано вимог чинного законодавства щодо встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, і документальних невиїзних перевірок, оскільки з відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та до її початку.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 820/19512/14.

Як убачається із матеріалів справи, позивача повідомлено про проведення перевірки супровідним листом від 24.09.2020 № 7.8-3/19/11/18881 до повідомлення про перевірку, до якого долучено повідомлення від 24.09.2020 № 7.8-19-02/97, в якому міститься посилання на наказ Київської митниці Держмитслужби від 23.09.2020 № 369, проте копія наказу не долучена.

При цьому, з огляду на відсутність у ст. 351 МК України обов`язку разом з повідомленням направляти також копію наказу про проведення перевірки, суд не може погодитися з висновком позивача про порушення вимог ст. 351 МК України у даному випадку.

Встановлюючи вимоги до заходів контролю, поміж іншого, перевірок, законодавець в Митному кодексі України визначив перелік умов, за яких наказ про проведення перевірки набуває юридичної сили. Логічно-зворотним є твердження про те, що винесений та реалізований у спосіб інший, ніж передбачений МК України наказ про проведення перевірки, не може вважатись актом, який законно створює або змінює права та обов`язки визначених в ньому осіб.

Відтак, акт індивідуальної дії, прийнятий у порушення норм спеціального законодавства не може мати будь-якої юридичної сили з дня його винесення.

Відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2018 (справа № 822/573/17), від 27.11.2018 (справа № 805/2601/16-а), від 21.03.2019 (справа № 809/531/18), від 02.07.2020 (справа № 1340/4669/18), від 21.12.2021 (справа № 640/10982/19).

Таким чином, встановлені судом порушення під час призначення та проведення перевірки позивача мають наслідком визнання результатів її проведення недопустимим доказом вчинення, зокрема, вчинення позивачем порушень.

Не зважаючи на відсутність юридичних наслідків проведення перевірки, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного ППР, суд вважає за доцільне також надати оцінку суті встановлених порушень.

Судом установлено, що ТОВ «Маммут Україна» розміщено в митний режим «тимчасове ввезення»:

- за МД типу ІМ 31 АА від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 товари: «Монтажний самохідний, на гусеничному ходу, кран, у комплекті з головною стрілою, системою Superlift, противагами та всіма робочими приладдями, тип: LR1600-2, бренд: Liebherr, серійний номер: 074661, рік виробництва 2013, країна походження Німеччина - 1 шт. Максимальна вантажопідйомність 600т при вильоті стріли 10м (SDB-система з S 48м), максимальний вантажний момент 8.085тм-385т при вильоті стріли 21м (SDB-система з S 42м), 6-циліндровий дизельний двигун, виробництва Liebherr, тип D846 А7, водяне охолодження, потужність 370кВт (503к.с.) при 1900 об/хв. Призначений для монтажних та спеціальних будівельних робіт, не військового використання. В розібраному стані для транспортування. Складається з: гусениця ліва-1 шт, гусениця права-1 шт; верхня частина конструкції з гусеничною секцією-1 шт; каркас SA- 1шт; лебідка І - 1 шт; лебідка II-1 шт; рама центральної противаги-2 шт; центральна противага II- 6 шт; фундаментна плита противаги-2шт; противага-18 шт; S-образна відкидна секція, що містить лебідки V і VI-1 шт; секція стріли довжиною 6 м (S-20), секція консолі довжиною 6м (Li-lO)-l шт; секція стріли довжиною 12м (S-20)-1 шт; секція стріли довжиною 12м (S-20), секція консолі довжиною 12м (Li-10Z) всередині-1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-25)-1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-25), секція консолі довжиною 12 м (Li-12) всередині-1 шт; секція стріли довжиною 12 м (8-25)-1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-16Z), секція консолі довжиною 12 м (Li-9) всередині-1 шт; секція зі звареною в напусток головкою-1 шт; роликовий комплект для секції зі звареною внапусток головкою 300 т - 1 шт; роликовий комплект для секції зі звареною внапусток головкою 320т - 1 шт; секція SL-редуктора - 1 шт; D-образна відкидна секція, що містить лебідку III - 1 шт; секція стріли довжиною 6м D - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м D - 1 шт; секція з D-образною головкою - 1 шт; F-образний блок - 1 шт; F-образна головка адаптера-1 шт; лоток противаги системи Superlift - 1 шт; противага системи Superlift - 6 шт; противага системи Terex Superlift - 13 шт; блок з гачком з вантажопідйомністю 200 т (5-шківний з 10 додатковими плитами противаги) - 1 шт. Мета ввезення - виконання робіт в сфері підйому великовагових вантажів та в транспортній галузі на території України.» (далі - Кран), фактурною вартістю 3 472 500,00 євро, митною вартістю 112 481 501,27 гривень;

- за МД типу ІМ 31 АА від 15.10.2018 № UA508120/2018/003364 товари: «Монтажний самохідний, на гусеничному ходу, кран, у комплекті з головною стрілою, системою Superlift, противагами та всіма робочими приладдями, тип: LR1600-2, бренд: Liebherr, серійний номер: 074658, рік виробництва 2013, країна походження Німеччина - 1 шт. Максимальна вантажопідйомність 600 т при вильоті стріли 10 м (SDB-система з S 48 м), максимальний вантажний момент 8.085тм-385т при вильоті стріли 21 м (SDB-система з S 42 м), 6-циліндровий дизельний двигун, виробництва Liebherr, тип D 846 А7, водяне охолодження, потужність 370 кВт (503 к.с.) при 1900 об/хв. Призначений для монтажних та спеціальних будівельних робіт, не військового використання. В розібраному стані для транспортування. Складається з: гусениця ліва - 1 шт, гусениця права - 1 шт; верхня частина конструкції з гусеничною секцією - 1 шт; каркас SA - 1 шт; лебідка І - 1 шт; лебідка II - 1 шт; рама центральної противаги - 2 шт; центральна противага II - 6 шт; фундаментна плита противаги - 2 шт; противага - 18 шт; S-образна відкидна секція, що містить лебідки V і VI - 1 шт; секція стріли довжиною 6 м (S-20), секція консолі довжиною 6м (Li-10) - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-20) - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-20), секція консолі довжиною 12 м (Li-10Z) всередині - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-25) - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-25), секція консолі довжиною 12 м (Li-12) всередині - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-25) - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м (S-16Z), секція консолі довжиною 12 м (Li-9) всередині - 1 шт; секція зі звареною внапусток головкою - 1 шт; роликовий комплект для секції зі звареною внапусток головкою 300 т - 1 шт; роликовий комплект для секції зі звареною внапусток головкою 320 т - 1 шт; секція SL-редуктора - 1 шт; D-образна відкидна секція, що містить лебідку III - 1 шт; секція стріли довжиною 6 м D - 1 шт; секція стріли довжиною 12 м D - 1 шт; секція з D-образною головкою - 1 шт; F-образний блок - 1 шт; F-образна головка адаптера - 1 шт; лоток противаги системи Superlifit - 1 шт; противага системи Superlift - 6 шт; противага системи Тегех Superlift - 13 шт; блок з гачком з вантажопідйомністю 200 т (5-шківний з 10 додатковими плитами противаги) - 1 шт. Мета ввезення-виконання робіт в сфері підйому великовагових вантажів та в транспортній галузі на території України.» (далі - Кран), фактурною вартістю 3 472 500,00 євро, митною вартістю 112 481 501,27 гривень.

Під час оформлення вищезазначених МД ТОВ «Маммут Україна» застосовано преференцію (звільнення) по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за кодом « 198», відповідно до відомчих класифікаторів інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 а саме: «Товари, що можуть поміщуватись в режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік)».

Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 гл. 1 Конвенції про тимчасове ввезення (Про приєднання України до Конвенції див. Закон N 1661-IV (1661-15) від 24.03.2004), для цілей цієї Конвенції термін:

a) «тимчасове ввезення» означає:

митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

За змістом ст. 2 гл. 2 цієї ж Конвенції, відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов`язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Відповідно до статті 1 Додатка Е Конвенції про тимчасове ввезення, часткове звільнення означає звільнення від сплати частини суми ввізного мита й податків, які мали б бути стягнуті, якби товари пройшли процедуру митного оформлення для використання в межах території ввезення, за станом на дату, на яку на них було поширено режим тимчасового ввезення.

Тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання (ч. 1 ст. 103 МКУ).

Частиною 1 ст. 111 МКУ визначено, що, іноземні товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 104 МКУ, для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом; сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть помішуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105 , 189 МКУ , а також у Додатках В.1 - В.9 , С , D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (ч. 2 ст. 106 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 106 МК України сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.

Згідно з ч. 4 ст. 106 МК України у такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 МКУ.

Відповідно до частини 5 статті 106 МКУ загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Згідно з ч. 6 ст. 106 МК України сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 МК України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов`язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу II ПКУ.

Пунктом 1 ч. 1 ст.279 МК України регламентовано, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

Приписами ч. 1 ст.286 МК України передбачено, що товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні умов та обмежень, встановлених главою 13 цього Кодексу.

У випадках, встановлених законами України, товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються сезонним митом та/або особливими видами мита.

У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі ввізне мито сплачується у порядку, визначеному частиною сьомою статті 106 цього Кодексу (абз. 2 ч. 7 ст. 286 МК України).

Згідно із ч. 1 ст.289 МК України, обов`язок із сплати митних платежів виникає:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття митним органом митної декларації;

б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, - з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв`язку з яким надавалося таке звільнення;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання;

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктами 1 та 2 ст. 285 МКУ передбачено, що умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 106 МКУ, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 цього Кодексу; порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст.296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 МКУ строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

У частині 2 ст. 108 МК України зазначено, що строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом (ч. 3 ст. 108 МК України).

Приписами частини 1 статті 109 МК України передбачено, що за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим МКУ; та 2) приймає на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Згідно з п.п «в» п. 185.1. ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8. ст. 187 ПК України).

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 190.1. ст. 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно з п. 206.7. ст. 206 ПК України, до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 МК України.

Відповідно до п. 206.16. ст. 206 ПК України, у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

За змістом ч. 1 ст. 112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ, а також у випадках, передбачених частиною 3 цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 112 МКУ митний режим тимчасового ввезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до норм п. 54.3. ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п. 54.3.2) або якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях (п.п. 54.3.6).

Статтею 278 МКУ передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 279 МК України для товарів, що переміщуються через митний кордон України, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, базою оподаткування митом товарів є митна вартість товарів.

Пунктом 4 ст. 280 МКУ передбачено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Адвалорна ставка застосовується у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування (ч. 1 п. 1 ст. 280 МК України).

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

З акта перевірки убачається, що відповідачем із зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України, отриманих листом ГУ ДПС у м. Києві, встановлено, що ТОВ «Маммут Україна» зареєстровано податкові накладні, відповідно до яких ТОВ «ВЕСТАС ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 37883532) отримало в оренду у 2018-2019 роках крани LR1600, що імпортовано на територію України в режимі тимчасового ввезення за МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 та № UA508120/2018/003364 та які зазначено в Додатку 1, Крім того, відповідно до ЄРПН не виявлено придбання, оренди (іншого права володіння або користування) ТОВ «Маммут Україна» ідентичних (подібних, аналогічних) кранів LR1600 на території України. Також, не виявлено ввезення ТОВ «Маммут Україна» на митну територію України таких кранів в режимах, відмінних від режиму тимчасового ввезення.

Згідно з абз. 2 п. 37 Постанови Кабінету Міністрів Украни від 21.05.2012 № 450, після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом.

З огляду на зазначене, у разі продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами митниці подається додаткова митна декларація, заповнена відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651.

Відповідно до частини 3 розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», для продовження строку тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, подає до митниці оформлення відповідну заяву.

На підставі оформлених МД типу ІМ 31 ДМ від 30.10.2018 № UA508120/2018/003557, від 30.11.2018 № UA508120/2018/003904, від 26.12.2018 № UA508120/2018/004304, від 30.01.2019 № UA508120/2019/000498, від 28.02.2019 № UA508120/2019/000990, від 28.03.2019 № UA508120/2019/001413, від 25.04.2019 № UA508120/2019/001925, від 29.05.2019 № UA508120/2019/002398, від 04.07.2019 № UA508120/2019/002872, від 31.07.2019 № UA508120/2019/003202, від 30.08.2019 № UA508120/2019/003606, від 30.09.2019 № UA508120/2019/003919, від 31.10.2019 № UA508120/2019/004542, від 29.11.2019 № UA508120/2019/005080 термін перебування в митному режимі тимчасового ввезення крану, оформленого за митною декларацією від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 щоразу продовжувався та остаточною датою вивезення крану встановлено 28.12.2019.

При цьому, за митною декларацією типу ІМ 31 від 29.05.2019 № UA508120/2019/002398 строк перебування крану в режимі тимчасового ввезення продовжено до 30.06.2019. Незважаючи на отриманий дозвіл щодо продовження строку тимчасового ввезення, станом на 01.07.2019 митний режим тимчасового ввезення не був завершений або продовжений відповідно до статті 108 МКУ.

