Рішення № 102312021, 24.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/14145/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2984 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини А2984 (далі також - В/ч А2984, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність В/ч А2984 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 29.08.2021 по день фактичного розрахунку 21.09.2021; зобов`язати В/ч А2984 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.08.2021 по день фактичного розрахунку 21.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при звільненні позивача не провів усіх розрахунків, що, на думку позивача, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 177 КЗпП України.

26.10.2021 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та поновлено строк звернення до суду та витребувані докази від відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП щодо виплати позивачу середнього заробітку, а посилання позивача на приписи законодавства України про працю стосовно поняття, нарахування та виплати працівникам, у тому числі військовослужбовцям, середнього заробітку є безпідставними. Крім того, затримка розрахунку відбулась не з його вини, оскільки В/ч А2984 знаходиться на фінансовому забезпеченні В/ч А1624, яка кошти для розрахунку з позивачем при звільненні надала відповідачу лише 20.09.2021.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач звільнена з військової служби, виключена зі списків особового складу і знята з грошового та продовольчого забезпечення з 28.08.2021, що підтверджується копією наказу командира В/ч А2984 від 28.08.2021 № 171 (а.с. 15).

Остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 21.09.2021, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.16).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з ч. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, в усякому випадку, повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

У відповідності до приписів ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення КЗпП України, а саме ст. 116, ст.117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постановах Верховного Суду по справі №807/3664/14 від 30.01.2019 року та по справі №2340/4192/18 від 31.10.2019 року.

Як вже встановив суд, позивач звільнена з військової служби, виключена зі списків особового складу і знята з грошового та продовольчого забезпечення з 28.08.2021, а остаточний розрахунок з позивачем проведено 21.09.2021. Отже, затримка у виплаті складає 24 календарних днів.

Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 роз`яснив, що згідно зі ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що вказане відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №821/1083/17 від 26.02.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного здійснення розрахунку при звільненні позивача, що має наслідки передбачені КЗпП України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з приписами п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Суд встановив, що період затримки розрахунку з позивачем складає 24 календарних дні та обраховується з дня після звільнення позивача з посади, а саме з 29.08.2021 (перший день після звільнення позивача) по 21.09.2021 включно (останній день затримки перед днем виплат).

Згідно довідки В/ч А 2984 від 19.10.2021, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 362,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 8711,28 грн (з розрахунку 362,97 грн *24 дня).

У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зокрема, зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням вказаних вимог судом в резолютивній частині рішення зазначається конкретна сума, яка підлягає стягненню, без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що про наявність підстава для задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2984 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Стягнути з Військової частини А2984 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8711,28 грн (вісім тисяч сімсот одинадцять гривень 28 копійок), сума без виключення сум відрахування на податки.

Стягнути з Військової частини А2984 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн), сплачений відповідно до квитанції № 0.0.2309917594.1 від 20.10.2021.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина А2984 вул.Шевченка, 57,м.Чернігів,14013 код ЄДРПОУ 07907105.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко