Рішення № 102312396, 08.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Київ № 640/1050/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Турчин М.М.,

за участю сторін:

від позивача - Кеди А.В.

від відповідача - Норця В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по

роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС (надалі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 № 0015484203 та від 04.10.2018 № 0015494203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2019 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2021 замінено первинного відповідача - Офіс великих платників податків ДПС його процесуальним правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Офіс великих платників податків ДПС неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкцій на загальну суму 99 077 632,47 гривень у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ) за звітні періоди: березень - квітень 2018 року, оскільки позивач своєчасно декларував та сплачував у повному обсязі грошові зобов`язання з ПДВ за наведені податкові (звітні) періоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Посилався на те, що доводи ПАТ «Укрнафта» суперечать закону, а тому і не можуть підлягати задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та прийнятими в межах чинного законодавства. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач, виокремлює зарахування коштів, сплачених ПАТ «Укрнафта» для погашення узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Можливість зарахування податковим органом сум сплаченого платником податку податкового боргу в рахунок заборгованості періодів, що існували (виникли) раніше незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, передбачена пунктом 87.9 статті 87, пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України. Як наслідок, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Офісом великих платників податків ДПС було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609), за результатами якої складено акт від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390.

Згідно з висновками акта від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609);

- пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609).

На підставі акта перевірки від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018:

- № 0015484203, яким застосовано штраф у розмірі 20% на загальну суму 68 664 835,94 грн.;

- № 0015494203, яким застосовано штраф у розмірі 10% на загальну суму 30 412 796,53 грн.

Позивачем подано скаргу на відповідні податкові повідомлення-рішення. Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.12.2018р. № 40494/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 залишено без змін, а скаргу ПАТ «Укрнафта» без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі за текстом скорочено - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як передбачено підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до контролюючого органу звітні податкові декларації: від 20.04.2018 № 9073473517 за березень 2018 (зареєстрована 20.04.2018), якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 389 129 173,00 гривень; від 21.05.2018 № 9097807609 за квітень 2018 (зареєстрована 21.05.2018), якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 360 811 381,00 гривень.

Пунктом 203.2. статті 203 ПК України передбачено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно, сплата задекларованих грошових зобов`язань з ПДВ за березень 2018р. повинна була відбутися не пізніше 27.04.2018; сплата задекларованих грошових зобов`язань з ПДВ за квітень 2018р. повинна була відбутися не пізніше 30.05.2018р.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, сплата позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2018 здійснювалась у період з 13.03.2018 по 23.04.2018; сплата позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2018 здійснювалась у період з 12.04.2018 по 24.05.2018.

Тобто, наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується своєчасність виконання позивачем грошових зобов`язань з ПДВ за вищевказані податкові (звітні) періоди.

Водночас, дослідженню підлягає правомірність зарахування відповідачем сплачених позивачем коштів в рахунок погашення інших зобов`язань, відмінних від задекларованих.

Зокрема, сплачені позивачем кошти зараховувались в погашення грошових зобов`язань, які обліковувались за ПАТ «Укрнафта» станом на 01.04.2018, станом на 29.04.2018 та станом на 29.05.2018.

Згідно з надаю відповідачем інформацією щодо зарахування сплачених грошових зобов`язань ПАТ «Укрнафта» з податку на додану вартість за період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (що є викопіюванням із інтегрованій картки платника) сплачені позивачем кошти самостійно зараховувались контролюючим органом в погашення інших грошових, відмінних від задекларованих, грошових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2018 року. Ці обставини також підтверджуються інформацією із додатку № 1 до письмових пояснень відповідача від 14.05.2021.

Виходячи із наданої відповідачем інформації Судом встановлено, що платежі, які позивач здійснював у рахунок погашення грошових зобов`язань з ПДВ за березень, квітень 2018р., відповідач самостійно скеровував у погашення інших грошових зобов`язань, які були задекларовані за податковими розрахунками з ПДВ за січень 2018 (податкова декларація № 9026252008 від 20.02.2018), за лютий 2018 (податкова декларація № 9049136205 від 20.03.2018), за березень 2018 (податкова декларація № 9073473517 від 20.04.2018); за уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 (уточнюючий розрахунок № 9051530117 від 26.03.2018), за січень 2018 (уточнюючий розрахунок № 9097831677 від 21.05.2018), за лютий 2018 (уточнюючий розрахунок № 9073473508 від 20.04.2018); та нараховані на підставі податкових повідомлень-рішень: № 0001764106 від 26.03.2018, № 0012894106 від 19.12.2017 та № 0002704106 від 12.04.2018.

У той же час судом встановлено, що податкова декларація № 9026252008 за січень 2018 року, якою позивачем самостійно визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 355 163 460,00 гривень, була зареєстрована контролюючим органом 20.02.2018. Сплата позивачем визначених нею грошових зобов`язань здійснена у період з 10.01.2018 по 28.02.2018. Податкова декларація № 9049136205 за лютий 2018, якою позивачем самостійно визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 378 127 375,00 гривень, була зареєстрована контролюючим органом 20.03.2018. Сплата позивачем визначених нею грошових зобов`язань здійснена у період з 02.02.2018 по 28.03.2018. Податкова декларація № 9073473517 за березень 2018, якою позивачем самостійно визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 389 129 173,00 гривень була зареєстрована контролюючим органом 20.04.2018. Сплата позивачем визначених нею грошових зобов`язань здійснена у період з 13.03.2018 по 23.04.2018.

Судом встановлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9051530117 за листопад 2017 зареєстрований контролюючим органом 26.03.2018. Сплата позивачем визначених ним грошових зобов`язань та самостійно нарахованої штрафної санкції здійснена 22.03.2018. Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9097831677 за січень 2018 зареєстрований контролюючим органом 21.05.2018. Сплата позивачем визначених ним грошових зобов`язань та самостійно нарахованої штрафної санкції здійснена 11.05.2018. Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9073473508 за лютий 2018 зареєстрований контролюючим органом 20.04.2018. Сплата позивачем визначених ним грошових зобов`язань та самостійно нарахованої штрафної санкції здійснена 04.04.2018.

Щодо самостійного погашення відповідачем грошових зобов`язань позивача, нарахованих на підставі вищезазначених податкових повідомлень - рішень від 19.12.2017, від 26.03.2018 та від 12.04.2018 судом встановлено наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 26.03.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001764106, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % за, начебто, затримку сплати грошового зобов`язання за платежем: « 59 податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)». Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням позивач, у порядку статті 56 Податкового кодексу України, оскаржив його у адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка залишила скаргу без задоволення. Позивач оскаржив його у судовому порядку, звернувшись 09.07.2018 із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, який ухвалою від 13.07.2018 відкрив провадження у справі № 826/10550/18. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 провадження у справі № 826/10550/18 закрито у зв`язку з відмовою від адміністративного позову.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 19.12.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» за № 0012894106, яким застосовано до ПАТ «Укрнафта» низку штрафних (фінансових) санкцій за затримку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, всього у розмірі 3 325,50 гривень. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 15.03.2018 № 9025/6/99-99-11-03-01-25 зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін. Позивач оскаржив його у судовому порядку, звернувшись 04.04.2018 із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, який рішенням від 02.03.2020 у справі № 826/5534/18 визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0012894106 від 19.12.2017 у частині застосованих штрафних санкцій на суму 3 325,50 гривень. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 826/5534/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, враховуючи те, що позивач оскаржив в адміністративному й потім у судовому порядку податкові повідомлення-рішення № 0001764106 від 26.03.2018, № 0012894106 від 19.12.2017, починаючи із дати їх прийняття, вони вважались неузгодженими, а відтак не могли формувати у ПАТ «Укрнафта» податковий борг.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).

Щодо сплати грошових зобов`язань на суму 4 154,04 гривень, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002704106 від 12.04.2018 (форма «Н»), судом встановлено, що позивач сплатив їх самостійно та своєчасно - у десятиденний строк, як це передбачено нормами пункту 57.3 статті 57 ПК України. Сплата підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 19.04.2018 № 5080-П18.