Лише 04.07.2019, відповідно до МД типу ІМ 31 ДМ від 04.07.2019 № UA508120/2019/002872 строк перебування крану в режимі тимчасового ввезення продовжено до 31.07.2019.

Аналогічно, на підставі оформлених МД типу ІМ 31 ДМ від 30.10.2018 №UA508120/2018/003558, від 30.11.2018 № UA508120/2018/003907, від 26.12.2018 № UA508120/2018/004306, від 30.01.2019 № UA508120/2019/000496, від 28.02.2019 № UA508120/2019/000988, від 28.03.2019 № UA508120/2019/001411, від 25.04.2019 № UA508120/2019/001923, від 29.05.2019 № UA508120/2019/002397. від 04.07.2019 № UA508120/2019/002871, від 31.07.2019 № UA508120/2019/003205, від 30.08.2019 № UA508120/2019/003607, від 30.09.2019 № UA508120/2019/003917, від 31.10.2019 № UA508120/2019/004537, від 29.11.2019 № UA508120/2019/005078 термін перебування в митному режимі тимчасового ввезення крану за МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003364 щоразу продовжувався та остаточною датою вивезення крану встановлено 28.12.2019.

Проте, встановлено, що за митною декларацією типу ІМ 31 від 29.05.2019 № UA508120/2019/002397 строк перебування крану в режимі тимчасового ввезення продовжено до 30.06.2019. Незважаючи на отриманий дозвіл щодо продовження строку тимчасового ввезення, станом на 01.07.2019 митний режим тимчасового ввезення не був завершений або продовжений відповідно до статті 108 МКУ.

Лише 04.07.2019, відповідно до МД типу ІМ 31 ДМ від 04.07.2019 № UA508120/2019/002871 строк перебування крану в режимі тимчасового ввезення продовжено до 31.07.2019.

Відповідно до граф 8 та 9 МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360, від 30.10.2018 № UA508120/2018/003557, від 30.11.2018 № UA508120/2018/003904, від 26.12.2018 № UA508120/2018/004304, від 30.01.2019 № UA508120/2019/000498, від 28.02.2019 № UA508120/2019/000990, від 28.03.2019 № UA508120/2019/001413, від 25.04.2019 № UA508120/2019/001925, від 29.05.2019 № UA508120/2019/002398, від 04.07.2019 № UA508120/2019/002872, від 31.07.2019 № UA508120/2019/003202, від 30.08.2019 № UA508120/2019/003606, від 30.09.2019 № UA508120/2019/003919, від 31.10.2019 № UA508120/2019/004542, від 29.11.2019 № UA508120/2019/005080; від 15.10.2018 № UA508120/2018/003364, від 30.10.2018 № UA508120/2018/003558, від 30.11.2018 № UA508120/2018/003907, від 26.12.2018 № UA508120/2018/004306, від 30.01.2019 № UA508120/2019/000496, від 28.02.2019 № UA508120/2019/000988, від 28.03.2019 № UA508120/2019/001411, від 25.04.2019 № UA508120/2019/001923, від 29.05.2019 № UA508120/2019/002397, від 04.07.2019 № UA508120/2019/002871, від 31.07.2019 № UA508120/2019/003205, від 30.08.2019 № UA508120/2019/003607, від 30.09.2019 № UA508120/2019/003917, від 31.10.2019 № UA508120/2019/00453 7, від 29.11.2019 № UA508120/2019/005078 та заяв на дозвіл для поміщення в митний режим тимчасового ввезення та продовження його строків, що подавалися разом із зазначеними МД, особою, що отримала право на використання митного режиму тимчасового ввезення та є відповідальною за дотримання його умов у всіх випадках визначено ТОВ «Маммут Україна».

Відповідно до інформації, наданої відповідачу Чорноморською митницею Держмитслужби за МД типу ІМ 31 АА від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 митний режим завершено шляхом реекспорту за МД типу ЕК 11 РР від 17.12.2019 № UA508110/2018/000144 та ЕК 11 ДР від 28.12.2019 № UA508110/2019/000401, за МД типу ІМ 31 АА від 15.10.2018 № UA508120/2018/003364 - за МД типу ЕК 11 РР від 17.12.2019 № UA508110/2018/000149 та ЕК 11 ДР від 28.12.2019 № UA508110/2019/000402.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, відповідно до пункту 5 статті 280 МКУ.

Підсумовуючи викладене, за висновком митного органу при ввезенні на митну територію України 2-х кранів LR1600-2 «Liebherr», серійні номери: 074658 та 074661), поміщених ТОВ «Маммут Україна» у митний режим тимчасового ввезення за МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 та № UA508120/2018/003364, ТОВ «Маммут Україна» не було дотримано строків завершення режиму тимчасового ввезення, а також порушено умови застосування преференції по сплаті ввізного мита та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за кодом « 198», відповідно до діючих класифікаторів інформації з питань митної справи, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012, а саме: «Товари, що можуть поміщуватись у режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка І: до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік)», внаслідок передачі ТОВ «Маммут Україна» в оренду ТОВ «Вестас Юкрейн» 2-х кранів LR1600-2 «Liebherr» (серійні номери 074658 та 074661), які були імпортовані на територію України в режимі тимчасового ввезення за МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 і МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003364.

Судом установлено, що 13.09.2018 між ТОВ «Вестас Юкрейн» та ТОВ «Маммут Україна» (Підрядником) значиться укладеною Рамкова угода № 01 про виконання підйомних робіт (далі - Рамкова угода № 01 від 13.09.2018), відповідно до преамбули якої, ТОВ «Вестас Юкрейн», займаючись розробкою, виробництвом, маркетингом, продажем, поставкою, монтажем та обслуговуванням вітрових турбін, буде залучати Підрядника виконувати підйомні роботи у проектах зведення вітрових електростанцій, а Підрядник прийме таке зобов`язання за підтвердженими замовленнями на підйомні роботи, які можуть час від часу укладатися Сторонами за принципом погодження конкретних проектів чи в інший спосіб.

Під «підйомними роботами» розуміються послуги Підрядника згідно Специфікації підйомних робіт (додаток № 1, додаток № 2 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018).

Зокрема, відповідно до Специфікації підйомних робіт (додаток № 2 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018), Підрядник повинен надати устаткування та використовувати таке устаткування для виконання та завершення зведення вітрових турбін ТОВ «Вестас Юкрейн».

Інші роботи, які здійснюються у проекті (наприклад, проектування та будівництво загальнобудівельної та електричної інфраструктури будівельного майданчика) не є предметом цієї Угоди та регулюється окремими договірними документами чи надаються іншим підрядникам. Протягом виконання та завершення підйомних робіт від Підрядника вимагається використовувати будівельний майданчик спільно з іншими підрядниками ТОВ «Вестас Юкрейн» та/або покупця та організовувати і планувати роботи таким чином, щоб мінімізувати перешкоди здійсненню інших робіт та щоб взаємодіяти і співпрацювати з такими іншими підрядниками через ТОВ «Вестас Юкрейн».

Також у преамбулі Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 сторони зазначили, що Підрядник - ТОВ «Маммут Україна» володіє обладнанням, здатним споруджувати вітрові турбіни та персоналом, який має досвід роботи та кваліфікацію для експлуатації такого обладнання.

У преамбулі Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 передбачено, що мова комунікації, як усної або письмової, повинна бути англійською та/або українською, якщо інше не заборонено законом, і в цьому випадку повідомлення та всі документи, отримані відповідно до цієї Угоди або Контрактів, мають бути двомовними, тобто, англійською та українською мовами.

Додатком № 3 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 встановлено «матрицю цін», яка погоджується Сторонами щодо конкретного проекту. Погодження здійснюється з урахуванням наступних критеріїв: - базової ціни підйомних робіт, - цін за виконання робіт у неділю, банківські вихідні та вночі, - ставок за простой відповідно до п. 6.5 цієї Угоди, - умов платежів/графіку платежів, якщо такі не врегульовано в Рамковій угоді № 01 від 13.09.2018.

Також при укладені Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 Сторони погодили форму і зміст акту приймання-передачі виконаних робіт (додаток № 17 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018), згідно якого загальна вартість виконаних ТОВ «Маммут Україна» вантажопідйомних робіт враховує: вартість відпрацьованих Підрядником робочих годин, вартість переміщення устаткування Підрядника по будівельному майданчику, додаткові робочі години, простій устаткування через погодні умови чи відсутність матеріалів.

21.09.2018 між ТОВ «Вестас Юкрейн» та ТОВ «Маммут Україна» (Підрядник) значиться укладеним Контракт № 1 до Рамкової угоди про виконання підйомних робіт № 01 від 13.09.2018 (далі - Контракт № 1 від 21.09.2018) щодо проекту «Новотроїцьк II», який знаходиться за адресою: село Овер`янівка, Новотроїцький районі, Херсонська область, Україна.

Контракт № 1 від 21.09.2018 передбачає виконання ТОВ «Маммут Україна» вантажопідйомних робіт задля спорудження па проекті «Новотроїцьк ІІ» вітрових турбін устаткуванням Підрядника, яким можливо зводити вітрові турбіни, та силами кваліфікованого персоналу Підрядника, який має належний досвід для використання такого обладнання.

Устаткування Підрядника, яке за умовами Контракту № 1 від 21.09.2018 використовуватиметься на проекті «Новотроїцьк II»:

- кран LR1600 «Liebherr» Windkit Config (без персоналу, включаючи паливо) і регістратор (покажчик) сили вітру;

- кран LR1600 «Liebherr» Windkit Config (без персоналу, включаючи паливо) і регістратор (покажчик) сили вітру;

- 2 х телескопічний навантажувач;

- 8 х освітлювальні щогли;

- 250+ т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо);

- 160+ т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо);

- 160+ т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо);

- 130/160 т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо).

Згідно п. 2.1 Контракту № 1 від 21.09.2018 ціна Контракту становить 226 660,00 Євро або 7 485 671,12грн (при «фіксованому курсі обміну» 33,02599 Євро/грн).

У Контракті № 1 від 21.09.2018 сторони погодили «Фіксований кошторис»/«Ргісе matrix», в якому сторонами узгоджена обчислена ТОВ «Маммут Україна» вартість одиниці виконуваних підйомних робіт у розрізі засобів виробництва Підрядника за елементами витрат, а саме:

- вартість денної оренди з розрахунку 10-ти годинного робочого дня устаткування («Day rental 10h/day/Оренда за день, 10 г/д»);

- вартість денного з розрахунку 10-ти годинного робочого дня простою устаткування через погодні умови чи відсутність матеріалів;

- денні з розрахунку 10-ти годинного робочого дня витрати на оплату праці персоналу Підрядника (почасову форму оплати (за відпрацьований час), враховуючи тарифи роботи в денну і нічну зміни);

- витрати на проживання персоналу Підрядника;

- витрати на тимчасове ввезення кранів LR1600 «Liebherr»;

- вартість основного зведення устаткування.

У п. 3.1 Контракту № 1 від 21.09.2018 Сторони наголосили, що Рамкова угода № 01 від 13.09.2018, яка доповнюється цим Контрактом, розглядається як єдиний із ним письмовий документ, який є чинним для сторін.

Усі інші умови Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 залишаються незмінними і продовжують в повній мірі діяти та застосовуватись (п. 3.3 Контракту № 1 від 21.09.2018).

Також, 21.09.2018 між ТОВ «Вестас Юкрейн» та ТОВ «Маммут Україна» (Підрядник) значиться укладеним Контракт № 2 до Рамкової угоди про виконання підйомних робіт № 01 від 13.09.2018 (далі - Контракт № 2 від 21.09.2018) щодо проекту «Овер`янівська», який знаходиться за адресою: село Овер`янівка, Новотроїцький район, Херсонська область, Україна.

Контракт № 2 від 21.09.2018 передбачає виконання 'ГОВ «Маммут Україна» вантажопідйомних робіт задля спорудження на проекті «Овер`янівська» вітрових турбін устаткуванням Підрядника, яким можливо зводити вітрові турбіни, та силами кваліфікованого персоналу Підрядника, який має належний досвід для використання такого обладнання.

Устаткування Підрядника, яке за умовами Контракту № 2 від 21.09.2018 використовуватиметься на проекті «Новотроїцьк ІІ»: - кран LR1600 «Liebherr» Windkit Config (без персоналу, включаючи паливо) і регістратор (покажчик) сили вітру;

- кран LR1600 «Liebherr» Windkit Config (без персоналу, включаючи паливо) і регістратор (покажчик) сили вітру;

- 2 х телескопічний навантажувач;

- 8 х освітлювальні щогли;

- 250+ т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо);

- 160+ т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо);

- 160+ т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо);

- 130/160 т мобільний кран (без персоналу, включаючи паливо).

Згідно п.2.1 Контракту № 2 від 21.09.2018 ціна Контракту становить 1 474 255,00 Євро або 48 688 732,36 грн (при «фіксованому курсі обміну» 33,025991 Євро/грн).