Таким чином, суми коштів, які ПАТ «Укрнафта» сплачувало на виконання грошових зобов`язань з податку на додану вартість, задекларованих на підставі податкових декларацій (розрахунків) від 20.04.2018 № 9073473517 (за березень 2018р.), від 21.05.2018 № 9097807609 (за квітень 2018р.), відповідач не мав права на підставі пункту 87.9 статті 87 ПК України самостійно спрямовувати їх у рахунок погашення інших грошових зобов`язань (відмінних від задекларованих), а саме грошових зобов`язань, які були задекларовані ПАТ «Укрнафта» за вищенаведеними податковими розрахунками з ПДВ за січень 2018, за лютий 2018, за уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2017, за січень 2018, за лютий 2018 та які були нараховані на підставі податкових повідомлень-рішень: № 0001764106 від 26.03.2018, № 0012894106 від 19.12.2017 та № 0002704106 від 12.04.2018, оскільки на дати сплати грошових зобов`язань з ПДВ за березень, квітень 2018 року вищеперераховані грошові зобов`язання (тобто зобов`язання відмінні від задекларованих за березень та квітень 2018) податкового боргу формувати не могли з підстав, наведених вище.

Відтак контролюючий орган безпідставно самостійно зараховував кошти, сплачені ПАТ «Укрнафта» на виконання зобов`язань, визначених податковими деклараціями з ПДВ за березень та квітень 2018 року, в рахунок інших зазначених вище грошових зобов`язань.

Вищевказане свідчить про відсутність факту несвоєчасної сплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2018 року, як наслідок, відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а тому податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 № 0015484203 та від 04.10.2018 № 0015494203 підлягають скасуванню як протиправні.

Також судом встановлено, що відповідач провів камеральну перевірку з тих самих питань двічі, що нормами ПК України не допускається.

Згідно зі статтею 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1. статті 76 ПК України).

Як встановлено судом, відповідачем 25.05.2018 проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди: листопад 2017р. - березень 2018р. та по актам перевірок № 4489/28-10-41-06/00135390 від 29.11.2017р. і № 700/28-10-41-06/00135390 від 26.03.2018р. За результатами камеральної перевірки складено акт від 25.05.2018 року № 1516/28-10-41-06/00135390 на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2018р. № 0005574106 та від 23.06.2018р. № 0005584106, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату ПДВ.

Предметом камеральної перевірки 25.05.2018, серед іншого, було перевірка своєчасності та повнот сплати позивачем грошових зобов`язань із ПДВ за березень 2018р., задекларованого позивачем у податковій декларації № 9073473517 від 20.04.2018р., за результатами якої відповідачем встановлено прострочення сплати. У зв`язку з встановленням прострочення, відповідачем вирішено застосувати штраф, який оформлено податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2018р. № 0005574106 до якого додано детальний розрахунок штрафної санкції. Із цього розрахунку вбачається, що штраф визначено виходячи, у тому числі, із суми задекларованого згідно з податковою декларацією № 9073473517 від 20.04.2018 грошового зобов`язання з ПДВ та кількості днів прострочення його сплати.

У той же час, у порядку камеральної перевірки 06.09.2018 відповідачем здійснено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ, включаючи березень 2018р., задекларованого позивачем у податковій декларації № 9073473517 від 20.04.2018, за результатами якої відповідачем встановлено прострочення сплати та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018р. № 0015484203 та від 04.10.2018р. № 0015494203 про застосування до позивача штрафу в загальному розмірі 99 077 632,47 гривень. Цей загальний розмір штрафу включає суму штрафу 47 181 650,72 гривень, нараховану відповідачем за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ, задекларованого на підставі податкової декларації № 9073473517 від 20.04.2018.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач, здійснив перевірку своєчасності сплати ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання з ПДВ за березень 2018р. за податковою декларацією № 9073473517 від 20.04.2018 двічі.

У той же час, норми Податкового кодексу України не передбачають можливість проведення повторної камеральної перевірки питань, які вже були об`єктом перевірки контролюючих органів, тобто які вже були перевірені та по ним є відповідні висновки контролюючого органу.

Внаслідок цього, визначення відповідачем податкових зобов`язань за результатами такої повторної незаконної перевірки 06.09.2018 є також протиправним.

З висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2018р. у справі № 2а/1570/4582/11 (провадження № К/9901/924/18) вбачається, що порушення, допущені під час проведення перевірок, є безумовною підставою для скасування прийнятих за результатами такої перевірки рішень. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Також, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма «Ш») Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.10.2018р. № 0015484203 та від 04.10.2018р. № 0015494203.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС, судовий збір в сумі 19 210,00 гривень. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г; код ЄДРПОУ ВП 44082145).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення виготовлено - 16.12.2021.

Суддя Н.М. Клименчук