У Контракті № 2 від 21.09.2018 сторони погодили «Фіксований кошторис»/ «Price matrix», в якому Сторонами узгоджена обчислена ТОВ «Маммут Україна» вартість одиниці виконуваних підйомних робіт у розрізі засобів виробництва Підрядника за елементами витрат, а саме:

- вартість денної оренди з розрахунку 10-ти годинного робочого дня устаткування («Day rental 10h/day/Оренда за день, 10 г/д»);

- вартість денного з розрахунку 10-ти годинного робочого дня простою устаткування через погодні умови чи відсутність матеріалів;

- денні з розрахунку 10-ти годинного робочого дня витрати на оплату праці персоналу Підрядника (почасову форму оплати (за відпрацьований час), враховуючи тарифи роботи в денну і нічну зміни);

- витрати на проживання персоналу Підрядника;

- витрати на тимчасове ввезення кранів LR1600 «Liebherr»;

- вартість основного зведення устаткування.

У п. 3.1 Контракту № 2 від 21.09.2018 сторони наголосили, що Рамкова угода № 01 від 13.09.2018, яка доповнюється цим Контрактом, розглядається як єдиний із ним письмовий документ, який є чинним для Сторін.

Усі інші умови Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 залишаються незмінними і продовжують в повній мірі діяти та застосовуватись (п.3.3 Контракту № 2 від 21.09.2018).

До матеріалів справи наданий Додатковий договір до Рамкової угоди про виконання підйомних робіт № 01 від 13.09.2018р., укладений 11.11.2020 між ТОВ «Вестас Юкрейн» та ТОВ «Маммут Україна» (Виконавець) з метою конкретизації положень Додаткового договору № 1 від 09.08.2019 (щодо проекту «Ботієво»), Контракту № 1 віл 21.09.2018 (щодо проекту «Новотроїцьк II»), Контракту № 2 від 21.09.2018 (щодо проекту «Овер`янівська»), Контракту № 3 від 07.05.2019 (щодо проекту «Орловка»), Контракту № 4 від 17.06.2019 (щодо проекту «Мирненська») до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 (далі - Додатковий договір від 11.11.2020).

Відповідно до Додаткового договору від 11.11.2020 сторони домовились змінити формулювання, зазначені у Контрактах до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, а саме:

по об`єкту «Новотроїцьк II»: п.1 «Price matrix «/«Фіксований кошторис» Контракту №1 від 21.09.2018;

- помилкове формулювання «Day rental 10h/day/Оренда за день, 10 г/д грн» змінено на формулювання «Daily rate 10h/day/Денна ставка, 10 г/д»;

- помилкове формулювання «Day rental 10h/day UAH/Оренда за день, 10 г/д грн» змінена на формулювання «Daily rate 10h/day UAH/Денна ставка, 10 г/д грн»;

по об`єкту «Овер`янівська»: п.1 «Price matrix»/«Фіксований кошторис» контракту № 2 від 21.09.2018:

- помилкове формулювання «Day rental 10h/day/Оренда за день, 10 г/д» змінена на формулювання «Daily rate 10h/day/Денна ставка, 10 г/д»;

- помилкове формулювання «Day rental 10h/day UAH/Оренда за день, 10 г/д грн» змінена на формулювання «Daily rate 10h/day UAH/Денна ставка, 10 г/д грн».

Згідно з п. 2 Додаткового договору від 11.11.2020 «денною/погодинною ставкою» у п. 1 «Price Matrix «/«Фіксований кошторис» у Контрактах до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 вважається компенсація витрат Виконавця щодо роботи обладнання, яке використовується ТОВ «Маммут Україна» з метою надання послуг/виконання підйомних робіт для ТОВ «Вестас Юкрейн» за Контрактами до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018.

Сторони підтвердили, що на положення Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, ні положення Контрактів до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 не можуть тлумачитись як такі, що передбачають передачу у користування/оренду будь-якого обладнання (включно з кранами) від Виконавця - ТОВ «Маммут Україна» Замовнику - ТОВ «Вестас Юкрейн» (п. 3 Додаткового договору від 11.11.2020).

Положення Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 та Контрактів до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 передбачають надання послуг/виконання підйомних робіт Виконавцем на наявному у нього обладнанні. Передача такого обладнання у користування/оренду Замовнику не передбачається (п.4 Додаткового договору від 11.11.2020).

Додатковий договір від 11.11.2020 набрав чинності 11.11.2020 та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на правовідносини Сторін, що виникли з моменту укладання Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, тобто, починаючи з 13.09.2018 (п. 5 Додаткового договору від 11.11.2020).

Крім зазначених вище положень, усі інші положення Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 та Контрактів до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 зберігають юридичну силу (п.6 Додаткового договору від 11.11.2020).

Додатковий договір від 11.11.2020 є невід`ємною частиною Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 та Контрактів до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 (п. 7 Додаткового договору від 11.11.2020).

Таким чином, з урахуванням положень Додаткового договору від 11.11.2020, у Контракті 1 від 21.09.2018 та Контракті № 2 від 21.09.2018 у «Фіксований кошторис»/«Price matrix» Сторонами узгоджена обчислена 'ГОВ «Маммут Україна» вартість одиниці виконуваних підйомних робіт у розрізі засобів виробництва Підрядника за елементами витрат, а саме:

- вартість денної з розрахунку 10-ти годинного робочого дня роботи устаткування («Daily rale 10h/day/Денна ставка, 10 г/д»);

- вартість денного з розрахунку 10-ти годинного робочого дня простою устаткування через погодні умови чи відсутність матеріалів;

- денні з розрахунку 10-ти годинного робочого дня витрати на оплату праці персоналу Підрядника (почасову форму оплати (за відпрацьований час), враховуючи тарифи роботи в денну і нічну зміни);

- витрати на проживання персоналу Підрядника;

- витрати на тимчасове ввезення кранів LR1600 «Liebherr»;

- вартість основного зведення устаткування.

Досліджуючи надані первинні документи позивачем, суд зауважує, що зобов`язання по виконанню вантажопідйомних робіт покладено на Підрядника ТОВ «Маммут Україна», при цьому однією з основних вимог до ТОВ «Маммут Україна є виконання підйомних робіт безпосередньо устаткуванням Підрядника, яке управляється і обслуговується кваліфікованим персоналом саме ТОВ «Маммут Україна». Виконання ТОВ «Маммут Україна» підйомних робіт спрямоване на створення (виробництво) нових об`єктів, які мають відповідні технічні характеристиками і можуть бути виміряні.

Завершенням виконання ТОВ «Маммут Україна» вантажопідйомних робіт є досягнення визначеного технічним завданням ТОВ «Вестас Юкрейн» матеріального результату - зведення вітрових турбін у проектах ТОВ «Вестас Юкрейн». ТОВ «Маммут Україна», як Підрядник, зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій; відповідає за неналежну якість наданого ним устаткування.

Отже, підйомні роботи, виконувані ТОВ «Маммут Україна» відповідно до умов Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, Контракту № 1 від 21.09.2018 і Контракту № 2 від 21.09.2018 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, маючи підрядний характер, є фактором підприємницької діяльності ТОВ «Маммут Україна», направленої на створення майнового результату цих робіт - створення (виробництво) вітрових електростанцій ТОВ «Вестас Юкрейн».

При цьому, митним органом здійснено посилання лише на акти від 30.11.2018 № 6, від 18.12.2018 № 11, від 17.06.2019 № 21, податкові накладні від 30.11.2018 № 4, від 17.06.2019 № 7 та від 18.12.2018 № 21, які в свою чергу формально дублюють помилку внаслідок некоректного перекладу на українську мову формулювань у відповідних рахунках-фактурах (інвойсах) від 22.11.2018 № 14, від 18.12.2018 № 19, від 30.04.2019 №21 та від 23.05.2019 №25.

В даному випадку слід зауважити, що вказані документи не містять розгалужень конкретних виконаних послуг, натомість надані контракти від 21.09.2018 № 1 та від 21.09.2018 № 2 містять додаткові відомості щодо наданих послуг, які розкривають зміст витрат Підрядника, в яких відсутні будь-які відомості щодо надання в оренду спірних 2-х кранів контрагенту.

Окрім цього, суд не бере до уваги, що виправлення додатковою угодою від 11.11.2020 було внесено вже після проведення перевірки, оскільки цими діями позивача дійсно виправлено помилку в попередніх укладених договорах, фактично не змінюючи змісту та умов наданих послу сторонами.

До того ж, до матеріалів справи позивачем надано висновок експерта за результатами проведення судово економічної експертизи від 14.06.2021 № SE/02/2104-09, у висновках якого зазначено, що за результатом аналізу наданих на дослідження: Invoice/рахунків-фактур, оформлених ТОВ «Маммут Україна» на підставі Замовлень (Purchase Order) ТОВ «Вестас Юкрейн» № 4504919190 від 26.09.2018, № 4504946073 від 09.10.2018, № 4505440287 від 23.05.2019; актів надання послуг, прийнятих учасниками господарських операцій (підписаних уповноваженими представниками Сторін) - ТОВ «Вестас Юкрейн» та ТОВ «Маммут Україна» (Підрядник) та оформлених в розрізі виконаних робіт і понесених витрат, якими задокументовано здійснення ТОВ «Маммут Україна» підйомних робіт на виконання умов Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, а також Контракту № 1 від 21.09.2018 і Контракту № 2 від 21.09.2018 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 (являються первинними документами та підставою для відображення цих господарських операцій у бухгалтерському обліку ТОВ «Вестас Юкрейн» та ТОВ «Маммут Україна»); регістрів синтетичного і аналітичного обліку ТОВ «Маммут Україна» за 2018 р., за 2019 р., (оборотно-сальдових відомостей і карток рахунків по балансовим рахункам: 104 «Машини та обладнання», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 949 «Інші витрати операційної діяльності» за 2018 р., за 2019 р.; оборотно-сальдових відомостей і карток рахунків по позабалансовому рахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу»); зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ТОВ «Маммут Україна», виписаних ТОВ «Вестас Юкрейн» на підставі оформлених актів надання послуг згідно Контракту № 1 від 21.09.2018 і Контракту № 2 від 21.09.2018 до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018, судовий експерт дійшов висновку, що упродовж 2018 - 2019 рр. між ТОВ «Маммут Україна» та ТОВ «Вестас Юкрейн» за Рамковою угодою № 01 від 13.09.2018 з урахуванням Контракту № 1 від 21.09.2018 (щодо проекту «Новотроїцьк II») і Контракту № 2 від 21.09.2018 (щодо проекту «Овер`янівська») до Рамкової угоди № 01 від 13.09.2018 документально підтверджується здійснення господарських операцій підрядного характеру, зокрема, підйомних робіт (послуг/робот, пов`язаних із переміщенням вантажів безпосередньо устаткуванням ТОВ «Маммут Україна»), направлених на створення майнового результату цих робіт - створення (виробництво) вітрових електростанцій ТОВ «Вестас Юкрейн».

У результаті проведеного дослідження передача (передання) ТОВ «Маммут Україна» 2-х кранів LR1600-2 «Liebherr» (серійні номери 074658 та 074661) в оренду ТОВ «Вестас Юкрейн» та проведення відповідних розрахунків документально не підтверджується.

Також, позивачем надано до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у справі № 640/4864/21 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09.09.2021 № 23415/21-72, відповідно до якого в межах дослідження документів не підтверджується передача ТОВ «Маммут Україна» в оренду ТОВ «Вестас Юкрейн» в період з 01.06.2018 по 31.10.2020 двох кранів LR1600-2 «Liebherr» (серійні номери 074658 та 074661), поміщених в режим тимчасового ввезення за митними деклараціями від 15.10.2018 №UA5081 20/2018/003360 та №UA508120/2018/003364.

Вказані висновки додатково підтверджують позицію позивача та узгоджуються з висновками суду.

Суд зазначає, що висновки експертів, підготовлені на замовлення учасника справи, має процесуальний статус доказу, поданого до суду при його відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні судом допитано експерта ОСОБА_1 , яка надала пояснення, аналогічні викладеним у висновку від 14.06.2021 № SE/02/2104-09.

Додатковим свідченням відсутності орендних відносин за Рамковою Угодою є той факт, що «Матрицею Цін» (додаток до Контракту № 1 та Контракту № 2) передбачені ставки простою кранів через погоду чи відсутність матеріалів, що виключається змістом відносин оренди, за яких техніка передається орендареві на визначений договором оренди строк, і зрозуміло, що орендар не може сплачувати орендодавцеві час простою техніки, переданої йому ж в оренду.

Відповідно до п. 4 Додатку № 2 «Специфікація підйомних робіт» до Рамкової Угоди саме на ТОВ «Маммут Україна» як на підрядника покладається обов`язок щодо комплектування устаткування (в тому числі кранів) кваліфікованим персоналом (кранівниками) - і саме на виконання даного зобов`язання ТОВ «Маммут Україна» було залучено необхідний персонал. Ураховуючи складність в управлінні та використанні кранів, ТОВ «Маммут Україна» залучено спеціально навченими фахівцями.

До матеріалів справи долучено документи, які підтверджують, що управляння кранами під час надання ТОВ «Маммут Україна» послуг ТОВ «Вестас Юкрейн» на підставі Рамкової Угоди, Контракту № 1 та Контракту № 2, здійснювали саме представники (залучений персонал) ТОВ «Маммут Україна», а не співробітники ТОВ «Вестас Юкрейн».

Безпосереднє керування кранами здійснювали: співробітники (персонал) компанії «Маммут Європа Б.В.» [Mammoet Europe B.V.] (Нідерланди), які надавалися ТОВ «Маммут Україна» в якості кваліфікованого персоналу-машиністів кранів (кранівників), та які працювали на обладнанні ТОВ «Маммут Україна» на підставі договору про надання послуг № NL03UA00002 від 12.07.2018 з додатковими угодами №№ 1-5 та договору про надання послуг № RU04UA00001 від 04.10.2018 з додатковими угодами №№ 1-4.

До позовної заяви додано копії дозволів щодо залучених працівників на проектах «Новотроїцьк II» та «Овер`янівка» під час надання ТОВ «Маммут Україна» послуг ТОВ «Вестас Юкрейн» на підставі Рамкової Угоди, Контракту № 1 та Контракту № 2.

Під час виконання робіт/надання послуг ТОВ «Вестас Юкрейн» за Рамковою Угодою, Контрактом № 1 та Контрактом № 2, ТОВ «Маммут Україна» самостійно здійснювала матеріально технічне обслуговування кранів, в тому числі за власний рахунок заправляла крани паливно-мастильними матеріалами, що підтверджується наданими копіями документів щодо закупівлі у ТОВ «Вітана» (код ЄДРПОУ 31652861) дизельного палива марки ДП-Л-Євро5-ВО (2710194300) на підставі Договору купівлі-продажу № 24 від 29.10.2018 ( копії накладних, товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, рахунків та платіжних доручень також додано).

В товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, виданих на підставі договору купівлі-продажу № 24 від 29.10.2018 із ТОВ «Вітана», в якості пункту розвантаження нафтопродуктів вказано с. Оверв`янівка, на території / в районі якого ТОВ «Маммут Україна» виконувало підіймальні роботи по проектах «Новотроїцьк II» та «Овер`янівка».

Також на підтвердження закупівлі у ТОВ «С Кард Сервіс» (код ЄДРПОУ 38605252) бензину марки А-95, який використовувався для заправки автомобільного транспорту для доставки кранівників на територію майданчиків, де були розташовані крани на проектах «Новотроїцьк II» та «Овер`янівка» надано засвідчені копії договору, платіжних доручень, актів приймання-передачі.

Зазначені вище документи є додатковим підтвердженням відсутності фактів передання ТОВ «Маммут Україна» кранів в оренду ТОВ «Вестас Юкрейн».

Доводи контролюючого органу щодо можливого надання в оренду не тільки кранів, а і персоналу є неприйнятним, оскільки відповідачем жодних доказів не надано, натомість такі посилання ґрунтуються виключно на припущеннях.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань митного органу щодо передачі устаткування, зокрема кранів, в оренду ТОВ «Вестас Юкрейн».

Щодо порушення строку завершення митного режиму тимчасового ввезення суд зазначає наступне.

З матеріалів справи установлено, що обладнання було реекспортоване позивачем у грудні 2019 року з оформленням відповідних вантажних митних декларацій, зазначених на стор. 8 Акту перевірки 4-х митних декларацій по формі ЕК 11 № UA 508110/2019/00403, №UA508110/2019/000402, №UA508110/2019/000149, №UA508110/2019/000144 додаються). Такий реекспорт відбувся у межах строків для завершення митного режиму тимчасового ввезення - згідно строків, вказаних у МД на останнє продовження тимчасового ввезення 3-х МД по формі ІМ 31 від 29.11.2019 №UA508120/2019/005080, №UA508120/2019/005077, №UA508120/2019/005078.

Строки останнього продовження тимчасового ввезення у кожній із зазначених вище МД по формі ІМ 31 встановлено до 31.12.2019, при цьому реекспортні МД було оформлено 17.12.2019 та 28.12.2019 - тобто, у межах вищезазначених строків. Також у Акті перевірки відсутні претензії щодо неналежного оформлення реекспорту кранів, прострочення завершення останнього продовження тимчасового ввезення, неналежного виконання митних формальностей чи будь-якого іншого порушення позивачем законодавства України при реекспорті кранів у грудні 2019 року.

Таким чином, митний режим тимчасового ввезення щодо вищезгаданих кранів було позивачем своєчасно завершено шляхом реекспорту у грудні 2019 року згідно з вимогами ст. 112 МКУ, зазначені МД на реекспорт було оформлено митним органом без будь-яких претензій до підприємства чи його посадових осіб (зокрема, й щодо своєчасності завершення), усі митні формальності при реекспорті виконано, що не спростовується/не заперечується у акті перевірки.

У той же час, митний орган наголошує на порушенні строку проведення строку тимчасового ввезення, оскільки 01.07.2019 митний режим тимчасового ввезення не було продовжено, натомість лише 04.07.2019 позивачем було вчинено належні дії.

При цьому, суд бере до уваги, що 04.07.2019 відповідно до МД типу ІМ 31 № UA508120/2019/002871 та № UA508120/2019/002872 строку перебування кранів в режимі тимчасового ввезення було продовжено до 31.07.2019, і в подальшому таких порушень не виявлено та в належні строки позивачем продовжувались періоди перебування кранів у відповідному митному режимі.

Слід наголосити, що наслідки застосування п. 206.16. ст. 206 ПК України відбувається у разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 112 МКУ митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ, а також у випадках, передбачених частиною 3 цієї статті.

Таким чином, в липні 2019 року позивач не завершував митний режим, натомість вказані дії було вчинено в межах продовженого строку вже в грудні 2019 року, коли відбувся реекспорт кранів відповідно до МД від 17.12.2019 та від 28.12.2019, що не заперечується митним органом.

Згідно з акта перевірки убачається, що відносно директора ТОВ «Маммут Україна» Сирбу P.O. винесено постанови від 24.07.2020 в справах про порушення митних правил №0056/50800/19 та №0055/50800/19 через недотримання режиму тимчасового ввезення товарів за МД від 15.10.2018 № UA508120/2018/003360 та № UA508120/2018/003364, а саме перевищення строків тимчасового ввезення, чим вчинив порушення митних правил, передбачене частиною 1 статті 481 МКУ.

Відповідач наголошує, що товариством не оскаржувались постанови, що на думку відповідача підтверджує висновки акту перевірки щодо встановленого порушення п. 190.1 ст. 190, п. 206.7, 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України та вимог ч. 7 ст. 106, ч. 1 ст. 112 МК України.

Водночас, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, оскільки позивач і не заперечує порушення строків продовження терміну митного режиму, однак ці поняття не є тотожними.

Зокрема, в даному випадку мало місце лише одне і своєчасне завершення митного режиму у грудні 2019 року. Іншого завершення у даному випадку не було і не могло бути, оскільки тимчасове ввезення постійно продовжувалося до 31.12.2019 (термін останнього продовження) виключало обов`язок позивача виконувати заходи щодо завершення митного режиму у встановлені строки (у разі невиконання яких застосовується п. 206.16 ПКУ).

У цьому разі, попередні продовження митного режиму тимчасового ввезення (після факту прострочення) нівелюють можливість кваліфікації такого завершення даного митного режиму у грудні 2019 року як несвоєчасного та унеможливлюють постановку питання про обов`язок позивача здійснити будь-яке інше завершення, яке можна було б кваліфікувати як несвоєчасне та застосувати до нього п. 206.16 ПКУ.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 295 МКУ митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу. Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.

Таким чином, для наявності у митного органу права самостійно здійснювати нарахування за п. 206.16 ПКУ, відповідне повноваження/обов`язок відповідача повинне бути прямо передбачене певною нормою.

У той же час, зазначені в оскарженому ППР правові норми ПКУ (в першу чергу, це процитований вище п. 206.16 ПКУ) не наділяють митний орган правом чи обов`язком щодо нарахування (донарахування) вказаних митних платежів, а також застосування фінансових санкцій, передбачених ст.123 ПКУ. Тобто, в даному випадку має місце дія відповідача за межами повноважень, наданих йому ч.1 ст.295 МК України.

Так, п. 206.16 ПКУ прямо вказує на можливість застосування лише ст. 129 ПКУ (пеня), про штраф за ст. 123 ПКУ в ньому мова не йде: «У разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, но яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.» Тобто, посилання у оскаржуваному ППР на ст. 123 ПКУ прямо суперечить ст. 206.16 ПКУ (яка є спеціальною нормою у даному випадку) та є виходом митним органом за межі цієї норми. По суті, оскаржуване ППР обґрунтовує застосовані ним санкції нормою ПКУ, яка прямо вказує на відсутність у відповідача відповідних повноважень (тобто, замість ст. 129 помилково застосовано ст. 123, на яку п. 206.16 ПКУ не посилається).

Також оскаржуване податкове повідомлення-рішення в обґрунтування наявності у відповідача повноважень застосовувати п. 206.16 посилається на п. 54.3.6 ПКУ, Повноваження, надані п. 54.3.6 ПКУ не можуть бути реалізовані щодо ситуацій, описаних у п. 206.16 ПКУ, виходячи із його змісту. Ці дві норми стосуються в принципі різних ситуацій, а тому не можна застосовувати одну із них (п. 54.3.6 ПКУ) як обґрунтування застосування іншої (п. 206.16 ПКУ).

Так, у п. 206.16 ПКУ описані 3 ситуації, які, виходячи із їх суті, можуть мати місце вже тільки після оформлення митної декларації (це: втрата товарів, нецільове використання, незавершення митного режиму). Відповідно, правові наслідки таких ситуацій (наприклад, необхідність коригування податкових зобов`язань) не можуть бути відображені у митній декларації, про яку йде мова у п. 54.3.6, адже на етапі її заповнення такі ситуації не можуть мати місце.

У той же час п. 54.3.6 ПКУ надає митному органу повноваження щодо контролю платника податків на предмет коректності відображення податкових зобов`язань, які можуть бути чітко визначені платником саме на етапі заповнення митної декларації. На такому етапі ситуації, охоплені п. 206.16 ПКУ, в принципі неможливі (платник не може наперед передбачити їх настання). Якщо ж допустити протилежну логіку, то ми приходимо до абсурдної ситуації: що платник, заповняючи митну декларацію та визначаючи у ній податкові зобов`язання, наперед має знати, що він втратить товари або не встигне завершити митний режим, і виходячи з цього повинен уже зразу заповнювати декларацію відповідним чином.

Таким чином, у даному випадку відсутній правовий механізм, який би наділяв відповідача компетенцією застосовувати п. 206.16 ПКУ, а також відсутні і правові підстави для застосування даної норми (зазначений у оскаржуваному ППР п. 54.3.6 ПКУ не наділяє відповідача повноваженням застосовувати п. 206.16 ПКУ, і у той же час у ППР відсутнє посилання на іншу норму, яка б надавала відповідачу необхідні повноваження).

Даний висновок підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, у справі № 806/3183/17 від 23.07.2020 було встановлено наступне: "Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пункт 206.16. статті 206 ПК України не надає повноважень контролюючому органу повторно донараховувати податкові зобов`язання після митного оформлення товарів (шляхом їх повторення), а також застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 123 цього кодексу.

Контролюючий орган в касаційній скарзі не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми підпунктів 54.3.2, 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 ПК України. ... Суд визнає, що положення пункту 206.16 статті 206 ПК України, яка регулює особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму та положення пункту 54.3 статті 54 ПК України, яким встановлено повноваження контролюючого органу на самостійне визначення сум грошових зобов`язань, мають різне правове навантаження. Відсутність операцій, які є об`єктом оподаткування в розумінні пункту 206.16 статті 206 ПК України, як встановили суди попередніх інстанцій, не впливає на компетенцію податкового органу щодо визначення податкових, грошових зобов`язань відповідно до підпунктів 54.3.2,54.3.6. пункту 54.3 статті 54 ПК України, згідно з якими відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення."

В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який надав пояснення, аналогічні викладеним обставинам в акті перевірки позивача від 16.11.2020 № 7.8-4/19/11/ 22612 . Свідок наполягав на тому, що порядок проведення перевірки, визначений МК України дотримано, натомість, порушення, допущені позивачем, реальні.

Варто звернути увагу, що пояснення свідка гуртуються, здебільшого, на викладених в акті перевірки поясненнях, які не спростовують викладених вище висновків суду.

Окремо суд зазначає, що позовна заява та відзив містить інші доводи на користь/проти заявлених вимог, які взяті до уваги, однак не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності або правомірності оскаржуваних рішень та, крім цього, суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи щодо оскаржуваних рішень, та не піддають сумнівам правильності висновку суду.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, ураховуючи вищевикладене, суд вважає процедуру проведення перевірки порушеною, висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем вимог законодавства щодо встановлення обставин дотримання якого здійснювався контрольний захід, необґрунтованими, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та такими, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Згідно з частинами 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 90, 139, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2020 №0000150/7.8-19-02, видане Київською митницею Держмитслужби.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна» (вул. Булгакова, 13А, кв. 149, м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 42055146)

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 28.12.2021